Термінологічний словник ключових понять. Акція – цінний папір без установленого строку дії, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства
Акція – цінний папір без установленого строку дії, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду.
Банк – фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту (позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.
Банківський прибуток – різниця між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позиками.
Витрати обігу – витрати підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції.
Дивіденд – дохід, який отримує власник акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.
Інфраструктура ринку – система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.
Кредит – позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення зі сплатою процента; економічні відносини між кредитором і позичальником.
Норма банківського прибутку – відношення чистого прибутку до власних коштів банку.
Норма (рівень) процента – відношення річного прибутку, що одержується власником грошового капіталу, до суми позичкового капіталу.
Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений строк з виплатою фіксованого процента.
Оптова торгівля – здійснення посередницьких функцій між промисловцями і роздрібними торговцями.
Позичковий капітал – грошовий капітал, який надається в позику господарському суб’єкту на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.
Позичковий процент – вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнтові), у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк.
Роздрібна торгівля – реалізація товарів безпосередньо споживачам.
Товарна біржа – форма діяльності оптового ринку з купівлі та продажу товарів за встановленими стандартами і зразками.
Торговий капітал – капітал, який забезпечує рух продукту від виробника до споживача.
Фіктивний капітал – акції, облігації та інші цінні папери, які обертаються на фондовій біржі.
Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також забезпечують інші права, що випливають із цих документів, іншим особам.
Тема 11. Домогосподарства
(Тема вивчається самостійно)
1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин:
- суть домогосподарств;
- функції домогосподарств.
2. Доходи домогосподарства та їх розподіл:
- джерела доходів домогосподарств та їх джерела;
- розподіл доходів: функціональний й особистий.
3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств:
- витрати на споживання. Ефект заміни і споживчий надлишок;
- максимізація граничної корисності;
- заощадження;
- домогосподарства і сукупний попит.
ЛІТЕРАТУРА
Навчальна література
1. Політична економія: Навч. посібник / К.Т.Кривенко, В.С.Савчук, О.О.Бєляєв та ін. За ред. К.Т.Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – Тема 11.
2. Політична економія: Навч. посібник / О.О.Бєляєв, А.С.Бебело. – К.: КНЕУ, 2001. – Тема 9.
3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – Розд. 21.
4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. – М.: Республика, 1992. – Т. 1. – с. 105-112.
Наукові праці
5. Кузнєцов О. Методика оцінки характеру поведінки споживачів // Економіка України. – 1999. - № 8.
6. Мочерний С. Домашні господарства // Економічна енциклопедія: У 3-х томах. Т. 1 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – с. 359.
7. Одиниць В. Шляхи удосконалення соціального захисту населення // Економіка України. – 1999. - № 11.
8. Соколик М. Грошові доходи і витрати населення України: тенденції та структура // Економіка України. – 1999. - № 3.
Термінологічний словник
Домогосподарство – особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.
Сімейні доходи – матеріальна основа відтворення сім’ї, сукупність грошових надходжень, що отримує сім’я від використання ресурсів, які знаходяться в її розпорядженні.
Сімейний бюджет – збалансовані потоки доходів і витрат сім’ї.
Сімейне підприємство – підприємство, яке знаходиться у власності сім’ї і робота якого організовується членами сім’ї.
Індивідуальна власність – особиста власність, власність трудового господарства, власність селянського і особистого підсобного господарства.
Власність сім’ї – майно та сукупність грошових коштів, якими володіє сім’я.
Власність подружжя – сукупність відносин, у які вступає подружжя з приводу володіння та використання майна і фінансових ресурсів, які знаходяться у його розпорядженні.
Гранична корисність доходу – середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача.
Ефект доходу – вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів.
Ефект заміни – коли ціна товару зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, щоб отримати бажане задоволення за найменшу ціну.
Заощадження – частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.
Максимізація граничної корисності – таке впорядкування покупцем свого споживання, за якого кожен окремий товар приносить йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню.
Сім’я – сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.
Споживання домогосподарства – придбання товарів особистого користування та витрати на соціально-культурні та побутові послуги.
Споживчий надлишок – розрив (різниця) між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства або споживчим надлишком.
Сукупний дохід догосподарства – вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.