В 1992 р. на 61-й сесії Гене-ральної асамблеї Інтерполу Україну було прийнято до членів організації
Національне центральне бюро Інтерполу (Укрбюро Інтерполу) представляє Україну в Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних країн щодо ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни.
Повноваження Укрбюро Інтерполу покладаються на МВС, в рамках якого створюється робочий апарат Бюро.
Основними завданнями Укрбюро Інтерполу є:
- координація діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни;
- забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав – членів Інтерполу в боротьбі зі злочинністю;
- оцінка рівня поширення в Україні злочинності, що має транснаціональний характер, і загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном.
Для визначення науково обґрунтованої державної проти злочинної політики та розроблення рекомендацій і пропозицій щодо боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни, Укрбюро Інтерполу може звертатись до радників, які виконують виключно консультаційні функції на договірних засадах.
Склад радників визначається МВС за погодженням з Мінюстом і Службою безпеки.
Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним структурним підрозділом центрального апарату МВС, його очолює керівник, який призначається наказом МВС. Структура і штати робочого апарату затверджуються Міністром внутрішніх справ.
Рудюк Віталій
НАТО
Організація Північноатлантичного договору (The North Atlantic Treaty Organization (NATO) англ.) - це політико-військовий альянс держав, головною метою якого є захист свободи та безпеки всіх членів Організації. Правовою та практичною основою Альянсу є Північноатлантичний договір, підписаний 4 квітня 1949 року у Вашингтоні відповідно до Статті 51 Статуту ООН , яка підтверджує невід'ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективну оборону.
Штаб-квартира знаходиться у Брюсселі, Бельгія.
Поточний голова – Андерс Фог Расмуссен.
Засновниками НАТО стали 12 держав - Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди, Франція, США, Канада, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія й Португалія. У 1952 році до НАТО приєдналися Греція й Туреччина, що стало “першою хвилею” розширення Організації. Друге розширення відбулося в 1955 році - лави Альянсу поповнила Федеративна Республіка Німеччина. У 1982 році Альянс зазнав “третьої хвилі” розширення, відколи членом НАТО стала Іспанія. На той час Організація Північноатлантичного договору поєднувала капіталістичні країни Європи та Північної Америки.
Наступні три “хвилі розширення” НАТО відбулися за рахунок постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи. Так, у 1999 році до Альянсу приєдналися Польща, Угорщина й Чехія, у 2004 році – Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія. Ще дві держави – Албанія та Хорватія – стали членами Організації у 2009 році.
Зараз організація налічує 28 членів.
Головною метою НАТО є захист свободи і безпеки всіх її членів політичними та військовими засобами. Альянс працює над підтриманням мирного стану в Європі на засадах загальних демократичних цінностей, прав людини та верховенства права.
Згідно з Договором країни-члени беруть на себе зобов'язання підтримувати та розвивати свою обороноздатність, індивідуально та спільно забезпечувати основу для колективного воєнного планування і кожна з країн-членів зобов'язується всіляко сприяти розвиткові мирних та дружніх міжнародних відносин, зокрема, шляхом зміцнення своїх вільних інституцій та забезпечення умов для стабільності й благополуччя.
Головні органи:
Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів), - найвищий орган, який приймає рішення
Генеральний секретар,
Комітет планування оборони (міністри оборони), - займається, головним чином, питаннями інтегрованої військової структури НАТО
Військовий комітет (начальники штабів),
Регіональні командування.
Україна-НАТО
Відносини між Україною і НАТО почали розвиватися одразу після набуття Українською державою незалежності в 1991 році. Україна приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва. У 1994 році Україна приєдналася до програми НАТО “Партнерство заради миру” та у травні 1997 року була одним із засновників Ради євроатлантичного партнерства. На Бухарестському саміті, який проходив у квітні 2008 року, глави країн-членів НАТО погодилися, що в майбутньому Україна приєднається до Альянсу, але на даному етапі Україна приєднуватися до НАТО морозиться. 2 квітня 2010 Віктор Янукович своїм рішенням, ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і ліквідував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.
Тимощук Олександр
МОП
Основна мета МОП сьогодні – це розширення можливостей жінок і чоловіків у отриманні гідних і продуктивних робочих місць в умовах свободи, рівності, захищеності та поваги до людської гідності.
Хуан Сомавіа, Генеральний директор МБП
Задля встановлення соціальної справедливості, дотримання міжнародно визнаних прав людини і прав у сфері праці, МОП продовжує здійснювати свою первинну місію: «Мир у світі праці є передумовою процвітання». Сьогодні МОП допомагає у створенні гідних робочих місць та таких умов праці, завдяки яким робітники і ділові люди зроблять свій внесок у забезпечення миру, процвітання та прогресу.
