ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВНЗ.
ДО БЕЗПОСЕРЕДНІХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ НАЛЕЖАТЬ:
■ ПІДГОТОВКА НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ, ЇХ МЕТОДОЛОГІЧНЕ Й МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ВИБІР ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ (АУДІО, ВІДЕО* КОМП'ЮТЕРНОЇ, ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ ТА ІН.) ПІДТРИМКИ;
■ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ, ТРЕНІНГОВИХ І КОНТРОЛЮЮЧИХ ПРОГРАМ, ЗОКРЕМА КОМП'ЮТЕРНИХ;
■ АВТОРСЬКА УЧАСТЬ У ПІДГОТОВЦІ НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Й НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ ПОСІБНИКІВ;
■ ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЙ, ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ, СЕМІНАРСЬКИХ ТА ІНШИХ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, КОНФЕРЕНЦІЙ, РОЛЬОВИХ, СИТУАЦІЙНИХ І ДІЛОВИХ ІГОР ТОЩО;
■ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ І УЧАСТЬ У ЇЇ ПРОВЕДЕННІ;
■ ПОШУК І РОЗРОБЛЕННЯ НОВИХ ПЕДАГОГІЧНИХ МЕТОДІВ І ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІДВИЩЕНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ;
■ КОНСУЛЬТАЦІЙНА ТА ІНША ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТАМИ;
■ ПОШУК ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І СПОЖИВАЧІВ НАУКОВИХ РОЗРОБОК;
■ ПЛАНУВАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ Й ВИКОНАННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І КОНКРЕТНИХ ПРАКТИЧНИХ РОЗРОБОК;
■ ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ, НАУКОВО-ПОПУЛЯРНИХ ТА ІНШИХ МАТЕРІАЛІВ;
■ ПІДГОТОВКА РОЗРОБОК, ЩО ЇХ ПАТЕНТУЮТЬ;
■ РЕАЛІЗАЦІЯ ВИХОВНИХ ФУНКЦІЙ У ПРОЦЕСІ ГРУПОВОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РББОТИ ЗІ СТУДЕНТАМИ, ПІД ЧАС НЕФОРМАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ З НИМИ;
■ НЕПЕРЕРВНИЙ ОСОБИСТІШИЙ І ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК, ПІДВИЩЕННЯ НАУКОВОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ Й КВАЛІФІКАЦІЇ;
■ ВОЛОДІННЯ РІЗНИМИ ПРОФЕСІЙНО НЕОБХІДНИМИ ПРАКТИЧНИМИ НАВИЧКАМИ.
У СИСТЕМІ ВІДКРИТОЇ ТА ГНУЧКОЇ ОСВІТИ ОСОБЛИВУ УВАГУ ПРИДІЛЯЮТЬ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДО:
■ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ НА БАЗІ ПРАКТИКИ ЧЕРЕЗ ДІЇ ТА АНАЛІЗ ЦИХ ДІЙ;
■ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ І ТВОРЧИХ УМІНЬ;
■ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ ВІРИ У ВЛАСНІ МОЖЛИВОСТІ Й У РЕАЛЬНІСТЬ ПРОФЕСІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ;
■ ВИБОРУ ЗАЛЕЖНО ВІД СИТУАЦІЇ ВІДПОВІДНОЇ РОЛІ, НАПРИКЛАД, ЕКСПЕРТА, КОНСУЛЬТАНТА, ОРГАНІЗАТОРА, ПРОЕКТАНТА, ПОРАДНИКА;
■ ОРГАНІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ У РОБОЧІ ГРУПИ, А ТАКОЖ ДО РОЗПОДІЛУ ОБСЯГІВ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ Й ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛ СПІВПРАЦІ;
■ ПІДТРИМКИ СОЦІАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОГО КОЛЕКТИВУ; ЗАСТОСУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ МЕТОДИК ЗАПОБІГАННЯ Й РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ І ГРУПОВИХ КОНФЛІКТІВ;
■ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ У ГРУПАХ, КОМУНІКАЦІЯ ЗІ ЗВОРОТНИМ ЗВ'ЯЗКОМ);
■ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОНАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ, ЗОКРЕМА ПІДГОТОВКИ ЇХ ДО САМОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ТЕКСТОВИМИ Й ПОЗА ТЕКСТОВИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ІНФОРМАЦІЇ;
■ ВИРОБЛЕННЯ ВМІННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО Й ГРУПОВОГО УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ, А ТАКОЖ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ РІЗНИХ ПРОБЛЕМ ПЕРЕД УХВАЛЕННЯМ РІШЕНЬ;
■ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ САМОСТІЙНОГО ПЛАНУВАННЯ Й АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІННИХ УМОВ ПРАЦІ; РОЗУМОВОГО КОНСТРУЮВАННЯ ЧЕРЕЗ ОПЕРАЦІЇ ПОРІВНЯННЯ, АНАЛІЗУ, ВИСНОВКІВ І ВЕРИФІКАЦІЇ, А ТАКОЖ ПРЕДМЕТНО-МАНІПУЛЯЦІЙНОГО КОНСТРУЮВАННЯ ЗГІДНО З АНАЛІТИЧНИМИ, ОПЕРАЦІЙНИМИ І СИНТЕТИЧНИМИ СТАДІЯМИ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ПРОБЛЕМ;
■ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ РІЗНОБІЧНОГО НАВЧАННЯ Й КОНЦЕПЦІЇ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ СТУДЕНТІВ.
