Мал.6. Палетка для наведення винищувача з розгоном і розворотом на різні кути

Для побудови номограми курсів винищувача намічається точка С1, при виході винищувача в задане положення щодо повітряної цілі. Від точки С1 відкладається відрізок С1К, який дорівнює довжині шляху винищувача на третьому етапі наведення. Від точки К будується траєкторія розвороту винищувача на кут не менш 180° з розгоном від початкової (М = 1,5) до кінцевої швидкості (Мк = 1,9) із заданим креном (b = 45°). На траєкторії розвороту відзначаються точки, що відповідають деяким значенням швидкості винищувача (М = 1,7; 1,6 і т.д.).

Далі проводяться прямі першого етапу наведення, дотичні до траєкторії розвороту у відзначених точках і в декількох проміжних. У кінців прямих відзначаються значення кутів розвороту винищувача (УР = 90°, 135° і т.д.). Уздовж дотичних від точок торкання відкладаються відрізки, рівні шляху розгону винищувача від початкової швидкості польоту (М = 0,9) до швидкості в точці початку розвороту (М = 1,5; 1,6 і т.д.). Кінці цих відрізків з'єднуються плавній кривій "Форсаж", що визначає положення винищувача в момент включення форсажу. За цією лінією дотичні розбиваються на хвилинні відрізки шляху винищувача на початковій швидкості, кінці яких з'єднуються пунктирними кривими. Криві позначаються значеннями часу польоту до точки С1 (6, 7, 8 хв. і т.п.), причому час підраховується по ділянках траєкторії винищувача, починаючи від точки С1.

Для побудови номограми швидкостей повітряної цілі перед точки С1 відкладаються відрізки С1С, рівні дистанції виходу винищувача на повітряну ціль Dlо, що для різних швидкостей повітряної цілі розраховується як

Dlо = dп + (Vк - Vц)tпр

де dп - дальність пуску ракет;

Vк - швидкість винищувача перед атакою;

tпр - час маневру виходу в атаку і прицілювання (0,5 - 1хв.).

Від точок С під невеликими кутами проводяться лінії шляху повітряної цілі, що позначаються відповідними швидкостями (Vц = 900, 1100 км/ч и т.д.). Далі від точок С уздовж ліній шляху повітряної цілі відкладаються відрізки СК1, рівні шляху повітряної цілі за час польоту винищувача на третьому етапі наведення. Кінці цих відрізків (лінія К1) відповідають положенням повітряної цілі в момент закінчення розвороту винищувача в точці К.

Відклавши від лінії К1 відрізок довжиною Vц t90 і Vц t180, одержимо лінії "Розворот, УР = 180 - 90°", що відповідають положенням повітряної цілі в момент початку розвороту винищувача на 180 і 90°. Відклавши від цих ліній відрізки шляхи повітряної цілі за час розвантажування винищувача до розвороту відповідно на 180 і 90°, одержимо лінії "Форсаж, УР = 180 - 90°", що визначають положення повітряної цілі в момент включення форсажу. Далі лінії шляху повітряної цілі розбиваються на хвилинні відрізки (6, 7 хв. і т.д.), причому час підраховується, починаючи від точок С.

Порядок застосування палетки полягає в наступному. Визначивши швидкість повітряної цілі, потрібно лінію шляхи повітряної цілі для цієї швидкості на палетці сполучити з лінією шляху повітряної цілі на індикаторі. Потім палетка зміщається уздовж цієї лінії так, щоб оцінка повітряної цілі В (мал.6.) і оцінка винищувача А виявилися на лінії однакового часу (7 хв. на мал.6.). Це час і дорівнює загальному часові польоту винищувача до моменту зустрічі з повітряною ціллю в крапці С. Курс винищувачеві з точки Азадається уздовж дотичної до дуги розвороту.

Надалі штурман контролює одночасність виходу оцінок повітряної цілі і винищувача на лінії однакового часу і при необхідності уточнює положення палетки і курс винищувача.

