Тема 10. Торговий та позичковий капітал у системі товарних відносин. Банки

Семінар 11

Додаткові витрати– додаткові виробничі непередбачені планом видатки, зумовлені зміною кон'юнктури ринку, ростом цін, транспортних витрат тощо.

Торгівля – процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні — вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

Оптова торгівля – діяльність із придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Оптова торгівля є частиною внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Оптова торгівля здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток. Оптова торгівля стимулює збут товарів, формує їх асортимент, складає і транспортує товари. Найбільш впливовими оптовими торговельними структурами є великі торговельні фірми, торгові доми, дистриб'юторські фірми тощо.

Товарна біржа – організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Роздрібна торгівля – тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини (якщо це фізична особа), або ж працівників фірми (якщо це юридична особа) за рахунок споживання купленого товару. Мета купівлі товару є вагомою для маркетологія. Купівельні мотиви є визначним чинником для сегментації ринку та визначення цільової групи споживачів.

Позичковий капітал– капітал, що створюється за рахунок отримання кредитів, випуску та продажу облігацій, одержання коштів за іншими видами грошових зобов'язань.

Позичковий відсоток – перетворена форма тієї частки додаткової вартості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичкового капіталу.

Норма позичкового відсотка– кількісне вираження відсотків як економічної категорії. Розраховується як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помноженого на 100.

Підприємницький доход– це доход, який приносить реалізація підприємницьких здібностей. Він складається з нормального та еконо­мічного прибутку.

Кредит– 1. Передання у користування на певний строк товарів. грошей з умовою їх повернення. 2. Позика, видана фізичній або юридичній особі у тимчасове користування на умовах повернення, як правило, під відсотки. 3. Особлива форма зміни (руху) вартості, продаж товарів з відстрочкою платежу. Розрізняють різні форми кредиту: банківський, комерційний, товарний, споживчий, гарантійний, іпотечний, міжнародний. За строками користування (повернення) – коропгкотерлііновий, що видається на строк до одного року; середньостроковий – до 5 років і довгостроковий – від 5 до 25, 30 років.

Комерційний кредит– 1. Кредит, наданий підприємствами один одному у товарній формі з відстрочкою платежу. Контроль за комерційним кредитуванням підприємств здійснюють банки. За допомогою операцій з обліку і застави вони регулюють розміри. 2. Кредит, що надається покупцям продавцями у вигляді продажу товарів на виплату, з відстроченням платежу (продажу кредит). У цьому разі кредит набуває форми товару, оплата за який вноситься у подальшому як погашення кредиту. Комерційний кредит надається під боргове зобов'язання (вексель) або шляхом відкриття рахунку із заборгованості. Він сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обороту капіталу, розширенню кількості продавців товару і споживачів.

Вексель (нім. wechsel) – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Банківський кредит – надання банком у тимчасове користування частини власного або залученого капіталу здійснюється у формі видачі позик, обліку векселів та ін. Специфічними формами кредиту є форфейтинг, факторинг, «кредит покупцю».

Споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Державний кредит – грошові відносини, що виникають між державою та юридичними й фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади та їхнім використанням на фінансування державних витрат. Основними формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.

Іпотечний кредит – кредит отриманий під заставу нерухомого майна.

Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Банк (італ. banco - лава) – кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансових операціях для фізичних та юридичних осіб.

Пасивні операції банку – операції, пов'язані з формуванням банківських ресурсів. Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти.

Пасивні операції включають:

· залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення;

· отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку;

· випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

Активні операції банків – операції, через посередництво яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси (видача позик, купівля цінних паперів тощо).

Тема 11. Акціонерні товариства. Корпоративний капітал

Семінар 12

Акціонерний капітал (англ. equity, ownership equity) – частка власності акціонера в корпорації, що виникла в результаті придбання пакета її акцій.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р.

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) – організаційно-правова форма, в якій в Україні створювались публічні акціонерні товариства в період з 1 жовтня 1991 р. до 30 квітня 2009 р. Протягом двох років (з 30 квітня 2009 р. до 30 квітня 2011 р.) відкриті акціонерні товариства в Україні повинні змінити найменування на публічне або приватне акціонерне товариство. За термінологією країн Європи та США – публічна компанія.

