Аналіз впливу факторів на зміну точки беззбитковості та запасу міцності
На зміну рівня беззбитковості здійснюють вплив наступні фактори:
1) зміна ціни одиниці виробу. Зниження ціни одиниці реалізованої продукції передбачає необхідність збільшувати обсяг реалізації в натуральному вираженні, тобто підвищувати точку беззбитковості (ТБ) для покриття витрат;
2) зміна рівня змінних витрат в одиниці реалізованої продукції. Взаємозв'язок зміни суми змінних витрат на одиницю продукції і точки беззбитковості прямий, зростання цих витрат призводить до підвищення точки беззбитковості;
3) зміна постійних витрат. Напрям впливу зміни постійних витрат на точку беззбитковості аналогічний.
Для наглядного зображення впливу факторів на точку беззбитковості та запас міцності розглянемо наступний приклад.
Якщо припустити, що ціна на одиницю продукції підприємства зменшилася з 120 грн. до 80 грн., змінні витрати на одиницю зменшилися із 40 грн. до 30 грн., сума постійних витрат скоротилася з 800 грн.до 500 грн., а обсяг виробництва (ОБ) із 1000 од. до 800 од., то критичний обсяг реалізації згідно формули (10.22) складе:
Для факторного аналізу зони безпеки підприємства можна використати наступну модель:
Тобто, зона безпеки в нашому прикладі складе:
Отже, в цілому зона безпеки підприємства зменшилася на 0,25 пункта (ЗБ1 - ЗБ0), в т.ч. за рахунок зміни:
Ä обсягу виробництва: 98,75 - 99,00 = - 0,25 пункта;
Ä постійних витрат: 99,22 - 98,75 = 0,47 пункта;
Ä ціни продукції: 98,44 - 99,22 = - 0,78 пункта;
Ä змінних витрат: 98,75 - 98,44 = 0,31 пункта.
Обсяг виробництва продукції, ціна на продукцію і витрати знаходяться у визначеній функціональній залежності один від одного, тому одержання максимального прибутку можливо при певних поєднаннях цих величин. При прийнятті рішень, направлених на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати можливі величини граничного доходу і граничних втрат.
Таким чином, метол аналізу співвідношення "витрати-обсяг-прибуток" є теоретичною основою перспективного аналізу, що базується на інтеграції обліку, аналізу, регулювання; г базою для прийняття оптимальних управлінських рішень. Результати такого дослідження дають можливість вирішувати наступні завдання перспективного аналізу діяльності підприємства:
Ä оптимізувати обсяг виробництва (реалізації) продукції, витрати і прибуток, що дозволяють обрати правильний стратегічний напрям розвитку підприємства па перспективу;
Ä оптимізувати структуру виробництва продукції;
Ä обґрунтувати рішення про прийняття додаткового замовлення за ціною нижче собівартості:
Ä обґрунтувати варіанти цін на нові вироби; вибір варіантів придбання машин і обладнання, технології! виробництва, випуску або придбання комплектуючих виробів та інше.
Отже, показник точки беззбитковості варто використовувати при:
Ä введенні у виробництво нового продукту;
Ä модернізації виробничих потужностей;
Ä створенні нового підприємства;
Ä зміні виробничої чи адміністративної діяльності підприємства.
10.7. Підрахунок резервів зростання прибутку та рентабельності
Максимізація прибутку та мінімізація збитку -- одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку І, відповідно, зменшення збитку.
Резервами зростання прибутку с кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших нидів діяльності.
Визначення (прогнозування) розмірів резервів, їх мобілізація і використання базуються на науково обґрунтованій методиці (див. тему 6). Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:
1) збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву є результати аналізу випуску та реалізації продукції;
2) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;
3) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.
Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства (див. тему 11).
Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія тощо), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибутку.
У зв'язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного показника ефективності діяльності - прибутку - можна визначити й резерви зростання відносного показника - рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичним дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.
10.8. Аналіз формування, розподілу та використання чистого прибутку
Після вирахування з доходів усіх витрат, понесених для отримання цих доходів, підприємство отримує чистий прибуток. Він є одним з важливих показників кінцевих фінансових результатів підприємства. Порядок його формування наведено на рис. 10,4, у п. 10.2.
