Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
Конституція України (ст. 108) передбачає можливість і дострокового припинення повноважень Президента України у разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Умови та процедура відставки Президента України не отримали чіткої регламентації в Конституції та в чинному "законодавстві України. Звичайно під відставкою розуміють залишення державної посади особою, що її займає, за власним бажанням або усунення її з цієї посади через причини об'єктивного чи суб'єктивного характеру'.
У конституційному праві відставка виступає важливою формою політичної відповідальності відповідних органів державної влади та посадових осіб, проте вона може стати результатом як особистих причин, так і об'єктивних наслідків. Наприклад, відставка Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, або добровільна відставка міністра через його незгоду з політикою уряду. Аналіз положень статей 108, 109 Конституції України дозволяє зробити висновок, що під відставкою Президента України слід розуміти залишення поста Президента України виключно з власної ініціативи і при забезпеченні повної добровільності прийняття такого рішення.
Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.
Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я згідно зі ст. 110 Конституції України має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України,-за зверненням Верховної Ради України і медичного висновку. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я, як уявляється, означає такий стан здоров'я Президента України, внаслідок якого він не лише не може виконувати свої обов'язки на час обговорення цього питання Верховною Радою України, а й не зможе їх виконувати і в майбутньому. Це означає, що тимчасовий розлад здоров'я не може бути підставою для прийняття рішення про дострокове припинення повноважень Президента України внаслідок неможливості виконання ним своїх повноважень за станом здоров'я.
За загальним правилом, Президент України як глава держави не несе політичної або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується інститутом недоторканності, а політична - інститутом контрасигнатури, під чим розуміють скріплення акта Президента України підписом Прем'єр-міністра України та міністра, відповідального за акт і його виконання. Проте в особливих випадках Президент України підлягає відповідальності, що передбачено ст. 111 Конституції України -він може бути усунутий з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України. При цьому Прем'єр-міністр України у період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати його повноважень у повному обсязі, зокрема:
- звертатися з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
- призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
- припиняти повноваження Верховної Ради України; -призначати за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету
Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноваження на цих посадах;
- призначати половину складу Ради Національного банку України;
- призначати на посади і звільняти з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;
- утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
- скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
- призначати третину складу Конституційного Суду України;
- нагороджувати державними нагородами;
- встановлювати президентські відзнаки та нагороджувати ними;
- здійснювати помилування.
17.Конституційно-правова відповідальність: поняття, ознаки, особливості. Конституційно-правова відповідальність - це передбачений нормами КП вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реалізації та захисту конституції.
Конституційно-правова відповідальність є видом юридичної відповідальності, тому їй властиві ознаки, які характеризують юридичну відповідальність у цілому, а саме: 1) відповідальність є наслідком правопорушення; 2) вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нормах права. Водночас конституційно-правова відповідальність характеризується такими специфічними ознаками: 1) вона спрямована на правову охорону КУ; 2) вона часто межує з політичною відповідальністю, але політичний характер цієї відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із здійсненням політичної влади: ПУ, КМУ, ВРУ, народні депутати України, політичні партії тощо'. Своєрідність політичної відповідальності полягає в тому, що вона настає не тільки за протиправні дії, а й за недотепність, пристосовництво, кон'юнктурність, необачність у питаннях здійснення політики. її сутність - негативна публічна оцінка вчинку суб'єкта певним інститутом, соціальною групою або суспільством в цілому. Основні засоби політичної відповідальності у демократичній державі - це парламентські та президентські вибори, а її особливість - відсутність конкретної інстанції, через яку здійснюється притягнення до політичної відповідальності: це може бути як орган державної влади, так і народ як колегія виборців, партія тощо.
У науці КП поширеною є класифікація цієї відповідальності на позитивну (активну, проспективну), тобто відповідальність, що виникає до протиправного вчинку та існує щодо дій у теперішньому та майбутньому, зумовлюючи правомірну поведінку суб'єктів права, та ретроспективну (негативну) конституційно-правову відповідальність, що настає за вчинення правопорушення.
Підставами для її настання є: нормативні підстави, тобто ті законодавчі акти, у яких передбачені можливості та умови притягнення до цього виду відповідальності; фактичні підстави, тобто юридичний факт неправомірної поведінки у конституційно- правовій сфері. Застосування конституційно-правової відповідальності неможливе без установлення тієї норми права, в якій передбачені її підстави.
