Знані українські художники другої половини XIX ст

Сергій Васильківський (1854—1917) — працював переважно в пейзажі та жанровій картині. Мальовничу Україну, її красу зобразив у картинах: "Степ на Україні" "Ранок", "Весна на Україні". Широко відомі його картини: "Біля корчми", "Ярмарок у Полтаві", "Козак на дорозі", "Ко­зача левада" та ін.

Зібрані ним краєвиди, побутові сцени та рисунки пам'яток української архітектури С. Васильківський заповів мистецько-етнографічному музею Харкова (ці картини він збирав протягом усього життя). У своїй творчій діяльності він звертався і до портрета. У 1900 р. видав альбом "Із української старовини", щоби поширити знання минулого серед народу; згодом — альбом "Мотиви українського орнаменту XVII — XVIII ст.". С. Васильківський розписав стіни будинку Полтавського земства, на яких намалював три історико-побутові кар­тини: "Козак Голота", "Шлях Ромодан", "Вибір полковника". Він створив понад 3000 картин.

Костянтин Трутовський (1826—1893) малював прекрасні картини з народного побуту: "Бандурист", "Український ярмарок", «Дівчата біля криниці", "Шевченко над Дніпром". Його картини ("Зустрічі", "Колядки") вабили публіку щиро змальованою українською природою. На його полотнах — велика любов до України, її народу. Митець показав і тяжку долю селян ("Мироїд", "Пан", "Хворий" та ін.).

Микола Пимоненко (1862—1912) — майстер побутового жанру на селянську тематику: "Сінокіс", "Проводи рек­рутів", "Жниця" та ін. Глибоке розуміння життя народу яскраво проявилось у його картинах "Свати", "У похід", "Ярмарок", "Весілля в Київській губернії", "Ворожіння". У своїй творчості він також звертався до портрета.

К. Костанді (1852—1921) — майстер українського реалістичного живопису. Малював пейзажі, портрети, знамениті його жанрові картини. Приваблюють своєю майстерністю картини "Рання вес­на", "В люди", "Серпневий день", "Пізні сутінки" та ін. У 1890 р. К. Костанді — один із засновників Товариства південноросійських художників, яке мало на меті пропаган­ду реалістичного мистецтва на півдні України.

М. Мурашко (1844—1909) — відомий пейзажист. Глибоко вивчав природу і життя відображаючи це у своїх кар­тинах. Відома його картина "Над Дніпром" та ін. У 1875 р. він заснував у Києві Малярську школу, яка відіграла визначну роль у розвиткові образотворчого мистецтва України.

Представники реалістичного напряму в живопису на західноукраїнських землях

К Устиянович (1839—1903) — його живописна спадщина ве­лика і різноманітна. Малював картини на релігійну тема­тику, розписував церкви, працював у портретному жанрі. Виконав багато побутових та історичних картин, пей­зажів, рисунків, карикатур. У живописну скарбницю увійшли його картини "Мойсей" та "Христос перед Пілатом".

Т. Копистииський (1844—1916) працював учителем рисун­ків у гімназії у Львові, малював картини на релігійну тематику, відомий іконописець. Одночасно майстерно ство­рив образи з народу "Гуцулка", "Гуцул з Липовець" та ін.

Т. Романчук (1865—1911) малював ілюстрації до історії України й карикатури для львівського журналу "Зеркало". Вельми полюбляв малювати пейзажі, квіти, коней.

І. Труш (1869—1941) розпочав свою діяльність наприкінці XIX ст. Йому належала ініціатива заснування товариств із розвитку українського мистецтва (1898 р.). Прекрасний майстер критичного реалізму, він створив чудові образи Лесі Українки та Івана Франка. Відомий пейзажист.

АРХІТЕКТУРА

Домінуючий напрям в архітектурі — еклектизм, тобто поєднання елементів різних стилів.

У другій половині XIX ст. будувалися міста, промислові підприємства, торговельні та навчальні заклади, культурні центри.

У Києві було споруджено:

Будинок міської думи (архітектор О. Шимме). Будинок оперного театру (архітектор В. Шретер). Політехнічний інститут (архітектор О. Беретті). Будинок 1-ї київської гімназії (архітектор О. Беретті). Володимирський собор (архітектори Г, Штром, П. Спарро, О. Беретті). Готель "Континенталь" (архітектор О. Беретті).