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) – організаційно-правова форма юридичної особи, в якій в Україні створювались публічні акціонерні товариства в період з 1 жовтня 1991 р. до 30 квітня 2009 р. Протягом двох років (з 30 квітня 2009 р. до 30 квітня 2011 р.) відкриті акціонерні товариства в Україні повинні змінити найменування на публічне або приватне акціонерне товариство. За термінологією країн Європи та США – приватна компанія.

Цінні папери – грошові документи, що визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила (емітувала, відтак називається емітентом), та їх власником: засвідчують право володіння корпоративними правами (як акції) чи відносини позики (як облігації), і здебільшого передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Емітент цінних паперів – юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Емісія – вливання грошових коштів у грошовий потік (оборот). Здебільшого використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства. Державою використовується у разі недостачі грошових коштів в національному обороті або при заміні старої валюти.

Акція – вид цінних паперів, що являє собою власність частки статутного капіталу підприємства і покладає на її власника (акціонера) певні права і зобов'язання, зокрема: право на частину прибутку підприємства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації – на частину залишкової вартості підприємства.

Привілейовані акції – різновиди акцій, які надають додаткові, порівняно з іншими, права їх власникам (переваги у нарахуванні дивідендів, першочергове одержання), проте не мають права голосу. Дають право на першочергове отримання прибутку, який відраховується від чистого прибутку підприємства у вигляді фіксованого процента на вартість акції, на компенсацію доходу, недоотриманого власником акцій у зв'язку зі скороченням прибутку товариства у відповідному році, за рахунок резервного фонду. Але привілейована акція не дає права голосу на загальних зборах акціонерів та на участь в управлінні товариством. Загальна сума привілейованих акцій не може перевищувати 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Акції звичайні іменні – дають право власникові на отримання частини прибутку, який залишився після сплати твердого процента (дивіденду) всім власникам привілейованих акцій.

Акція на пред'явника – належить її фактичному власникові і не закріплюється за конкретною особою. Передача цих акцій іншому власникові не потребує додаткового оформлення. Дивіденди на них видаються пред’явнику акцій або на підставі відповідного документа депозитарію, що засвідчує кількість акцій даного власника, які знаходяться на збереженні. У книзі реєстрації акцій фіксується лише загальна кількість випущених акцій на пред’явника. З розвитком ринку цінних паперів цей тип акцій набуває дедалі більшого значення, оскільки є реальним об’єктом купівлі-продажу і таким чином витісняють іменні акції.

Ваучер (англ. voucher - розписка) – державний цінний папір, який забезпечує право громадянина на участь у приватизації державного майна. Використовуються при ваучерній приватизації.

Опціон(лат. optio – право що-небудь вимагати або бажати) – різновид цінного папера, строкова угода, предметом якої є право, а не зобов’язання особи, яка його придбала, купити або продати базові цінності – товари, інші цінні папери, валюту за наперед визначеною ціною і в заздалегідь установлений термін. Покупець опціону сплачує своєму партнерові (продавцю) ціну опціону – премію, яка залежить від вартості базових цінностей і попиту та пропозиції на опціон. Такі угоди високостандартизовані. Опціон поділяють на купівлю (coll) і продаж (put).

Номінальна вартість акцій – номінальна або вільна вартість акції, яка встановлюється на момент первинного випуску (розміщення) акцій і обчислюється як результат ділення загальної грошової вартості частини статутного капіталу, що розміщується на кілкість акцій при розміщенні.

Дивіденд – (лат. dividendus – те, що слід поділити) – доход, який отримує власник акції; частина прибутку акціонерного товариства, яка щорічно розподіляється між його акціонерами, залежно від кількості придбаних акцій.

Фіктивний капітал– капітал, втілений у цінних паперах, який дає змогу привласнювати частину прибутку у формі дивіденда або відсотка.

Контрольний пакет акцій – частина акцій, зосереджена в руках одного власника, яка дає можливість здійснювати фактичний контроль над акціонерним товариством. Теоретично контрольний пакет акцій має перевищувати 50% акцій, але на практиці може бути меншим, оскільки частина акцій взагалі не має права голосу, а дрібні акціонери часто не беруть участь у загальних зборах акціонерів.

Облігація (лат. obligatio - зобов’язання; англ. bond – довгострокова, note – короткострокова) – емісійний цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі. Фондова біржа може бути створено не менш як двадцятьма засновниками – торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менш ніж 500 грн. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України.