Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Діяльність в Україні

Як уже було зазначено, на сьогодні Група Всесвітнього банку об’єднує п’ять організацій:

—Міжнародний банк реконструкцій та розвитку — МБРР;

—Міжнародну асоціацію розвитку — МАР;

—Міжнародну фінансову корпорацію — МФК;

—Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій — БАГІ;

—Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів — МЦУІС.

Усі організації Групи Всесвітнього банку є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство. Президент МБРР є одночасно президентом кожної з організацій групи, а виконавчі директори керують МБРР, МФК і МАР. БАГІ та МЦУІС мають окремі ради директорів, але до складу цих рад входять також виконавчі директори МБРР.

Розглянемо детальніше діяльність Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

МБРР було створено в 1944 р. разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. На момент заснування Банку головна мета була сформульована як створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Після реалізації «плану Маршалла» Банк зосередив основну увагу на наданні фінансової допомоги найбіднішим країнам світу, яким, починаючи з 40-х років, позичив понад 300 млрд. дол. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років Банк почав надавати фінансову підтримку країнам з перехідною економікою. До цієї групи МБРР відносив усі 15 колишніх республік СРСР, а також Албанію, Болгарію, Боснію і Герцеговину, Македонію, Кіпр, Польщу, Румунію, Словакію, Словенію, Хорватію та Угорщину. Темпи кредитування цих країн з кожним роком зростали. Якщо в період з 1989 до 1993 pp. вони отримували в середньому 2,6 млрд. дол. на рік, то в 1999 р. — вже 5,29 млрд. дол. У 1992 р. Україна, вступивши до МБРР і МВФ, стала 167 членом Банку. Сьогодні членами МБРР є 181 країна.

Основними цілями МБРР є:

—сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів через заохочення капіталовкладень на виробничі потреби;

—заохочення приватних іноземних капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого сектора економіки;

—сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримці рівноваги платіжних балансів через заохочення міжнародних капіталовкладень у розвиток продуктивних сил держав — членів Банку, що повинно стимулювати зростання продуктивності праці, рівня життя та поліпшення умов праці в цих країнах.

—МБРР — міжнародне відкрите акціонерне товариство.

Статут МБРР, де викладено його основні завдання, принципи утворення і діяльності, передбачає:

—можливість вступу до МБРР нових членів;

—процедури виходу будь-якої країни з Банку і процедури припинення роботи Банку;

— регламентацію роботи Банку, його організаційної структури, порядку формування вищих органів керівництва та їх повноваження;

—порядок формування та використання авуарів МБРР.

Основними вимогами до країни, що бажає вступити до МБРР, є:

1) незалежна зовнішня політика;

2) дотримання прав і обов’язків, визначених у статуті Банку;

3) членство у МВФ.

Щоб вийти з МБРР за власним бажанням, країна повинна розплатитися по взятих нею кредитах МБРР. При цьому у залік боргів такої країни може бути зарахована сплачена частина її акціонерного капіталу. Після вирішення всіх фінансових проблем залишки внеску (якщо вони існуватимуть) передаються колишньому члену МБРР. Крім того, після подання заяви до штаб-квартири Банку про свій намір припинити членство в ньому, країна втрачає можливість отримувати нові кредити та гарантії і обов’язок вносити ту частку несплаченої частини акціонерного капіталу, на яку вона підписалась при вступі у випадку неспроможності Банку розплатитися по своїх зобов’язаннях.

Якщо країна не виконує своїх зобов’язань перед Банком, за рішенням більшості членів Ради керуючих (що володіють більшістю голосів) вона повинна припинити своє членство в Банку на один рік. Автоматично припиняють членство в Банку й ті країни, які виключаються з МВФ. За всю історію існування Банку за хронічне невиконання своїх зобов’язань лише одна країна (Чехословаччина) була виключена з числа його членів у 1954 р. і тільки в 1990 р. вона повторно вступила до МБРР.

Організаційна структура МБРР складається з Ради керуючих, Директорату, Комітету з розвитку та Президента.

Рада керуючих є вищим органом і формується з керуючих (міністрів фінансів або президентів центральних банків країн-членів), яких призначають уряди країн-членів. До Ради керуючих входить 181 вища посадова особа (за числом членів МБРР). Строк повноважень керуючих та їхніх заступників — 5 років. Керуючі уповноважені висловлювати офіційну позицію своєї країни і захищати її національні інтереси.

