Розрахунки іноземною валютою на території України
Валютне законодавство визначає, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Згідно з Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» розрахунки за експортно-імпортними операціями резидентами України повинні бути завершені у. терміни, передбачені в контрактах, але не пізніше дев’яноста календарних днів. Контроль за дотриманням резидентами законодавчо встановленого терміну розрахунків покладено на уповноважені банки і Державну податкову адміністрацію.
Усі надходження в іноземній валюті на користь резидентів підлягають зарахуванню на поточні валютні рахунки в банках як через розподільчі рахунки, так і безпосередньо на поточні рахунки.
За дорученням підприємств кошти, зараховані на валютні рахунки в банках, підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у розмірі 50 відсотків. Розмір відсотків може змінюватися за рішенням НБУ. Решта 50 відсотків залишається в розпорядженні підприємства. При ненаданні доручення банк самостійно на п’ятий день продає усі надходження на міжбанківському валютному ринку.
З банків, які не забезпечують своєчасного і повного обов’язкового продажу, валютних надходжень в іноземній валюті на рахунки підприємств, стягується штраф згідно з чинним законодавством.
Слід зазначити, що в окремих випадках згідно з вказівками нормативних документів надходження на користь резидентів в іноземній валюті не підлягають обов’язковому продажу, а повністю зараховуються на поточні валютні рахунки суб’єктів господарювання.
Так, зокрема, від обов’язкового продажу звільнено валютну виручку підприємств з іноземними інвестиціями. Постанова Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 4 вересня 1998 року № 349» від 22 грудня 1999 р. № 604 визначає, що обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України на письмову вимогу іноземного інвестора, які становлять суми виручки в іноземній валюті суб’єктів господарської діяльності з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва, протягом десяти років з дня реєстрації інвестицій за умови, що іноземні інвестиції були фактично здійснені та зареєстровані у період дії Закону України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р.
У разі несвоєчасного завершення розрахунків у межах встановленого терміну підприємства звертаються в комісію обласного управління НБУ для отримання відстрочки на надходження експортного виторгу чи товару, що імпортується.
Індивідуальний дозвіл на продовження термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями надається обласними управліннями НБУ на підставі протоколу засідання комісії, підписаного усіма представниками, на строк не більше дев’яноста календарних днів.
В окремих випадках обласні управління НБУ можуть за повторним рішенням комісії пролонгувати строки вже наданих індивідуальних дозволів на загальний термін не більше двохсот сімдесяти днів. Відстрочка завершення розрахунків на термін, що перевищує один рік, надається у виняткових випадках Національним банком України.
У випадку, якщо після завершення законодавчо встановлених термінів підприємство не одержало експортної виручки або товарів по імпорту і не отримало відстрочки, комерційні банки через три тижні на підставі вантажно-митних декларацій, отриманих від митниці, а також журналу обліку розрахунків по імпорту нараховують пеню за кожний прострочений день і станом на 20 число кожного місяця інформують про це державну податкову адміністрацію, яка, в свою чергу, на підставі отриманого від банків матеріалу дає розпорядження на безспірне стягнення пені з підприємства.
Уповноважені банки щомісяця перераховують до Державного бюджету суми нарахованої пені за поданням державної податкової адміністрації.
В окремих випадках згідно з чинним законодавством після незавершення термінів розрахунків по експортно-імпортних операціях у термін дев’яносто днів пеня не нараховується.
Згідно з Декретом «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» усі розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту повинні здійснюватися в безготівковій формі через уповноважені банки. Але, як виняток, Національний банк листом від 23 березня 1995 р. № 19011/629 дозволив проводити розрахунки готівкою в межах 10 тис. дол. з експорту товарів і послуг. У договорі між резидентом і нерезидентом повинно бути вказано, що розрахунки здійснюються готівкою.
Розрахунки готівкою здійснюються за умови надання безпосередньо нерезидентом документів, передбачених згаданим листом, і готівки в касу банку для зарахування на рахунок резидента.
