Становлення інституту президента в Україні
Інститут ПУ як одноособового глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті й державному будівництві України. Тривалий час в Україні функції глави держави виконували переважно ВРУ PCP. яка вважалася найвищим органом державної влади України, її президія як постійно діючий орган державної влади та її голова. Теоретичною основою зосередження функцій глави держави у ВР Української РСР в особі її постійно діючого органу - президії ВР Української РСР - була концепція "колективного президента", яким вважалася президія, та вчення про ради і радянське державне будівництво загалом: народ здійснює державну владу через ради народних депутатів України, що становить єдину систему органів державної влади і є політичною основою держави, а ВР Української РСР - найвищим органом державної влади. Нинішній інститут президентства в Україні створився не відразу. Він пройшов кілька етапів за назвою і статусом. Спочатку ПУ за своїм статусом і назвою був найвищою посадовою особою в державі" потім - главою держави й главою виконавчої влади, і нині, за чинною КУ, є главою держави. Становлення інституту ПУ було основним у реформуванні державної влади, пов'язаному із проголошенням її незалежності та зміною конституційного ладу України. Започаткувала процес реформування державної влади в Україні Декларація про державний суверенітет України, яка уперше в Україні проголосила, що державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Це зумовило введення інституту президентства. Приблизно через рік, 25 червня 1991 p.. ВРУ ухвалила постанову "Про вибори Президента Української РСР", якою визнала за доцільне заснувати пост ПУ (Української РСР) до прийняття нової Конституції і провести вибори Президента у 1991 році. Оскільки інститут ПУ мав перетворитись із символічного колективного Інституту в реальний одноособовий позапарламентський інститут і ПУ мав обиратися не парламентом, а громадянами України, цей інститут об'єктивно мав отримати необхідну конституційно- правову основу перш ніж стати реальністю. Відповідно, 5 липня 1991 р. було прийнято закони України "Про заснування поста ПУ РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР", "Про Президента Української РСР" і "Про вибори Президента Української РСР". Прийняттю цих законів передувало внесення відповідних змін і доповнень до чинної на той час Конституції. Зокрема, Основний Закон було доповнено новою главою - 12і, яка була присвячена посаді ПУ. У відповідних положеннях КУ І зазначених законах визначався статус ПУ, його функції, повноваження та порядок обрання. Теоретичною основою становлення Інституту президентства на цьому етапі була насамперед Концепція нової КУ, схвалена ВР УРСР 19 червня 1991 р. 1 грудня 1991 p. відбулися перші в нашій державі вибори ПУ, під час яких було уперше на конституційній основі шляхом прямих виборів обрано ПУ. Проте конституювання інституту президентства активно і всебічно тривало під час конституційного процесу, пов'язаного з підготовкою нової КУ і внесення ряду змін і доповнень до чинної на той час Конституції. Про це свідчать, зокрема, проекти КУ у редакціях 1992, 1993, 1995 років, та Конституційний договір, укладений між Президентом України і ВРУ 8 червня 1995 р. За цими проектами КУ і Конституційним договором ПУ набував статусу глави держави і глави виконавчої влади. Остаточно статус ПУ був визначений КУ 1996 року. Після набуття чинності всіма положеннями ЗУ "Про внесення змін до КУ" від 8 грудня 2004 р. та утвердження парламентсько-президентської форми державного правління конституційно-правовий статус ПУ зазнав певних змін у частині обмеження низки повноважень у сфері виконавчої влади. Нині ПУ є главою держави, а не главою держави і виконавчої влади, як це було до конституційної реформи. Натомість на сьогодні проблема дуалізму виконавчої влади за рахунок активної участі ПУ у конституційних процедурах щодо кадрових призначень членів КМУ і керівників місцевих державних адміністрацій зберігає гостроту й вимагає нагального вирішення. Одночасно з цим достала й проблема урізання ЗУ "Про внесення змін до КУ" повноважень ПУ, що унеможливлює ним ефективне виконання своїх функцій як глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання КУ, прав і свобод людини і громадянина. Подолання зазначених суперечностей у конституційно-правовому статусі ПУ вимагає системного удосконалення чинного Основного Закону.