Лекція 12. Травлення в шлунку, кишечнику 2 страница

Внаслідок запалення в жовчному міхурі накопичується гній (такий стан називається емпіємою), що спричинює розрив міхура (перфора­ція) з подальшим розвитком перитоніту.

При жовчнокам'яній хворобі виникає запалення підшлункової залози. До інших захворювань підшлункової залози належать рак та псевдокк-1 й. Ураження підшлункової залози може спричиняти цукровий діабет і порушення травлення.

Рак підшлункової залози н&гп&стішо розвивається у людей похи­лого віку. Основним симптомом захворювання є ниючий біль у верхній ділянці живота, який віддає у спину. До інших симптомів належать втрата апетиту, зменшення маси тіла та жовтяниця. Рак може поширюватися з головки підшлункової залози до дванадцятипалої кишки, а також че­рез системний кровообіг до печінки й легень. Часто рак виникає в го­ловці підшлункової залози, у ділянці ампули Фатера. Уражуються ек­зокринні залози, менше — ендокринні.

Запальне ураження кишок. Під терміном "запальне ураження кишок" розуміють виразковий коліт та хворобу Крона. Обидва зах­ворювання виникають внаслідок хронічного запалення стінки кишок. Причиною їх можуть бути аутоімунні реакції організму. Основні симп­томи: кровотеча, біль у животі, лихоманка та пронос.

Поліпи товстої кишки. Поліпи — утвори, що є наслідком розро­стання слизової оболонки. Вони можуть спричинювати кровотечу пря­мої кишки, що призводить до розвитку анемії або злоякісної пухлини.

Апендицит. Запалення червоподібного відростка товстої кишки -апендикса - виникає часто, особливо у дітей. Захворювання спричинює гострий біль, чутливість у нижній правій частині живота. До інших сим­птомів належать втрата апетиту, нудота, блювання, незначна лихоман­ка. Лікування зазвичай полягає у хірургічному видаленні апендикса, що називається апендиктомією. Якщо запалення не лікувати, апендикс може розірватись, що спричинить перитоніт (запалення очеревини) та утво­рення абсцесів.

Кишкова непрохідність потребує негайного хірургічного втру­чання, її прояви: біль у животі, здуття, відсутність випорожнень, іноді блювання та зневоднення організму. Кишкову непрохідність можна ви­явити за допомогою рентгеноскопії. Кишкова непрохідність у немовлят може зумовлюватись інвагінацією — станом, при якому частина кишки вкладається сама в себе, утворюючи "трубку в трубці". До симптомів належить біль у животі та випорожнення, що нагадуюшжелсішершок. інвагінація загрозлива для життя, аяе її можна лік або за допомогою барієвої клізми.

Заворот, або перекрут, кишки спричинює непрохідність. Вона

може виникати періодично, зумовлюючи здуття, блювання та спазма­тичний біль. Для вивільнення та збереження перекрученої ділянки по­трібне хірургічне втручання. Якщо не вжити заходів, можливе порушення кровообігу та розвиток гангрени.

Інфаркт кишки. Закупорення кровоносних судин брижі зумов­лює недостатнє надходження крові до сегменту кишки. Цей стан, що називається інфарктом кишки, спричиняє розвиток кишкової непрохід­ності. В уражених ділянках кишки розвиваегагеягащрена, якад»вчасно не застосувати хірургічне втручання.

Геморой — варикозне ураження вен стінки прямої кишки — це Найчастіше він виникає у людей, що страждають від тяжких запорів. Захворювання проявляється сильними болями у ділянці прямої кишки та постійними кровотечами під час випорожнення кишечнику. У таких хворих часто розвивається недокрів'я, вони стають кволими, блідими. Для профілактики геморою необхідно щодня випорожнювати кишеч­ник, не допускати запорів, вести активний спосіб життя. Крім того, не­обхідно стежити за своїм харчовим раціоном. У ньому повинні бути свіжі овочі та фрукти, багаті на клітковину.

!<.'•• : ,• .. •'. ; і v '•, •. :

6. Перша допомога при харчових отруєннях

Харчові отруєння виникають за таких причин: вживання несвіжих харчових продуктів, куди потрапили хвороботворні мікроорганізми; от­руйних рослин і грибів; отруєння препаратами побутової хімії.

