Доброзичливість характерника.
Допомога людям. Відносини характерників з людьми дуже складні. Частина людей бояться їх, частина обожнює, а хтось сміється з них як з диваків. Не зважаючи на це, характерники легко відгукуються на допомогу тим, хто потребує справжнього захисту або допомоги. Не те, що вони самі спеціально нав’язують свої послуги, але й не відмахуються від тих, хто у скруті.
Виправлення помилок. Не завжди життя характерника йде добре. Буває, як і у всіх людей, він робить помилки або його доганяють проблеми минулого. Але справжній характерник сміливо виправляє їх. Бо помилок не робить тільки той, хто нічого не робить.
Справжні друзі. Якщо дивитися на реалії життя, то можна сміливо сказати, що справжні друзі – це велика рідкість. Якщо у вас в друзях є характерник, то ви маєте справжнього друга.
Професіональність. Характерництво – це, в першу чергу, висока професіональність. Всім, чим займається характерник, він робить завзято, з повною самовіддачею. Тому він досягає великих успіхів у своїх справах.
Доброта. Характерник зажди пам’ятає тих, хто робив йому добро.
Мрії характерника.
Мрії – це майбутня реальність. Характерник знає одну важливу річ: мрії матеріальні. А ще вони живі. Щоб мрія стала реальністю в нашому фізичному світі, її потрібно плекати та наповнювати життєвою енергією. Характерник вміє це робити, тому його мрії майже завжди збуваються.
Мріяти практично. Якщо хтось скаже, що не можна матеріалізувати всі мрії за одне життя людини, то буде абсолютно правий. Але якщо він скаже, що характерник також не може реалізувати свої мрії за одне життя, то буде зовсім неправий. Річ у тому, що характерник мріє практично, з урахуванням законів Буття та обмежень, які накладає на нього фізичний світ та Закон Карми. Цим він кардинально відрізняється від тих мрійників, які дійсно літають у небесах своїх оман.
Наука матеріалізації. Характерник – це людина, яка вміє мріяти такими думками, які можливо реалізувати у короткій або довгій перспективі. Короткій – це на протязі одного земного життя. Довготривалі – на протязі наступних реінкарнацій. Тому характерники ніколи не відступають. Вони можуть тимчасово зупинитися в реалізації своїх мрій для перегляду тактики або стратегії своєї діяльності, можуть на деякий час зайнятися чимось більш важливим, але потім знову повертається до попередньої справи. В своєму розумі науки матеріалізації думок вони не кидають роботу над своїми проектами ніколи. Їх взагалі неможливо збити з Шляху нічим, бо вони готові долати любі перепони заради своїх мрій. Ось чому тільки характерники можуть досягати чогось «неможливого».
Мрії – це відображення внутрішнього світогляду. Чому люди мріють по різному? Чому у одних мрії збуваються, а у інших – ніколи? Це стається тому, що у одних мрії живуть окремо від людини, а у інших мрії наче малі діти, яких потрібно весь час годувати та плекати. Те, як людина мислить, якими законами Буття оперує у своєму життєвому просторі, якими інструментами користується у тактиці та стратегії, по суті і є сама людина. Мрії є відображенням потенціалу людини, її внутрішніх сил. Характерник мріє весело та сміливо, але практично та логічно.
Ви вірите у свої мрії? Щоб повірити у свою мрію, потрібно чітко бачити мету цієї мрії, її зв’язок з іншими мріями, способи та методи її реалізації.
Духовність характерника.
Труднощі духовного розвитку. Контролювати людині свій духовний розвиток в умовах земного життя дуже складно. Більшість органів її духовного сприйняття під час фізичної реінкарнації знаходяться у сплячому стані. Рідко кому дається право користуватися духовними інструментами без обмежень. Але на це вагомі причини. Фізичне втілення людини тут, на планеті Земля, дається саме для того, щоб навчитися жити та слідувати Законам Всесвіту саме в умовах добровільної духовної «ізоляції». Тому так мало зустрічається серед теперішнього населення Землі справжніх «провидців», «відьом» та «екстрасенсів». Уроки земного життя неможливо пройти по ту сторону завіси, в духовному світі. Тому так тяжко досягнути найвищого духовного розвитку у земній оболонці. Як тяжко змішати воду з олією, так само тяжко у повній мірі поєднати фізичне та духовне життя під час реінкарнації. Характерник, проживаючи повноцінне фізичне життя, всі свої духовні здобутки збирає у своєрідних «накопичувачах», щоб потім після смерті скористатися ними у Тонкому світі. І так сотні разів, поки не відпаде потреба повертатися у фізичне тіло.
Духовний початок. Людина – це сутність більше духовна, ніж фізична. Таємниця кожного втілення полягає у тому, що вона ніколи не втілюється у фізичну оболонку повністю. Я би навіть сказав – майже не втілюється. Людині, щоб керувати своїм фізичним тілом, потрібно переміщати у фізичний світ лише невеличку частину свого духовного єства. Її Вище духовне «Я»[21] завжди лишається за межами фізичного світу та пильно спостерігає за діяльністю свого молодшого брата – нижчого «я». Вище «Я» людини володіє постійною свободою, окови фізичного світу не нього діють. Справжній характерник знає про це та організовує свою діяльність таким чином, щоб налагодити постійний та чистий зв'язок між всіма своїми аспектами.
