Вона ділиться на: індивідуальну та ринкову
Індив.- к-сть тов., що може запропонув. окрема фірма.
Ринкова – всі виробники тов. на ринку.
Обсяг пропозиції (S)- це к-сть товару, яку виробник пропонуэ на продаж за кожним рівнем ціни в 1 часу за певних умов.
Закон S. Чим вища ціна – тим вища пропозиція.
Фактори, які вплив на пропозицію:
-ціни на ресурси і витрати виробництва(зниження цін на ресурси знижує витрати виробників і збільшує пропозицію)
-технологія виробн.( удоскон. Технолог. Дозволяє зменшити витрати виробн. на 1 продукції, що призведе до зменшення загальних витрат і збільшення пропозиції.)
-податки, дотації (підпр. розгляд. збільш. податків, як витрати виробництва. підвищення податків, збільшить витрати підпр., зменшенить пропозиції, дотації дозволять скоротити витрати і збільш.пропозицію.)
-ціни, ін.товари(знижен. Ціни на один товар може спонукати виробників збільшити випуск і пропозиц. ін товару.)
-очікування зміни цін(якщо очікується підвищ. цін, то виробники можуть затримати випуск на ринок своєї продукції і тим самим скоротити пропозицію)
-к-сть продавц на ринку( чим більша к-сть прод., тим більша пропозиція, і навпаки)
Еластичність – реакція споживачів та виробників на зміну різних факторів.
Еластичність попиту характеризує сукупн. реакції споживачів на коливання ринкової ціни товару.
Еласт. пропозиції – це реакція виробн. на коливання ціни товару, шо він виробляє.
Звязуючою ланкою між виробн. та спожив. є ціна.
Ф-ції ціни :облікова, стимулююча, розподільча.
23. Конкуренція та її місце в ринковій економіці
Конкуренція – це форма екон. відносин між суб’єктами господар., в яких виражається суперництво, боротьба за найбільш. вигідні умови в-ва, продажу й купівлі товару.
Позитивні наслідки конкуренції:
-сприяє розвитку наук.-техн. Процесу(НТП)
-примушує економити ресурси, сприяє зменш.цін
-веде до покращення якості продукції й обслуговування споживачів.
-вирівнює норма прибутковості і рівень зарплати у сфераз економіки.
Негативні наслідки конкуренції:
-створює умови для безробіття, інфляцій та банкрутств окремих під-тв.
-веде до збору доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу.
-сприяє виникн.економ. кризи
-виступає важливим фактором монополізації економіки.
Конкуруючі суб’єкти поводять себе на ринку по-різному, виходячи з конкретних завдань, які вони перед собою ставлять.
Виділяють 3 типи конкуренції:
1.креативний
2.пристосувальний
3.гарантуючий
Методи конкуренції:
-ціновий(зменш.витрат виробн. й обігу; зниження цін)
-неціновий(зміни властивостей товару; створ. нові товари для задовол. Тих самих потреб; оновлення властивостей товару відповідно до зміни люд. ; вдосконалення послуг, що супроводж. реалізацією)
Внутр. галуз. конкуренція- конкуренція виробників одніє галузі, що виробляють стандартизований продукт. Результатами є формув. єдиної ринкової вартості.
Міжгалуз. – боротьба за найприбутковіші сфери прикладання капіталу. Механізм полягає у вільному переміщенні капіталів з менш прибуткових у більш прибуткові галузі. Результатом стає утв. рівноважної норми прибутку, тобто на рівний капітал одержують рівний прибуток, незалежно від галузі його прикладання.
Обмежена(недосконала) конкуренція існує на суч. етапі ринкової економіки. Вона має 2 види :
Монополістична – викишкає при наявності декількох десятків виробників, які випускають продукцію 1 типа, але не ідентичну ; Пануючою є нецінова конкуренція, конкуренти не вплив. на ціни один одного.
Олігополія– на рику панує декілька великих виробників даного товару, які створ. суттєві перешкоди для проникнення на ринок ще одного конкурента. Типовою є нецінова конкуренція. Ціну на товар встановлює наймогутн. корпорація, а інші орієнт. на неї.
24. Монополія її суть та форми
Монополія – це окремі крупні п-ства або об’єднання п-ств, які виробляють значну к-сть продукції певного виду, завдяки чому посідають домінуюче становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують високі прибутки.
Є 3 форми монополії:
1.Природна – виникає внаслідок об’єктивних причин. По-перше, якщо найвище ефект. галузі забезп лише при наявності одного виробника. По-друге, якщо існують специфічні природні умови.