Отруєння харчовими продуктами може виникнути тоді, коли вживаються зіпсовані харчові продукти (зберігання без холодильника, у теплому приміщенні тощо). За порушення правил зберігання таких про­дуктів можуть виникати тяжкі отруєння бактеріального походження — ботулізм і сальмонельоз.

Ботулізм спричиняє бактерія ботулізму, що виділяє сильну отруту. Бактерія у вигляді спор зберігається у ґрунті, а звідти при порушенні санітарних правил може потрапляти у харчові продукти — м'ясо, шинку, ковбасу, фрукти, овочі тощо. Спори збудника дуже стійкі, вони ги­нуть тільки за тривалого кип'ятіння. Розмножується бактерія у безкис-невих умовах, а тому найчастіше ботулізм виникає після вживання м'яс­них, рибних, грибних та овочевих консервів, особливо домашнього приго­тування. Отрута, яку виділяє бактерія, спричиняє тяжкі ураження цент­ральної та периферичної нервової системи, наслідком чого є паралічі, порушення зору (характерно подвоєне зображення предметів в очах). Через ураження центрів дихання та серцевої діяльності довгастого мозку може настати смерть людини.

Сальмонельоз також є харчовим отруєнням бактеріального по­ходження (сальмонели), але іноді захворювання виникає у вигляді епі­демічних спалахів. Ц<* Відбувається тоді, коли недоброякісний продукт вживало одразу багато людей. При порушенні правші зберігання небез­печними щодо сальмонельозу є: м'ясний фарш, курячі та качині яйця, холодець, сир, ставкова та річкова риба, тістечка та торти з вершковим кремом, вершки, майонез. При цьому сальмонели не змінюють ні сма­ку, ні запаху їжі. Хвороба починається вже у першу добу після вживання недоброякісного продукту. Виникає тяжке блювання, пронос, значно під­вищується температура тіла, з'явлдаїься сильний озноб. Організм зне­воднюється. В тяжких випадках захворювання за своїми проявами на­гадує холеру.

Отруєння можуть спричинити отруйні гриби (наприклад, бліда поганка, мухомор червоний, опеньок несправжній, сатанинський гриб).

Під час збирання грибів слід дотримуватися таких правил: не беріть старих, уражених черв'яками грибів; не збирайте грибів, навіть добре відомих їстівних, поблизу автотрас, промислових об'єктів, бо вони ма­ють властивість нагромаджувати шкідливі речовини з довкілля (наприк­лад, важкі метали, радіонукліди). Готувати страви з грибів слід у той самий день, коли вони зібрані. Перед приготуванням гриби треба добре промити, потім двічі прокип'ятити протягом 20-30 хвилин у підсоленій воді, щоразу зливаючи відвар.

Ураження отруйними рослинами часто трапляються у дітей, коли вони вживають отруйні ягоди, сприймаючи & за їстівні (вовче лико, вороняче око, конвалія, беладона, паслін солодко-гіркий, дурман звичай­ний, мак снодійний, блекота, цибуля дика).

Перша допомога в усіх цих випадках має бути спрямована на ви­далення з організму людини недоброякісної їжі, залишків отруйних грибів або рослин. Чим швидше це зробити, тим менше отрути потрапить у кров. До прибуття лікаря слід промити шлунок — дати людині випити підряд п'ять-шість склянок слабкого (рожевого) розчину перманганату калію, а потім, подразнюючи двома пальцями корінь язика та задню стінку глотки, викликати блювання. Так варто зробити кілька разів. Мож­на застосувати очисну клізму.

Побутові хімічні препарати (наприклад, фосфорорганічні спо­луки —інсектициди) також можуть спричинити отруєння. Вдихання цих речовин спричинює в людини нестерпний головний біль, запаморочення або зомління, нудоту, блювання, судоми, психічне збудження. Якщо це трапилося: винесіть потерпілого на свіже повітря; зніміть з нього заб­руднений одяг; промийте водою відкриті ділянки тіла; негайно викличте швидку допомогу. Коли інсектицид випадково потрапив усередину орга­нізму, промийте шлунок 2%-ним розчином питної соди (2-3 л) й виклич­те блювання.