Рада скликається один раз на рік на спільну з Радою керуючих МВФ сесію. Крім цього вона може зібратись у будь-який момент на вимогу Ради директорів. Кворум досягається присутністю більшості членів Ради, котрі володіють не менш ніж двома третинами голосів. Рада керуючих може передавати частину своїх повноважень Раді директорів (крім рішень щодо прийому нових членів, зміни статутного капіталу, внесення доповнень до Статуту тощо).

У коло обов’язків Ради включено розв’язання стратегічних питань діяльності Банку, зокрема:

—внесення змін до статуту;

—прийом нових членів і визначення умов їх вступу та призупинення членства;

—збільшення або зменшення акціонерного капіталу Банку;

—встановлення партнерства з іншими міжнародними організаціями;

—розподіл чистого прибутку;

—припинення операцій Банку і розподіл його авуарів.

Рішення приймаються зваженим голосуванням. Кожна держава володіє числом голосів, пропорційним розміру її фінансового внеску до капіталу Банку.

Рада виконавчих директорів, або Директорат — постійно діючий орган, до складу якого входить сьогодні 24 члени зі строком повноважень 2 роки. Рада здійснює поточне керування Банком. Згідно зі статутом Банку п’ять країн-членів, що володіють найбільшою кількістю акцій (на сьогодні це США, Франція, Великобританія, Японія та Німеччина), мають право призначати своїх представників до Ради директорів Банку. Решта директорів обирається керуючими інших країн, що об’єднуються в групи для участі у виборах. Виняток становлять Росія, Китай та Саудівська Аравія, що мають власних виконавчих директорів, кожний з яких володіє 2,83 % голосів. Кожний директор, який представляє групу, має в своєму розпорядженні сумарну кількість голосів країн, від яких він обраний. Україна входить до групи з Вірменією, Боснією та Герцеговиною, Болгарією, Хорватією, Грузією, Кіпром, Ізраїлем, Македонією, Молдовою, Румунією та Нідерландами. Інтереси всієї групи постійно представляє громадянин Нідерландів, який розпоряджається 72208 голосами, або 4,54 % загального числа голосів.

Виконавчі директори відповідають за виконання загальних заходів, визначення загальних напрямів операцій Банку. До сфери їхньої компетенції входить:

—постійний моніторинг реалізації фінансових та операційних програм, виконання адміністративного бюджету;

—розподіл людських і фінансових ресурсів на наступний рік;

—вивчення звітів про завершені Банком проекти; аналіз досвіду, набутого Банком у різних секторах; забезпечення використання цього досвіду в практиці діяльності Банку і його членів;

—визначення подальшої політики Банку через узгодження проектів конкретних рішень, що подаються на їх розгляд щорічно (наприклад, про розподіл чистого прибутку, винагороду персоналу) або періодично (щодо визначення основних напрямів фінансової політики Банку, затвердження умов кредитування, визначення пріоритетності окремих секторів тощо);

—контроль кредитної програми МБРР;

—підготовка доповідей на розгляд щорічних сесій Ради керуючих про результати аудиторських перевірок фінансових операцій, адміністративний бюджет, операції і політику Банку тощо;

—внесення власних ініціатив щодо політики Банку.

Засідання Ради директорів відбуваються у міру необхідності (в середньому тричі на тиждень) у штаб-квартирі (Вашингтон).

Виконавчі директори здійснюють свої повноваження за допомогою постійних комітетів, а також заступників, яких кожен директор призначає самостійно. Більшість директорів працюють у складі одного чи декількох комітетів, кількість, назва і призначення яких визначаються безпосередньо Радою директорів.

Постійні комітети Ради директорів МБРР:

—Спільний ревізійний комітет;

—Бюджетний комітет;

—Комітет з кадрової політики;

—Комітет з адміністративних питань;

—Комітет з ефективності розвитку.

Крім зазначених вище постійних комітетів під егідою Ради директорів функціонують ще два комітети, основним призначенням яких є проведення обговорень і консультацій з нагальних питань. Це:

—Пленарний комітет;

—Керівний комітет директорату.

До складу керівних органів входить також Комітет Розвитку (24 члени, переважно міністри фінансів), заснований у 1974 р. спільно з МВФ як політичний форум для попереднього обговорення проблем у сфері співробітництва з питань розвитку. Повна назва Комітету — Спільний міністерський комітет директоратів Всесвітнього банку та Міжнародного валютного фонду з проблем надання реальних ресурсів країнам, що розвиваються. Члени комітету призначаються терміном на 2 роки країною або групою країн, що призначають директорів. Голова комітету обирається його членами. Засідання комітету проводяться двічі на рік. Грунтуючись на власних дослідженнях та аналізі середньо- та довгострокових політико-економічних перспектив країн, що розвиваються, комітет розробляє рекомендації щодо розподілу ресурсів МБРР.

