Порушення законодавства в галузі державного експортного контролю (ст. 212-4 КпАП)
Вказане адміністративне правопорушення визнано таким достаньо недавно та полягає у порушенні законодавства в галузі державного експортного контролю, а саме:
a) проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю;
b) неподання або несвоєчасне подання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у попередньому пункті, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;
c) навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням чи виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання, передбаченого законом.
Як можна переконатися, склад багатьох адміністративних пра-вопорушень схожий на склад аналогічних злочинів. Однак, треба пам’ятати, що відповідно до ст. 9 КпАП адміністративна відповідальність настає тільки у разі, якщо порушення за своїм характером не тягне за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
5. Особливості цивільно-правової
відповідальності за порушення
зовнішньоекономічних зобов’язань
Цивільне та господарське право як система правових норм регулюють майнові та особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності та широкій свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обов’язків.
Цивільно-правова відповідальність, окремим випадком якої є господарсько-правова відповідальність, як різновид санкції, — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Цивільно-пра-вова відповідальність у зовнішньоекономічній сфері практично мало в чому відрізняється від аналогічної в інших галузях законодавства, тому далі розглянемо її з погляду загальних основ цивільно-правової відповідальності.
За підставами виникнення прав та обов’язків, за порушення яких встановлено відповідальність, вона поділяється на договірну та позадоговірну.
Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб’єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, яке виникло з договору.
Відповідно до ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна,
а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно зі ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
· одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, зі звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов’язання другою стороною;
· відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
· відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
· відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
· встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
· відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов’язання.
Сторони можуть передбачити у договорі також інші оператив-но-господарські санкції.
Позадоговірною (або недоговірною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин. Така відповідальність настає за порушення обов’язку, встановленого законом або підзаконним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків.
Питання позадоговірної відповідальності визначені гл. 82 ЦК України (ст. 1166—1211 ЦК України).
Відповідно до ст. 1166 майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законодавством України.
Згідно зі ст. 1172 юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядчиком, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Особливості має відповідальність за вчинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України). Така шкода відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.
Особливий порядок відшкодування тягне за собою також шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт та послуг. Відповід-
но до ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків то-варів, підлягає відшкодуванню, за вибором потерпілого, продавцем або виготовлювачем товару; шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.
1. Правопорушення і відповідальність у зовнішньоекономічних відносинах: поняття та види.
2. Спеціальні санкції за порушення зовнішньоекономічного законодавства України.
3. Злочини та особливості кримінальної відповідальності в зовнішньоекономічних відносинах.
4. Адміністративні проступки в зовнішньоекономічних відносинах.
5. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зовнішньоекономічних зобов’язань.
Адміністративна провина — протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на власність, права і обов’язки громадян, на державний або громадський порядок, на встановлений порядок управління і за яку законодавством України передбачено адміністративну відповідальність.
Злочин — передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Індивідуальний режим ліцензуваннязовнішньоекономічної діяль-ності українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та інозем-них суб’єктів господарської діяльності — здійснення Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності.
Правопорушення — соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке передбачено чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність — покладення на правопоруш-
ника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в зміні невиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.
1. Охарактеризувати загальні умови настання відповідальності у зовнішньоекономічних відносинах.
2. Охарактеризувати повноваження відповідного центрального органу виконавчої влади щодо застосування спеціальних санкцій у ЗЕД.
3. Дати характеристику основних видів злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
4. Дати характеристику адміністративних правопорушень у сфері ЗЕД.
5. Охарактеризувати цивільно-правові санкції за правопорушення у сфері ЗЕД.
1. Підставою для застосування спеціальних санкцій є:
а) поданням органів державної податкової служби;
b) подання органів санітарно-епідеміологічного контролю;
c) подання органів ліцензування.
2. Суб’єктом застосування спеціальних санкцій є:
а) Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України;
b) Міністерство внутрішніх справ;
c) Міністерство закордонних справ.
3. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» можуть застосовуватися такі види відповідальності:
а) господарська відповідальність;
b) адміністративна відповідальність;
c) майнова відповідальність.
4. Розрізняють такі види спеціальних санкцій:
а) позбавлення волі;
b) позбавлення спеціального права;
c) тимчасове зупинення діяльності.
5. Питання притягнення до кримінальної відповідальності залежить від:
а) громадянства фізичної особи;
b) території вчинення злочину;
c) місця постійного проживання фізичної особи.