Буває, що людина може помилково випити оцтову есенцію, і тоді в неї виникає тяжкий опік стравоходу, шлунка і навіть кишечнику. У цьо­му разі потрібно: негайно викликати швидку допомогу; до її приїзду дати потерпілому 1-2 склянки молока або вершків та два сирих яйця. Про­мивати шлунок не можна.

Питання для самоперевірки

Визначте взаємозв'язок будови і функцій шлунка.

Охарактеризуйте процес травлення в шлунку.

Визначте взаємозв'язок будови і функцій кишечнику (тонкого /товстого).

Охарактеризуйте процес травлення вкишечнику.

Поясніть біологічне значення жовчі у процесах травлення.

Дайте характерйетоку інфекційним захворюванням органів трав­ної системи. У чому полягає їх профілактика?

Охарактеризуйте хвороби органів травлення та їх причини.

Назвіть причини харчових отруєнь. Яка перша допомога приидах?

Чому у багатьох народів існують правила поведінки під час при­йому їжі? Обїрунтуйге свою думку з точки зору фізіології процесу трав­лення.

Дайте практичні рекомендації щодоНормалізації роботи шлун­ково-кишкового тракту. Чи дотримуєтеся їх ви у повсякденному житті?

З історії науки

° 3 численних учнів Сільвія Реньє де Графа (1641-1673) багато працював над вивченням анатомії і фізіології підшлункової залози. Він першим застосував методику накладання хронічної слинової та підшлун­кової фістул для вивчення хімізму травлення і дії підшлункового соку.

° У вивченні захворювань травної системи видатна роль нале­жить професорові Берлінського університету Ісмасу Боасу (1858-1938). Він виділив у окрему спеціальність захворювання травного каналу, а також розробив разом з К. Евальдом методику дослідження секреції шлунка. В дальшому в розробленні діагностики і лікування захворю­вань травної системи велика роль належить вітчизняним ученим, робо­ти яких грунтувалися на епохальних працях І.П. Павлова з фізіології, зокрема фізіології травлення.

Важливо знати, що...

. • ' '' ''"'',-.' ', ' .' д (г *' 'І $ '*

° У людей, які курять, отруйні речовини тютюнового диму зни­жують шлункову секрецію, призводять дб запальних хвороб шлунка, виникнення печії, болю у шлунку.

о Вживання спиртних напоїв може призвести до подразнення шлун­ка та запалення його слизової оболонки. Це сприяє розвиткові гастриту, виразки, раку шлунка та інших хвороб.о У тих, хто курить або зловживає алкоголем і наркотиками, зни­кає апетит. Порушення або зникнення апетиту може бути проявом яко­гось захворювання, тож у такому випадку слід обов'язково звернутися до лікаря.

° Блювання — це захисний рефлекторний (безумовний, коли от­рута подразнює стінку шлунка, або умовний — через неприємний запах чи вигляд чогось неприємного) акт, спрямований на викидання вмісту із порожнини шлунка завдяки антиперистальтиці. Центр блювального реф­лексу міститься у довгастому мозку.

о Гикавка — це судоми м'язів діафрагми. Часто вона настає без­причинно або може бути наслідком подразнення м'язів діафрагми пере­повненим шлунком чи як наслідок якоїсь хвороби, наприклад, жовчно-кам'яної. У разі виникнення гикавки слід зробити глибокий вдих і затри­мати дихання, повільно випити кілька ковтків води. Якщо гикавка вини­кає часто, слід обов'язково звернутися до лікаря.

о Печія—це відчуття печіння у нижній частині стравоходу. Воно спричинене його подразненням кислим вмістом шлунка і завжди свідчить про захворювання. Коли виникла печія, слід обов'язково звернутися до лікаря.

Цікаво знати, щ»г

° Дослідження гарвардського медика Едвіна Джованнуччі дово­дять, що вживання свіжих томатів, томатного соку або томатних соусів істотно знижує ризик захворювання на рак шлунку, простати та легенів.

о Дослідники з університету в Майамі довели нещодавно, що роз­порошений інсулін, який вдихають хворі з маленького аерозольного кон­тейнера, за своїми лікувальними діями не менш ефективний, ніж інсулін, який уводиться за допомогою уколу.

Література

Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 134-138.

Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 332-336.

Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільноїгігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 189-200.