На чолі Ради директорів стоїть Президент Банку, який обирається Радою на п’ять років. При цьому кандидат не може бути ні керуючим, ні директором, ні представником керуючого або заступником директора. Президент веде поточні справи. Традиційно президентом обирають представника СІЛА — країни, яка має в МБРР найвищий відсоток голосів.

У 1993 р. за рішенням Ради директорів була створена Незалежна інспекційна група у складі трьох осіб, яких призначають виконавчі директори. Основне призначення цієї організації — забезпечувати функціонування незалежного механізму нагляду за успіхами і недоліками в роботі Банку.

Кількість співробітників Групи Всесвітнього банку становить приблизно 10 000 осіб, що майже втричі перевищує штат МВФ. 95 % персоналу працює в штаб-квартирі у Вашингтоні. Банк має свої представництва або бюро в усіх країнах, що є його акціонерами.

У структурі МБРР також функціонує Інститут економічного розвитку (ІЕР), який на постійній основі організовує багаторічні інтерактивні просвітницькі програми для представників країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, а також підтримує національні інститути в сфері професійної освіти та наукових досліджень.

МБРР має філії в Африці, Азії, Європі та Латинській Америці. Місцезнаходження органів управління МБРР — Вашингтон.

Основними напрямами діяльності МБРР є:

—надання країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою довгострокових кредитів під конкретні проекти на розвиток виробничої сфери та створення інфраструктури за умови, що вони не спроможні сплачувати відсоткові ставки, близькі до ринкових;

—надання кредитів для подолання труднощів макроекономічного характеру та на структурну перебудову;

—надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою;

—гарантування погашення заборгованості відповідним урядом;

—участь у спільному з іншими інвесторами фінансуванні проектів чи програм;

—участь у створенні спеціальних трастових (довірчих) фондів, кошти яких забезпечують МБРР можливість мобілізувати разом з партнерами ресурси на надання грантів, і керування цими фондами за дорученням партнерів.

Кредити, які надає МБРР, розрізняються за цільовим призначенням, кількістю валют, що їх формують, та формою обслуговування.

Кредити за цільовим призначенням діляться на дві групи:

1) інвестиційні;

2) системні.

Залежно від призначення Банк надає такі види інвестиційних кредитів:

—спеціальні інвестиційні кредити;

—кредити розвитку галузі/сектора;

—кредити фінансовим посередникам;

—надзвичайні постконфліктні кредити;

—технічної допомоги;

—адаптаційні програмні кредити;

—кредити на навчання та новації.

За призначенням виділяються такі види системних кредитів:

—структурного регулювання;

—структурної перебудови сектора;

—кредити на відбудову;

—кредити на скорочення заборгованості.

Залежно від форми обслуговування кредити бувають двох типів:

—одновалютні кредити за ставкою ЛІБОР (ЛІБОР — міжбанківська ставка по кредитах на Лондонському міжбанківському ринку);

—одновалютні кредити з фіксованою ставкою відсотка.

Банком встановлені такі умови надання кредитів і позик:

—надання позик тільки на певні цілі реконструкції та розвитку (сільське господарство, розвиток сільських районів, енергетика, освіта, охорона здоров’я, планування сім’ї і харчування, будівництво доріг, електрозв’язок, розвиток міського господарства);

—перевірка перспектив погашення заборгованості по цих позиках;

—необхідність гарантування позик урядом країни-члена;

—надання позик тільки для конкретних проектів (за винятком особливих обставин);

—переконаність у тому, що необхідні кошти неможливо отримати з інших джерел на прийнятних для країни-члена умовах;

—упевненість у неможливості використання позик тільки на фінансування операцій з імпорту;

—можливість вирішення питання про надання або відмову у наданні позик, виходячи тільки з економічних міркувань.

Діяльність Всесвітнього банку в Україні була започаткована 3 вересня 1992 p., коли з боку Міністерства фінансів України було підписано оригінал (від 1945 р.) Статуту МБРР на церемонії у Державному департаменті США. Україна підписалася на 908 акцій (1315,9 млн. дол. США) і стала 167 членом Банку. Валютну готівку за членство України в Банку в сумі 7,9 млн. дол. внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у вказаній банківській структурі.

