Емоції

ься гідроліз білків, зо значно

План лекції.

1. Компоненти емоцій.

2. Поняття про потребу.

3. Біологічні мотивації, їх роль у формуванні емоцій.

4. Класифікація емоцій. Роль негативних і позитивних емоцій.

5. Механізм формування емоцій (інформаційна теорія П. К. Анохіна).

6. Стан емоційної напруги.

 

Людина сприймає навколишній світ, спілкується і в неї формується певне ставлення до оточуючих предметів, людей, явищ. Інформація з навколишнього світу і внутрішнього середовища потрапляє в кору головного мозку через лімбічну систему, яка зумовлює поведінкову реакцію, впливає на вегетативну та ендокринну системи, створює настрій. Відомо ,що настрій людини може пригнічувати або посилювати ту чи іншу функцію. Численні факти свідчать про те , що почуття з перманентним негативним характером можуть приводити до значних змін функцій організму. Тривале домінування смутку, тривоги у песимістів, в яких кожна дрібниця викликає незадоволення, люба вимога – страх, можуть призвести до порушення кровообігу, роботи серця, викликати зрушення діяльності травного тракту. Тому важливо знати природу і механізми формування настрою та емоцій. Одним з проявів ВНД являються емоції.

Емоції –це фізіологічний стан, що виникає на дію різних подразників, має суб’єктивне забарвлення, характеризує особисте відношення людини до тих процесів, що відбуваються. Емоції завжди відображають реальність. По змісту існує 10 фундаментальних емоцій: горе, гнів, інтерес, почуття вини, подив, страх, сором, презирство, радість, огида. Фундаментальні емоції породжують інші емоції: смуток, жах, лють, тривогу, захоплення, натхнення. Ще в епоху Гіпократа було відомо, що надмірна радість може викликати зрушення в діяльності серцево-судинної системи, гнів і лють викликають ураження печінки, постійний смуток порушує дихання, переляк викликає дисфункцію жовчного міхура. Кожна емоція змінює роботу внутрішніх органів, впливає на фізичний стан організму, змінює рівень інтелектуальної сфери, рівень обміну речовин.

Встановлено, що емоції мають такі компоненти:

1. Сенсорний – зміна настрою, активація пам’яті, підвищення чи зниження інтелектуального рівня, певні відчуття.

2. Моторний– міміка, жестикуляція, інтонація мови змінюється, появляється крик, шепіт, підвищується активність скелетних м’язів.

3. Вегетативний– зміна роботи внутрішніх органів (збільшення частоти дихання, ЧСС, АТ, посилення газообміну, прискорення окисно-відновних реакцій).

4. Ендокринний –зміна рівня гормонів в крові.

Емоції сформувались в процесі еволюції, як спосіб пристосування до змін навколишнього середовища. Емоції виникають на основі потреби і супроводжують певну поведінкову реакцію.

Потреба –це необхідність для розвитку організму, його збереження і забезпечення зв’язку з зовнішнім середовищем. Потреби по суті бувають:

- нижчі:

а) вітальні або життєво-необхідні (потреба в їжі, одежі, втамування спраги );

б) потреба самозбереження;

- вищі:

а) соціальні – потреба в здобутті знань, умінь, навичок та потреба в спілкуванні;

б) творчі – вдосконалення себе, досягнення мети, вдосконалення якогось механізму;

в) рольові потреби виникають при взаємодії з іншими особами (потреба господарювати, потреба співчуття, потреба території).

На базі нижчих потреб з’являються нижчі по рівню розвитку емоції – бажання поїсти, втамувати спрагу. Вищі емоції виникають на базі соціальних і творчих потреб - прагнення навчатись, бажання вдосконалити якийсь процес, пізнання законів розвитку природи і людства. Емоції, що виникають на базі соціальних і творчих потреб називають почуттями.Потреби є основою мотивацій для виникнення поведінкових реакцій.

Біологічні мотивації –це драйв-рефлекси. Мотивацію трактують як активний стан мозкових структур, які спонукають людину до певних поведінкових реакцій. Вони направлені на пошук спеціальних подразників, які задовольнять потребу або викликатимуть зникнення потреби, при цьому з’являється відповідна поведінкова реакція (пошук їжі, статева поведінка, захисна реакція при небезпеці). Мотивація пов’язана зі зміною різних показників стану організму (зміна рівня поживних речовин в плазмі крові, осмотичного тиску плазми, рівня гормонів).