Усі показники, які розраховуються згідно рис. 10.4, є факторами, які впливають на кінцевий результат - чистий прибуток або збиток. Для визначення впливу факторів на зміну чистого прибутку відповідна сума фінансових результатів коригується на питому вагу чистого прибутку в фінансовому результаті від звичайної діяльності до оподаткування. На підставі цього алгоритму проводиться факторний аналіз, вихідні дані наведено в табл. 10.32.
Алгоритм розрахунку та результати факторного аналізу формування чистого прибутку наведено в табл. 10.33.
За даними таблиці 10.32 у 2-му році збільшився чистий прибуток на 200 грн., що склало 1,9%. Це стало можливим за рахунок збільшення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування: чистий прибуток зріс на 448,70 грн. Негативно вплинула зміна питомої ваги чистого прибутку в прибутку до оподаткування, що зменшило чистий прибуток на + 248,88 грн.
Одночасно прибуток є джерелом фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів і держави та підлягає обов'язковому розподілу. Держава отримує свою частку у вигляді податку на прибуток. Підприємство після цього отримує у власне розпорядження чистий прибуток, який використовується згідно потреб.
Досягнення правильних пропорцій між основними напрямами розподілу прибутку досягається ефективністю і реальністю співвідношення між споживанням і накопиченням. Це сприяє посиленню матеріальної зацікавленості та відповідальності підприємств за підвищення ефективності виробництва та діяльності в цілому.
Важливим є забезпечення оптимального задоволення потреб держави, власників і працівників. Слід враховувати, що держава зацікавлена отримувати більше доходів до бюджету, власники - здійснювати інвестиції у господарську діяльність, працівники - отримувати вищу винагороду за свою працю.
Розподіл чистого прибутку дає змогу підприємству розширювати діяльність за рахунок власних, відносно дешевих джерел фінансування. При
цьому значно знижуються втрати на залучення додаткових позикових джерел, на випуск нових акцій, що зберігає систему контролю за діяльністю підприємства, оскільки кількість власників не збільшується.
Розподіл чистого прибутку, зокрема в акціонерних товариствах, є основним питанням його дивідендної політики. Цим регулюється курс акцій. розміри, структура та темпи зростання капіталу товариства.
Згідно П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал" можливі наступні шляхи використання чистого прибутку;
1) розподіл прибутку між учасниками (дивіденди, інші виплати);
2) поповнення статутного капіталу;
3) поповнення резервного капіталу.
В установчих документах підприємства можуть бути передбачені також інші напрями розподілу чистого прибутку.
Методика аналізу розподілу чистого прибутку полягає у порівнянні фактичних даних з прогнозними за минулі періоди за основними напрямами розподілу прибутку. На підставі такого аналізу визначаються відхилення і їх причини. Підлягає оцінці питома вага кожного напряму розподілу прибутку в загальній його сумі.
Джерелами Інформації є форма № 3 "Звіт про фінансові результати", форма № 4 "Звіт про власний капітал", фінансовий план, розрахунки використання чистого прибутку.
За результатами проведеного аналізу розробляються рекомендації щодо змін пропорцій у розподілі прибутку та найбільш раціональному його використанні.
Такий аналіз проводиться за допомогою аналітичної таблиці 10.34.
 |
За даними таблиці 10.34 у 2-му році збільшилася сума чистого прибутку на 1470 грн., що склало 11,73%. Відповідно, збільшилося відрахування з чистого прибутку за різними напрямами. Одночасно відбулися зміни в питомій вазі вирахувань з чистого прибутку: виплат учасникам і поповнення статутного капіталу - на 5 %. Внаслідок цього збільшилися суми виплат учасникам на 1361,5 тис.грн., що склало 24,15%; суми на поповнення резервного капіталу - на 73,5 тис. грн. або 11.73 %. Найменші зміни відбувалися у розмірі коштів, спрямованих на поповнення статутного капіталу (35 тис. грн. або 0,56 %). У цілому така тенденція свідчить про політику підприємства, спрямовану на підвищення інвестиційної привабливості підприємства.