2.Адміністративна- виникає внаслідок дії, держ органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення певного виду д-сті.
3.Економічна – поява якої пояснюється закономірністю екон розвитку.
Розрізняють 5 осн форм монопол об’єднань:
1. Картель – об’єднання декількох п-ств однієї галузі в-цтва, учасники якого зберігають власність на зас в-цтва і виготовл продукт, виробничу та комерц самостійність.
2. Синдикат – об’єднання п-ств однієї галузі, в якому зберіг. в-ча, але втрачається комерційна самостійність. В синдикаті централіз. збут продукт. та закупка сировини.
3. Трест – форма монополії при якій усі об’єднані п-ства втрачають не лише комерційну, але й виробн. самостійність.
4. Концерн – стійке об’єднання п-ств різних галузей промисл., транс., торгівлі для здійсн спільної д-сті. Нині 90% монополій – концерн.
5. Конгломерат – не стійке об’єдн., яке виникає внаслідок поглинання прибуткових п-ств різних галузей, які технологічно між собою не пов’язані.
25. Суть принципи та умови підприємництва
Підприємництво- самостійна, ініціативна, систематична ,здійснювана на власний ризик діяльність з виробництва продукції, надання послуг та виконання робіт із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб*єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законом.
Характерні ознаки підприємництва:
-самостійність
-ініціативність
-систематичність.
Підприємцями можуть бути фізичні і юридичні особи( громадяни україни або інших країн; підприємства, товариства, компанії усіх форм власності)
НЕ допускається заняття підприємництвом таких категорій населення:
-військовослужбовці
-держслужбовці, працівники суду, прокуратури
-особи, що мають непогашену судимість за економічні злочини.
Об*єктами підприємництва є які завгодно життєві блага, що не забороняються законом.
Обмеження стосується обігу:
-наркотичних засобів
-зброї та боєприпасів
-інших видів діяльності, визначених Кабміном
Форми організації підприємництва:
1) Одноосібне володіння( така форма організації, коли один власник приймає рішення і несе повну та необмежену відповідальність усім своїм майном за результати діяльності)
2) Партнерство( рунтується на об*єднанні мйна різних власників, коли 2 або більше підприємці приймають рішення спільно і несуть солідарну відповідальність за всі справи)
3)Корпорація( форма організації на основі акціонерної власності, в якій підприємець, як правило, відокремлений від власності, а його фінансова відповідальність обмежена)
Види підприємницької діяльності:
1) Виробниче п-тво (полягає у створенні благ. Воно класифікується залежно від галузі господарської діяльності:
-промислове
-будівельне
-сільськогосподарське та інше )
2)Комерційне(діяльність на ринку, яка забезпечує просування товару від виробника до споживача.Ним займаються підприємства торгівлі та інші фізичні чи юридичні особи, метою яких є максимальне привласнення прибутку)
3)Фінансове(має справу з грошима; предметом купівлі-продажу є цінні папери та іноземна валюта. Агентами такої діяльності є коерційні банки, фінансові буржі, фінансово-кредитні установи та інші спеціалізовані організації)
27. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
Домогосподарство- особа, або група осіб об’єднаних з метою забезпечення всього необхідного для життя, тобто об’днаних спільним веденням господарства.
Економічні ознаки домогосподарства – спільне господарство, сімейний бюджет, спільні рішення.
Сучасна економічна теорія розглядає домогосподарство , як один із суб’єктів ринкової системи, що виконує виробничі та відтворювальні функції.
Класифікація:
- Домогосподарство відрізняються між собою за рівнем багатства , яким вони володіють.
- Другим чинником є тип і характер населеного пункту , в якому проживає сім’я. Вони можуть жити у власному будинку, у багатоквартирному будинку.
За формами власності та розмірами дому сучасні домогосподарства є таких типів: малі приватні домогосподарства; великі приватні домогосподарства,; об’єднання співвласних багатоквартирних будинків; гуртожитки; домогосподарства у багатоквартирному державному будинку, що функціонує на основі оренди житла у держави.
- Третім чинником , що визначає розміри домогосподарства є кілька осіб, зайнятих у ньому.
Домогосподарство виконує 4 основні функції у національній економіці:
1)постачальника ресурсів.
2)споживача ресурсів,
3)заощадника доходів.
4)інвестора доходів.