Ще раз підкреслимо, що згідно з чинним законодавством національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території нашої держави. Разом з тим, враховуючи деяку специфіку проведення розрахунків, а також той факт, що національна валюта не набула статусу «твердої», Національним банком були прийняті рішення про деякі можливості проведення на території України торгівлі і надання послуг резидентами та нерезидентами за вільно конвертовану валюту як згідно з отриманими ліцензіями, так і на загальних підставах.
Нерезидентам дозволяється проведення розрахунків в іноземній валюті у таких випадках:
— купівля паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування та надання послуг на території міжнародних портів, аеропортів, вокзалів України з обслуговування іноземних транспортних засобів, літаків, суден, автобусів, пасажирів і членів екіпажу. Розрахунки здійснюються згідно з контрактом, укладеним з юридичними особами, який передбачає оплату в готівковій вільно конвертованій валюті (лист НБУ № 102750 від 26 липня 1995 p.);
—оплата страхових платежів (лист НБУ № 276 від 26 липня 1995 p.);
—оплата готельних послуг — плата за проживання в номері (лист НБУ № 19011/1650 від 23 жовтня 1995 p.). Оплату готельних послуг дозволяється проводити пластиковими картками;
—купівля на території міжнародних аеропортів і вокзалів квитків та путівок на міжнародні пасажирські та туристичні рейси (лист НБУ № 280 від 4 серпня 1995 р. );
—оплата дорожніх зборів та оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних вантажів (лист НБУ № 280 від 4 серпня 1995 p.);
—оплата в іноземній валюті послуг туристичних і страхових організацій, які надаються на території України, здійснюється шляхом внесення готівкою іноземної валюти нерезидентом до каси уповноваженого банку для зарахування на валютний рахунок зазначених організацій.
Підставою для прийняття уповноваженим банком в касу відповідної суми готівкової іноземної валюти є рахунок-фактура туристичної (страхової) організації, в якому зазначені сума готівкової іноземної валюти, назва юридичної особи платника або прізвище фізичної особи-платника, реквізити валютного рахунку та юридична адреса туристичної (страхової) організації, а також митна декларація, яка підтверджує, що платник-нерезидент законно ввіз на територію України іноземну валюту, або копія квитанції про отримання платником-нерезидентом готівкової іноземної валюти за розрахунковою пластиковою карткою, чеком чи підтвердженням про зняття коштів з особистого валютного рахунку в уповноваженому банку України.
Резидентам дозволяється проведення розрахунків в іноземній валюті у таких випадках:
—купівля на території міжнародних портів та вокзалів квитків та путівок на міжнародні пасажирські і туристичні рейси (лист НБУ № 280 від 4 серпня 1995 p.);
—оплата в іноземній валюті послуг туристичних і страхових організацій за договорами, дія яких поширюється на іноземну територію, відповідно до посередницьких угод з іноземними партнерами та нерезидентами-посередниками, які мають угоду з іноземними партнерами та тими, хто організовує міжнародні круїзні туристичні рейси за угодами фрахту, може здійснюватися резидентами України тільки шляхом внесення відповідної готівкової суми іноземною валютою в касу уповноваженого банку для зарахування її на валютні рахунки зазначених організацій. Оплата послуг туристичних організацій в іншій валюті за договорами з транспортними організаціями-нерезидентами, які мають угоду з іноземними партнерами щодо виконання міжнародних круїзів та туристичних рейсів за угодами фрахту, здійснюється тільки у безготівковій формі;
— у разі розрахунків між юридичними особами — резидентами за індивідуальною ліцензією Національного банку України.
Нерезидентам і резидентам дозволяється:
— оплата товарів і послуг (в т. ч. туристичних та страхових), які здійснюються під митним контролем за ліцензією Державного митного комітету України і НБУ (в аеропортах, портах, що відкриті для міжнародного сполучення, митницях) (лист НБУ № 275 від 26 липня 1995 p.);
— оплата послуг морських та річкових підприємств щодо міжнародних пасажирських паромних перевезень у прикордонних з Україною зонах за готівкову іноземну валюту (лист НБУ № 275 від 26 липня 1995 p.).