Важливість духовного розвитку. Більшість людей не усвідомлює про існування свого Вищого «Я» та інших тонких тіл. Такі люди обожнюють себе тільки з фізичним тілом. Життя таких людей має хаотичний та самовбивчий характер. Цим людям не потрібно реалізовувати свою духовну міць, бо якщо дух не існує, то немає чого і вдосконалювати. Тому і живуть на Землі люди, для яких характерництво зажди буде «казочкою для малят». Характерник відокремлює себе від «двоногих тварин» та цілеспрямовано вирощує свою духовну суть.
Духовна сила. Необхідно усвідомити, що використання духовної сили засноване на принципі БЕЗМЕЖНОСТІ. Духовний світ – це світ без кордонів та часового виміру. Там не діє принцип часово-просторового континууму, як у фізичному світі на Землі. Саме знання цього принципу дає характернику величезну творчу духовну міць, яка наповнює його впевненість, рішучість та проникливість, невичерпне джерело натхнення та сили, які недоступні простій людині.
Божественне всередині нас. Характерник зажди пам’ятає: Бог створив людину по своєму образу та своїй подобі. Це означає, що кожна людина, яка правильно розуміє цей постулат, мислить та живе так, як би це робив Бог. Закони Всесвіту для такої людини не перелік беззмістовних фраз, а програма для творчої діяльності. Тому характерник крок за кроком, життя за життям невідступно розвиває вкладений в нього потенціал. Бо він знає, що те, що неможливе сьогодні, стане можливим у майбутньому.
Дух Всесвіту. Коли характерник пізнає Божественне всередині себе, йому відкривається доступ до усвідомлення тих сил та духовних центрів, які наповнюють життям все у цьому Всесвіті. Після цього він сміливо може сказати: я та Всесвіт єдині.
Віра у Бога. Хтось шукає Бога на небесах, хтось – у навколишній природі, а характерник – в собі. Він знає, що Бог це він, а він – це частина Бога. Тому йому немає потреби просити у Бога щось йому дати матеріальне, а просить вміння та сил для свого розвитку.
Про релігію. Справжній характерник не може притримуватися якоїсь однієї релігії. Кожна релігія має не тільки плюси, але й мінуси. На якомусь етапі свого розвитку він починає розуміти, що всі релігії єдині у джерелі їх походження. Він відкидає умовні назви та різні обличчя того Єдиного, кого люди на різних мовах називають своїм головним Божеством, і концентрує своє життя на вивченні Законів Буття, через які Він себе проявляє. В наслідок цього перед характерником зникають кордони, якими огороджують себе люди різних віросповідань, і його свідомість починає розширюватися до меж нашого Всесвіту. Він починає бачити Єдине життя у всій його красі.
Між небом та землею. Коли характерник набуває достатніх знань у світобудові Всесвіту, він перестає належати тільки одній Землі. Хоча його тіло повністю залежить від фізичного світу, його дух вже не прикутий до цієї планети. Космічна свобода та творчість – ось критерії існування характерника.
Основа характерництва – міцність характеру. Якщо для фізичного тіла людини важливо мати міцний кістяк та треновані м’язи, то для її духу важливо мати стійкий характер та розвинуті почуття. Справжнє характерництво проявляється не в зовнішніх ознаках людини, а через витонченість та дієвість його духовної сили.
Духовний розвиток. Для того, щоб побачити духовне зростання людини, потрібно придивитися, як людина поводить себе у звичних умовах. Якщо вона:
- не прагне до надмірностей, а задовольняється малим;
- не оточує себе блиском, а любить витонченість;
- не гониться за модою, а любить справжню красу;
- не багата, але доволі заможна;
- не має гучних талантів, але багато займається самовдосконаленням;
- не геній, але спокійно та глибоко мислить;
- не ховається від людей, а зажди діє відкрито;
- не кричить на перехрестях, а м’яко розмовляє;
- не тікає від труднощів, а переносить все з посмішкою;
- не боїться небезпек, а завжди обережний;
- ніколи не спішить, але діє швидко,
то перед вами справжній характерник. Іншими словами, характерництво проявляється не в поодиноких подвигах, а у звичайних щоденних явищах життя.
Істинність духовного початку. Тільки тоді, коли людина відкинула думки про винагороду, не чекає похвали, не боїться докорів, забуває про обмеження її фізичного тіла, перестає все сприймати розумом та випускає свій дух на волю, можна говорити про те, що вона може стати на Шлях характерництва.
Мета духовного розвитку. Кінцева мета духовного сходження тут на Землі полягає у тому, щоб перестати обмежувати або насильно направляти цей процес. Коли дух людини починає сам себе дисциплінувати, коли він самостійно починає направляти себе у потрібному напрямку, а духовний розвиток набуває стану безперервності та стійкості, можна сміливо казати – людина йде Шляхом характерництва.