Присяжнкж М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К :Фенікс, 1998.—С. 159-173.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник.— К.:УСМП, 2001.— С.125-129.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение,1978.—С. 244-250.

Тема 6.

Обмін речовин і енергії.

Фізіологічні і гігієнічні основи

харчування дитини

Лекція 13. .

; ОБМІН РЕЧОВИН І ЕНЕРГЙ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ. ч

:План

Обмін речовин як основна умова життя.

Обмін білків.

Обмін жирів. , '%"

Обмін вуглеводів. ' : •

Водний і мінеральний обмін. ,

Основні поняття: обмін речовин і енергії, метаболізм, анаболізм, асиміляція, катаболізм, дисиміляція, азотистий баланс, цукровий діабет, гангрена.

1. Обмін речовин як основна умова життя

В організмі людини, в органах, тканинах, клітинах іде безперері-ний процес утворення складних речовин із простіших. Одночасно з цим відбувається розпад, окиснення складних органічних речовин, які вхо­дять до складу клітин організму (схема 5).

Складний біологічний процес, пов'язаний з надходженням у організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, перетворен­ням їх у клітинах організму, засвоєнням та виділенням з клітин організ­му кінцевий продуктів розпаду, називається обміном речовин, або метаболізмом (від грец. теІаЬоІе — перетворення). При цьому відбу­вається ©езгіерервне перетворення енергії: потенціальна енергія склад­них органічних сполук, що надійшли з їжею, перетворюється на теплову, механічну та електричну. В організмі вивільняється переважно тепловаІ енергія, яка витрачається на підтримання температури тіла, виконання роботи, відтворення структурних елементів і життєдіяльності клітин, процесів, пов'язаних з ростом і розвитком організму.

Схема 5. Етапи обміну речовий*

• ?' '.»"Л* '•• ' .

Речовини зовнішнього середовища через органи дихання і трав­лення проникають у кров і доносяться нею до клітин всіх органів. У клітинах ці речовини засвоюються. В процесі засвоєння відбувається синтез складних органічних сполук. Сукупність хімічних процесів у жи­вому організмі, у результаті яких синтезуються складні органічні речо­вини з простих з накопиченням енергії називають анаболізмом (від грец. апаЬоІе — підйом), або асиміляцією. Тобто з простих молекул — про­дуктів розкладання білків* жирів і вуглеводів, що надійшли до організму з,їжею — у клітинах за наявності кисню, води та ферментів синтезу­ються складні сполуки, з яких побудоваді тканини й органи людського організму. До анаболічнвд процесів належить ^алогічний синтез білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот.*

Енергія, необхідна для синтезу, а також/для діяльності органів,

збільшиться в організмі під час розпаду складних органічних сполук, з яких складаються клітини. Сукупність ферментативних реакцій в живому організмі, у результаті яких відбувається розпад органічних речовин на просищі сполуки із вивільненням значноїкількоеті енергії, потрібної для життя організму називають катаболізмом (від грец. ІшІаЬоІе — руй­нування), або дисиміляцією. Розпад складних органічних сполук відбу­вається в мітохондріях з вивільненням значної кількості енергії (у виг­ляді АТФ). Енергія АТФ витрачається на скорочення скелетних м'язів, серця, підтримання сталої температури тіла тощо, тобто на забезпе­чення різних функцій людського організму. Під час катаболізму утво­рюються непотрібні або навіть шкідливі речовини, які мають бути ви­далені з організму. Вуглекислий газ і незначна частка води виводиться під час видиху через легені, проміжні продукти перетворення білків, жирів і вуглеводів, зайві мінеральні солі та вода — за допомогою нирок — із сечею, через шкіру — із потом, з кишечнику — з калом.

У ростучому дитячому організмі обмін речовин відбувається інтенсивніше, ніж у дорослому організмі. Анаболізм у дітей переважає над катаболізмом, тобто щодня речовин в організмі синтезується більше, ніж відбувається їх руйнування, в результаті чого дитина росте. З при­пиненням росту процеси анаболізму і катаболізму врівноважуються: в організмі, як правило, утворюється стільки ж речовин, скільки їх руй­нується.

