Прости, що стала я жорстока
Прости, що стала я жорстока,
Що згасли почуття в мені.
Топтав кохання довгі роки,
Палив в великому вогні.
Тепер серденько моє з іншим
Мою він душу відігрів...
Прости, що ти - це спогад лише,
Найважчий сон із моїх снів...
Прости, за те, що я не можу
Простить байдужості тобі.
Вона, немов колюча рожа,
Лишила свій болючий слід...
Вам хочеться сказати
Родині Джус
Вам хочеться сказати
Багато щирих слів…
Удачі побажати,
Безхмарних, світлих днів.
Здоров”ячка міцного,
Наснаги і добра.
І щастя, і любові,
І віршів з- під пера!
Великого терпіння
Бува часом, не мед,
Нехай життя стодзвінно
Вас кличе уперед.
Хай збудуться всі мрії
Хай радість огорта…
Всевишній подарує,
Ще довгії літа.
Спасибі вам, за щирі вірші
Марині Джус з нагоди виходу збірника поезій
Спасибі вам, за щирі вірші
Любові сповнені й тепла.
Здоров’я зичим, як найбільше,
Снаги, неначе з джерела.
Несіть же Слово своє людям,
Бо в ньому правда є життя.
Нехай таланить вам усюди,
Щасливим буде майбуття.
Щодень удачі вам бажаєм
Терпіння й мужності всякчас.
Нехай Господь оберігає,
Здійма на крилах в вись Пегас.
О. мудра жінко, поетесо,
Легкого зичимо пера!
Життя без бід, тривог і стресів
У всьому успіхів й добра.
Хай завжди пишеться вам легко
Здійсниться безліч світлих мрій,
Нові поезії – лелеки
Летять у світ цей осяйний.
Живе і ваше Слово
Пам’яті Володимира Наконешного
Сім літ уже минуло,
Як цей лишили світ…
Знов спогади проснулись,
Ті світлі у мені.
- Я знаєш, пишу вірші, -
- І я, пишу їх теж,
- Що хворі – не найгірше,
- Ми любим світ безмеж.
І лилися розмови,
І тішилась душа,
Коли хтось з нас вже знову
Читав свого вірша.
Бувало й суперечка
В нас творча спалахне,
Чомусь, оце ось слово.
Не радує мене…
І сумно так на серці,
Що поруч вас нема…
Лиш спогад знов за плечі,
Як ви, колись обняв…
І затишно так стало,
Як в ті далекі дні…
Тих спогадів чимало
В них завжди ви – живі!
Живе і ваше Слово
Всякчас серед людей,
Бо, сповнене любові,
Вперед, до мрій веде.
Борися доостанку
Зима сніги.
Ні крапельки снаги...
Чекай, надворі ж літо!
Цвітуть навколо квіти...
А ти в думках у зиму,
Летиш неудержимо...
А може, ти втомилась?
Хтось мрії твоїй крила
Без жалю обітяв?
Тоді повзи до мрії,
Ще ж повзати умієш?
Хай ворог не радіє,
Що він тебе здолав.
Борися до останку...
Із вечора до ранку,
Щоб щастячка твойого
Ніхто не одібрав.
Ти знаєш, - я щаслива...
Ти знаєш, - я щаслива,
Бо я - тебе люблю.
Як дощик любить ниву,
Як квіти люблять луг...
Ти знаєш, - я багата,
Бо ти у мене є.
Так ніжності багато
Своєї віддаєш.
Мені б лише торкнутись,
До рідного плеча...
Печалі всі забути,
Неспокій свій і страх.
Ти знаєш - я щаслива...
О, боже, не суди,
Крізь бурі всі і зливи,
До радості веди.
Як і кожна жінка
Як і кожна жінка
Я – про щастя мрію.
Крізь зневіри ріки,
Я несу надію.
А вітри холодні
Дмуть мені у спину
Холодять долоні,
Ждуть мого загину.
Я ж свою надію
Не віддам нікому.
Здаватись не вмію,
Хоч і чую втому.
Хоч і чую втому
Та ще ходять ноги.
Пронесу надію
Крізь усі тривоги.
Як і кожна жінка,
Про кохання мрію,
Бо без нього в світі
Не живеш – жеврієш…
Вітаєм вас сьогодні з святом
Вітаєм вас сьогодні з святом,
Нехай у всьому таланить.
Здорові будьте і завзяті,
Хай Бог від зла вас боронить.
Нехай святий Іван – Хреститель,
Несе усім лиш мирні дні.
Учить народ добро творити
І мати помисли ясні.
Нехай усі здійсняться мрії,
Оселя повниться теплом.