В Одесі: Новий оперний театр (архітектори Г. Гельмер, Ф. Фельнер, Ф. Гонсіоровський).

У Харкові: Харківське комерційне училище (нині Українська юридична академія) — архітектор О. Бекетов.

У Львові: Оперний театр (архітектор 3. Горголевський). Політехнічний інститут (Ю. Захаревич).

У Чернівцях: Будинок резиденції митрополита Буковини (архітектор П. Главка).

СКУЛЬПТУРА

У другій половині XIX ст. в Україні працювали відомі скульптори: Л. Позен — автор скульптурних груп, портретів і статуеток

("Кобзар", "Запорожець у розвідці", "Жебрак"). П. Забіла — автор погрудь Т. Шевченка та О. Пушкіна.

Шедевром монументальної скульптури став пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві, відкритий 1888 р.

(автор М. Микешин).

МУЗИКА

Видатні представники музичного мистецтва другої поло­вини XIX ст. С. Гулак-Артемовський (1813—1873) у 1862 р. написав першу українську оперу "Запорожець за Дунаєм". Він був видатним оперним співаком.

П. Сокольський (1832—1887) створив популярні опери "Богдан Хмельницький", "Мазепа", "Майська ніч", на­писав багато романсів, пісень, вокальних ансамблів. Широко відомі його фортепіанні твори "Музичні кар­тини для фортепіано".

П. Ніщинський (1832—1896) — великою популярністю ко­ристувалися його "Вечорниці", написані до п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля".

М. Лисенко (1842—1912) — основоположник української класичної музики. Він — автор музики до п'єси І. Кот­ляревського "Наталка Полтавка". Творець народних музичних драм "Тарас Бульба", "Різдвяна ніч", "Утоп­лена" та ін., опери "Чорноморці".

Обробив понад 600 зразків українського музичного фольклору. Ним було видано 25 збірників українських на­родних пісень.

Для дітей написав опери: "Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима і весна". Крім того, він записав музичний репертуар кобзаря Ос­тапа Вересая та видав думи й пісні, що їх виконував про­славлений кобзар. М. Лисенко написав багато романсів, дуетів, хорів, сим­фонічних творів. Його твори увійшли в українську та світову скарбницю.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ

М. Вербицький (1815—1870) — популярний український композитор і диригент. Написав 10 симфоній на теми українських народних пісень, два полонези, хори "Жовняр", "Пісня до місяця", "Тихий вітер", "Заповіт" та ін.

Писав музику до п'єс, що ставилися на сценах Західної України ("Підгіряни", "Троянди", "Галя" та ін.).

М. Вербицький склав музику на слова П. Чубинського "Ще не вмерла Україна"; 1864 р. її виконував хор у

Львівському українському театрі.

Пісні М. Вербицького на слова П. Чубинського суди­лося стати національним гімном, а з 1992 р. — державним

гімном України.

І. Лаврівський (1822—1878) — в його творах оживає цер­ковна музика. Широко відомі його хорові твори "Осінь", "Чом, річенько" та ін. Писав музику до теат­ральних п'єс: "Обман очей". "Роксолана".

А. Вахнянин (1841—1908) — організатор музичного життя у Львові, автор хорів: "Хор варягів", "Живем — живем", "Шалійте" та ін., багатьох сольних пісень: ("Помарніла наша доля" і т. ін.) та особливо популяр­ної незакінченої опери "Купайло".

С. Воробкевич (1836—1903) — видатний композитор Північної Буковини. Складав церковні пісні й псалми, компонував хорові твори, сольні пісні та опери. Широ­ко відомі його хорові твори: "Над Прутом", "Сині очі", "Вечір", оперета "Убога Марта" та інші музично-драматичні твори.

ВИСНОВКИ

1. Друга половина XIX ст. — складний і суперечливий період у розвитку української культури.

2. Попри великі трудності й заборони, в усіх сферах української культури відбувався процес національного самоутвердження.

3. Українська культура збагатилася визначними здобутками.

4. Розвиток культури сприяв зростанню самосвідомості українською народу.