Сполучна тканина
Сполучна тканина характеризується наявністю клітин і міжклітинної речовини, що складається з волокон і основної речовини. Розрізняють чотири види сполучної тканини: власне-сполучна, хрящова, кісткова, кровотворна.
Сполучна тканина виконує функції: трофічну—участь в обміні речовин, захисну — здатність клітин сполучної тканини фагоцитувати і брати участь у створенні імунітету, пластичну — бере активну участь у загоєнні ран, механічну (опорну)—утворює зв'язки, сухожилля, хрящі, кістки й основи багатьох органів, кровотворення—складає основу кровотворних органів.
3.2.1. Власне-сполучна тканина
Основні види власне-сполучної тканини наведені на схемі 3.
Рихла неоформлена сполучна тканина складається з клітин і міжклітинної речовини. Міжклітинна речовина включає основну речовину і волокна — колагенові та еластичні, які розташовані в різних напрямках. Основна речовина — колоїдна система з мукополісахаридів, зв'язаних з білками. Клітини сполучної тканини різноманітні. Це фібробласти, макрофаги, гладкі, плазматичні, жирові, пігментні, мало-диференційовані клітини. Зустрічаються клітини крові (рис. 23). Рихла
Власне-сполучна тканина
Рихла неоформлена
Волокниста
З особливими спеціальними властивостями
Щільна
2Пк
| Ретикулярна | Жирова | Слизова | Пігментна |
Неоформлена
Оформлена
Схема 3. Види власне-сполучної тканини
неоформлена сполучна тканина досить поширена в організмі людини. Вона виявляється в кровоносних судинах, нервах, входить до складу всіх органів і в багатьох з них утворює строму.
Рис. 23. Рихла сполучна тканина:
1 — колагенові волокна; 2 — еластичні волокна; 3 — фібробласт; 4 — гістіоцит; 5 — лімфоцит; 6 — амфорна речовина; 7 — плазматичні клітини; 8 — товсті клітини (лаброцити)
Щільна волокниста сполучна тканина. Щільна неоформлена тканина. Цей вид тканини складається з пучків колагенових волокон різної товщини і мережі еластичних волокон, що щільно прилягають одне до одного і переплітаються між собою, малої кількості основної речовини і незначної клітинних елементів (рис. 24). Клітинні елементи в цій тка
нині ті ж, що й у пухкій неоформленій волокнистій сполучній тканині. З цієї тканини побудований шар власне шкіри.
Щільна оформлена тканина. Характеризується тим, що її колагенові волокна розташовані паралельно одні до одних і зібрані в пучки. Між пучками волокон в аморфній міжклітинній речовині розташовуються фіброцити (рис. 24). Цей вид тканини утворює сухожилля, зв'язки, фасції, апоневрози.
А Б
Рис. 24. Щільна неоформлена сполучна тканина (А) та щільна оформлена сполучна
тканина (Б):
А: 1 — поздовжні пучки колагенових волокон; 2 — поперечно зрізані пучки колагенових волокон; 3 — ядра фіброцитів; Б: 1 — пучки колагенових волокон; 2 — посмугований м'яз
Сполучна тканина зі спеціальними властивостями. Ретикулярна тканина складається з ретикулярних клітин і ретикулярних волокон (рис. 25).
Ретикулярні клітини, з'єднуючись між собою численними відростками, утворюють сітчастий кістяк. У тісному зв'язку з ретикулярними клітинами знаходиться мережа ретикулярних волокон, що пробігають увсіх напрямках, розташовуючись усередині чи поза цитоплазмою клітин.
Ця тканина утворює строму (кістяк) кровотворних органів: кісткового мозку, лімфатичних вузлів і селезінки. Зустрічається в кишечнику і нирках.
Розрізняють два види клітин цієї тканини: малодиференційовані і більш диференційовані. Малодиференційовані клітини здатні перетворюватися в інші клітини при різних подразненнях, і давати початок різним клітинним елементам: макрофагам, фібробластам й ін. Другий
тип клітин утворюється із світлоядерних молодих клітин, що мають здатність до фагоцитозу, до накопичення барвника. При різних подразненнях вони стають вільними макрофагами.
