Методи аналізу ефективності використання робочого часу

 

Вивчення використання робочого часу на підприємст­вах і в організаціях дає змогу виявити втрати часу та їхні причи­ни й домогтися раціональнішого використання праці персоналу.

Ефективність затрат робочого часу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з обґрунтованою мі­рою праці.

Виявлення резервів і використання робочого часу, ефектив­ність усіх стадій виробництва залежать від обліку робочого часу. Незалежно від режиму роботи, на кожному підприємстві має бу­ти організовано табельний облік використання робочого часу (типова форма № П-12 «Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за рік», затверджена наказом Мінстату України від 9 жовтня 1995 р. № 253). У табель уносять усіх постійних і тимчасових працівників, які перебува­ють у списочному складі підприємства.

Записи в табелі обліку використання робочого часу про причини відсутності на роботі, роботи понад норми та інші відхилення від нормальних умов праці мають бути зроблені лише на підставі до­кументів, оформлених відповідним чином (листи непрацездатності, листи простоїв, довідки про виконання громадських обов'язків та ін.). Для заповнення табеля існують умовні позначки: Р — години (дні) роботи; К — відрядження; В — основна щорічна відпуст­ка; X — тимчасова непрацездатність та відпустки з догляду за хво­рим, оформлені листами непрацездатності; ЦП — цілозмінні прос­тої з вини працюючих; ВП — внутрішньозмінні простої з вини працюючих; ПР — прогули; ЗП — запізнення; ПЗ — передчасне за­лишення роботи; ВШ — вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі дні; МН — страйки. Облік використання робо­чого часу може здійснюватися або методом безперервної реєстрації, або за відхиленнями, тобто тільки відміткою неявки, запізнень, про­гулів. У цьому разі наприкінці місяця рахують загальний календар­ний фонд робочого часу, час невиходів та інших втрат. Із загального календарного фонду відраховують усі втрати й отримують фактич­но відпрацьований час.

Фонд робочого часу поділяється на цілоденний і внутрізмінний.

Внутрізмінний фонд — це кількість годин і хвилин роботи за зміну.

Цілоденний фонд робочого часу містить кількість робочих днів, які необхідно відпрацювати одному чи всім працівникам протягом місяця, кварталу, року.

Ефективність використання цілоденного робочого часу аналі­зують на базі табельного обліку. Використання внутрізмінного робочого часу визначають проведенням періодичних і одночас­них обстежень (фотографій і самофотографій робочого дня, мо-ментних спостережень).

Фотографія проводиться для одержання даних для виявлення втрат робочого часу з різних причин та розроблення організацій­но-технічних заходів з удосконалення використання робочого ча­су, її виконують за існуючої організації праці з усіма її недоліка­ми. Фотографія здійснюється спостерігачем або самим праців­ником (самофотографія) методом безпосередніх вимірів під час виконання виробничого завдання на робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереження є працівники, які не виконують завдан­ня, для визначення причин, що заважають це зробити, або пере­дові працівники для вивчення передового досвіду, щоб ефектив­ніше використати робочий час. На підставі матеріалів фотографії складається фактичний баланс робочого часу у хвилинах і відсо­тках, який порівнюється з нормативним. Для аналізу використан­ня робочого часу розраховують три відносні показники: коефіці­єнт ефективного використання змінного робочого часу; коефі­цієнт неприхованих (явних) утрат робочого часу; коефіцієнт при­хованих утрат робочого часу.

Отже, фотографія робочого часу дає змогу виявляти як наявні, так і невидимі, приховані, утрати робочого часу для його продук­тивнішого використання.

Метод моментних спостережень полягає в тому, що спостерігач через неоднакові проміжки часу (моменти) фіксує те, що відбува­ється на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цього ме­тоду значно зростає кількість спостережуваних об'єктів (працівни­ків, верстатів, машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації, забезпечується достатня точність результатів спостереження. Недоліком цього методу є неможливість точного визначення обсягу певних видів утрат робочого часу протягом змі­ни загалом та в розрахунку на кожного конкретного працівника внаслідок того, що облік моментоспостережень ведеться на всю су­купність спостережуваних об'єктів. Однак цей метод також дає змо­гу обчислювати показники використання робочого часу, визначати його втрати та виявляти їхні конкретні причини, робити пропозиції щодо поліпшення використання робочого часу.

Ефективність використання робочого часу протягом місяця, кварталу, року аналізують за даними форми статистичної звітно­сті № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу».

sПитання до самоконтролю

1. У чому полягає сутність робочого часу як універсальної міри кількості праці?

2. Чим визначається загальна норма робочого часу?

3. Як характеризується нормальна тривалість робочого часу?

4. Для яких категорій працівників установлюється скорочена тривалість робочого часу?

5. Яка тривалість щоденної роботи за п'ятиденного й шестиденного робочого тижня?

6. Які обмеження роботи має працівник у нічний час, напередодні святкових, неробочих і вихідних днів?

7. Яким чином регулюється тривалість відпусток?

8. Як установлюються раціональні режими праці й відпочинку?

9. Схарактеризувати гнучкі режими праці.

10. Як аналізується ефективність використання робочого часу залежно від режимів праці?