Гідна праця є віддзеркаленням прагнень людей у сфері праці. Вона включає можливості отримання продуктивної та справедливо оплачуваної роботи, досягнення безпеки на робочому місці та забезпечення соціального захисту сімей, кращих можливостей особистого розвитку і соціальної інтеграції, свободи висловлення особистих переконань, свободи об’єднання та участі у прийнятті рішень, які впливають на їх життя, а також рівні можливості і рівне ставлення до жінок та чоловіків.
МОП була заснована в 1919 році, на згарищі руйнівної війни, з метою поширення розуміння того, що універсальний, довготривалий мир може були встановлений лише на основі соціальної справедливості.
МОП - унікальна тристороння організація, яка об’єднує представників урядів, організацій працівників та роботодавців задля спільної розробки політики і програм. МОП як всесвітня організація відповідає за розроблення Міжнародних стандартів у сфері праці і здійснює нагляд за їх дотриманням. У співпраці із країнами-членами організації, МОП прагне забезпечити дотримання стандартів у сфері праці на законодавчому рівні і на практиці. Міжнародна організація праці стала першою спеціалізованою агенцією ООН у 1946 році. А тристороння структура МОП робить її унікальним форумом, на якому уряди та соціальні економічні партнери 183 країн-членів можуть вільно та відкрито обговорювати та розробляти трудові стандарти та програми.
Міжнародна організація праці (МОП). Міжнародна організація праці - одна з найдавніших міжурядових організацій — була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року — як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Штаб-квартира МОП — Міжнародне бюро праці (МБП) - розташована в Женеві (Швейцарія). За станом на 1 липня 1997 року членами МОП є 174 держави.
Генеральний директор МОП - Мішель Хансен (Бельгія).
Україна є членом МОП з 1954 року.
Головною метою МОП згідно з її Статутом є сприяння встановленню загального і міцного миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці й життя працівників усіх країн.
Виняткова особливість МОП - це її тристороння структура: в діяльності Організації на рівних засадах беруть участь представники урядів, організацій працівників і роботодавців усіх країн - членів МОП.
До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці й життя працівників; розробка та реалізація міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.); надання допомоги державам - членам МОП у вдосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умови праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідних робіт та видавничої діяльності. Україна ратифікувала понад 50 конвенцій МОП, серед яких — найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням у країнах - членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава — член Організації зобов'язана подавати звіти про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства й практики з питань, що порушуються в окремих; не ратифікованих нею конвенціях.
Вищим органом МОП є Генеральна конференція — Міжнародна конференція праці; виконавчий орган - Адміністративна рада.
Україна активно використовує експертизу МОП у галузі вдосконалення трудового законодавства та опрацювання нових законодавчих актів.
Поліпшення безпеки та гігієни праці є важливим статутним завданням МОП. Діяльність МОП з підготовки міжнародних трудових норм набула великого розмаху. МОП ухвалила понад 60 нормативних актів з проблем охорони праці, багато інших актів спрямовано на вирішення суміжних питань - інспекції праці, охорони материнства, нічної праці, соціального страхування тощо.
МОП враховує у своїй діяльності соціальні наслідки науково-технічної революції, яка внесла глибокі зміни в технічну базу виробництва та у виробниче середовище, по-новому поставила чимало проблем охорони праці.
За останні роки МОП ухвалила ряд значних міжнародно-правових документів, спрямованих на захист працівників від професійних ризиків (у публікаціях МОП цей термін визначається як "джерело небезпеки для життя й здоров'я працівників, із яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій").
У1964 році МОП ухвалила Конвенцію 121 та Рекомендацію 121 про допомогу у випадках виробничого травматизму, які замінили собою застарілі конвенції 1921, 1925 і 1934 років (12, 17, 18, 42). У 1967 році було закінчено перегляд шести конвенцій 1933 року про пенсії по старості, інвалідності і в разі смерті годувальника, у промисловості та сільському господарстві (35-45) і замість них ухвалено нову єдину Конвенцію 128 про допомогу по інвалідності, старості й у випадку втрати годувальника, а також відповідну Рекомендацію 131.
У 1981 році 67-ма сесія Міжнародної конференції праці ухвалила Конвенцію 155, доповнену Рекомендацією щодо професійної безпеки, здоров'я та виробничого середовища. Автори цього акта прагнули охопити питання про запобігання виробничим небезпекам у всій його повноті. У документах закладено міжнародно-правову основу національної політики щодо створення (з використанням консультацій із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників) всебічної та послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Конвенція передбачає розробку кожною державою національної політики в галузі техніки безпеки та гігієни праці із зазначенням відповідних функцій та відповідальності державних органів, роботодавців і працівників. Рекомендація охоплює технічні аспекти такої політики.