Домогосподарство постачає ресурси на ринок , або споживає їх самостійно. В основі функціонування домогосподарства є принцип відповідальності потреб і ресурсів , який характерний для економічної системи загалом. Функціональною основою домогосподарства є бюджет, який відображає обсяг і структуру всіх доходів і видатків сім’ї за певний період часу, формує стиль споживання і життя.
28. Держава як суб′єкт ринкових відносин
Держава впливає на економічну діяльність домогосподарств і фірм через сист. важелів та інструментів: інфраструктура, гроші, ціни, кредити, податки, дотації, субсидії, ліцензії, квоти, інвестиції, патенти тощо.
У ХVІ-ХІІІ ст., коли ринкова економіка тільки формувалась, панували ідеї меркантилізму: визнання безумовної необхідності держ. регулювання розвитку торгівлі і мануфактурного в-ва.
У кінці ХVІІІ ст. на зміну меркантилізму приходять ідеї економічного лібералізму, які забезпеч. необхідність держ. втручання в економ.
У 30-х рр. ХХ ст. Дж. М. Кейнс довів необхідність держ. втручання, яке здатне урівноважити сукупний попит і сукупну пропозицію, вивести економіку з кризи і сприяти її стабілізації і прискоренню.
У 70-ті рр. ХХ ст. прихильники монетаризму обґрунтовують ідею про те, що потрібне створення д-вою фін. умов для нормального функціонування ринку на основі монетарної політ.
Інституційна економ. теорія розглядає д-ву як особливу організацію, яка здійснює свою д-ть на основі делегування їй громадянами част. своїх прав. Як правило, розподіл прав між громадянами і д-вою фіксується в конституції, яка відіграє роль соц. контракту.
Марксистські погляди на економічну роль д-ви відображають модель адміністративно-командної сист.(АКС).
По-перше, у цій сист. метою і функцією держ. планових органів є збереження параметрів існуючих економ. структур.
По-друге, в командній економ. д-ва встановлює на господарські блага.
По-третє, в командній економ. д-ва виконує функцію єдиного підприємця.
По-четверте, в централізованій економ. д-ва стимулює гігантизм і монополізм.
І нарешті, у командній економ. д-ва приймає всі ріш. про в-во, розподіл і споживання господ. благ.
Економ. функції д-ви в ринковій системі:
1. В економ. існують сфери, які знаходяться за межам и досяжного впливу ринкового механізму.
2. Ринковий механізм закономірно породжує недосконалу конкуренцію і монополізацію економ.
3. Ринковий механізм байдужий до проблем справедливості і рівності.
4. Ринковий механізм зовсім не вирішує проблему зовнішніх ефектів в-ва або споживання благ.
5. Періодичні спади і піднесення в-ва під час ділових циклів, коливання валютних курсів, індексів ЦП та споживчих цін, норми безробіття і позичкового проценту вносять у ринкову економ. елементи нестабільності.
Макроеконом. стабільність передбачає досягнення урядом 4-ох цілей:
А) повна зайнятість;
Б) стабільні ціни;
В) стійкі проценти ставки;
Г) стабільний валютний курс.
29. ФОРМИ, ВИДИ І МЕТОДИ ДЕРЖ. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Державне регулювання економіки реалізується-в різних формах.
1.Залежно від строкової розмірності розрізняють :
- довгострокове (Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукоємних виробництв, піднятті відсталих в економічному відношенні районів.)
- короткострокове.( це передусім антициклічне регулювання, основою якого є вплив на сукупний попит .У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).
Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).
1.За характером впливу на господарські суб'єкти
- пряме (це вплив держави на економічні процесії за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм — фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму.)
- непряме (опосередковане ;це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. )
2.Залежно від засобів впливу виділяють
- правові (це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.)
- адміністративні (це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку. Їхні ознаки: прямий вплив державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд ;безальтернативний вибір способів розв’язування завдань, варіанта поведінки; обов’язковість виконання наказів, розпоряджень; відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів.)
- економічні (дають змогу створювати економічні умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами..)
- пропагандистські (це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.). Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.)
30. Кругооборот капіталу. Основний і оборотний капітал
Капітал-це вартість,що приносить додаткову вартість,або це самозростаюча вартість.
Заг.ф-ла капіталу: Гр-Тов-Гр
Оборот капіталу- це безперервне повторення процесу кругообігу. Оборот капіталу не співпадає з часом кругообороту. Протягом одного кругообороту власнику підпр. повертається лише частина авансованих коштів.
Повний оборот передбачає повернення усіх авансованих коштів. час обороту скл. із часу в-цтва і часу обігу.
