Основні функції сім′ї
Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства та виконує в ньому певні функції.
Функції сім’ї – це цілеспрямована діяльність сімейного колективу чи окремих її членів, які виражають соціальну роль та суть сім’ї.
На функції сім’ї впливають такі фактори: вимоги суспільства, сімейне право, норми моралі, реальна допомога держави сім’ї. Функції історично змінювалися, наповнюючись новим змістом. Між ними існує тісний зв’язок, взаємозалежність, взаємодоповнення, тому порушення однієї спричиняє зміни інших.
Серед основних функцій сім′ї М.Галагузова виділяє репродуктивну, господарсько-економічну, виховну, рекреативну та психотерапевтичну; Л.Коваль називає, крім них, - комунікативну і регулятивну; Ю.Василькова – соціальну функцію і функцію соціального контролю.
Репродуктивна (демографічна) функція полягає у продовженні роду. Сьогодні спостерігається різке падіння народжуваності. Причинами цього явища є соціально-економічна нестабільність сім’ї, мізерні прибутки, незабезпеченість житлом, роботою; зміна соціально-культурних норм тощо. Спостерігається тенденція свідомої відмови від народження дітей; високий відсоток чоловічого і жіночого безпліддя; смертності та хвороби новонароджених тощо.
Господарсько-економічна функція розкриває обов′язки сім′ї по забезпеченню різноманітних потреб її членів: ведення домашнього господарства, планування, облік, бережливість і контроль за сімейним бюджетом, який диктує стиль життя, дозволяє помірковано задовольнити потреби всіх членів сім’ї. Важливо, щоб господарча функція була характерною для всіх членів сім’ї.
Надання фізичної, матеріальної та психологічної взаємодопомоги, зміцнення здоров′я членів сім′ї, організацію дозвілля включає рекреативна функція. Рекреативна й психотерапевтична функції полягають у тому, що сім’я є тим осередком, де людина могла б відчути себе абсолютно захищеною, абсолютно прийнятою незалежно від її статусу, зовнішності, становища і т.ін. Реалізація рекреативної функції передбачає організацію спільного відпочинку, дозвілля, влаштування буденного життя тощо.
Основою виховної функції є батьки, які завжди залишаються першими вихователями дитини. Філософ М.Соловйов писав: „Сім’я – виховна колиска для людини”. У вихованні дитини значну роль відіграє особистий приклад батьків, характер стосунків між батьками, ступінь їх взаєморозуміння, уваги, чуйності і поваги, способи розв’язання різних проблем, тон і характер розмов – все це сприймається і стає зразком для неї. Вчені виділяють три аспекти виховної функції: 1) виховання дитини, розвиток здібностей, формування особистості; 2) систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного члена протягом життя; 3) постійний вплив дітей на батьків, спонукання до саморозвитку. Діти стимулюють батьків до нового пізнання та життєвих імпульсів.
Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім′ї у спілкуванні й взаєморозумінні. Регулятивна функція включає систему регулювання відносин між членами сім′ї, в тому числі первинний соціальний контроль, реалізацію влади та авторитету.
Функція соціального контролю передбачає відповідальність усіх членів сім’ї за поведінку в суспільстві. Соціальна функція сім’ї регулює виховання громадянина, вводить дитину в суспільство; передбачає вибір професії і підготовку до самостійного життя, продовження і збереження сімейних традицій.