Взаємозв'язок процесів анаболізму (асиміляції) та катаболізму (ди­симіляції) показано на схемі 6. Таким чином, анаболізм і катаболізм — це дві сторони одного процесу—обміну речовин і енергії, що є основОІо життя. Доки людина жива, ці процеси перебігають в її організмі безпе^ рервно й паралельно. Обмін речовин та енергії в організмі сприяй Постій­ному оновленню всіх структур без істотних змін його складу.

2. Обмін білків

Білки — це високомолекулярні сполуки, що мають у своєму складі до 20 амінокислот, а ті, в свою чергу, утворені атомаїш карбону, гідро-І.М. Маруненко, Є.О, Неведомська, В.1, Бобрщька Анатомія 1 вікова фізіологія з основами шкільної гігієни

гену, сульфуру, нітрогену, оксигену. Білки входять до складу цитоплаз­ми, мембранних структур клітини, гемоглобіну, плазми крові, багатьох гормонів, імунних тіл, підтримують сталість водно-сольового середо­вища організму. Ферменти, які обов'язково беруть участь у всіх етапах обміну речовин — білки. Білки м'язів забезпечують їхнє скорочення.

Білки, які споживаються з їжею, в органах травлення розщеплю­ються на амінокислоти. Останні всмоктуються в кров і розносяться по всіх органах і тканинах, де з них під впливом ферментів синтезуються нові білки, властиві організму. Ця їх роль має назву пластичної. Плас­тичне значення білка полягає в поповненні й новоутворенні різних струк­турних компонентів клітини. Як джерело енергії білки не мають вели­кого значення: при окисненні 1 г білка в організмі вивільняється 17,2 кДж енергії. Новоутворення білка і розпад його І організмі відбувається без­перервно, однак синтез білків з амінокислот особливо інтенсивно відбу­вається у дітей, забезпечуючи їхній ріст. Амінокислоти, не використані для синтезу білка, розпадаються із звільненням енергії, при цьому утворюється аміак (сечовина), вуглекислий газ і вода. Останні виводяться в складі сечі і поту, а також через органи дихання.

На відміну від жирів і вуглеводів, білки не відкладаються в організмі про запас, тому повинні постійно надходити до організму з харчовими продуктами. Добова потреба білка становить 76—120 г. Вона залежить від виду роботи і зумовлених ним енергетичних затрат, віку, статі, функ­ціонального стану організму. Харчові білки тваринного та рослинного походження мають різний набір амінокислот, тому можливість їх вико­ристання для синтетичних потреб організму неоднакова. Більшість білків рослинного походження не мають тих або інших амінокислот або ма­ють їх у дуже малих кількостях і тому називаються біологічно непов­ноцінними білками. Оскільки деякі амінокислоти в організмі не синте­зуються (лейцин, ізолейцин, лізин, метіонін, триптофан, фенілаланін тощо), їх називають незамінними амінокислотами7, вони мають надходити із їжею. Це, як правило, продукти тваринного походження — м'ясо, риба, курячі яйця, молочні продукти. Якщо вони з їжею не надходять, то синтез білків може різко порушитись. Внаслідок чого може виникнути дистрофія організму, порушення його росту, недокрів'я, ураження не­рвової системи, слабшає імунна система тощо.

Про нормальний перебіг білкового обміну судять за азотистим балансом. Азотистий баланс — співвідношення кількості азоту (нітро­гену), який надійшов протягом доби з їжею, і азоту, виведеного за добу із організму з сечею, калом і потом в результаті розпаду білка. У до­рослої людини звичайно зберігається азотиста рівновага — кількість введеного азоту з їжею і виведеного з продуктами виділення дорівню­ють одне одному. Коли азоту з їжею надходить в організм більше, ніж його виводиться із організму, тоді говорять про позитивний азотис­тий баланс. Такий баланс спостерігається у дітей у зв'язку із збільшен­ням маси тіла під час росту, при посиленому спортивному тренуванні, під час вагітності жінки. Негативний баланс характеризується тим,7 Є амінокислоти, які можуть бути замінені іншими або синтезовані в самому організмі в процесі обміну речовин. Це замінні амінокислотщо кількість введеного азоту менша виведеного. Він може бути при білковому голодуванні, тяжких хворобах.