Нижчі потреби мають певну мету (задоволення чи насичення), і якщо її досягнуто, то вони перестають бути джерелом задоволення і радості, виникає перенасичення. Насправді перенасичення виникає рідко, бо мотивація до діяльності не зникає і людський рід не вироджується. В процесі еволюції організм навчився керуватись не тільки нижчими потребами, в нашому організмі сформувалось відчуття постійного інформаційного голоду, появилось прагнення аналізувати інформацію, шукати оптимальні варіанти рішення, а добуває йому інформацію соціальне життя. Пошук є стимулом для творчості та прогнозування. Людина народжується з певними емоціями. Це первинні емоції: а) страх, тривога, втеча, як прояв потреби у самозбереженні; б) радість – реакція задоволення внаслідок реалізації потреби; в) гнів – як наслідок обмеження потреби. Вторинні емоції формуються в процесі усвідомлення себе протягом індивідуального життя. Вони не пов’язані з життєво-важливими потребами. Наприклад: заздрість, сором, пихатість, образа, провина.

Значення емоцій:

1. Полегшують формування поведінкових реакцій.

2. Дозволяють швидко оцінити ситуацію (корисна чи шкідлива, небезпечна).

3. Викликають пошук.

4. Сприяють мобілізації життєвих сил та інтелекту.

5. Впливають на формування мислення.

6. Частково компенсують знання.

За знаком емоції бувають:

- позитивні – це емоції, що виникли внаслідок задоволення потреби (радість, насолода, комфорт);

- негативні – якщо задоволення потреби не відбулося і потреба не зникає, виникають при дефіциті інформації, невдачах:

а) можуть викликати активацію діяльності (гнів, злість, агресія);

б) можуть викликати пригнічення діяльності (смуток, горе, страх).

Негативні емоції стимулюють активність людини до пошуку шляхів подолання перешкод, спонукають людину до прагнення діяти, щоб досягти корисного результату. Позитивні емоції слугують життєвим стимулом, вони потрібні для збереження здоров‘я і високої працездатності. І.П. Павлов говорив: «Радость делает нас чувствительными к каждому биению жизни, развивает и укрепляет тело». Чи потрібні негативні емоції? Та частина негативних емоцій, яка викликає активацію діяльності є необхідною умовою для розвитку прогресу.

В формуванні емоцій приймають участь такі структури:

- скронева, лобна, тім’яна кора;

- лімбічна система, гіпофіз;

- гіпоталамус, чорна субстанція;

- ядра таламуса, голуба пляма, довгастий мозок.

Це знайшло підтвердження в дослідах на тваринах з вживленням електродів в різні структури. В результаті таких дослідів знайдено зони задоволення та зони покарання.

Зони задоволення – це медіальний пучок переднього мозку, де знаходяться дофамінергічні та частково катехоламінергічні структури. Для одержання задоволення щурі в експерименті натискували на педаль до 7000 разів за 1 годину до виснаження (самоподразнення, Слонім ), щоб отримати статеве задоволення.

Перивентрикулярні відділи проміжного і середнього мозку (мигдалина, склепіння, передня частина поясної звивини) при подразненні викликають тривогу, реакцію втечі, агресію і їх назвали зоною покарання.

В клініці при певних органічних захворюваннях цих структур (глибока депресія, пухлини, глибокий стан тривоги з галюцинаціями), використовують стереотаксичне електролітичне руйнування ядер зон покарання, але це роблять обережно, щоб не відбулось непередбачених змін особистості. Велике значення у виникненні емоцій має ендокринна система. Під час збудження підкоркових центрів мозку, які отримали інформацію про зміни в організмі чи навколишньому середовищі, посилюється вплив на органи внутрішньої секреції (гіпофіз, наднирники), активується симпато-андреналова система, змінюється робота внутрішніх органів, хода, поза, швидкість і інтонація мови. Це супроводжується виникненням певного емоційного стану: « від страху в піт кинуло », «серце защеміло», «волосся стало дибки», «від радості дух захопило». Чимале значення мають медіатори (види їх, кількість). Дефіцит серотоніну викликає безпричинну тривогу. Дефіцит ацетилхоліну довго підтримує спокій. Дефіцит норадреналіну викликає смуток і депресію.

Медіатори задоволення: катехоламіни, дофамін, адреналін, ендорфін створюють веселий настрій.

Медіатори покарання – ацетилхолін, серотонін викликають страх, тривогу, агресію. Серотонін може пригнічувати зону задоволення, а у великій кількості може пригнічувати і зону покарання, тоді виникає глибока депресія.

Механізми формування емоцій пояснює інформаційна теорія (П.К. Анохін 1949 р, П.В. Симонов 1966 р.). Емоції відображають силу потреби та можливості їх задоволення: немає потреб – не виникають емоції.