Суб'єктами конституційно-правової відповідальності у ретроспективному аспекті є ті суб'єкти КП України, які наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. У конституційному праві деліктоздатність мають два види суб'єктів: 1) індивідуальні (громадяни України, депутати всіх представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування; посадові особи тощо); 2) колективні (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян та інші соціальні утворення, (наприклад, комітети та комісії представницьких органів, виборчі комісії тощо).
Серед заходів конституційно-правової відповідальності у ретроспективному аспекті, тобто серед її санкцій, виділяють такі: 1) скасування або призупинення дії актів державних органів та ОМС або їх окремих положень. Різновидом цієї санкції є визнання неконституційними актів, визначених КУ державних органів або їх окремих положень, що здійснюється Конституційним Судом України; 2) припинення діяльності державних органів, ОМС, їх посадових та службових осіб; 3) анулювання юридичних результатів тих або інших конституційно-правових дій; 4) обмеження або призупинення деяких основних прав громадян; 5) скасування рішення про прийняття до громадянства України.
18. Функції і повноваження ПУ.Основні функції і повноваження ПУ визначаються КУ. За КУ ПУ є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання КУ, прав і свобод людини і громадянина. ПУ забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (статті. 102,106 Конституції).
Стаття 102. ПУ є главою держави і виступає від її імені. ПУ є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання КУ, прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 106. ПУ: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до ВРУ про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін КУ відповідно достатті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження ВРУ у випадках, передбачених цією Конституцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у ВРУ, сформованої відповідно до статті 83 КУ, подання про призначення ВРУ Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до ВРУ подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою ВРУ Генерального прокурора України; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 14) вносить до ВРУ подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови СБУ; 15) зупиняє дію актів КМУ з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до КСУ щодо їх конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів АРК; 17) є Верховним Головнокомандувачем ЗСУ; призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗСУ, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до ВРУ подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 30) має право вето щодо прийнятих ВРУ законів (крім законів про внесення змін до КУ) з наступним поверненням їх на повторний розгляд ВРУ; 31) здійснює інші повноваження, визначені КУ. ПУ не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. ПУ на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Акти ПУ, видані в межах повноважень, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Одними із пріоритетних повноважень ПУ у здійсненні зазначених функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах. Як глава держави ПУ має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади. Особливе місце серед повноважень президента кожної країни займають його повноваження щодо парламенту, зокрема право розпуску парламенту. Ряд повноважень ПУ стосуються його права впливу на законодавчу та іншу діяльність ВРУ. Пріоритетним серед них є право законодавчої ініціативи, тобто право вносити до ВРУ законопроекти або пропозиції щодо прийняття законів. Відповідно до чинної КУ Президенту України належить право підписання законів, прийнятих ВРУ, і оприлюднення їх. Схвалені ВРУ закони спочатку підписуються її Головою і надсилаються ПУ. Відповідно до КУ (ст. 94) ПУ протягом 15-ти днів після одержання закону підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон зі своїми вмотивованими й сформульованими пропозиціями до ВРУ для повторного розгляду. Коли ПУ протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо ж під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий ВРУ не менш як двома третинами від її конституційного складу. ПУ зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10-ти днів. У разі, якщо ПУ не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою ВРУ і опубліковується за його підписом. Одним із важливих повноважень ПУ як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: вносить до ВРУ подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України, призначає голів місцевих державних адміністрацій. Досить широке коло повноважень має ПУ як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України. Як гарант КУ і конституційного ладу України загалом ПУ, поряд із правом відкладального вето, має право звернення до КСУ з питань конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК. ПУ має право призначати всеукраїнський референдум щодо внесення змін до КУ (ст. 156) та проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
Порядок обрання ПУ.
ЗУ Про вибори ПУ Стаття 15. Види виборів ПУ 1. Вибори ПУ можуть бути черговими, позачерговими та повторними. 2. Чергові вибори ПУ проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень ПУ. 3. Позачергові вибори ПУ проводяться у зв’язку з прийняттям відповідної постанови ВРУ. 4. Повторні вибори ПУ проводяться у випадках: 1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост ПУ і жодного з них не було обрано; 1- 1 ) у разі коли після закінчення строку реєстрації кандидатів на пост ПУ не зареєстровано жодного кандидата; 2) якщо всі кандидати на пост ПУ, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури; 3) у разі коли вибори ПУ визнані такими, що не відбулися; 4) якщо особа після її обрання не набула мандата у порядку та у строк, встановлені КУ та цим Законо
Стаття 16. Порядок призначення виборів ПУ Вибори ПУ призначаються ВРУ шляхом прийняття відповідної постанови.
