Типи економ систем за цивілізаційним підходом
1)До індустріальна стадія(аграрна або традиційна. панувала з моменту виникнення людства до кінця18ст. панувало натур сільськогосп виробництво та домашня промисловість. Характерним був нерозривний зв'язок з прир умовами)
2)Індустріальна(кінець 18-початок 19ст і продовжувавсь у розвинутих країнах до кінця 50років 20ст
а для решти країн притаманний і нині.Полягає у винайдені машин їх масове виробництво та застосування)
3)Постіндустріальна(Сучасна наук-техн революція яка відбувалась в 2 половина 20ст. зумовила глибинні
зрушення в засобах виробництва,яка базується на автоматизації праці)
Продуктивні сили сусп.-система факторів в-ва,яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до портреб людей,створює мат та дух балага і визначає зростання продуктивності с-ва. Людина-фактор виробництва і його основна продукт сила.Структуризацію прод сил забезпечує поділ сусп. праці
Види поділу праці:
1)загальний( розчленування продукт сил на великі сфери та найбільші його галузі як промисловість сг,транспорту)
2)частковий(поділ найбільших галузей людськ діяльності на складові частини)
3)територіальний(поділ праці в середині країни між окремими регіонами)
Етапи розвитку продукт сил:
1)природні продукт сили
2)сусп. Продукт сили
3)формування загально-інтелект прод сил
Рівень продукт праці-ефективність різної праці людського фактора тобто основа продукт сил с-ва,галузі п-ва
Економ. відносини- відносини і зв’язки між людьми що виникають у процесі суп виробництва, розподілу ,обімну і споживання вироблених благ
Відносини між людьми у сфері ви-ва складаються з:
1)привласнення предметів з природи
2)спосіб поєднання людського ресурсу із засобами ви-ва
3)відносини спеціалізації комбінування ви-ва(техніко-ек відносини)
4) організ-економов відносини
5)відтисни між людьми щодо привласнення засобів ви-ва(соц.-еко. ідносини)
10. Власність її об’єкти і суб*єкти, економічний зміст
Власність-це не річ а відносини між людьми з приводу виробництва привласнення речей продуктів праці. Це ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу,знарядь і продуктів праці. Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.
Привласнення-процес , що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення,тобто це спосіб оволодіння річчю.
Головним об’єктом привласнення в економічній системі є засоби виробництва та його результати
Відчуження-позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності
Відносини власності утворюються чи тему,що містить три види відносин:
-Відносини з приводу привласнення об’єктів власності
-Відносини з приводу економ форм реалізації власності(отримання від них доходу)
-Відносини з приводу господарського використання об’єктів власності
Суб’єкти власності – індивіди,фізичні особи, кі в процесі відчуження-привласнення матеріальних благ і послуг, можуть вступати між собою у відносини з цього приводу
Суб’єктами прав власності є все те що можна привласнити чи відчужити
Право власності - сукупність узаконених державою прав та норм економічних відносин фіз. та юр. осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об’єктів власності
Історичні форми власності:
1)Первіснообщинна 2)рабовласницька 3)феодальна 4)капіталістична власність
Виділяють дві форми власності:
-супільна: державна(загальнодержавна,муніципальна) та колективна(кооперативна, власність гром органів ,власність релігійних та культурних організацій)
- приватна:індивідуально-трудова(одноосібна ,сімейна) та з найменшою працею(індивідуальна із застосуванням найманої праці партнерська, корпоративна)
Суспільна власність-сумісне володіння,користування та ропорядження засобами виробництва та їх результатами
Приватна власність- володінння,користування та розпорядження засобами виробництва та результатами виробництва окремими людьми чи групами людей
12. Роздержавлення і приватизація їх мета, цілі і завдання
Роздержавлення - це сукупність заходів,спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення держ. сектору та утворення багатовкладної економіки.
Денаціоналізація- це процес повернення власності попереднім власникам.
Приватизація- це перехід права власності від держави до окремих осіб.
Об’єкти приватизації: велика промисловість,дрібні і середні підприємства промисловості і торгівлі,підприємства сфери послуг,жилий фонд.
Суб’єкти:приватна особа,працівник приватизованого підприємства,трудовий колектив,банки,холдинги.
Основні цілі і завдання приватизації:
1)розвиток конкуренції і підвищення ефективності держ. сектора;
2)прискорення економ. розвитку з подальшим залученням недерж. інвестицій;
3)створення повноцінного ринку капіталу, цінних паперів;
4) усунення держ. монополії;
5)поділ відповідальності за зовнішній борг між урядом і великим бізнесом;
6) зменшення ролі політичної мотивації в прийняті економічних рішень;
7) залучення приватного капіталу в традиційно державні галузі-освіту,культуру, охорону здоров’я,інфраструктуру.