Час в-цтва вкл.:
-час перебування предметів праці і обладнання і виробничих запасах;
-технологічні перерви або час дії,сил природи на продукт;
-роб.період-це час праці людини,її дії на предмети праці;
-час перерв у процесі праці,які пов*язані з орг. в-цтва.
Час обігу-це час,який витрачається на закупівлю факторів в-цтва і час реалізації готового продукту.
В залежності від особливостей обороту продуктивний капітал поділяється на:
1.Основний капітал-це частина капіталу,яка повністю бере участь у в-цтві і тривалий час зберігає свою фізичну форму,але переносить свою вартість на створену прдукцію по частинам,протягом значного проміжку часу.До нього відносять:будівлі та споруди,машини,обладнання,інструменти.
2.Оборотний капітал-це частина капіталу,яка протягом одного виробничого циклу втрачає свою споживчу вартість,а її вартість повністю переноситься на новостворений товар і повністю повертається у грошовій формі до свого власника. До нього відносять:сировину,матеріали,паливо,електроенергію,папівфабрикати,робочу силу.
Розрізняють заг. та реал. оборот капіталу. Заг.-це його оборот по вартості,а реал.-по натур. формі.
Фіз.знос осн.капіталу-це поступова втрата споживчої вартості осн. капіталу в процесі в-цтва,використовують та під впивом сил природи.
Моральний знос-це знецінення осн. капіталу,внаслідок появи на ринку аналогічних ,але більш продуктив них чи дешевих засобів праці,що автоматично зменш. вартість уже задіяного осн.капіталу.
31. Суспільний продукт і його форми
Суспільний продуктє результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його ланок і сторін. За системи товарного
виробництва кожен продукт виступає як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії з ринком — ще й ринкову вартість.
Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його структуру за матеріально-речовим характером. За видами матеріальних
благ і послуг можна оцінити рівень суспільного поділу праці і диференціації суспільного продукту. Поділ праці веде до того, що кількість
видів продукції розширюється. Сьогодні кількість видів продукції вимірюється десятками мільйонів і швидко зростає. Але за всієї різноманітності
продукти як корисні блага діляться на дві великі групи: речі і послуги.
Особисті і виробничі послуги— невід’ємна частина суспільного продукту. У зв’язку з цим суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери:
сферу виробництва матеріальних благ, тобто сферу матеріального виробництва, і сферу послуг, тобто сферу нематеріального виробництва.
Проте першоосновою суспільного продукту є речові блага і продукти харчування, одяг, житло, верстати, комбайни тощо.
Проміжні продукти — це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.
У системі суспільного поділу праці багато підприємств (і цілі галузі) спеціалізуються на виробництві проміжних продуктів — пшениці, залізної руди, деревини, нафти, льону, металу і т. д.
Іншою стороною суспільного продукту виступає його вартість. За допомогою цієї категорії ведеться облік ринкової вартості суспільного продукту,
окремих галузей і сфер виробництва, а також вимірюється додана вартість. Без категорії вартості неможливо обчислити обсяги суспільного продукту.
33. Валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт
Головним і вихідними показниками системи нац. р-ків є валовий внутр. продукт(ВВП) і валовий нац. продукт (ВНП)
ВВП являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг вироблених у поточному періоді на території країни незалежно від нац. належності п-ств.
ВВП обчислюють 3-ма методами:
1. Це за виробленою продукт. (виробничий метод)
2. За витратами (метод кінцевого використання)
3.За доходами (розподільний метод)
Під час розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість створена всіма галузями економіки. Для цього за кожною галуззю економіки спочатку розрах валовий випуск, який потім зменш на величину проміжного споживання. Отрим. раезульт характеризує сукупну вартість кінцевої продукції або додану вартість створеною в галузі економіки.
У ході розрах. ВВП за витратами підсумовується витрати всіх екон. агентів ,які використ. ВВП. У підсумку отрим. сукупну вартість усіх товарів та послуг спожитих суспільством.
У процесі розрах ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (з/п, прибуток, проценти, а також амортиз. відрахування)
Обчисл. ВВП ускладнюється інфляцією, яка властива всім країнам з ринковою економікою. У зв’язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.
Номінальний ВВП – це обсяг в-цтва, обчислений за діючими,фактичними цінами.
Реальний ВВП – це обсяг в-цтва, вартість якого скорегована на величину річного зростання цін.
ВНП характеризує сукупну вартість кінц. товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними п-ствами в країні та за її межами.
