Організація діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів

Комерційні банки, як і будь-які інші юридичні особи, мають право випускати різноманітні цінні папери, тобто можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.

Положення «Щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів», затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) і постановою Правління НБУ від 18 травня 1999 p., визначає, що до професійної діяльності на ринку цінних паперів, яку можуть здійснювати банки, належить:

—торгівля цінними паперами;

—депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;

—ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

—управління цінними паперами.

Комерційний банк повинен організувати свою діяльність на ринку цінних паперів у складі організаційно відокремлених внутрішніх підрозділів або дочірніх структур.

Спеціалізований структурний підрозділ здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі внутрішнього Положення за умови дотримання ним установлених чинним законодавством вимог, що обмежують ризики за операціями з цінними паперами. Банк зобов’язаний виконувати ці умови при досягненні суми угод за цінними паперами понад 0,5 млн. гривень за квартал.

Положення про підрозділ банку для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів затверджується в порядку, визначеному статутними документами банку.

Це положення повинно містити вимоги щодо:

1) наявності достатньої кількості фахівців;

2) наявності комп’ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення;

3) наявності окремого приміщення;

4) обмеження на обмін інформацією з іншими підрозділами банку, які виконують операції з цінними паперами;

5) переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших підрозділів банку;

6) окремого технічного та технологічного забезпечення підрозділу;

7) системи захисту від несанкціонованого доступу до інформації цього підрозділу;

8) системи обмеження доступу спеціалістів та працівників банку, які безпосередньо не займаються здійсненням певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, до спеціалізованих підрозділів банку;

9) визначення окремого механізму управління ризиками за операціями з цінними паперами (стосовно розміру статутного фонду).

Загальні та додаткові вимоги щодо організації роботи підрозділу для здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів визначаються чинним законодавством України та відповідними нормативними актами банку. Керівник та спеціалісти підрозділу, які безпосередньо залучені до здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, повинні мати відповідну кваліфікацію спеціалістів та пройти сертифікацію у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У разі якщо банк має декілька структурних підрозділів, що спеціалізуються на здійсненні різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, забороняється суміщення роботи спеціалістів з проведення операцій з купівлі-продажу цінних паперів та управління цінними паперами з проведенням інших видів операцій — веденням реєстрів, депозитарних операцій.

Депозитарна діяльність — це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка проводить виключно депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Зберігач — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах. Зберігач не має права вести реєстр власників цінних паперів, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Реєстратор — це юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка одержала у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Розрахунковий банк — це банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Стаття 2 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначає, що обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Правила здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерційним банкам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цінних паперів, затверджених ДКЦПФР за погодженням з НБУ, а для комерційних банків — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.