ПОСТАНОВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Скочок Т. О., суддів Клочкової Н. В. та Саніна Б. В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності і дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) з позовом про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України (далі - відповідач), яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію протягом встановленого Законом "Про доступ до інформації" строку, визнання протиправною дію Міністерства юстиції України, котра полягає у відмові у наданні на запит інформації про назви та реквізит 137-ми актів законодавства з позначками "опублікуванню не підлягає" та 5-ти актів з позначкою "не для друку", зобов'язання відповідача протягом 5-ти робочих днів з дати набрання рішенням суду законної сили надати у письмовому вигляді інформацію про назви та реквізити 137-ми чинних актів законодавства з позначками "опублікуванню не підлягає" та 5-ти актів з позначкою "не для друку".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом з проханням надати письмову інформацію про назви та реквізити 137-ми чинних актів законодавства з позначками "опублікуванню не підлягає" та 5-ти актів з позначкою "не для друку", але відповідач у своїй відповіді відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації.

В судове засідання 09 серпня 2012 року з'явився представник відповідача, який заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з'явився. 07 серпня 2012 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про проведення розгляду справи за його відсутності.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представника відповідача по суті спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

18.05.2012 року позивач направив до відповідача запит N 7/12-67, в якому просив надати письмову інформацію про назви та реквізити 137-ми чинних актів законодавства з позначками "опублікуванню не підлягає" та 5-ти актів з позначкою "не для друку",про які йшлося у відповідях відповідача N С-4543/10-2 від 02.04.2012 року. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії вказаного запиту, його N 7/12-67, датований 17 травня 2011 року. Як підтверджується зворотним поштовим повідомленням, поштове відправлення було вручено відповідачу 21.05.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано відповідь листом N С-12207/10.2 від 18.06.2012 р., в якій Міністерство юстиції України зазначило, що розглянувши звернення позивача, не має законних підстав надати перелік (з реквізитами і назвами) актів Президента України та Положення, затверджене спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України та Міністерства оборони України, що мають позначки обмеження доступу "Опублікуванню не підлягає" та "Не для друку".

Вважаючи бездіяльність (відсутність реакції на запит, вручений 21.05.2012 р.) та дію (відмову у наданні інформації на запит) протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" визначено, інформація це - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18 травня 2012 року направлено запит, в порядку, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", на інформацію N 7/12-67 від 17.05.2011 р., який отримано згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем 21 травня 2012 року.

Відповідь, надана позивачу на його запит на інформацію, датована 18 червня 2012 року. Разом з тим, в запереченнях проти позову представник відповідача зазначає, що звернення ОСОБА_1 не є запитами на публічну інформацію в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки у своїх зверненнях позивач посилається, зокрема, на те, що застосування суб'єктами владних повноважень обмежувальних позначок "Опублікуванню не підлягає" та "Не для друку" є незаконним та начебто обмежує право громадян України на інформацію, чим порушує їх права. З огляду на викладене, лист позивача від 17.05.2012 року був зареєстрований Управлінням розгляду звернень та прийому громадян Мінюсту як звернення громадянина. Управлінням систематизації законодавства розглянуте зазначене звернення та надано відповідь у термін, визначений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", 18 червня 2012 року за N С-12207/10.2.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

В контексті з вищевикладеним, слід зазначити, що суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що запит, з яким звернувся позивач 18.05.2012 року N 7/12-67 від 17.05.2011 р., отриманий відповідачем 21.05.2012 року, є зверненням громадянина, яке повинно розглядатися в порядку та строки, передбачені Законом "Про звернення громадян". Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до Міністерства юстиції України, у своєму запиті зазначив, що звертається на підставі, зокрема, Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації". Крім того, зміст вказаного запиту свідчить про те, що ОСОБА_1 просив надати надати письмову інформацію про назви та реквізити 137 чинних актів законодавства з позначками "опублікуванню не підлягає" та 5 актів з позначкою "не для друку". Таким чином, позивач у вказаному запиті не посилався, як стверджує відповідач, на те, що застосування суб'єктами владних повноважень обмежувальних позначок "Опублікуванню не підлягає" та "Не для друку" є незаконним та начебто обмежує право громадян України на інформацію, чим порушує їх права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України неправомірно розглянуло запит на інформацію ОСОБА_1 N 7/12-67 від 17 травня 2011 року, який було направлено позивачем 18.05.2012 р. та отримано відповідачем 21.05.2012 року, в порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян", з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 17 травня 2011 року N 7/12-67, що надійшов до відповідача 21.05.2012 року, в порядку та строки, передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 17 травня 2011 року N 7/12-67, який надійшов до Міністерства юстиції України 21.05.2012 року, в порядку та строки, передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 - 2013 © ТОВ «ЛІГА:ЗАКОН», 2007 - 2013

• ⇐ Назад
• 24
• 25
• 26
• 27
• 28
• 29
• 303132
• 33
• 34
• 35
• 36
• 37
• 38
• 39
• Далее ⇒