Відмінності за ВВП і ВНП не значні. Але в країнах, що розв. ВВП, як правило більший за ВНП.
Обчислення обсягів ВВП і ВНП не лише полегшує міжнародне зіставлення темпів і рівнів економ. розвитку різних країн, але й дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.
34. Змішана економічні система
Змішану економічна система-органічне поєднання вільного підприємництва з економ контролем суспільства над приватними інститутами.
Основні характеристики змішаної економ системи такі:
-функціонування економіки на засадах плюралізму форм власності — приватної, колективної, державної та розмаїття форм господарювання — оренди, акціонування, кооперації, партнерства;
- розвиток державного підприємництва і формування державного сектору економіки;
- макроекономічне прогнозування, планування і програмування розвитку економіки загалом та її окремих галузей;
-розподіл і перерозподіл державою ресурсів і доходів на основі формування державного бюджету та державних фінансів, здійснення податкової політики і соціального регулювання;
- модифікація ринкового ціноутворення внаслідок запровадження внутрішньофірмових (трансфертних) цін і державного регулювання цін на ресурси і продукти;
- державне регулювання науково-технічного та інноваційного розвитку;
- регулювання державою та профспілками умов, оплати та ринку праці;
- соціалізація економічної системи капіталізму на засадах соціального страхування і соціального захисту населення, соціального партнерства;
- підтримання конкурентних умов господарювання і запобігання монополізму.
Отже, змішана економічна система базується на гнучкому механізмі державного втручання у соціально-економічні процеси, яке підпорядковане завданню подальшого зростання ефективності суспільного виробництва й забезпечення безперервного і безкризового відтворення.
Американський економіст П. Самуельсон виокремлював такі основні види державної економічної діяльності:безпосередній державний контроль над економікою з використанням переважно економічних важелів; державне виробництво, коли держава виступає підприємцем, розвиваючи державний сектор економіки; забезпечення суспільного споживання, коли держава виступає споживачем і покупцем певних видів продукції через систему державних замовлень, контрактів, закупівель; державне соціальне забезпечення, що розвивається на основі соціальних трансфертних платежів з державного бюджету.
Розвиток приватної власності в умовах змішаної економічної системи гармонійно доповнюється поширенням колективної форми власності та модифікується внаслідок підприємницьких дій самої держави. Результатом цього є різноманітність форм власності й господарювання, притаманна сучасним розвиненим економікам. Однак між способами виникнення приватного і державного секторів сучасної економіки існує глибока відмінність: приватний сектор справедливо асоціюється з первинними основами ринкового господарства, тоді як для державної власності еволюційний шлях розвитку не характерний.
35. Поняття та суть національного доходу
Національний дохід це весь дохід зароблений у продовж року власниками ресурсів , що є резидентами певної держави незалежно від того , де ці ресурси використовуються – у власній крахні чи за кордоном
Нд=ВНП – амортизація – непрямі податки
Непрямі податки : податок у продажу ,ПДВ,ліцензійні платежі , мито , акційний збір .
НД можна розглядати як показник того , скільки коштує сус-тво отримання обсягу націон.. в-ва .
НД поділяється на :
1)Фонд споживання – це та частина НД,яка забезпечує задоволення матер.. і культурних потреб людей і сус-ва загал.
2)Фонд нагромадження – це та част.. НД , яка забезпеч.. розвиток в-ва.
НД випускає :
1)у натур.. речовій формі (предмет.. споживання , засоби в-ва які викор.. для розширення в-ва і створ.. резервів )
2)у вартісній формі (новост.. вартість , що включ.. в-сть необхід.. продукту )
36. Економічний зміст і типи зростання
Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування. Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору походження терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток». Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень.
Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення об-сягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.
37. Економічний цикл та його фази
Економічний цикл — це сукупність постійних фаз національної економіки — розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом. Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років.
Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.
Криза — це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають. Відбувається зниження попиту на товари і виникнення надлишку їх пропонування. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і зростання безробіття.
Депресія— це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте, і не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним.
Пожвавлення— це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Створюються нові підприємства, зростають ціни і процентні ставки.
Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, збільшується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, стрімко зростають ціни й процентні ставки, курси акцій та інших цінних паперів, активізується комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Першопричиною нової періодичної кризи є скорочення сукупного попиту, і знову все повертається на «круги своя»: починається спад виробництва, зниження зайнятості, зменшення доходів, скорочення витрат тощо.
