Система міжнародних валютно-фінансових інститутів
Бреттон-Вудські інститути — Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Всесвітній банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Свою назву вони отримали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 році проходила міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийняте рішення про заснування цих двох установ. З моменту їх створення міжнародна валютна система почала функціонувати, маючи своїм підґрунтям офіційні угоди, тобто перейшла у регульований нормами права стан.
Слід зазначити, що розподіл обов’язків між ними передбачав, що МВФ повинен бути інститутом співпраці виконувати регулюючі, консультативні та фінансові функції у валютно-фінансовій сфері, а Всесвітній банк повинен бути переважно інститутом розвитку.
Міжнародний валютний фонд — міжнародна валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвиткові міжнародної торгівлі і валютного співробітництва, встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
Всесвітній банк — багатостороння кредитна організація, яка складається з п’яти тісно пов’язаних між собою установ, що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Групу Всесвітнього банку складають: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр розв’язання інвестиційних спорів (МЦРІС). Історично першою кредитною організацією групи Всесвітнього банку став Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), міждержавний інвестиційний інститут, створений з метою сприяння країнам-учас-ницям у розвиткові їх економіки наданням довгострокових позик та кредитів, гарантуванням приватних інвестицій.
Регіональні банки розвитку — це регіональні банківські установи, які через надання насамперед довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси міжнародної торгівлі.
Провідні фахівці місій МВФ і Всесвітнього банку як у країнах-членах, так і на найвищому рівні постійно взаємодіють, про що свідчать спільні збори Керуючих МВФ і МБРР, які щорічно відбуваються з часу заснування цих організацій. Крім того, Всесвітній банк узгоджує свою діяльність з надання фінансової допомоги країнам-членам з оцінками і діяльністю МВФ. МВФ приймає рішення самостійно на основі попередніх консультацій з різними міжнародними організаціями, експертами, урядом та діловими колами країн-претендентів на позики. Всесвітній банк, приймаючи рішення, бере до уваги оцінку фахівцями МВФ платоспроможності кожної країни. Виключення країни з МВФ супроводжується її виключенням з Банку. Якщо МВФ повністю або тимчасово відмовляє у кредитуванні певній краг їні, усі установи Всесвітнього банку також призупиняють надання позик цій країні. Навіть у випадку припинення МВФ надання кредитів по вже відкритих ним лініях якомусь з його членів Всесвітній банк призупиняє надання нових позик і виконання раніше вже узгоджених кредитних ліній МБРР для цієї країни. Крім того, така країна наштовхується на значні труднощі із залученням коштів з ринку приватних і міждержавних капіталів, а також у відносинах з членами Лондонського і, особливо, Паризького клубу кредиторів.
Аналогічна ситуація склалася в Україні, а також Росії в 1998—1999 pp. Україна не отримала жодного траншу від Всесвітнього банку в період з листопада 1998 р. (моменту призупинення надання траншів по розширеному механізму кредитування з боку МВФ) до березня 1999 р. (моменту відновлення дії кредитної лінії). Надання кредитів знову було призупинено з кінця 1999 р. Після проголошення Росією дефолту в серпні 1998 р. МВФ відмовився надати їй вже узгоджені багатомільярдні кредити, внаслідок чого Всесвітній банк і Японія також відмовили Росії в наданні кредитів, а західні кредитори відмовилися починати переговори про чергову реструктуризацію радянських боргів.
Всесвітній банк як один із спеціалізованих фінансових закладів ООН має сприяти виконанню стратегічного завдання: інтегрувати економіку всіх країн-членів з світовою системою господарювання і таким чином сприяти підвищенню якості життя у бідніших країнах до рівня розвитутих країн. За свідченням представників Банку, по результатах його діяльності за 50 років завдяки підтримці понад 5000 проектів у 140 країнах на 50 відсотків подовжилась тривалість життя в найбідніших країнах, удвічі збільшився розмір прибутку на душу населення.