Стаття 17. Строки призначення та проведення виборів 1. Чергові вибори ПУ відбуваються в останню неділю березня п’ятого року повноважень ПУ. 2. ВРУ призначає чергові вибори ПУ не пізніш як за сто днів до дня виборів. ВРУ забезпечує опублікування рішення про призначення чергових виборів ПУ у засобах масової інформації. 3. Виборчий процес чергових виборів ПУ розпочинається за дев’яносто днів до дня голосування. ЦВК оголошує про початок виборчого процесу шляхом прийняття рішення не пізніш як за дев’яносто один день до дня голосування. 4. Позачергові вибори ПУ відбуваються в останню неділю дев’яностоденного строку з дня їх призначення ВРУ. 6. Виборчий процес позачергових виборів ПУ розпочинається з дня, наступного за днем, зазначеним у частині четвертій цієї статті. 7. Повторні вибори ПУ відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня прийняття постанови ВРУ про призначення повторних виборів. 8. Постанова ВРУ про призначення повторних виборів приймається не пізніш як на п'ятнадцятий день після дня внесення до ВРУ відповідного подання ЦВК. 9. Виборчий процес повторних виборів ПУ розпочинається наступного дня після офіційного опублікування постанови ВРУ про їх призначення. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10-ти останніх перед днем виборів років. Порядок виборів ПУ являє собою цілісну систему послідовних процесуальних дій, яка вважається виборчим процесом. Суб'єктами виборчого процесу за Законом (ст. 12) є: 1) виборець; 2) виборча комісія; 3) кандидат на пост Президента України; 4) партія, яка висунула кандидата на пост Президента України; 5) офіційний спостерігач від партії - суб’єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом. Виборчий процес є складним, багатогранним явищем. Відповідно, він поділяється на ряд стадій (етапів, процедур), а саме: 1) утворення територіальних виборчих округів; 2) утворення виборчих дільниць; 3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення; 5) висування та реєстрація кандидатів; 6) проведення передвиборної агітації; 7) голосування у день виборів ПУ; 8) підрахунки голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів ПУ. У випадку необхідності, зазначається в Законі, виборчий процес може включати такі етапи, як повторне голосування і підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів ПУ. Початковими етапами виборчого процесу за Законом про вибори ПУ є утворення територіальних виборчих одиниць. Відповідно до Закону вибори ПУ проводяться за єдиним загальнодержавним одномандатним виборчим округом, який включає в себе всю територію України (ст. 19). Водночас для проведення виборів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. територія сіл. селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці - їх загальна кількість складає, як правило, близько 3 600. Виборчі дільниці відповідно до ЗУ поділяються на звичайні, спеціальні та закордонні. Наступним етапом виборчого процесу є утворення органів для проведення виборів - виборчих комісій. Відповідно до Закону (ст. 21) вибори ПУ організують і проводять такі виборчі комісії: 1) ЦВК: 2) окружні виборчі комісії; 3) дільничні виборчі комісії. Наступним етапом виборчого процесу є формування списків виборців, їх перевірка та уточнення.
До основних етапів виборчого процесу закономірно відноситься також висування і реєстрація кандидатів на пост ПУ.
Стаття 44. Загальний порядок висування кандидатів на пост ПУ 1. Висування кандидатів на пост ПУ партіями та самовисування розпочинається з першого дня виборчого процесу. 2. Кандидат на пост ПУ може бути висунутим та зареєстрованим тільки від однієї партії. Як окремий самостійний етап виборчого процесу, передвиборна агітація є цілим комплексом заходів, цілеспрямованою діяльністю певного суб'єкта виборчого процесу (кандидата на виборну посаду) з підготовки і поширення відповідної інформації з метою спонукання виборців до здійснення позитивного вибору на його користь. Найважливішим етапом виборчого процесу, кульмінаційним моментом виборів є голосування. Голосування проводиться у день виборів та у день повторного голосування з 8 до 20 год. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці. Завершальним етапом виборів є визначення результатів виборів ПУ. ЦВК на своєму засіданні протягом 10 днів на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів не пізніш як на третій день з дня виборів встановлює результати голосування у день виборів ПУ, про що складає протокол. Новообраний ПУ вступає на пост не пізніш як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засіданні ВРУ.