ДЛЯ УСПІШНОГО ВИКОНАННЯ СВОЇХ ОБОВ'ЯЗКІВ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК МАЄ БУТИ ОРГАНІЗАТОРОМ, ОРАТОРОМ, АНАЛІТИКОМ, ПСИХОЛОГОМ, ВИСОКОКОМПЕТЕНТНИМ ФАХІВЦЕМ У СВОЇЙ ГАЛУЗІ, ЕРУДИТОМ В ІНШИХ ГАЛУЗЯХ ЗНАНЬ. ТАКОЖ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ПОВИНЕН МАТИ ТАЛАНТ, ПРИРОДНІ ЗДІБНОСТІ. ВІД НЬОГО ВИМАГАЮТЬ ЗНАЧНИХ РОЗУМОВИХ, ФІЗИЧНИХ, ЧАСОВИХ ТА ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВИХ ЗАТРАТ. НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ВНЗ МАЄ БУТИ ТВОРЧОЮ ОСОБИСТІСТЮ, ОСКІЛЬКИ ПІДГОТУВАТИ МАЙБУТНЬОГО ТВОРЧОГО ФАХІВЦЯ МОЖЕ ЛИШЕ ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ.
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СВОЮ ПЕДАГОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЗДІЙСНЮЄ У НАПРЯМАХ: НАВЧАЛЬНОЇ, МЕТОДИЧНОЇ, НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ТА ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ВИЗНАЧАЛЬНИМ ЗАВДАННЯМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА Є НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ, СПРЯМОВАНА НА ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ВІДПОВІДНО ДО НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ. ВОНА ПОЄДНУЄ ТЕОРЕТИЧНУ СКЛАДОВУ, ПОВ'ЯЗАНУ З РОЗКРИТТЯМ СУТНОСТІ НАУКИ, НОВИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ, І ПРАКТИЧНУ, ЯКА СПРЯМОВАНА НА РОЗВ'ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАВДАНЬ. НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ВИЗНАЧАЄ МЕТУ І ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ З КОНКРЕТНОГО ПРЕДМЕТА У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ; ОБМІРКОВУЄ ЗМІСТ НАВЧАННЯ, СУЧАСНІ ФОРМИ І МЕТОДИ, ЩО СПРИЯЮТЬ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА, ФОРМИ КОНТРОЛЮ.
ОСНОВНІ ВИДИ ЦІЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ЛЕКЦІЇ, ЛАБОРАТОРНІ, ПРАКТИЧНІ, СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ, КОНСУЛЬТАЦІЇ, ЗАЛІКИ, ІСПИТИ, РЕЦЕНЗУВАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ І ПРОЕКТІВ, КЕРІВНИЦТВО ПРАКТИКОЮ ТА НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОЮ РОБОТОЮ СТУДЕНТІВ, КЕРІВНИЦТВО ДИПЛОМНИМИ РОБОТАМИ ТОЩО.
З НАВЧАЛЬНОЮ РОБОТОЮ ТІСНО ПОВ'ЯЗАНА МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЩОДО ПІДГОТОВКИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ, ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ. ДО НЕЇ НАЛЕЖИТЬ: ПІДГОТОВКА ДО ЛЕКЦІЙНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ, ПРАКТИЧНИХ, СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ; РОЗРОБЛЕННЯ І ПІДГОТОВКА ДО ВИДАННЯ КОНСПЕКТІВ ЛЕКЦІЙ, ЗБІРНИКІВ ВПРАВ І ЗАДАЧ, ЛАБОРАТОРНИХ ПРАКТИКУМІВ, МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ З КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ РОБІТ; ПОТОЧНА РОБОТА ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ (ЧИТАННЯ МЕТОДИЧНОЇ І НАВЧАЛЬНОЇ, НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ); ВИВЧЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ДОСВІДУ З НАДАННЯМ ЗВІТНОСТІ І РЕЦЕНЗУВАННЯ КОНСПЕКТІВ ЛЕКЦІЙ, ЗБІРНИКІВ ЗАДАЧ І ЛАБОРАТОРНИХ ПРАКТИКУМІВ; СКЛАДАННЯ МЕТОДИЧНИХ РОЗРОБОК, ЗАВДАНЬ, ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ БІЛЕТІВ, ТЕМАТИКИ КУРСОВИХ РОБІТ; РОЗРОБЛЕННЯ ГРАФІКІВ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТОЩО.