Оцінивши розподіл чистого прибутку, необхідно також проаналізувати використання коштів, які утворюються у результаті його розподілу.
Необхідно оцінити зміну загальної суми коштів, які були спрямовані згідно з напрямами розподілу, вивчити фактори, що вплинули на зміни цих сум, дослідити їх динаміку. Важливим завданням аналізу є вивчення питань використання розподілених коштів за рахунок чистого прибутку згідно цільового призначення і затверджених розрахунків, визначення причин відхилень і ефективності проведених заходів.
Розглянемо на прикладі аналіз динаміки резервного капіталу в таблиці 10.35.
Аналіз даних таблиці 10.35 свідчить про значну зміну залишків резервного капіталу на початок і кінець звітного періодів (відповідно, 2,5 тис грн. або 14,53% і 3.5 тис. грн. або 17,77%. У 2-му році також відбулося зменшення використання коштів резервного капіталу. У цілому наведена динаміка може свідчити про зростання сум чистого прибутку за обидва роки, а збільшення залишку резервного капіталу - про збільшення можливостей підприємства застрахуватися від імовірності банкрутства.
Для визначення впливу факторів на зміну сум відрахувань проводиться факторний аналіз розподілу чистого прибутку шляхом розрахунку впливу двох факторів першого рівня:
1) зміни суми чистого прибутку;
2) зміни частки відрахувань з чистого прибутку. Фактори інших рівнів розглянуті в п. 10.4.
Сума відрахувань (Ві) з чистого прибутку за відповідними напрямками дорівнює:
Ві = ЧП х Кі (10.28)
де ЧП - чистий прибуток; Кі - коефіцієнт відрахувань від чистого прибутку.
факторний аналіз розподілу чистого прибутку на прикладі поповнення статутного капіталу розглянуто в таблиці 10.36.
Розрахунок впливу факторів на зміну відрахувань проводився способом ланцюгових підстановок:
Ві = (29,3 х 35 %) /100 % = 10,3 (тис. грн.);
Вум = (32,4 х 35 %) / 100 % = 11,34 (тис. грн.);
В2 = (32,4 х 37 %) /100 % = 12 (тис. грн.).
Вплив зміни суми чистого прибутку:
∆ВЧП = Вум - В1 = 11,34 - 10,3 = 1,04 (тис. грн.).
Вплив зміни норми відрахувань:
∆ВК = В2 - Вум = 12 - 1134 = 0,66 (тис. грн.).
Загальна зміна суми відрахувань на поповнення статутного капіталу становить:
∆В =В2 – В1 = ∆ВЧП + ∆ВК = 1,04 + 0.66 = 1.7 (тис. грн.).
Отже, на підприємстві спостерігається тенденція збільшення відрахувань на поповнення статутного капіталу (на 1.7 тис. грн. або 16,5 %),на що вплинула зміна двох факторів:
Ä чистого прибутку на 3,1 тис. гри. (10,58 %), що збільшило відрахування на 1,04 тис. грн.;
Ä норми відрахувань на 2 % - 0,66 тис. грн.
Такі зміни в розподілі чистого прибутку сприятимуть підвищенню рівня автономності підприємства.
Після розрахунку впливу факторів на розмір відрахувань необхідно проаналізувати, чи використовуються розподілені кошти за цільовим призначенням.
70.9. Аналіз впливу використання прибутку на фінансовий стан підприємства
Співвідношення використання прибутку на споживання і накопичення здійснює вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства. Якщо накопичених коштів недостатньо, зростає потреба в залучених коштах, знижується потенціал розвитку підприємства, який характеризується показником рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо цей показник дорівнює 15 %, то це означає, що можна відмовитися від споживання і збільшити власні кошти на 15 %, і навпаки. Але в дійсності відбувається пошук оптимального співвідношення між споживанням і накопиченням, а також оптимальної структури джерел фінансування. Такий взаємозв'язок характеризує категорія левериджу, яка виступає у двох видах: виробничому та фінансовому.