Представництво Всесвітнього банку в Україні було відкрите 1 листопада 1992 р. Штат представництва складається з 45 співробітників.

Основні проекти Всесвітнього банку в Україні:

1. Проект інституціональної перебудови, на що була виділена Інституціональна позика, затверджена Радою директорів у червні 1993 p., загальним обсягом 40 млн. дол. (з яких 27 млн. — позика Банку, решта — кошти інших донорів). Основне призначення проекту — вдосконалення системи підготовки спеціалістів, придбання обладнання, надання консультативних послуг ключовим державним установам, відповідальним за впровадження основних економічних реформ (проекти допомоги Міністерству освіти, Фонду державного майна, Антимонопольному комітету та Національному банку).

2. Проект реабілітаційної позики загальним обсягом 500 млн. дол. США почав впроваджуватися наприкінці 1994 р. Основне призначення проекту — підтримка реалізації основних економічних реформ (лібералізація цін та торгівлі, приватизація підприємств державної власності, реформи в сільському господарстві, енергетиці, підтримка макроекономічної стабілізації, фінансування критичного імпорту).

3. Проекти допомоги у проведенні галузевих реформ.

4. Фінансування установ фінансово-кредитної сфери.

У 1996 році була розроблена стратегія Всесвітнього банку в питаннях допомоги країні (CAS) для України, основними завданнями якої були:

1. Досягнення макроекономічної стабільності.

2. Забезпечення економічного зростання за допомогою програми структурної реформи, яка включала такі напрями:

—сприяння діяльності приватного сектора;

—структурна перебудова державного сектора, спрямована на зміну ролі держави, переважно у бік надання допомоги;

—забезпечення соціальної стабільності в перехідний період;

—забезпечення охорони навколишнього середовища.

Аналіз результатів ходу виконання CAS протягом останніх років показав несприятливі перспективи розвитку економічної ситуації в Україні. Виходячи з цього, пропонована Банком стратегія на кінець 1999 і 2000 фінансовий рік була досить обережною і супроводжувалася жорсткими умовами на надання позик. Передбачалися два можливих сценарії кредитування залежно від дій уряду:

1. Кредитування «середнього рівня» в умовах здійснення урядом активних реформ. Банк продовжуватиме підготовку нових кредитних операцій, спрямованих на структурну перебудову, а саме: позики на реформу державного управління, позики на управління державними ресурсами, позики на підтримку реформування політики у сфері міжбюджетних трансфертів.

2. Кредитування «нижчого рівня» в умовах здійснення урядом нерішучих реформ передбачає реалізацію Банком нових інвестиційних проектів навіть у випадку тимчасового призупинення виконання програми МВФ.

Сьогодні ситуація в Україні відповідає другому сценарію. Для переходу до реалізації першого сценарію необхідне задоволення з боку Банку рівнем і стабільністю макроекономічних показників і прогрес у діях уряду стосовно впровадження ефективної програми реформування апарату Кабінету Міністрів, програми дерегулювання підприємницької діяльності зменшенням кількості офіційних інспекцій та аудиторських перевірок приватних підприємств, приватизації достатньої кількості великих підприємств.

У листопаді 1996 р. Рада директорів Всесвітнього банку затвердила надання кредитної лінії для фінансування проекту розвитку експорту, розрахованого до кінця 2001 р. Цей проект спрямований на сприяння розвиткові експортного виробництва України кредитуванням приватних та приватизаційних підприємств, які вже експортують або планують розвивати експортну діяльність, а також наданням технічної допомоги в розвиткові маркетингової діяльності, створенні інформаційної інфраструктури. Проектом передбачалось кредитування експортної діяльності українських експортерів обсягом близько 60 млн. дол. та надання технічної допомоги на суму майже 5 млн. дол. США.

До сфери діяльності Представництва Всесвітнього банку в Україні належить також координація співпраці з іншими донорами у розробці і впровадженні реформ в Україні. З цією метою організуються регулярні зустрічі галузевих груп. Штаб-квартира Банку спільно з Європейською комісією проводить періодичні конференції з питань координації допомоги донорів.

На сьогодні в кредитному портфелі Представника Всесвітнього банку в Україні — приблизно 40 проектів, які перебувають у стадіях розробки та впровадження, іноді у співпраці з іншими багатосторонніми агенціями та донорами.

Отже, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновки, що вступ України до МВФ та Всесвітнього банку дозволяє їй отримати досить вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.