Поділ та кооперація праці на підприємстві

Поділ і кооперація праці на підприємствах є об’єктивною необхідністю організації виробництва.

Поділ праці – це диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників. Поділ праці на підприємстві полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов’язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій.

Поділ праці на підприємствах здійснюється за такими видами: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.

Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами, фазами і циклами.

Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу.

Функціональний поділ праці відбувається за характером виконуваних функцій та участю у виробничому процесі між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу, а також між основними та допоміжними робітниками.

Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технологій виробництва. Під впливом розвитку науково-технічного прогресу відбуваються зміни в професійному поділі праці, що характеризується зростанням кількості професій механізованої праці, скороченням переліку вузьких професій і спеціальностей, та збільшенням кількості професій широкого профілю.

Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих.

Поділ праці на виробництві нерозривно пов’язаний з її кооперацією, тобто встановленням необхідних пропорцій між різними категоріями працівників, їх взаємозв’язку та погодження дій у процесі праці.

Кооперація– це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

На різних рівнях управління виробництвом розрізняють такі взаємопов’язані форми кооперації:

всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;

всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;

всередині підприємства. Здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології).

На підприємствах застосовують такі форми кооперації:

· суміщення професій, трудових функцій;

· багатоверстатне (багатоагрегатне) обслуговування;

· бригадна форма колективної організації праці.

Найбільш ефективною серед колективних форм організації праці є бригадна, зокрема виробничі бригади.

Бригадаце організаційно-технологічне і соціально-економічне об’єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв для сумісної участі у виробничому процесі устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами на основі колективної матеріальної зацікавленості і відповідальності.

Залежно від особливостей технології, організації виробництва і його технічного рівня виробничі бригади можуть бути спеціалізовані і комплексні.

Спеціалізовані бригади формуються із робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, які виконують технологічно однорідні роботи (механічна обробка деталей, обслуговування потужного агрегату).

Комплексні бригади формуються з робітників різних професій, які виконують технологічно-різнорідні, проте взаємопов’язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів тощо.

Комплексні бригади можуть бути зповним поділом праці, частковим і без поділу праці.

Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними.

Ефективність функціонування бригад залежить від запровадження бригадного госпрозрахунку, що передбачає поєднану оперативно – виробничу самостійность і бізнес-план, порівняння витрат і результатів праці, пряму залежність оплати праці від кінцевих результатів роботи.

Найдосконалішою формою госпрозрахунку бригад є договір (підряд), згідно з яким одна із сторін зобов’язується на замовлення іншої сторони виконати певну роботу за відповідну оплату. Залежно від форм організації виробництва підряд може бути індивідуальним і колективним.

Колективний підряд поділяється на бригадний, цеховий, сімейний. Умовою впровадження колективного підряду є внутрішньогосподарський розрахунок.