ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Дипломна робота виконується на основі поглибленого вивчення чинного законодавства України з питань діяльності організацій, спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, передового досвіду з проблеми, яка вивчається, а також результатів проведених студентом власних досліджень реального об’єкта.
Основні етапи виконання дипломної роботи:
1. Вибір теми та затвердження теми і плану дипломної роботи.
2. Розробка завдання на дипломну роботу, складання календарного плану виконання.
3. Опрацювання літературних джерел.
4. Збирання фактичного матеріалу під час переддипломної практики на об’єкті дослідження.
5. Обробка фактичного матеріалу.
6. Написання першого варіанта дипломної роботи та подання на ознайомлення науковому керівникові.
7. Усунення недоліків, написання остаточного варіанта тексту, оформлення дипломної роботи.
8. Подання роботи на ознайомлення керівництву об’єкта дослідження, отримання відгуку.
9. Подання роботи на кафедру.
10. Зовнішнє рецензування роботи.
11. Захист дипломної роботи в ДЕК.
Темою дипломної роботи є одна з актуальних проблем документно-інформаційної сфери, яка відповідає завданням та умінням, передбаченим освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціаліста за відповідною спеціалізацією.
Назва дипломної роботи повинна бути по можливості короткою, відповідати спеціальності й суті вирішуваної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дипломного дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4 – 6 слів) підзаголовок.
Тематика дипломної роботи розробляється кафедрою згідно з вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціалістів з урахуванням конкретної спеціалізації, відповідно до затверджених програм нормативних і вибіркових дисциплін, відображає актуальну проблематику сучасного документознавства та інформаційної діяльності. Тематика щорічно переглядається та поновлюється.
Студентові надається право самостійно обрати тему дипломної роботи згідно з тематикою, що затверджена кафедрою. Крім того, дипломні роботи можуть виконуватися за тематикою, яку замовлятимуть державні установи, підприємства й підприємницькі структури, що уклали із вищим навчальним закладом контракти на навчання студентів або мають із ним договори співпраці та співдружності. Студент за погодженням із керівником може запропонувати свою тему дослідження за умови відповідного обґрунтування доцільності її розробки (відповідно до попередньої власної науково-дослідної роботи, місця роботи, можливостей отримання потрібної інформації на об’єкті дослідження).
Разом із вибором теми визначається об’єкт, за матеріалами якого виконуватиметься робота. Це має бути підприємство будь-якої форми власності, яке є юридичною особою і має самостійну звітність. Діяльність цього підприємства повинна створювати можливість інформаційного забезпечення дослідження обраної теми.
Якщо немає пропозицій студента щодо досліджуваного об’єкта, то кафедра призначає підприємство або установу, з якими ВНЗ має відповідну угоду.
Бажаним є виконання теми на замовлення керівництва об’єкта дослідження. Це замовлення оформляється відповідним листом на адресу університету.
Теми дипломних робіт закріплюються за студентами на підставі їх особистих заяв (див. додаток А).
Після остаточного узгодження з науковим керівником обрані теми дипломних робіт розглядаються й обговорюються на засіданні випускаючої кафедри. Витяг із протоколу засідання кафедри про затвердження тематики дипломних робіт передається до організаційно-навчального відділу.
Список студентів-дипломників, перелік їх тем та наукових керівників оформляється наказом по ВНЗ. Усі подальші зміни (формулювання назви, об’єкт дослідження тощо) у разі потреби аргументуються письмово (заява студента), погоджуються з науковим керівником (віза на заяві) і потребують зміни в наказі за письмовим клопотанням кафедри (витяг із протоколу засідання).
Об’єкт дипломного дослідження є базою переддипломної практики.
Перед початком практики оформляється спеціальний бланк-завдання на дипломну роботу, в якому зазначається тема, основні завдання, що потребують вирішення, графік виконання основних етапів дослідження, а також термін подання готової роботи на кафедру.
Завдання на дипломну роботу (див. додаток В) підписується науковим керівником і студентом, затверджується завідувачем кафедри.
Порушення студентом календарного плану фіксується науковим керівником, який інформує завідувача кафедри.
Кожному студенту кафедра призначає наукового керівника, який надає йому науково-методичну допомогу. Науковий керівник проводить індивідуальне консультування студента, допомагає йому скласти план дипломної роботи, індивідуальні завдання до переддипломної практики, а також контролює дотримання графіка виконання, рецензує частини роботи й завершений рукопис, готує студента до захисту.
Науковими керівниками призначаються провідні викладачі й науковці кафедри, а також спеціалісти установ і підприємств, що працюють за профілем дипломної роботи і мають відповідний науковий ступінь.