Серця любов всякчас вам гріє,
І б’є натхнення джерелом.
Нехай же зникнуть всі хвороби,
Потонуть в темних болотах…
Лиш благодать Господню зронить,
У дім ваш осінь золота.
Життя коректором не справиш
Життя – коректором не справиш,
Життя – це тільки чистовик.
Ти не шукай хвали і слави,
Лише по совісті живи.
Неси любов в своєму серці,
Неси у погляді тепло.
Тоді лихе усе минеться
Із землі все зникне зло.
Не заздри ближньому своєму,
Усі образи пробачай.
Шукай дорогу до Едему
Серед спокус не заблукай.
Ти не шукав хвали і слави
Світлій пам’яті воїна-захисника
Яросслава Гайди.
О,Ярославе, Ярославе,
Уже в раю твоя душа…
Ти – не шукав хвали і слави,
Ти – Батьківщину захищав.
Ішов вперед до Перемоги
З палким завзяттям у очах.
Крізь всі незгоди і тривоги,
Стерпівши біль, забувши страх.
Низький уклін, тобі, солдате,
Бо ти – віддав своє життя
За мирні будні, мирні свята,
За наше щасне майбуття.
О, Ярославе, Ярославе,
Ти – син любові й доброти.
Ти – не шукав хвали і слави,
Ти – України захисник.
Тобі вклоняємось герою,
За те, що в цей тривожний час
Ти захистив усіх собою…
Життям пожертвував за нас.
За все добре – повсякчас
Марині Джус
У червневий день прекрасний
Ви з’явилися на світ…
Зичим вам добра і щастя,
І багато довгих літ.
Ні печалі, щоб не знали,
Ні тривоги, ні біди.
Щоб серденько огортала
Лише радість вам завжди.
Зичим крепкого здоров’я,
Крепких нервів зичим теж…
І терпіння, і любові,
І натхнення вам, безмеж.
Хай здійсняться усі мрії,
Нові пишуться вірші.
Сонце - посмішка всіх гріє,
Спокій гніздиться в душі.
У червневий день чудовий
Ми вітаєм щиро вас.
Піднімаєм келих знову,
За все добре – повсякчас.
Пролетіло літо
Пролетіло літо,
Наче птах крилатий.
Поспішають діти
Осінь зустрічати.
Осінь золотаву,
У барвистім вбранні
Лагідну, ласкаву
З личеньком рум’яним.
Задивлялись діти
На красуню-осінь.
У вінку із квітів,
На русявих косах
І раділи діти
В ту мить, як ніколи,
Бо, сестриця літа
Їх вела до школи.
Я не хочу…
Я – маленька донька України,
Я її всім серденьком люблю.
Бо вона прекрасна, як калина,
Я за нею Господа молю.
Я не хочу, щоб війна точилась,
Я не хочу, щоб лилася кров.
О, Всевишній, Ти яви нам милість
І всели в серця палку любов.
Я маленька донька України,
Я її чарівний дивоцвіт.
Я не хочу, щоб народ мій гинув,
Щоб від війн цей тьмаривсь білий світ.
Хай довкруж живуть щасливо люди,
У полях колосяться жита.
Лиш добро, хай множиться усюди,
Лиш тепло, нам душі огорта.
Ти не пиши мені листи
Ти не пиши мені листи,
Не хочу.
Давно вже спалено мости,
На попіл…
Не поверну тебе назад,
- Вертала.
Лиш звинувачень сипавсь град
- Мовчала.
Плював у душу ти, як міг,
- Терпіла.
Терпець в труну раптово ліг,
- Безсилий.
Байдужа стала й кам’яна,
- Як скеля.
Любов ти вичерпав до дна,
- Пустеля…
Новорічний всюди дух
Дід Мороз на санках їде
Вся чекає дітвора.
Від печалі нема й сліду…
Новий рік прийшов – ура!
Це таке прекрасне свято
Його люблять над усе,
Бо, даруночків багато
Дід у торбі принесе.
Для маленької Даринки,
Щоб не лила вона сліз
Цей дідусь дістав з торбинки
Ляльку Барбі – от сюрприз!
А для хлопчика Арсена,
Що розказував вірші
Ось машинка ця зелена,
Забирай її, мерщій.
А Олежик – непосида,
Гарно вміє танцювать.
В дар отримав самоскида,
Ним учиться кермувать.
Довго ще дідусь цей спритний
Подарунки роздавав,
Усміхався він привітно
З Новим роком всіх вітав.
А надворі так святково
Сніг летить, неначе пух…
Сяють зорі загадково,
Новорічний всюди дух…