МОП надає великого значення обмінові науково-технічною інформацією між країнами - членами Організації. Такий обмін здійснюється, зокрема, в межах існуючого з 1959 року Міжнародного інформаційного центру з техніки безпеки та гігієни праці (МІЦ), який узагальнює та систематизує результати національних наукових досліджень у зазначених галузях, що подаються інформаційними центрами країн.
Україна є членом МОП з 1954 року. Співпраця МОП з Україною за роки її незалежності стала системною та динамічною. UNDAF разом з національними потребами та пріоритетами стали основою для першої Програми гідної праці, підписаної між МОП та Україною, яка була реалізована у 2006-2007 роках. За допомогою соціального діалогу, Програма гідної праці МОП стала ключовим елементом державної соціальної політики, програм дій багатьох організацій профспілок та роботодавців, охопила основні сфери ринку праці, в тому числі сприяння зайнятості, викоренення дитячої праці та запобігання торгівлі людьми, реформування системи трудового законодавства та соціального забезпечення, запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу у сфері праці, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці.
Міністерство праці та соціальної політики України, профспілки та організації роботодавців підписали Програму гідної праці на 2008-2011 роки. Основною метою цієї програми є сприяння гідній праці і як фактору продуктивності, і як ключовому елементу розвитку соціальної та трудової сфер в Україні. Програма визначає основні цілі та очікувані результати спільних заходів, які мають реалізовуватися МОП спільно з її тристоронніми партнерами в Україні.
Нова Програма побудована на трьох пріоритетах, спрямованих на зміцнення спроможності урядових установ та соціальних партнерів вдосконалювати управління ринком праці та формулювання політики зайнятості, сприяння рівним можливостям на ринку праці, підвищення ефективності політики соціального захисту з приділенням особливої уваги вразливим групам. Ці пріоритети взаємопов’язані та поєднують різні аспекти гідної праці.
Програма гідної праці МОП виконується через щонайменше 10 проектів технічного співробітництва МОП в Україні та є частиною UNDAF та Цілей розвитку тисячоліття.
|
|
| Проект ЄС-МБП в Україні "Рівність жінок і чоловіків у світі праці"
|
| Діяльність МОП з питань запобігання ВІЛ/СНІД у сфері праці |
| "Соціальна інтеграція людей з інваліднiстю шляхом забезпечення доступу до зайнятостi". |
Конвенції, протоколи, декларації, рекомендації
У своїй діяльності МОП використовує три основні методи:
1. Розробка та прийняття міжнародних трудових норм та конт
роль за їх виконанням (нормотворча діяльність).
2. Надання країнам допомоги у вирішенні соціально-трудових
проблем, тобто здійснення технічного співробітництва.
3. Проведення досліджень та здійснення публікацій з проблем
у сфері праці.
Нормотворча робота є головною у діяльності МОП та здійснюється задля досягнення "її основних цілей і завдань. МОП розробляє міжнародні програми щодо покращання умов праці та жит-
тя трудящих, підвищення можливостей зайнятості та підтримки основних прав людини, вдосконалення загальної і професійної освіти. Ці програми ґрунтуються на міжнародних трудових нормах, що встановлюються конвенціями та рекомендаціями МОП, яких за роки її існування було ухвалено 184 та 194 відповідно.
|
Їх понад 200
|
Теж понад 200
|
Гідна Праця
Хаймик Валентин
Ґрінпіс
Рік заснування
Ґрінпіс — англ. Greenpeace, що означає «зелений світ» — міжнародна природоохоронна організація, заснована 1971 року в Канаді. У 1971 році невелика група активістів, натхнених мрією про чистому світі без війни і насильства, відправилася в плавання на невеликому рибальському судні з канадського міста Ванкувера. Активісти антивоєнного руху, майбутні засновники Грінпіс, вірили, що навіть кілька людей можуть зробити багато чого для своєї планети.
Корабель відправився до невеликого острова Амчитка на Алясці, в районі якого уряд США збиралося проводити підземні ядерні випробування. Організатори акції підібрали стислий, але ємне назву для своєї команди - Green Peace + = Greenpeace. На борту не вистачило місця, і тому назва написали разом.
Протести екологів змусили уряд США припинити випробування в районі Амчитка до кінця 1971 року. Острів став пташиним заповідником.
Активісти Грінпіс були натхненні своєю перемогою і вирішили боротися проти випробувань ядерної зброї в усьому світі. Наступна акція протесту пройшла в 1975 році біля атолу Муруроа в південній частині Тихого океану, де Франція проводила атмосферні ядерні випробування. Акцію проводив Девід Мактегарт, який в 1979 році став главою Greenpeace International. Завдяки діям Грінпіс Франція також припинила свої випробування.
Штаб-квартира
Амстердам, Нидерланды (Гринпис Интернешнл)
Установчий документ