Іноземні інвестиції: користь і проблеми, економічні ефекти прямих іноземних інвестицій
Особливості вивозу капіталу в сучасних умовах:
1. збільшення обсягу вивозу капіталу, ролі та частки вивозу державного капіталу;
2. посилення міграції капіталу між ПРК (близько 60% загального об’єму вивозу капіталу);
3. збільшення частки прямих інвестицій в загальному обсязі приватного і державного капіталу (у 90-х роках близько 30%).
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об¢єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.
Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.
ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :
а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);
б) реінвестування прибутку;
в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.
Вплив прямих іноземних інвестицій на приймаючі країни і країни-інвестори звичайно розглядаються за такими напрямками:
- накопичення капіталу;
- оволодіння сучасною технологією та управлінськими ноу-хау;
- стан платіжного балансу;
- рівень зайнятості та заробітної плати;
- реалізація національних економічних планів;
- культурні зміни;
- урядова соціальна та економічна політка тощо.
Більшість економістів поділяють думку, що потенційна вигідність ПІІ найбільш очевидна для ПРК, виступають вони в ролі інвесторів чи в ролі приймаючої країни. Як країни базування вони отримують доходи у формі відсотків, дивідендів, ліцензованих платежів та платежів за управлінські послуги, що збільшує можливість накопичення капіталу, кількість робочих місць, надходження податків до бюджету і т. ін.
Загальний висновок економістів, що аналізують ПІІ, такий:
1. Країна-інвестор у цілому виграє, оскільки вигоди для інвесторів більші, ніж витрати робочих місць та інших категорій осіб у країні базування;
2. Приймаюча країна також у цілому виграє, тому що виграш для робітників та інших категорій осіб більший, ніж втрати для інвесторів приймаючої країни, змушених конкурувати з фірмами, що мають технологічні, управлінські та інші переваги.
ГЛОСАРІЙ
Ввезення капіталу – періодичний приплив іноземного капіталу в дану країну.
Експорт-імпорт – торгівля товарами та послугами - найпростіша форма проникнення на міжнародні ринки.
Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню.
Злиття і поглинання – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах.
Кваліфікаційна іноземна інвестиція – це іноземна інвестиція, що становить не менше 20% статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми еквівалентної: 100 тис. дол. – для банків; 50 тис. дол. – для підприємств.
Країна базування - країна, у якій розташовується головна компанія.
Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.
Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.
Офшорна зона – країни або певні території країн, в яких уряди з метою створення сприятливого підприємницького клімату надають компаніям ряд пільг.
Офшорна компанія – компанії, створені в офшорних зонах. Мають практично необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами, можуть здійснювати будь-які торговельні та фінансові операції по всьому світу без обмежень, до них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації.
Підприємство з іноземними інвестиціями– це підприємство будь-якої організаційної форми, створене за законами України, якщо впродовж календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція.
Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством.
Приймаюча країна - країна, в якій знаходяться компанії-філії.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об¢єктом розміщення капіталу і відповідний доход.
Питання для закріплення матеріалу:
1. Розкрийте суть поняття “міжнародний рух (міграція) капіталу”.
2. Вкажіть основні передумови міжнародного руху капіталу.
3. Які основні форми та цілі вивозу капіталу? Детально охарактеризуйте їх.
4. Охарактеризуйте структуру фінансових ринків.
5. Дайте визначення іноземної та зарубіжної інвестиційної діяльності.
6. На основі якого закону здійснюється правове регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні? Охарактеризуйте його основні положення.
7. Чому приймаючі країни надають пільги іноземним інвесторам?
8. Чому приймаючі країни ставлять вимоги іноземним інвесторам?
9. Охарактеризуйте регіональну та галузеву структуру іноземних інвестицій в Україну.
10. Дайте визначення інвестиційного клімату.
11. Охарактеризуйте напрямки покращення інвестиційного клімату України.
12. Спробуйте визначити перспективи розвитку міжнародних спільних підприємств в Україні.
13. Спробуйте визначити, який вплив здійснюють іноземні інвестиції на економіку України. Відповідь обґрунтуйте.
Тестові завдання
1. Дати визначення експортного потенціалу:
а) це вивезення за кордон товарів, які продані іноземному покупцеві або призначені для продажу на іноземних ринках;
б) це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з експорту та імпорту товарів та послуг;
в) сума вартостей експорту та імпорту країни або групи країн за певний час (місяць, квартал, рік);
г) здатність суспільного виробництва даної країни виробляти необхідну кількість конкурентноспроможних товарів для зовнішнього ринку.
2. З названих складових експортного потенціалу вкажіть інтелектуальні:
а) ТНК, обробна промисловість;
б) наука, високі технології;
в) сировинна база;
г) робоча сила.
3. З названих складових експортного потенціалу вкажіть пов'язану із суспільним виробництвом:
а) ТНК, обробна промисловість;
б) сировинна база;
в) наука, високі технології ;
г) робоча сила.
4. Експортна квота України близька до показників:
а) США;
б) Японія;
в) Франції і Великобританії;
г) Німеччини.
5. Продукція якої з галузі промисловості досягає в структурі експорту України близько 30%?
а) машинобудування;
б) паливно - енергетична;
в) хімічна;
г) металургійна.
6. Продукція якої з галузі промисловості досягає в структурі імпорту України близько 45%?
а) машинобудування;
б) хімічна;.
в) паливно - енергетична;
г) металургійна
7. В чому полягає головна проблема розвитку зовнішньої торгівлі України?
а) в експорті сировини;
б) в недостатньому експорті товарів;
в) в недостатньому експорті технологій;
г) в імпорті сировини.
8. У регіональній структурі зовнішньої торгівлі України переважають:
а) країни СНД і Балтії;
б) країни Африки;
в) країни Азії;
г) країни Західної Європи.
9. За якою теорією міжнародного руху капіталу країна керується прагненням домінувати на ринку та досягнути ринкової влади:
а) теорія капіталізації потоку доходів;
б) теорія ринкової влади;
в) концепція технологічного нагромадження;
г) концепція оборони національного суверенітету.
10. До цілей вивозу капіталу відносять:
а) отримання підприємницького прибутку;
б) довгостроковий політичний і економічний інтерес;
в) контроль над діяльністю закордонного підприємства;
г) усе вище перераховане правильне.
РОЗДІЛ 5.
МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ
§ 5.1. Сутність міжнародного кредиту. Умови, напрямки і види кредитування.
§ 5.2. Світовий ринок позикових капіталів як складова частина світового фінансового ринку.
§ 5.3. Міжнародні фінансово-кредитні організації.
 |