Оцінка рівня інфляції, її використання для порівняльного аналізу вартісних показників

Розміри інфляції статистика визначає по-різному:

· індекс споживчих цін (ІСЦ);

• індекс «вартості життя»;

• індекс купівельної спроможності грошей;

• темп інфляції;

• рівень інфляції;

• індекс інфляції.

Перелічені способи вимірювання інфляції засновані на індексному методі і використовуються Міністерством статистики.

Індекс споживчих цін розраховується в Україні, починаючи з серпня 1991 року, у рамках програми опрацювання ряду макроекономічних показників, заснованих на міжнародних стандартах, за допомогою Міжнародного Валютного Фонду.

Індекс споживчих цін є загальним показником темпів зміни цін, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та послуги, тобто цін, які кожний член суспільства сплачує при купівлі конкретного товару або послуги.

Складання набору товарів та послуг - представників для розрахунку індексу споживчих цін ґрунтується на розрахунковій структурі витрат домашніх господарств, отриманій у результаті розробки даних обстежень бюджетів сімей, які проводяться Міністерством статистики на постійній основі.

Структура витрат бюджетів сімей у 1992 році стала відправною точкою для складання переліку товарів та послуг, на основі якого проводиться спостереження за змінами цін. Починаючи з 1995 року, перелік товарів та послуг значно розширено.

У перелік індексу споживчих цін для розрахунку державного індексу зараз входить 425 видів товарів та послуг-представників. Класифікація цих видів товарів та послуг відповідає стандартній класифікації, що використовується у статистиці виробництва, роздрібної торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності країни. Вибір цих товарів та послуг, за якими ведеться спостереження, був обумовлений не тільки тим, що вони репрезентують структуру витрат міських домашніх господарств, але й тим, що ці види можна легко представити конкретними товарами чи послугами, наявними у продажу, тобто вони є найбільш поширеними на споживчому ринку.

Весь набір розділяється на три великі групи, які, у свою чергу, розподіляються на підгрупи:

• продовольчі товари — на 38 підгруп;

• непродовольчі товари — на 56 підгруп;

• послуги — на 27 підгруп.

Ці підгрупи, у свою чергу, підрозділяються на 425 товарів та послуг-представників. Наприклад, група «послуги зв'язку» складається з таких видів; поштовий зв'язок, телеграфний зв'язок, міжміський телефонний зв'язок, абонентна плата за домашній телефон, зв'язок звуковий провідний.

Реєстрація цін на товари та послуги охоплює всі сфери торгівлі та послуг, тобто проводиться у державних та приватних магазинах, підприємствах кооперативної торгівлі, на колгоспних ринках, в універмагах, універсамах, на неофіційних ринках, у спеціалізованих магазинах (одягу, взуття, книги, господарчих товарів тощо), у ресторанах, кафе, їдальнях, в агентів із продажу автомобілів, на автозаправних станціях, у поліклініках та лікарнях, готелях, перукарнях, авіакомпаніях, в електрозбутових та водопостачальних організаціях. У відповідних організаціях реєструються тарифи на проїзд в автобусах та поїздах, плата за телефон, поштові й телеграфні послуги.

Інформація про квартплату збирається в житлово-експлуатаційних організаціях.

Всього щомісячно працівники, відповідальні за збір інформації про ціни, реєструють близько 1,5 млн. окремих значень цін.

Збір цих даних проводиться на регулярній основі спеціально підготовленими штатними працівниками (реєстраторами) обласних і районних органів державної статистики.

Процес розрахунку індексу споживчих цін — серйозне завдання, що включає зведення близько 1,5 млн. окремих значень цін для розрахунку загальнодержавних індексів цін на окремі товари та послуги, підгрупи та групи і загального індексу. Етапи цього процесу:

• середні ціни по районах (містах);

• середні ціни по областях;

• індивідуальні індекси цін по областях;

• індекси цін загальнодержавного рівня.

Індекс споживчих цін на товари і послуги першої потреби обчислюється як індекс змінного складу. Для цього складається список найнеобхідніших споживчих товарів (споживчий кошик). Фіксуються ціни на них у базисному та звітному періодах.