Рис. 25. Ретикулярна тканина:
1 — ретикулярні клітини; 2 — лімфоцити; 3 — ядра ретикулярних клітин; 4 — нейтро-
фільний гранулоцит
Ретикуло-ендотеліальна тканина являє собою сукупність всіх клітин організму, що мають здатність захоплювати з рідкого середовища організму частки колоїдів і суспензій і відкладати їх у цитоплазмі у вигляді характерних зерен.
Ці клітини фагоцитують сторонні тіла, бактерії і відіграють велику роль у ліквідації шкідливих для організму аґентів, що виникають місцево чи проникають в організм ззовні. До цих клітин належать: макрофаги пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини, фагоцитуючі ретикулярні клітини кровотворних органів, зірчасті клітини синусоїдів печінки, клітини, що вистилають синуси кровотворних органів.
Жирова тканина є місцем накопичення запасних живильних речовин. У своїй структурі має жирові клітини, колагенові та еластичні волокна (рис. 26). Клітини лежать щільно одна до одної і набувають багатокутних обрисів. Жирова тканина бере участь у процесах обміну речовин, фізичної термореґуляції, виконує механічну функцію, оберігаючи органи від ушкодження.
Слизова тканина. Зустрічається тільки в зародка. Клітинні елементи представлені, в основному, фібробластами, зв'язаними між собою відростками. Зустрічається невелика кількість макрофагів і лімфоїдних елементів. Міжклітинна речовина представлена гомогенним гелем.
Рис. 26. Схема будови білої жирової тканини (ультрамікроскопічна будова ліпоцитів):
1 — ядро жирової клітини; 2 — великі краплини ліпідів; 3 — нервові волокна; 4 — гемо-
капіляри; 5 — мітохондрії
Піґментна тканина. Має таку назву в зв'язку з тим, що в її структурі міститься велика кількість пігментних клітин-меланоцитів. Ця тканина має специфічні місця розташування: в області сосків, у мошонці, біля анального отвору, у райдужній оболонці ока.
3.2.2. Хрящова тканина
Складається з хрящових клітин — хондроцитів, розташованих в особливих порожнинах міжклітинної речовини. Міжклітинна речовина представлена колагеновими (хондроїтиновими) волокнами й ос
новною речовиною. Основна речовина—щільна. Поверхня хряща покрита охрястям. За рахунок клітин охрястя відбувається ріст хряща. У хрящі немає кровоносних судин, живлення його відбувається шляхом дифузії живильних речовин з охрястя.
Розрізняють три основні види хрящової тканини: гіалінова, еластична, волокниста (рис. 27).
А В
Рис. 27. Хрящ:
А — гіаліновий; Б — еластичний; В — волокнистий; 1 — надхрящниця; 2 — хондроцити; 3 — міжклітинна речовина; 4 — ізогенні групи; 5 — пучки колагенових волокон;
6 — еластичні волокна
З гіалінового хряща в ембріональному періоді, в основному, складається кістяк. У дорослих зустрічається в ребрах, на суглобних поверхнях кісток, по всій довжині повітроносних шляхів. Гіаліновий хрящ складається з клітин і міжклітинної речовини. Хрящові клітини—хондроцити лежать у міжклітинній речовині в особливих порожнинах (лакунах) поодиночно чи групами. Основна речовина — напівпрозора, складається з хондроітинсульфату і містить тонкі колагенові волокна (рис. 27, А).
Еластичний хрящ утворює вушну раковину, надгортанник, ріжко-подібні і клиноподібні хрящі гортані, є в стінках зовнішніх слухових проходів і в євстахієвій трубі. Має жовтуватий колір і не має такої прозорості, як гіаліновий. За будовою подібний з гіаліновим, відмінність
полягає в тому, що в міжклітинному просторі цього хряща крім колагенових волокон є і еластичні, що робить його більш гнучким і здатним відновлювати форму (рис. 27, Б).
Волокнистий хрящ утворює міжхребетні диски, з'єднання (симфіз) лобкових кісток, зустрічається в місцях прикріплення зв'язок, сухожиль і великих м'язів до кісток.
Клітини розташовуються поодинці чи групами в порожнинах, оточених міжклітинною речовиною. Відрізняється певним напрямком численних пучків колагенових волокон, що йдуть паралельними рядами. Він більш міцний, ніж гіаліновий, але менш гнучкий (рис. 27, В).