Розподіл тем дипломних робіт, які мають виконуватися студентами, відбувається за принципом наступництва наукового керівництва студентською науковою роботою на попередніх курсах навчання, а також з урахуванням наукових інтересів, які виявлені студентом у цей період.
Початковий етап виконання дипломної роботи починається із вивчення та конспектування літератури з теми дипломної роботи.
З метою більш повного виявлення джерел, потрібно використовувати різні джерела пошуку: каталоги й картотеки бібліотеки ВНЗ, а також провідних наукових бібліотек міста, прикнижкові та пристатейні списки літератури, виноски й посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань.
У ході джерелознавчих пошуків слід з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомі істини, більш конкретно й точно визначити напрями та основні розділи свого дослідження.
Бібліографічні записи виявлених з теми джерел краще робити на каталожних картах, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів у зошиті, зручна тим, що її можна доповнювати новими матеріалами, контролювати повноту підбору літератури з кожного розділу дипломної роботи, легше знаходити. Картки можна групувати в довільному порядку, залежно від мети або періоду роботи над дослідженням.
На початковому етапі роботи над темою найбільш зручним є розташування карток в єдиному алфавітному порядку прізвищ авторів і назв видань. Можна згрупувати картки в картотеці за основними питаннями, що розкривають зміст теми дипломної роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин роботи: Вступ, Розділ 1 (його назва), Розділ 2 (його назва), Висновки і т. ін. Картотека наповнюється картками відповідно до теми та підрозділів, що дозволяє своєчасно звернути увагу на недостатню кількість з того чи іншого питання. Доцільно використовувати дублювання карток у різних розділах та підрозділах, якщо в статті або монографії розкрито комплекс питань з теми дослідження.
Картки робочої картотеки надалі використовують для складання списку літератури, тому бібліографічні описи на картках повинні бути повними, відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Крім основних відомостей про видання, на картках подають анотацію, а також шифр документа й назву бібліотеки, в якій він зберігається.
Складену з теми роботи картотеку потрібно дати на перегляд науковому керівнику, який виділить роботи, що треба вивчити в першу чергу, а також ті, які слід включити до картотеки або вилучити з неї. Після погодження з керівником наповнення картотеки встановлюється наявність необхідних видань у бібліотеках навчального закладу та міста, і студент приступає до їх вивчення.
З виявлених джерел виписувати цитати треба на одному боці окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизації його в розрізі тем та проблем. Кожна цитата, наприклад цифровий матеріал, повинна супроводжуватись точним описом джерела із зазначенням сторінок, на яких він опублікований. Застосування так званих «розлапкованих цитат», коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики.
Однак це не означає, що робота зовсім не повинна спиратися на праці інших авторів: чим ширше й різноманітніше коло джерел, які використовував студент, тим вища теоретична та практична цінність його дослідження.
Процес уточнення структури досить складний і може відбуватись упродовж усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов’язково показати науковому керівнику, бо може статись так, що потрібно буде переписувати текст роботи.
Готуючись до викладання тексту дипломної роботи, слід ще раз уважно прочитати її назву, що формулює проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) – окрему частину цього питання.
Тема повинна бути розкрита без пропуску логічних думок, тому, починаючи працювати над розділом, слід відмітити її головну тезу, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно доводити фактами, думками різних авторів, результатами аналізу документної та інформаційної бази конкретного практичного досвіду. Треба уникати викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення.
У кінці кожного розділу роботи потрібно зробити висновки, на основі яких формулюються висновки до роботи в цілому.
На заключному етапі виконання дипломної роботи передбачається написання вступу та висновку, оформлення списку літератури й додатків, редагування тексту, його доробка з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.
Вступ доцільно писати тоді, коли написана основна частина дипломної роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначається об’єкт, предмет, мета й завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розглядається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не висвітлювати деякі аспекти теми, він повинен зробити застереження про це у вступі.
Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури за темою дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні праці (10-12 джерел). Огляд повинен являти собою систематизований аналіз теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг і недоліків розглянутих праць, які доцільно згрупувати таким чином: праці, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні розвідки, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід подавати повний бібліографічний опис публікацій, які аналізуються. Достатньо вказати автора і назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про рівень висвітлення в літературі основних аспектів теми, що вивчалась.
Логічним завершенням дипломної роботи є висновки. Їх головна мета – підбиття підсумків проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках потрібно вказати не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, але й недоліки та проблеми практичного функціонування об’єкта дослідження, а також подати конкретні рекомендації щодо їх усунення. Основна вимога до заключної частини – не повторювати зміст вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.
Після написання основної частини дипломної роботи студент оформляє науково-довідковий і пошуковий апарат дослідження:
· зміст;
· список використаних джерел;
· анотацію;
· додатки;
· список скорочень тощо.