Обчислюють індекс змінного складу цін за формулою:

(9.5)

Про підвищення цін свідчить величини індексу, більшого від 1, а про зниження цін говорить величина індексу, меншого від 1. Обчислюючи індекс споживчих цін, до уваги беруть основні, найбільш необхідні для життя людини продовольчі та непродовольчі товари, при цьому не враховуються комунальні, побутові послуги, різні роботи, без яких життя людини не можливе.

Щоб урахувати всі найважливіші послуги, якими ми користуємось, при розрахунках розмірів інфляції та підвищення цін і тарифів на них обчислюють індекс «вартості життя». Методика його обчислення подібна до індексу споживчих цін, але тут враховується частка товарів, послуг і робіт у потребах людини. Складається середній набір товарів, послуг, робіт у розрахунку на «міфічного споживача».

Формула індексу «вартості життя»:

(9.6)

де Т_о. Т₁ — тарифи на побутові послуги у базисному та звітному

періодах;

Н_о, Н₁, — розцінки робіт у базисному та звітному періодах;

V_о, V₁ — кількість робіт;

W₁ — частка споживчих товарів;

W₂ — частка обсягу послуг;

W₃ — частка обсягу робіт.

Індекс вартості життя враховує основні втрати населення від підвищення цін ширше, глибше характеризує підвищення чи зниження цін, отже, І зниження чи підвищення купівельної спроможності грошей. Якщо

І = 3,5, то це означає, що в цілому ціни зросли за певний період у 3,5 рази, тобто у 3,5 рази знизилася купівельна спроможність грошової одиниці. Тому індекс купівельної спроможності — це величина, обернена до індексу вартості життя.

Для вимірювання інфляції обчислюють темп інфляції — приріст роздрібних цін у відсотках. Цей відносний показник стосується зміни середнього рівня за рік або інший період часу (місяць, квартал). Річний темп інфляції обчислюється за формулою:

(9.7)

де Р — середній рівень цін у базисному році;

ΔР — приріст цін у звітному році.

Наприклад, якщо річний темп інфляції становив 30%, то це означає, що за рік ціни у середньому зросли на 30 %, а водночас це означає, що 1 грн. знецінилась за рік на 30 коп., тобто купівельна спроможність 1 грн. знизилась на 30 коп.

Рівень інфляції показує, на скільки грошових одиниць або відсотків грошова маса більша від товарної. Нехай Σ₁ — сума грошей, що є в обігу. Нехай Σ₂ — сума, на яку вироблено товарів, зроблено робіт, послуг. Тоді

Σ₁-Σ₂ — абсолютний рівень інфляції.

Отже, абсолютний рівень інфляції — це різниця між грошовою та товарною масою (у грошовому виразі).

Рівень інфляції можна виміряти й у відсотках. Для цього складають відношення:

(9.8)

Якщо Σ₁-Σ₂>0, то виникає інфляція через надлишок грошової маси.

Якщо Σ₁-Σ₂>0, то виникає дефіцит грошової маси.

Індекс інфляції можна визначити за формулою:

(9.9)

де — суми грошей та ВНП у базисному періоді;

— суми грошей та ВНП у звітному періоді.

Індекс інфляції — це відношення двох рівнів інфляції (звітного до базисного). Для обчислення цього показника слід мати точні дані про валовий національний продукт у двох періодах та грошову масу, яка перебувала в обігу у цих же періодах, тому саме за цією методикою індекс інфляції обчислюють зрідка (раз у рік, або раз на декілька років).

Якщо йдеться про індекс інфляції за місяць, квартал, то слід розуміти його як темп інфляції або індекс споживчих цін.

Питання та завдання для самоперевірки

1.Назвіть основні завдання статистики цін.

2.Якими показниками характеризується рівень цін?

3.Складіть структуру роздрібної ціни.

4.Про що свідчать індекси цін?

5.Як визначають індекси середнього рівня?

6.Якими статистичними показниками вимірюють інфляцію?

Задача

Наведено такі дані про реалізацію промислових товарів:

Таблиця 9.5

Необхідно визначити:

· середню зміну ціни по всіх видах товарів;

· абсолютну зміну товарообігу за рахунок зміни цін та кількості проданих товарів.

Зробити висновки.

Тема 10

СТАТИСТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ

• ⇐ Назад
• 22
• 23
• 24
• 25
• 26
• 27
• 28
• 29
• 30
• 31
• 32
• 333435
• 36
• 37
• Далее ⇒