3.2.3. Кісткова тканина
Являє собою особливу форму сполучної тканини із звапнілою міжклітинною речовиною. З цієї тканини складаються кістки скелета, що утворюють твердий кістяк, який підтримує м'які тканини і є захистом для внутрішніх органів. Кісткова тканина, як і всі інші види сполучної тканини, складається з клітинних елементів і міжклітинної речовини.
Міжклітинна речовина кісткової тканини складається з основної речовини, у якій розташовуються осеїнові або осеоколагенові волокна і неорганічні солі. Волокна й основна речовина між ними просочені солями кальцію, фосфору, магнію й ін.
Складний хімічний склад кісткової тканини і специфічний поділ складових елементів обумовлюють велику міцність і пружність кісткової тканини. Клітини кісткової тканини — остеоцити, остеобласти й остеокласти знаходяться в спеціальних порожнинах міжклітинної речовини (лакунах), що з'єднані найтоншими кістковими каналами.
Остеоцити — клітини з відростками, що проникають у канали, через які доставляються живильні речовини клітинам і основній речовині.
Остеобласти утворюють кісткову тканину, виділяючи міжклітинну речовину, замуровуючись в ній, вони перетворюються в остеоцити. Таким чином, остеобласти зустрічаються тільки в зоні росту і регенерації кістки.
Остеокласти виділяють ферменти, здатні розчиняти кісткову речовину. Вони беруть активну участь у руйнуванні кістки.
Розрізняють три основні типи кісткової тканини: грубоволокнисту, пластинчасту, мембранну (рис. 28).
Грубоволокниста кісткова тканина являє собою сукупність пучків колагенових волокон з різним їх розташуванням: паралельно, під кутом один до одного, утворюючи складні зв'язки. Остеоцити в цьому виді
кістки розташовуються безсистемно (рис. 28, А). Зустрічається цей вид у зародків і в дорослих у місцях заростання черепних швів і в місцях прикріплення сухожиль до кістки.
Пластинчаста (тонковолокниста) кісткова тканина характеризується тим, що в її структурі тонкі колагенові волокна розташовані у вигляді паралельних пучків. Пластинчаста кістка складається з численних циліндрів, утворених кістковими пластинками, у центрі циліндра — гаверсів канал, разом з яким він складає остеон. Через гаверсів канал проходить одна артерія й одна вена, які розгалужуючись підходять по канальцях до всіх лакун (рис. 28, Б).
Основна речовина складається з кісткового колагену, який виробляється остеобластами, а також магнію, натрію, карбонатів і нітратів. Кісткові пластини розташовані таким чином, щоб кістка могла витримувати сили, що діють на неї. Остеоцити лежать у лакунах між пластинками або усередині самих пластинок. З цього виду тканини побудовані кістки скелета.
Мембранна кістка утворюється не маючи хрящових зародків. У місці утворення з'являються скупчення остеобластів, що виробляють кісткові трабекули — мережу тонких кісткових елементів, які переплітаються. Мембранні кістки є в черепі, нижній щелепі і в плечовому поясі.
Дентин за складом подібний з кісткою, але твердіший, тому що містить більше неорганічних речовин. У дентині немає лакун, остеонів. Остеобласти (однотобласти) розташовані на внутрішньому боці дентину. І від них відходять численні відростки, які пронизують основну речовину. Відростки містять мікротрубочки, а також кровоносні судини і нервові закінчення. Відростки однотобластів виробляють колагенові волокна, що кальцинуються і утворюють новий дентин.
Б
Рис. 28. Кістка: А — грубоволокниста: 1 — кісткові клітини (остеоцити); 2 — міжклітинна речовина; Б — пластинчаста: 1 — остеон; 2 — внутрішні генеральні пластини; 3 — зовнішні генеральні пластини; 4 — остеонів (гаверсів) канал
3.2.4. Кровотворна тканина
Складається з вільних клітин, що лежать у стромі, утвореній пухкими ретикулярними волокнами. Існують два види кровотворної (гемо-поетичної) тканини: мієлоїдна і лімфоїдна. У мієлоїдній тканинні чи кістковому мозку утворюються еритроцити і гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли і базофіли), а в лімфоїдній—лімфоцити і моноцити.
Кров — рідка сполучна тканина. Складається з клітин: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів і рідкої міжклітинної речовини (плазми).
Деталі про будову і функції цих клітин розглядаються у відповідному розділі.