Карб відання Життя Праведного
Живіть у світі по Праві,
Кривду минайте, а Правду шукайте,
і будете мати життя вічне
З Богами у Роді Великім
Тлумачення
Пізнання законів Прави виступає головним змістом Рідної Православної Віри. Права являє собою сукупність законів творення, збереження і руйнування Всесвіту. Кожен обряд чи ритуал Рідної Православної Віри відтворює собою дію священну Рода Трисвітлого при розгортанні і згортанні Всесвіту, тому дотримання основ віровчення православного дозволяє людині з Богами з'єднатися і життя своє якнайкраще прожити. Права проявляється в людині у внутрішньому, глибинному віданні Істини і усвідомлюється як совість та відчуття вірності дії. Істиною виступає пізнання людиною законів Прави у самій собі на кожному етапі розвитку власної Душі. Душа – це є невидимий прояв Рода і його нерозривна і невіддільна частка, тому вона вічна, як і сам Всевишній. Люди приходять у світ Яви для того, щоб вчитися бути Творцями, щоб згодом стати Богами. Як Род виступає своїми проявами, так і людина може у певний період часу виступати проявом Рідних Богів – Перуном, Велесом, Світовидом та ін. Людина як Творець творити здатна духів і басурів – сутності невидимі (тонкоматеріальні), які можуть їй допомагати, а можуть і шкодити. Загалом, усе живе має свою Душу і Дух (свої інформаційні сутності). Кожна людина, Творцем будучи, творить навколо себе свій Всесвіт – коло своїх друзів, знайомих, інтересів, випадків та пригод, в яких вона опиняється. Усе, що діється навколо неї і з нею, – це є прояв її внутрішньої сутності, тих бажань, потреб чи завдань, які змушують її Душу творити. Позаяк людина діє до певної межі у замкнутому просторі свого рівня (Яві), на неї впливають думки, бажання і потреби інших людей; таким чином вона вчиться взаємодіяти з іншими для досягнення мети. Лише у Роді будучи, людина досконалості досягнути може, бо від Роду відірвана, вона у світах потойбічних не має берега, до якого вона пристати могла б. Рід єдиний у трьох світах, від того єдність постійно підтримувати маємо, бо праведно се і конче необхідно для життя нашого. Відайте Вкраїнці-русичі: коли у Яві живучи, цілі і мета, до якої людина прагне, починають суперечити її призначенню (для виконання якого вона народилася), вона сама починає себе руйнувати. Людина, яка доходить до межі своєї руйнації, і свідомо Рід занапащає, вона з Роду вилучається незалежно від світу, в якому вона перебуває, і опускається на нижчий рівень – це є прояв Справедливості Прави, за яким Перун наглядає. Права спрямована на допомогу тим, хто живе згідно з її законами, адже її знання дозволяють жити у відповідності до того, що від Роду нашого Всевишній Рід потребує. Права діє в усьому і регулює діяння Богів, людей, рух зірок, планет, галактик і Всесвіту загалом, вона самого Роду Всевишнього суть, тому є силою найвищою. Після смерті людина, що жила по Праву отримує право на вищий щабель піднятися, місце їй гідне зайняти у впорядкованому світі Прави. Усі інші за власним бажанням або від невідання продовжують перевтілення доти, поки не досягнуть досконалості, а потім на все їх власна воля. Після вічної боротьби у недостатньо впорядкованому світі Яви, світ Прави люди сприймають як блаженство у Вирію. Та отримати право (дозвіл) на перебування у світі Прави може лише та Душа, яка, будучи людиною, у Яві пізнавала світ, навчалася бачити і застосовувати закони Прави, дотримувалася мудрості карбів Віри, знайшла своє призначення і йдучи шляхом істинним, виконала його щодо себе, родини і роду. Людина негідна, нешляхетна не може попасти у Вирій (світ Прави), адже вона живе за іншими законами. Права її не прийме. Зміна стану будь-якого явища завжди перебуває у Роді Всевишньому, тому звертаючись до нього по допомогу та почавши жити праведно, щиро визнавши свої борги, що помилки життєві суть і виправляючи їх, кожен може досягнути Вирію. Відайте: людська природа до рівноваги схильна, тому вона зупинитись намагається часто, перестати розвиватися і вдосконалюватися. Внаслідок того в житті людини починають з'являтися випадки всякі, які її змушують рухатися далі у розвитку своєму, адже рух – це основа Життя, а, отже, і основа та спосіб існування Роду. Життя можна прожити якісно і неякісно, тобто праведно (досконало) чи не праведно (не досконало) для цього втілення. Люди повинні вміти із задоволенням виконувати ту працю, для якої вони народжені, адже вони самі її вибрали. Зректися життя велика кривда є, бо це є дар Богів, на якому Всесвіт тримається. Люди разом з Богами творять Всесвіт, будують свою хату, щоб мати де жити. Коли людина виконує свою, тільки їй призначену працю, тоді вона отримує задоволення від неї. Деколи важко зрозуміти, що саме вимагає від тебе Всевишній, тоді необхідно навчитися вдивлятися у свою внутрішню суть, досягати змінених станів душі. Людина здатна долучатися до знань, які знаходяться "на небесах" у Праві – саме звідти приходять вчення, ідеї та відання того, що має статися або як потрібно жити. Важливою частиною праведного життя людини є розуміння Правди (праведного життя, життя по Праві) і Кривди (неправильного життя, калічення життя). Хоч Кривда – явище руйнівне, та коли руйнація необхідна, тоді це не кривда. Кривда – це тоді, коли відбувається руйнування недоцільне, тобто рух відбувається криво (не оптимально), внаслідок чого такий шлях до успіху не приводить. Кривда – це коли шлях частини відбувається проти або всупереч шляху цілого, що призводить до втрати ладу. Щоб визначити, де Правда, а де Кривда, кожний випадок потрібно розглядати з усіх сторін (комплексно), а для цього великі знання потрібно мати. Шляхетна людина кривдником бути не може, бо інакше вона перестає бути шляхетною і праведною.