Діти мають споживати оптимальну кількість білка з набором усіх необхідних амінокислот, при І&ому важливо, щоб співвідношення кількості білків, жйріві вугпШ)ДЕ*у Ійсі^ййяиибуйо 1:1-3 (у деяких інфор­маційних джерелах — 1:1:4% за таких уйФВ йзот максимально затриму­ється в організмі. Добова потреба дітей у білках на 1 кг ваги тіла: 1-4 років — 3-3,5 г, 4-7 років — 2,5г, після 7 років — близько 2 £•

3. Обмін жирів

Жири харчових продуктів розщеплюються в шлунку й кишечнику на гліцерин і жирні кислоти. При проходженні через клітини ворсинок тонкої кишки з гліцерину і жирних кислот знову синтезується жир, але вже специфічний для організму. Він надходить в лімфу і по лімфатичній грудній протоці — в кров. З кров'ю жир доноситься до всіх органів і тканин. Надлишок жиру відкладається у вигляді запасного в підшкірній клітковині, сальниках, навколо внутрішніх органів, які мають значення жирового депо організму. Підшкірний жир перешкоджає посиленій віддачі тепла, а принирковий жир охороняє нирку від ударів тощо.

Жири використовуються як пластичний матеріал: вони є обов'яз­ковою складовою частиною клітинних мембран, цитоплазми, ядро. Жири потрібні також для утворення в організмі антитіл, вони входять і до складу вітамінів. Крім того, жири захищають травний тракт дитини від пошкод­жень грубою їжею, вони необхідні для формування калових мас. З ка­лом виводиться 5-10% не використаних організмом лишків жиру.

Запасний жир мобілізується організмом при голодуванні і викорис­товується як джерело енергії: при розпаді 1 г жиру в організмі вивіль­няється, енергії у два рази більше (39 кДж), ніж при розпаді такої» Чвир.крсті білків або вуглеводі^. У Щ»рму {Іаді^кир окиснюється до кінце­вих продуктів розпаду — вуглекислого газу і води. Частина запасного жиру може надходити в кров, розщеплюватись ферментами на гліцерин і жирні кислоти і доноситись кров'ю до печінки, де гліцерин перетворюється у вуглевод— глікоген (що свідчить «про тісний зв'язок між

жировим і вуглеводним обміном).

Жир в організмі може утвор«з«йРисл^з.«углеводів і білків, Якщо, наприклад, повністю виключити жир із їжі, він все ж таки утворюється і в значній кількості може відкладатися в організмі. Але, незважаючи на це, жир повинен бути обов'язковою складовою частиною їжі дитини. Нестача жирів у їжі веде до порушення діяльності центральної нервової системи і органів розмноження, знижує стійкість до різних захворювань. Дітям дошкільного і шкільного віку треба давати — 2-2,5 г жиру на 1 кг маси тіла. Добова потреба дорослої людини в жирах становить 1,3-1,5 г на 1 кг маси тіла. Важливо забезпечити не тільки кількість, але і якість жирів. Діти повинні споживати як тваринні (вершкове масло, вер­шки, молоко, сало), так і рослинні (соняшникова, кукурудзяна, оливкова олії) жири. З жирами в організм надходять розчинні в них вітаміни (вітамін А, В, Е тощо), які мають для людини життєво важливе значення.

Важливе значення для дитячого організму мають жироподібні ре­човини—ліпіди (фосфоліпіди і стероїди). Фосфоліпіди входять до складу нервової тканини. Із них утворюється ацетилхолін — основний пере­давач (медіатор) нервового збудження. Із стероїдів утворюються гор­мони коркового шару надниркових залоз, статеві гормони, вітамін ^.

Всмоктування жирів у дітей відбувається інтенсивніше, ніж у дорос­лих. При грудному вигодовуванні засвоюється до 90% жирів молока, при штучному — 85-90%, у старших дітей жири засвоюються на 95-97%.

Для кращого використання жиру в їжі дітей повинно бути досить також вуглеводів, бо при дефіциті вуглеводів в їжі відбувається неповне окиснення жирів і у крові накопичу»ш*іаіейі продукти обміну. ••

4, Обмін вуглеводів

В організм вуглеводи надходять у вигляді складних полісахаридів (крохмаль), дисахаридів і моносахаридів. Вуглеводи легко перетрав­люються і добре засвоюються дитячим організмом (на 98-99%). В органах травлення під впливом ферментів вуглеводи їжі розщеплюються на глюкозу, яка всмоктується» кров. Хоча при окисленні 1 г глюкози вивільняється така сама кількість енергії, що й при окисненні білків — 17,2 кДж, але їхня велика енергетична цінність зумовлена значною швидкістю: перетравлювання (починаючи з ротової порожнини), усмок­тування в кров, засвоєння клітиною, де глюкоза легко розкладається у мітохондріях, вивільняючи енергію у формі АТФ. Тому вуглеводи є ос­новним джерелом енергії. У клітинах і тканинах вуглеводи розщеп­люються на воду і вуглекислий газ.