Виробничий леверидж (важіль) полягає у потенційній можливості впливати на формування прибутку від основної діяльності за рахунок зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції і співвідношення постійно-змінних витрат у структурі собівартості. Цей механізм діє наступним чином: зростання обсягу виробництва (реалізації) зменшує рівень постійних витрат на одиницю продукції, а отже, збільшує прибуток на одиницю, що відповідним чином
відображається на обсязі та структурі основних і оборотних засобів і ефективності їх використання. Виробничий леверидж покладено в основу аналізу співвідношення "витрати-обсяг-прибуток".
Рівень виробничого левериджу можна визначити за формулою:
де ЛВ - виробничий леверидж; ∆Пр - приріст прибутку від реалізації продукції, %; ∆ОР - приріст обсягу реалізації продукції, %.
Економічний зміст виробничого левериджу полягає у тому, що він показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації).
Фінансовий леверидж (важіль) на відміну від виробничого, тісно пов'язаний з фінансовою діяльністю підприємства. Він є потенційною можливістю впливати на фінансові результати та рентабельність підприємства шляхом зміни обсягу та структури пасивів за рахунок залучених коштів (довгострокових кредитів банку, облігаційних позик тощо). Використання залучених коштів господарюючими суб'єктами пов'язано з певними витратами (сплатою відсотків). Фінансовий леверидж дає змогу оптимізувати співвідношення між власними та залученими ресурсами та визначити їх вплив на прибуток.
Рівень фінансового левериджу зростає при зростанні питомої ваги довгострокових позик у зв'язку з тим, що зростає сума відсотків, які по них сплачуються. Якщо підприємство не використовує довгострокових позик, а отже, не сплачує відсотки, фінансовий леверидж дорівнює одиниці, тобто абсолютно не впливає на фінансові результати.
Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок чистого прибутку та прибутку до оподаткування і розраховується наступним чином:
де ЛФ - фінансовий леверидж; ∆ПЧ - приріст чистого прибутку, %; ∆По - приріст прибутку до оподаткування, %.
Даний показник показує, у скільки разів чистий прибуток перевищує прибуток до оподаткування. Він тісно пов'язаний з поняттям фінансового ризику, тобто ризику, зумовленого можливою нестачею коштів для сплати відсотків за довгостроковими кредитами. Отже, зростання рівня фінансового левериджу характеризує зростання ризикованості діяльності підприємства.
Позитивним буде значення фінансового важеля за умови, що рентабельність капіталу вище ставки позикового капіталу, Тому для підвищення рентабельності капіталу, крім зростання чистого прибутку та суми власного капіталу, необхідно залучати позикові кошти на вигідних умовах.
Розглянемо розрахунок показників левериджу на підставі даних таблиці 10.37.
За наведеними даними в таблиці 10.37, виробничий леверидж складає:
ЛВ = 9,44% / 6,67% = 1,42.
Такий рівень виробничого левериджу (1,42) означає, що приріст обсягу реалізації на 1 % збільшує прибуток від реалізації на 1,42 %. Якщо необхідно збільшити прибуток на 10%, то необхідно збільшити обсяг реалізації на 7.04 % (10 % : 1,42).
Фінансовий леверидж становить:
ЛФ = 6,67% / 3,86% = 1,73.
Аналогічно, такий рівень фінансового левериджу означає, що приріст прибутку до оподаткування на 1 % збільшує чистий прибуток на 1,73 %.
Узагальнюючим показником левериджу є виробничо-фінансовий, який розраховується наступним чином:
ЛВФ = ЛВ х ЛФ, (10.32)
де ЛВФ - виробничо-фінансовий леверидж.
Виробничо-фінансовий леверидж застосовується для визначення оптимальної структури та обсягу необхідних залучених коштів з урахуванням платності останніх.
Згідно з даними таблиці 10.37 він становить:
ЛВФ = 1,42 х 1,73 = 2,46.
Отже, використовуючи показники левериджу можна приймати ефективні управлінські рішення, правильно плануючи оптимальні обсяги виробництва, структуру пасивів, розраховувати ефективність вкладень з оцінкою їх ризиковості.