38. Міжнародні економічні відносини та співробітництво
Одним з головних факторів, що впливають сьогодні на рівень світового прогресу та розвиток економіки всіх країн, є міжнародне економічне співробітництво. Активний розвиток міжнародних економічних зв'язків не тільки сприяє економічному зростанню держав світового співтовариства, але й дозволяє підтримувати і зміцнювати мирні взаємовідносини, знімати міжнародну напруженість, створювати систему міжнародної економічної безпеки. Іншими словами, міжнародне економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру на землі. Одним з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти підписання багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми спостереження і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин. Важливе місце в системі міжнародних організацій посідає Конференція ООН з торгівлі та розвитку . Велике значення має діяльність Центру міжнародної торгівлі, Європейське економічне співтовариство. Важливе місце в системі регулювання міжнародних економічних відносин займає ГАТТ.
Задача1
на виробництво 1 пари взуття витрачають 20 годин суспільно-необхідного робочого часу. На виготовлення 1 кг цвяхів - 5 годин, на виготов. 1 кг мяса - 2 години. 1 кг солі - 0.05 годин. У яких мінових вартостях можна виразити 1 пару взуття?
1 пара взуття - 20 годин.
цвяхів-20:5=4
1 кг мяса-2 годин
мяса-20:2=10(м)
1 кг солі - 0.05 годин
сіль-20:0.05=4.00 кг солі.
В-дь: мінові вартості 1 пари взуття становлять:
мясо-10 кг
цвяхи-4 кг
сіль-400 кг
Задача 2
ціна золота(31.1 золотих) складає 573.2 + х$. Ціна телевізора - 840 + x$. Виразити ціну телевізора взолоті.
Ц- 840 : 373.2 +31.1 = 69.9 золотих
задача 3
ювелір витрачає на виробн товару 400+х$: 10 +х годин праці . яку вартість створить за цей час каменяр. яка його складність?
праці в 2 рази менше ніж у ювеліра.
Вартість праці каменяра - 400:2 =200 $
задача 4
на ринку за одну вівцю дають 5+х мішків зерна. як зміниться мінова вартість вівці, якщо продукт праці землер. зросте в 2 рази, а тваринництво в 2.5 рази?
1 вівця-5 мішків зерна
2.5=2.5 вівці - 5 2- 10 зерна
і вівця = 10:2.5 = 4 мішків зерна
задача 5
на підприємстві за 10 год роботи вироблять 10+х виробів вартістю 100 грн. скільки буде коштувати вся партія виробів, якщо а) продукт праці зросте в 2 рази
б) продукт праці зросте в 4 рази
1. вартість одиниць вробу
W1 = 100 грн:10 виробів = 10 грн на 1 виріб
2. а) визначити обсяг виробленої продукції
а= 10*2 = 20 (штук виробів)
вартість всієї продукц не зміниться
б) визн вартість одиниць виробу
W=100:20 = 5 грн од.
а) ФІП - > вартість 1 прод не зміниться-> Q (стрілка вверх)--->вартість всієї продукц зрост
визн обсяг виробн продукції
Q=10 виробів *4 = 40 (штук)
б) визн вартість всієї продукції
W=100*4 =400 грн.
W1 прод+ 100:40 = 2.5 грн од.
задача 6
на підприємстві за робочий день вироблять 50+х одиниць товару А. Вартість одиниці товару А = 2+х грн. Визначити як зміниться обсяг виробництва, вартість одиниць продукції та всього обсягу, якщо : а) продуктивність праці зросте на 60 % б) інтенсивність праці зменшиться в 2 рази
1.а=50 од - V1= 2 грн.Визначаэмо вартысть всього товару V=50*2=100
а) - визнач обсяг загальний
а=50*0.06= 50+ 30=80 (одиниць товару)
б) визнач вартість одиниці прод
V=100: 80 од =1.25
3. а) визнач обсяг виробництвапродук
а :50:2 = 25 одиниць
б) визнач загальну вартість товару 100:2 = 50 грн
в) визнач вартість 1-ці продукції
V1 = V:Q = 50: 25 = 2 грн/од
Задача 7
Людина володіє машиною вартістю 8 тиc $, але бажає придбати новішу модель,що коштує 9 тис $. Стару можна продати за 7. Визначте втрати в результаті прийняття альтернативного рішення не продавати стару машину.
В результ прийн альтернативного рішення – це втрати, які з’являються , якщо буде упущена найкраща угода. Отже, залишивши в себе стару машину, людина втрачає можливість отримати 9 тис $.