Загальна щоденна потреба організму людини у вуглеводах — 350-500 г. Найбільше вуглеводів у рослинній їжі, менше—у продуктах тва­ринного походження. Багато вуглеводів надходить до організму з цук­ром. Цукор у травному тракті розщеплюється до глюкози, яка всмок­тується в кров. Рівень глюкози у грудних дітей становить 0,07-0,09%, у 12-14 років — 0,09-0,12%, тобто досягає норми дорослої людини. Зни­ження рівня глюкози в крові нижче норми називається гіпоглікемією, збільшення його вище норми — гіперглікемією. Надлишок глюкози в крові виводиться з сечею.

У підтриманні постійної кількості глюкози у крові основну роль відіграють печінка і внутрішньосекреторна діяльність підшлункової і надниркових залоз. Зайва глюкоза, що надійшла в організм, затримується в печінці і під дією ферменту підшлункової залози інсуліну перетво­рюється в глікоген, який відкладається в печінці (і частково в м'язах та інших тканинах) про запас. Кількість глюкози у крові зменшується під час м'язової роботи та при недостатньому надходженні її в організм. У цих випадках глікоген печінки під впливом гормону підшлункової за­лози глюкагону (або адреналіну, гормону надниркових залоз) перетво­рюється в глюкозу, яка надходить в кров. Тобто сталість рівня глюкози крові забезпечується взаємоузгодженістю вироблення двох гормонів підшлункової залози — інсуліну та глюкагону. У разі запалення підшлун­кової залози зменшується або припиняється вироблейня'І&еуліну і вини­кає тяжке захворювання — цукровий діабет. Людина відчуває постійну спрагу, у неї збільшується й частішає сечовидиШія, шкіра свербить, на ній з'являються гнояки. Через постійне підвищення вмісту глюкози у крові та тканинах створюються сприятливі умови для розвитку різних хвороботворних мікроорганізмів. У хворих на цукровий діабет виника­ють гнійні запалення легенів, печінки, нирок тощо. При діабеті частина зайвої глюкози перетворюється на жир, спричинюючи ожиріння. Над­лишковий жир перетворюється на холестерин, що відкладається в ар­теріях, і сприяє розвитку атеросклерозу. У разі закупорювання артерій кінцівок може трапитися їхнє змертвіння — гангрена, від якої людина гине. Закупорювання вінцевих артерій серця призводить до інфаркту міокарда, а мозкових — до мозкового інсульту, паралічу і нерухомості. Коли ж закупориться артерія очного дна, людина сліпне.

Вуглеводний обмін порушується, якщо зловживати солодощами, особливо за малорухливого способу життя, коли надлишок глюкози не реалізується. Запобігти цукровому діабету можна, якщо не зловживати солодощами, не переїдати, постійно займатися фізичними вправами.

При недостатньому надходженні вуглеводів з їжею вони утворю­ються в організмі з жирів і білків.

Значення глюкози для організму не вичерпується її роллю як дже­рела енергії. Вона входить до складу цитоплазми, а отже, необхідна для утворення нових клітин, особливо в період росту. Входять вуглеводи і ДО складу нуклеїнових кислот. Вуглеводи мають велике значення для нормального функціонування нервової системи. При різкому зниженні кількості глюкози у крові бувають різкі розлади діяльності нервової сис­теми. Настають судоми, марення, втрата свідомості, порушення діяль­ності серця, зниження температури тіла. Досить такому хворому ввес­ти у кров глюкозу або дати поїсти цукру, як усі порушення зникають.

• ⇐ Назад
• 37
• 38
• 39
• 40
• 41
• 42
• 434445
• 46
• 47
• 48
• 49
• 50
• 51
• 52
• Далее ⇒