Пенсії військовослужбовцям
Дзюби К., Гідулян О., Зімбровського В., 551 м
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України від 9 квітня 1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мають звільнені зі служби:
· особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;
· особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, складу державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, поліцейські;
· особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
· громадяни інших держав із числа військовослужбовців, які постійно проживають в Україні, і їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
· державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції.
Пенсіонерам у разі повторного прийняття на службу виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Пенсіонерам у разі призову на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення.
Виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності й умов військової служби та кваліфікації.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
На сьогодні передбачені такі види пенсійного забезпечення військовослужбовців: довічна пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія в разі втрати годувальника.
Пенсія за вислугу років призначається:
а) особам, які мають право на пенсію за цим Законом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
· по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
· з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
б) особам, які мають право на пенсію за цим Законом, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить служба.
в) особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей";
г) особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку.
Час проходження служби, протягом якого особи брали участь в антитерористичній операції, зараховується до вислуги років на пільгових умовах - 1 місяць служби за 3 місяці.
Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а, г) за вислугу 20 років - 50%; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення;
б) за страховий стаж 25 років - 50%; за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1% відповідних сум грошового забезпечення;
в) за вислугу 20 років - 50% відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3% за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65% відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.
Мінімальний розмір пенсії за вислугу років, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником.
Залежно від причини інвалідності інваліди поділяються на такі категорії: інваліди війни; інші інваліди - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби.
Пенсії призначаються в таких розмірах:
а) інвалідам війни I групи – 100%, II групи – 80%, III групи - 60 % відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим інвалідам I групи – 70%, II групи – 60%, III групи - 40 %відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються:
· інвалідам війни I групи - у розмірі 120%, II групи – 110%, III групи - 105% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
· іншим інвалідам I групи - у розмірі 110%, II групи – 105%, III групи - 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
· інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - у розмірі 110%, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб молодшого складу Національної поліції – 120%, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб середнього і вищого складу Національної поліції – 130% відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби.
В разі порушення інвалідом з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом строку повторного огляду у медико-соціальних експертних комісіях виплата йому пенсії зупиняється, а при визнанні його знову інвалідом - поновлюється з дня зупинення, але не більш як за 1 місяць до дня повторного огляду.
В разі порушення інвалідом строку повторного огляду з поважної причини виплата йому пенсії поновлюється з дня зупинення, але не більш як за 3 роки до дня повторного огляду, якщо медико-соціальна експертна комісія визнає його за цей період інвалідом. Якщо за цих умов при повторному огляді встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений час виплачується за попередньою групою інвалідності.
Пенсії в разі втрати годувальникапризначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім’ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку або є інвалідами;
в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, або якщо вони є інвалідами.
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Пенсія, призначена в разі смерті одного з подружжя, зберігається і при повторному одруженні пенсіонера.
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника, - 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї;
б) сім’ям осіб, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, - 30% заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.
Пенсії не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії по інвалідності не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за їх заявою новий розмір пенсії. В разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться новий перерахунок пенсії за його заявою. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки роботи після попереднього перерахунку.
Усі види пенсій додатково підвищуються пенсіонерам, які зазнали політичних репресій і в подальшому були реабілітовані, - на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за 3 роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Під час перебування пенсіонера з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25% призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менш як 25% призначеної пенсії.
Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім’ї, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25% пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50% призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім’ї.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім’ї перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ (закладів) і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку.
Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім’ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім’ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
В разі смерті пенсіонера членам його сім’ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.