У ПРОЦЕСІ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ПІДВИЩУЄТЬСЯ РІВЕНЬ МАЙСТЕРНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА, ОСКІЛЬКИ ВІН ЗАСВОЮЄ ЗМІСТ НОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ, ТЕХНОЛОГІЙ І РЕАЛІЗОВУЄ ЇХ; ПОСТІЙНО ОЗНАЙОМЛЮЄТЬСЯ З ДОСЯГНЕННЯМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК І МЕТОДИК ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН; ВИВЧАЄ І ВПРОВАДЖУЄ ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД; УДОСКОНАЛЮЄ ВЛАСНІ НАВИЧКИ САМООСВІТИ ТОЩО.
ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ОБОВ'ЯЗКОВО ПОЄДНАНА З НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ, ЯКА ЗБАГАЧУЄ ВНУТРІШНІЙ СВІТ, РОЗВИВАЄ ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ПІДВИЩУЄ НАУКОВИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ. А ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СПОНУКАЄ ДО ГЛИБОКИХ УЗАГАЛЬНЕНЬ І СИСТЕМАТИЗАЦІЇ МАТЕРІАЛУ, ДО ДОСКОНАЛІШОГО ФОРМУЛЮВАННЯ ІДЕЙ, ВИСНОВКІВ І НОВИХ ГІПОТЕЗ.
ПЕДАГОГІЧНА НАУКА МОЖЕ РОЗВИВАТИСЯ ЛИШЕ ЗА УМОВИ ЗБАГАЧЕННЯ ЇЇ НОВИМИ ФАКТАМИ, ЗДОБУТИМИ У ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ. НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК, ЩОБ КРАЩЕ Й ГЛИБШЕ ОВОЛОДІТИ НАВЧАЛЬНИМ ПРЕДМЕТОМ, ОЗНАЙОМЛЮЄТЬСЯ З НОВОЮ НАУКОВОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ, СТЕЖИТЬ ЗА РОЗВИТКОМ ЦІЄЇ НАУКИ ЗА КОРДОНОМ, АНАЛІЗУЄ ОСНОВНУ МЕТОДИЧНУ ЛІТЕРАТУРУ, УВАЖНО ОПРАЦЬОВУЄ НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЖУРНАЛИ ЗІ СВОГО ПРЕДМЕТА, ВИВЧАЄ ДОСВІД НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ КОЛЕГ ЗА ФАХОМ, ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ПЕРЕВІРЯЄ ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАПРОВАДЖЕННЯ У ВЛАСНУ ПРАКТИКУ ПЕДАГОГІЧНИХ НОВАЦІЙ.
ПРАЦЮЮЧИ НАД НАУКОВИМ МАТЕРІАЛОМ, НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЩІВНИКУ СЛІД ЙОГО ПЕРЕОСМИСЛИТИ, ВИЯВИТИ ТЕ, ЩО ДОЦІЛЬНО ЗАСТОСУВАТИ У СВОЇЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.
ВИХОВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ЗДІЙСНЮЄ ПЕРЕДУСІМ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН, А ТАКОЖ ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ У ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ ЧАС. КОЖЕН НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК МАЄ УСВІДОМИТИ ВАЖЛИВІСТЬ СВОГО ВИХОВНОГО ВПЛИВУ НА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ І РЕАЛІЗУВАТИ ЦЮ ФУНКЦІЮ НЕ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ СПІВБЕСІДИ, КУРАТОРСЬКУ РОБОТУ, КЕРІВНИКА КЛУБІВ, РОБОТУ В ГУРТОЖИТКАХ, ПРОВЕДЕННЯ ВЕЧОРІВ, ЕКСКУРСІЙ ТОЩО, А Й НА ВЛАСНОМУ ПРИКЛАДІ.
КОРОТКО – ВИКЛАДАЧ МАЄ ВИКОНУВАТИ БЕЗПОСЕРЕДНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА, ЗА НАПРЯМАМИ ЗДІЙСНЮЄ СВОЮ ПЕДАГОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, НАВЧАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, МЕТОДИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ, НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ,ВИХОВНОЮ ДІЯЛЬНОСТЮ.