Для виникнення емоції необхідні:

1. Потреба.

2. Мета (завдання).

3. Інформація.

4. Енергія.

5. Час.

6. Досвід.

Якщо поставлена мета (завдання), є інформація, енергія, час, досвід, але їх не вистачає для досягнення мети, виникає стан напруги, який розвивається в 4 стадії:

І стадія (ступінь) – стан мобілізації ресурсів та концентрації уваги. При цьому відбувається підвищення працездатності, активація фізичних та інтелектуальних ресурсів, мобілізація діяльності всіх органів та систем, включення пам’яті, використання досвіду. Якщо ця стадія завершується досягненням мети, то потреба зникає, виникають радість, задоволення. Ця стадія корисна, вона тренує організм, вчить долати будь-які труднощі.

ІІ стадія – стенічна негативна реакція виникає, якщо недостатньо мобілізаційних сил. Розвивається надмірне підвищення діяльності всіх систем (підвищення частоти роботи серця, підвищення АТ, підвищення частоти дихання, підвищення окисно-відновних реакцій, спазм судин черевної порожнини, більше крові притікає до головного мозку). Супроводжується ця стадія гнівом, люттю, станом агресії. При цьому найбільш максимально досягається мобілізація всіх сил.

ІІІ стадія – астенічна негативна реакція розвивається, якщо завдання таке важке, що перевищує можливості організму і досягти мети неможливо. Виникає емоційний стрес. Якщо ця стадія тривала, то організм може загинути. Павлов І.П. писав: “Страх, печаль, тоска, разрушают тело, открывают доступ заболеваниям”. На цій стадії можливе формування поведінкової реакції в 2 напрямках:

1. Виникає пригнічення інтелекту при збереженні енергетичних ресурсів. У людини розвивається страх, виникає паніка, розпач, розумові здібності паралізовані, людина втрачає розсуд і здійснює безрозсудні вчинки.

2. Відбувається пригнічення енергетичних ресурсів зі збереженням інтелекту. Людина відчуває небезпеку, усвідомлює її, але не в силах зрушити з місця, щось зробити.

Таким чином, на цій стадії відбувається зниження енергетичних та інтелектуальних можливостей, пригнічуються імунологічні та компенсаторні реакції.

IV стадія – розвиток невротичного стану. Ця стадія має місце лише в тому випадку, коли значення мети зберігається, а ресурси доведені до крайності. Це вже захворювання.

Надмірні емоції можуть призвести до захворювання та загибелі. Лікар має попередити можливі наслідки емоційної напруги, для цього він має знати умови запуску емоцій.

Анохін П.К. запропонував формулу для розрахунку стану напруги:

CH = fM × (Iп× Еп× Rп - Ін× Ен×Rн )

СН – стан напруги,

fМ – мета,

І – інформація,

Е – енергія,

R – час, п – потрібні, н – наявні.

Анохін П.К. вважає, що життя людини це сукупність 2 станів:

1. Формування потреб організму та біологічних мотивацій – формує негативні емоції і заставляє людину долати труднощі, шукати шляхи, щоб досягнути мети.

2. Задоволення потреб – формує позитивні емоції та санкціонує поведінкову реакцію.

Дельгадо “Сознание и мозг” – книга про керування поведінковими реакціями тварин. Автор розповідає про штучне гальмування люті бика радіохвилями за допомогою вживленого стімосівера. Генератор радіохвиль знаходиться в руках тореадора. Натискування на стімосівер негайно зупиняє дії розгніваного бика, він завмирає. Ці експерименти свідчать про те, що емоціями можна керувати не тільки свідомо за рахунок впливу кори великих півкуль, але і штучно. Виникнення емоцій та неврозів не підкоряється силі волі. Їх можна стримати на деякий час, свідомо попередити зрив емоцій, зменшити величину факторів, але зовсім припинити їх виникнення неможливо. Слабкій людині в стані емоційної напруги потрібна підтримка та співчуття, щоб вона не зробила нерозважливих кроків. Страх може призвести людину до самогубства. Більшість людей здатні контролювати міміку і пригнічувати соматичні та вегетативні прояви емоцій. Оцінка вірогідності задоволення потреби людини здійснюється на основі природженого та індивідуально набутого життєвого досвіду. Збільшення вірогідності досягнення мети призводить до протилежної поведінки: людина намагається послабити і припинити ці емоції, виникає пошук шляхів негайного вирішення проблеми. Саме це є життєво важливим стимулом досягнення мети. Опираючись на досвід, людина здатна передбачувати, прогнозувати події, що лежить в основі творчої діяльності.