Пакт Ріббентропа-Молотова і західноукраїнські землі
Романовська Катерина, 2-АЛ(11), 2010
Наприкінці 30-х років різко зросла небезпека війни в Європі. Нацистська Німеччина підготувалася до воєнних дій раніше, ніж інші великі держави
23 серпня в Москву прибув міністр закордонних справ Третього рейху Йосип фон Ріббентроп. Володимир Молотов і Йосип Ріббентроп підписали Договір про ненапад. До нього додався таємний протокол, де йшлося про розмежування «сфери обопільних інтересів» у Центральній та Східній Європі. Цей документ дістав назву «Пакт Ріббентропа—Молотова».
Диктатори поділили між собою Польщу. Більша частина її територія опинилася у сфері радянських інтересів. Кордон проходила по лінії рік Нарев, Вісла і Сан.
1 вересня 1939 р. німецький війська перейшли кордон Польщі. Маючи з нею договір та договірні зобов’язання Велика Британія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна.
З початком війни Йосип Сталін змушений був потурбуватися про ідеологічне виправдання запланованого вторгнення у Польщу. Було можливим лише одне обґрунтування: «визвольний похід» Червоної армії на допомогу населенню Західної України і Західної Білорусії. Тому довелося відмовитися на користь Німеччини від окупації Люблінського і частини Варшавського воєводства. Натомість Сталін домовився з Гітлером про приєднання до СРСР Литви.
17 вересня Червона армія перейшла кордон Польщі. Українці й білоруси з радістю зустріли військо зі Сходу. Двадцять років вони жили надією про визволення від польського поневолення.
Не бажаючи перетворювати радянсько-німецький дипломатичний союз на союз військовий, Велика Британія і Франція погодилися з радянською інтерпретацією нападу на Польщу. Навіть польський уряд обмежився протестами замість оголошення війни.
Червона армія прийшла в 1939 році на Західну Україну, а в 1940 році—в Бессарабію та на Північну Буковину під гаслом возз’єднання західноукраїнських земель з Українською державою у складі СРСР . Пропагандисти підкреслювали, що віднині українці – колишні громадяни Польщі та Румунії – користуватимуться всіма правами в єдиній радянській Україні.
Наприкінці 1939 р. поміщицькі маєтки були поділені між селянами. Майже півмільйона селян Західної України отримали у користування понад мільйон гектарів землі, десятки тисяч коней і корів. Третина селянських господарств, які були найбіднішими, звільнялася від податків.
Проте згодом населення західноукраїнських земель побачило справжнє обличчя тоталітарної держави. За розмахом репресивної політики радянський режим далеко випередив царський. Кількість депортованих вимірювалася сотнями тисяч. Це означало, що десятого жителя регіону було репресовано. Висиляли всіх, хто у майбутньому міг організувати опір владі.
Ілюзії «золотого вересня» швидко розвіялися. Населення західних областей УРСР гостро відчувало ту несвободу, якою огорнув тоталітарний режим кожну людину, даючи їй гарантований мінімум засобів існування.
Україна в 1941 році.
(Хміляр Мар'яна, ІІ БЛ (9), 2010р)
У 1940-1941рр.Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з „планом Барбаросса", розробленим у грудні 1940р, 22 червня 1941р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз .
Згідно з плану передбачалось загарбання України вже в перші тижні війни.
23-29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південного-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 3О червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків.
Причинами поразки у перші тижні війни були:
1. Прорахунки радянського керівництва в оцінці ситуації;
2. Незавершеність заходів по зміцненню кордонів;
3. Німеччина, яка завоювала більшу частину Європи, за воєнно-економічним потенціалом значно перевищувала радянський Союз.
Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941р і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон потрапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командуванням Південно-Західного фронту.
Причиною трагедії слали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відведення військ з під Києва.
До найбільших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси, що тривала 73 дні та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів! Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армії «Південь» окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план «блискавичної війни» був зірваний.
51. Німецький “новий порядок” на території України.
Німці запровадили„новий порядок”на окупованій території України.
Розчленували Україну на 4 частини:
1. Чернівецька та Ізмаїльська область до Румунії.
2. Губернаторство „Трансністрія” у складі Румунії – Одещина, Південна Вінничина , Захід Миколаївської області.
3. Дистрикт Галичина – Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька області до складу генерал-губернаторства Галичина з центром у Кракові.
4. Рейхскомісаріат „Україна” з центром у Рівному . Рейхскомісар – Еріх Кох. Рейхскомісаріат поділявся на 6 генеральних округів з центрами в Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі і Рівному.
5. Чернігівщина, Сумщина, Харківщина і Донбас підпорядковані військовому командуванню як прифронтові зони.
Карпатська Україна залишилась у складі Угорщини.
Створені: Гестапо– державна таємна поліція. СС – озброєні загони націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. СД – служба безпеки.
З українців допоміжна поліція, бургомістри в містах, голови у районах, старости у селах.
Заборона українцям користуватись кафе, ресторанами, стадіонами ін закладами.
План „Ост” – перетворення України на колонію, аграрно-сировинний придаток рейху, „життєвий простір” – винищити 65% населення України для „вищої раси”.
В Україні діяло 180 концтаборів у яких загинуло 1366000 військовополонених. Бабин Яр у Києві – найбільший концтабір в Україні.
Німці знищили в Україні 215 сіл, з них 97 на Волині. Село Корюківкана Чернігівщині – спалено 7 тисяч жителів –найбільше знищене в роки Другої світової війни.
В Україні вбито 3,9 млн цивільного населення та понад 1,3 млн військовополонених. На примусові роботи в Німеччину вивезено 2,2 -2,4 млн української молоді т званих «остарбайтерів». - 80% вивезених з СРСР. Збережено колгоспи -„лігеншафти” як „общинні господарства”.