Формування концертних програм
Концертна діяльність хорового колективу – важлива сходинка у розвитку виконавської майстерності. Достойні концертні виступи потребують від виконавців і диригента неабияких зусиль, зібраності, зосередженості. Успіх концерту багато в чому залежить від складеної програми концерту. Тут важливе значення набуває не тільки підбір творів, а й їх поєднання і послідовність. В цій частині роботи будемо говорити про сольні концерти.
Якщо програма складається з двох відділень, то перше відділення необхідно присвятити творам класиків, романтиків, друге – творам менш академічної направленості. Щодо виконання в одному концерті творів із супроводом і творів a'cappella треба бути дуже обережним, особливо з недосвідченими виконавцями. Адже відбувається зміна строїв (зонного і темперованого), що потребує швидкої перебудови хору в інтонаційному плані. Тому в таких випадках краще розмежовувати програму із супроводом і a'cappella різними відділеннями, або розпочинати а капельними творами, а закінчувати творами із супроводом (якщо програма зводиться до одного відділення або до одноразового виступу в концерті). Ще до питання чистого інтонування в концерті: прослідкувати за послідовністю тональностей творів, що йдуть один за одним. Прорахувати всі можливі незручності, що можуть виникнути. Також необхідно зважати на послідовність творів з точки зору вокальних складнощів: після творів із значним вокальним навантаженням, звичайно, краще виконувати твори, на яких виконавці могли б відпочити ( у голосовому розумінні). Такий підхід буде запорукою достойного виконання і в художньому і в технічному плані.
При виконанні програми стилістично різнопланової, частіше всього програма концерту будується таким чином: твори виконуються в хронологічному порядку (хронологія стосується стилів епох), твори одного автора часто не розділяються іншими композиторами. Крім випадків, коли один з таких творів – великої форми і виконується у супроводі роялю, оркестру, ансамблю тощо. В такому разі твір виконується після всієї а капельної програми або в іншому відділенні. Часто буває так, що концерт присвячений, наприклад, народній пісні народів світу або духовній музиці. В такій ситуації теж доречний хронологічний принцип побудови програми: архаїчні твори ( чи то народна пісня, чи то духовні твори) передують творам композиторів більш пізнього періоду, твори написані сучасними композиторами або є стилізацією (це стосується народних пісень) виконуються вкінці концертної програми.
Вищезазначені випадки – це загальні рекомендації щодо побудови концертних програм. Але кожен керівник – диригент колективу воліє вносити дещо своє з огляду на конкретний колектив, враховуючи всі його позитивні і негативні сторони.
Як вже було зазначено репертуар – обличчя хору. Тому до вибору слід ставитись дуже уважно. Про значення і роль репертуару в житті кожного колективу сказано досить багато. Хорової літератури велика кількість. Але підібрати твір, що за всіма параметрами підходить для хору – дуже складно. І першим завданням керівника колективу є вивчення свого хору ( в цілому і кожного окремо взятого співака): можливостей, досвіду, музичної бази, підготовки, музичних смаків і вдосконалення їх за допомогою репертуару. Але з цим треба бути дуже обережними – не відпрацьовувати майстерність на дуже складних для даного колективу творів аби підвищити виконавський рівень майстерності. Це не принесе очікуваних результатів, марна трата часу і зусиль виконавців і диригента, і , що дуже важливо, знівечений твір. Як вже було сказано, керуватись принципом «від простого до складного». Важливим є для диригента бути у вирі музичної культури, цікавитись новими творами ( нещодавно написаними), творами нещодавно знайденими або відновленими, відредагованими.
Другою важливою ланкою в роботі з репертуаром – є його виконання. А отже і вміння компонувати концертні програми. Ця робота потребує від диригента знання стилістичних особливостей хорової музики, вміння вибудувати програму тематично, логічно і тонально. Необхідно також зважати і на доречність виконання творів в тому чи іншому концерті. Не останнє місце у складанні програми займає питання слухацького сприйняття. Не можна тримати слух в постійному напруженні, бо рівень сприйняття музики знижується. Це не означає, що виконуватись мають легкі і доступні твори. Адже основна функція мистецтва, зокрема хорового, – виховна, треба пропагувати найкращі зразки музичної культури, не дивлячись на їх складність для сприйняття. Просто при виконанні врахувати цей фактор і поєднати такі твори з такими, на яких слухач може відпочити. Отже використовувати в побудові програми принцип контрастності музичних номерів.
Підсумовуючи все сказане, хочеться ще раз наголосити, що індивідуальність хорового колективу породжує індивідуальність методів роботи з ним.
ДОДАТОК. РИТОРИКА