З виходом позначки винищувача на лінію "Форсаж" з попередженням на запізнювання подається команда на включення форсажу. Позначка повітряної цілі при цьому повинна знаходитися між лініями "Форсаж, УР = 180 - 90°" відповідно до величини кута розвороту винищувача. При підході позначок винищувача до дуги розвороту також з попередженням на запізнювання подається команда "Розворот" із указівкою напрямку, а також висоти, швидкості і курсу виходу з розвороту.

У процесі розвороту здійснюється окомірне регулювання крену винищувача. Після розвороту палетка точкою К накладається на позначку винищувача і шляхом порівняння відстані КК1 з фактичною дистанцією до повітряної цілі контролюється правильність виходу винищувача з розвороту на задану дистанцію d = КК1. При необхідності на цій дистанції подається команда на виконання винищувачем гірки для виходу на висоту атаки повітряної цілі.

На малих вихідних дальностях між винищувачем і повітряною ціллю може виявитися, що позначка винищувача при накладенні палетки на індикатор виявиться ближче до точки початку розвороту, чим лінія "Форсаж" (мал.6.). У цьому випадку винищувач устигає до моменту початку розвороту розігнатися до меншої швидкості, чим передбачалося при побудові палетки.

У зв'язку з цим необхідно мати набір палеток для різних чисел М у точці початку розвороту винищувача на 180° (наприклад 1,3; 1,1; 09) і різних кутів крену, що не зовсім зручно.

 

ОЦІНКА МЕТОДУ НАВЕДЕННЯ "МАНЕВР"

Метод наведення "Маневр" має ряд істотних недоліків, що відрізняють його від інших методів. До них варто віднести складність його виконання. На різних етапах задача наведення вирішується по-різному, а сам метод має елементи інших методів наведення.

Для його використання необхідно визначити не тільки координати цілі, але і параметри її руху.

Додатковий час на виконання розвороту для виходу в задане положення щодо цілі, особливо на побіжні курси підводить до зростання глибини проникнення цілі, що в цілому погіршує тактичні можливості по перехопленню винищувачів супротивника. Додаткові витрати часу ще більше збільшуються за рахунок помилок висновку винищувача з розвороту. Метод «Маневр» сильно підданий впливові маневру цілі, що вимагає застосування спеціальних мір, а в ряді випадків необхідність переходу на інші методи наведення.

Ряд цих недоліків у меншому ступені впливають на процес наведення методом "МАНЕВР" при висновку винищувачів для атаки з зустрічних курсів.

Незважаючи на це, метод "МАНЕВР" є основним, як для приладового, так і для окомірного наведення сучасних винищувачів на повітряні цілі.

Метод забезпечує висновок винищувачів у задане положення щодо цілі, для досягнення високої ефективності застосування ними зброї і створення тактичної переваги в повітряному бої.

Можливість регулювання параметрів наведення дозволяють змінити траєкторію винищувачів і вивести них на ціль з боку Сонця; в обхід зон радіоактивного зараження і т.д. Крім розвороту в горизонтальній площині при наведенні методом «Маневр» можуть застосовуватися й інші види маневрів, у тому числі вертикальні, сутність методу наведення при цьому зберігається.

Для придбання практичного досвіду ОБУ постійно освоює окомірне наведення з розрахунками в розумі. Сутність даного способу полягає в окомірному визначенні безпосередньо на екрані ІКО по взаємному положенню цілі і винищувача, курсу польоту в точку початку розвороту, моменту подачі команди на розворот, для входу винищувача на задану дальність виводу (d) відносно цілі.

При окомірному наведенні в задню півсферу цілі, доцільно виводити винищувач на зустрічно-рівнобіжний курс щодо повітряної цілі на інтервал рівний двом радіусам розвороту з наступним розворотом на 180°, причому радіус розвороту винищувача в залежності від його швидкості польоту розраховується по емпіричним формулам для кренів 30°, 45°, 60°:

- для швидкостей польоту винищувача до 1500 км/год

R60 = V -5;

- для швидкостей польоту винищувача 1500 км/год і більш

R60 = V -4;

R45 = R60×2, R30 = R60 × 3.

Попереджена дистанція початку розвороту може бути визначена по емпіричній формулі:

Sупр = Vи + Vц ×2;

або більш точно Sупр = Vц (t180+tзап) ± d, знак "+" при наведенні в передню півсферу повітряної цілі і "-" у задню півсферу.