Приватизацію можна здійснювати 3 основними шляхами:
1)процес відмови від володіння,за якого держ. власність або права держави на управління підприємством передаються або продаються приватним власникам;
2) метод контрактів передбачає,що уряд укладає контракт з приватною фірмою,відповідно до якого остання бере на себе постачання товарів і надання послуг або здійснення того чи іншого виду діяльності з тих,що входять у кого державних господарських функцій;
3)система ваучерів(документів) , що засвідчує видачу кредиту. По цій системі держава дає окремим громадянам можливість підвищити свою купівельну спроможність.
13. Натуральне і товарне виробництво: умови виникнення, форми та розвиток
Натуральне виробництво - це така форма господарювання, при якій продукти праці використовуються для задоволення власних
потреб виробника для споживання в середині господарства, що їх виробляє. Це історично перша форма господарювання.
При натуральному господарюванні існує рівність окремих індивідів. Таке господарювання було основою бідності, а не багатства.
Це повязано з такими рисам:
- нерозвиненість суспільного поділу праці;
- відсутність спеціалізації;
- замкненість організаційних економічних звязків;
- обмеженість виробництва і капіталу;
- примітивність техніки та технології виробництва;
- домінування ручної праці;
З розвитком продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне.
Товарне виробництво - така форма організації суспільного господарства, за якої економічні відносини між людьми прояв через
ринок і купівлю продаж продукції їх праці.При таких відносинах продуктами праці стають товари. Загальною умовою виникнення
розвитку і функціонування товарного виробництва є суспілний поділ праці.
Розрізняють товарне виробництво:
- просте;
- розвинуте;
Ці дві форми мають як спільні риси так і відмінності. Загальною рисою простого і розвинутого товарного виробництва є те що
обидві форми в своїй основі мають право власності на засоби виробництва; економічні звязки між виробниками здійснюються у формі обміну
продуктами;
Відмінності:
- при простому товарному виробництві власник засобів виробництва і виробник поєднуються в одній особі.
- при розвиненому виробниками є наймані працівники, позбавлені засобів виробництва.
- просте товарне виробництво засноване на особистій праці, а розвинене - на найманій, та експлуатації чужої праці.
- продукт праці при простому товарному виробництві належить виробникові, а при розвиненому - власникові засобів виробництва;
- метою простого товарного виробництва є задоволення власних потреб товаровиробника, а метою розвиненого є отримання прибутку;
- просто товарне виробництво має обмежений характер, тобто лише частина вироблених продуктів для обміну;розвинене має пануючий
характер в суспільстві.
На сучасному суспільному розвитку домінуючою формою господарювання є товарне виробництво.
14. Товар та його властивості
Товар - це продукт праці виготовлений для продаж. Сама річ продукт праці ще не є товар. Товаром стають лише коли опосередковують відносини між людьми. Товар має дві властивості: 1) споживча вартість - здатність товару задовольняти потребу людини; мінова вартість-здатність товару обмінюватись на інші товари у певних пропорціях; 2)втілена у товарі сусп. праця називається вартістю. Вартість - це внутрішня властивість товару,яка проявляється при обміні.
Конкретна праця – це корисна праця,яка витрачається у особливій формі і якісно відрізняється від всіх інших видів діяльності(пекарі,столяри). Праця товару виробників,що виступає як витрата роб. сили назив. абстрактною. Абстрактна і конкретна праця це дві сторони одного трудового процесу, праці втіленої в товарі.
15. ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ
Вартість товару - надзвичайно важлива економічна категорія, яка, щоправда, у формі свого зовнішнього прояву - мінової вартості - привертала увагу багатьох учених.
Ця теорія була першою з різноманітних теорій і концепцій вартості. Згідно з нею основу та величину вартості товарів і послуг формують витрати суспільно необхідної праці на їх виробництво. Найґрунтовніше теорія була осмислена К. Марксом, її підтримували А. Сміт та англійський економіст Джон Кейнс. Трудова теорія вартості ввійшла в суперечність з прикладними дослідженнями, практичними реаліями. Наприклад, нерідко ціни не лише відхиляються від вартості, але і формуються навколо «контролюючого стрижня», який відрізняється від неї. Не завжди узгоджується з практикою і положення про єдиний вартісно-створюючий чинник. Згідно з трифакторною концепцією, основою вартості є такі фактори виробництва — земля, капітал, праця. Кожний фактор виробництва створює свою частину вартості: капітал — відсоток, праця — заробітну плату, а земля — ренту.
16. Суть, зміст і види витрат виробництва
Кожна фірма у визначенні своєї стратегії орієнтується на отримання максимального прибутку. Водночас будь-яке в-цтво товарів і послуг пов’язане з використанням праці, капіталу і природних ресурсів, що становлять фактори в-цтва вартість яких визн. витратами.