Карб відання Карни
Правду любіть, бо вона вам від Прави.
Мудрістю Богів Рідних освячуйтеся,
тіла і душі очищуючи.
Бо прийде Карна з Недолею чорною,
гнів Богів звістуючи,
щоб згадали ви про шлях праведний
Тлумачення
Відайте, Вкраїнці-русичі! У Роді все має свою причину і наслідок. Що б у Світі Білому не діялося, день чи ніч стояла, Боже явище чи стан природи – усе має свою причину, внаслідок якої вони з'являються, і саме це явище чи стан є причиною наступних змін, подій чи явищ. Першопричиною і Першонаслідком усього є Всевишній Рід і закони Прави, які з нього витікають, як джерела чисті. Немає кінця-краю переходам причини в наслідок, життя у смерть і навпаки. Цей ланцюг взаємоперетворень творить життя та існування всього сущого. Людина, яка народилась, має своє призначення, виконання якого є головним обов'язком її життя і необхідною умовою для підняття на вищий щабель духовної досконалості. Кожній людині визначено найпряміший і найкращий шлях зростання її Духу. Душа людини містить у собі знання про цей шлях і Світлі Боги, проявляючись у її свідомості, постійно закликають людину до світлого, чистого, правдивого, любові і справедливості. У кожної людини є свій Бог-опікун, шляхом якого вона йде. В той же час у Душі людини є темна частина, у якій збираються темні думки, чорні бажання, підлість, зрадливість, ті риси душі, які вона не хоче в собі бачити.
Відайте: Душа людини цільна; і нема такого темного, яке не могло би стати світлим, і нема такого світлого, яке не може стати темним. Якщо людина у темну частину душі не заглядає, причини чорноти не з'ясовує і не виправляє, вона сама собі може створити бісів, які її душу ятрити будуть, зі шляху вірного збиваючи.
Відайте: Світ Прави – це світ надприродного, надпрозорого, найтоншого і найдосконалішого. Коли людина не хоче зростати, виконувати своє призначення, мудрості не шукає, а живе лише тваринно – це свідчить, що вона не відає законів Прави. Не відаючи законів Прави, вона йде хибним шляхом, чинячи кривду. Душа її від того кривдою обліплена, брудом ницості заляпана, від чого стає важкою і по смерті не може піднятися у світ Прави, тому прямує у Наву. По тому, якщо на те буде воля Рода, вона знову відродиться на землі у Світі Білому, щоб знову пройти труднощі чи радощі, завдання чи випробування, які їй треба пройти чи пережити, щоб стати досконалою і богоподібною. Тільки маючи необхідну якість, вона досягне Світу Прави. Потік законів Прави є безперервним потоком причин і наслідків сущого, тому постійно підтримується Всевишнім Родом, метою якого є якнайбільше поширення у Диві Світу Прави. Світ Прави творить Духовну, Божественну частину Всесвіту. Якщо людина стає наперекір намірам Всевишнього і не прагне духовної досконалості, то вже при житті вона починає на собі відчувати важкість, яка не дає їй можливості жити вільно, життя йде погано і безладно. Якщо вона продовжує занапащати себе, то заподіює собі хворобу та швидко вмирає. Душу, яка потрапила у Наву, зустрічає Богиня Карна; вона підсилює неузгодженість, нерозуміння, страх чи жадобу, від чого Душа починає сильно страждати від тих басурів, яких вона сама створила. Людина є Творець, бажаннями недобрими вона витворює невидимі живі істоти, які є або Добрі Духи або басури. Добрі духи людині допомагають, життя її стережуть, а басури силу людини забирають. Ці басури за людиною у Наву йдуть і там душу безтілесну мучать. Коли настає час, Карна з дозволу Рода душу у Яву відпускає. Щоб душа знову у Яву повернулася, потрібна добра воля люду Православного, який душі Предків у Яву покличе, щоб відродилися русичі, які того потребують. Отримавши у Яві нове тіло, душа має шанс навчитися того, що вона минулий раз не зрозуміла, не пережила і не вивчила. Ведучи праведне життя, чесно вдивляючись у свої недосконалості, прагнучи покращити себе, просочити світлом Прави темну сторону своєї натури, людина стає більш ладною і внутрішньо узгодженою. Від цього душа її стає чистою, світлою та легкою; це дає їй змогу піднятися у вищий світ Прави, де проходить свою науку, і так аж допоки не стане Богом, проявом Рода, який відповідає за певні принципи або ділянки Всесвіту. Коли ж людина не робить ніяких висновків і знову починає вести безпутне життя, до неї з її свідомості знову приходить Карна. Вона нагадує душі про вірний шлях прикрими випадками і труднощами, а згодом і хворобами. Це потрібно для того, щоб людина зупинилася і замислилася: чи вірно вона живе, чи вірний шлях вибрала і чи досягне вона на цьому шляху досконалості? Зрозумівши, що вона робить не так, людина мусить щиро визнати перед Богами свою провину і докласти зусиль, щоб її виправити. Якщо це не відбувається і неправедне життя продовжується, ситуації стають все більш загрозливими, покарання все більш суворими і, як остаточний засіб, Доля повертається до людини чорним обличчям, перериває нитку свою і Морок Смерті поглинає її. Свідомо чи несвідомо чинячи кривду, прагнучи не свого місця, ми караємо самі себе, відриваючи себе від єдності Рода.