Розділ III. Допомога у випадку хвороби

Стаття 18

Кожний член Організації гарантує особам, що підлягають забезпеченню, відповідно до встановлених умов, надання допомоги у випадку хвороби стосовно страхового випадку, передбаченого в пункті b) статті 7.

Стаття 19

До осіб, що підлягають забезпеченню у випадку, передбаченому в пункті b) статті 7, належать:

a) або всі, хто працює за наймом, включаючи учнів;

b) або встановлені категорії економічно активного населення, які становлять в загальній кількості не менше ніж 75 відсотків всього економічно активного населення;

c) або усі мешканці, чиї засоби існування протягом дії страхового випадку не перевищують встановлених меж відповідно до положень статті 24.

Стаття 20

Коли заява, подана відповідно до статті 2, є чинною, до осіб, що підлягають забезпеченню у випадку, передбаченому в пункті b) статті 7, належать:

a) або встановлені категорії осіб, що працюють за наймом, які в загальній кількості становлять не менше ніж 25 відсотків усіх, хто працює за наймом;

b) або встановлені категорії осіб, що працюють за наймом на промислових підприємствах, які в загальній кількості становлять не менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових підприємствах.

Стаття 21

Допомоги у випадку хвороби, вказані в статті 18, надаються у вигляді періодичних виплат, які обчислюються:

a) відповідно до положень статті 22 або статті 23, коли забезпеченню підлягають особи, що працюють за наймом, або окремі категорії економічно активного населення;

b) відповідно до положень статті 24, коли забезпеченню підлягають усі жителі, матеріальні засоби яких протягом дії страхового випадку не перевищують встановлених розмірів.

Стаття 22

1. У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття, ставка допомоги, збільшена на суму будь-якої сімейної допомоги, що виплачується під час дії страхового випадку, складає для типового отримувача згідно з передбаченним пунктом b) статті 7 випадку щонайменше 60 відсотків від загальної суми попередніх заробітків отримувача допомоги та суми будь-яких сімейних допомог, що виплачуються особі, яка підлягає забезпеченню і має однакову з типовим отримувачем кількість утриманців.

2. Попередні заробітки отримувача допомоги обраховуються відповідно до встановлених правил, і там, де особи, що підлягають забезпеченню, поділяються на категорії за розмірами заробітної плати, розмір їхньої колишньої заробітної плати може обраховуватися, виходячи з основної заробітної плати тієї категорії, до якої вони належали.

3. Можуть встановлюватися максимальні розміри допомоги або заробітку, що беруться до уваги у разі обчислення допомоги, за умови, що ці максимальні розміри встановлюються таким чином, що у випадку, коли попередній заробіток отримувача допомоги дорівнює або нижчий ніж заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка), витримуються положення параграфа 1 цієї статті.

4. Попередня заробітна плата отримувача допомоги, заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка), розмір допомоги та будь-які сімейні допомоги обраховуються на підставі одного й того самого періоду часу.

5. Для інших отримувачів розмір допомог обраховується, виходячи з розумного співвідношення із розміром допомоги типового отримувача.

6. Для цілей цієї статті кваліфікованим робітником (чоловіком) є:

a) слюсар або токар у машинобудуванні, виключаючи електротехнічне машинобудування; або

b) особа, яка вважається типовою для кваліфікованої праці і визначається відповідно до положень нижченаведеного параграфа 7;

або

c) особа, чия заробітна плата дорівнює або вище ніж заробітна плата 75 відсотків усіх осіб, які підлягають забезпеченню; така заробітна плата визначається, як це може бути встановлено, за рік або коротший період; або

d) особа, чия заробітна плата дорівнює 125 відсоткам середньої заробітної плати усіх осіб, що підлягають забезпеченню.

7. Типовим кваліфікованим робітником для цілей пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних осіб (чоловіків), які підлягають забезпеченню у разі настання страхового випадку, передбаченого пунктом b) статті 7, у категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб; з цією метою застосовується Міжнародна стандартна господарська класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року та наведена з поправками до 1968 року включно в додатку до цієї Конвенції, або така сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути до неї внесені.

8. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від району, звичайний дорослий робітник (чоловік) може визначатися для кожного району відповідно до параграфів 4 і 5 цієї статті.

9. Заробітна плата звичайного дорослого робітника (чоловіка), включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається, визначається на підставі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, встановлених або колективними договорами, або, залежно від випадку, законодавством країни або відповідно до нього, або звичаєм; у випадку, коли такі ставки розрізняються за районами, але при цьому параграф 6 цієї статті не застосовується, береться середня ставка.

Стаття 23

1. У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття, ставка виплат, збільшена на суму будь-якої сімейної допомоги, що виплачується під час дії страхового випадку, складає для типового одержувача згідно з випадком, передбаченим у пункті b) статті 7, щонайменше 60 відсотків від загальної суми заробітної плати звичайного дорослого працівника (чоловіка) та суми будь-яких сімейних допомог, що виплачуються особі, яка підлягає забезпеченню і має однакову з типовим одержувачем кількість утриманців.

2. Заробітна плата звичайного дорослого працівника (чоловіка), розмір допомоги та будь-які сімейні допомоги обраховуються на підставі одного й того самого періоду часу.

3. Для інших одержувачів допомога обраховується у розумному співвідношенні із розміром допомоги типового одержувача.

4. Для цілей цієї статті, звичайним дорослим працівником (чоловіком) є:

a) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці в машинобудуванні, за винятком електротехнічного машинобудування;

або

b) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці, що визначається відповідно до положень наступного параграфа.

5. Типовим працівником некваліфікованої праці у цілях пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних осіб (чоловіків), що підлягають забезпеченню у разі настання страхового випадку, передбаченого пунктом b) статті 7, у категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб; з цією метою застосовується або Міжнародна стандартна господарська класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-ій сесії 27 серпня 1948 року та наведена з поправками до 1968 року включно в додатку до цієї Конвенції, або така сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути до неї внесені.

6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від району, звичайний дорослий працівник (чоловік) може визначатися для кожного району відповідно до параграфів 4 та 5 цієї статті.

7. Заробітна плата звичайного дорослого працівника (чоловіка), включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається, визначається на підставі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, встановлених або колективними договорами, або, залежно від випадку, законодавством країни або відповідно до нього, або звичаєм; у випадку, коли такі ставки розрізняються за районами, але при цьому пункт 6 цієї статті не застосовується, береться середня ставка.

Стаття 24

У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття:

a) розмір допомоги визначається відповідно до встановленої шкали або відповідно до шкали, що визначається компетентним державним органом за встановленими правилами;

b) розмір допомоги може бути скорочений лише настільки, наскільки інші кошти сім'ї отримувача перевищують встановлені значні суми або значні суми, що визначаються компетентним державним органом відповідно до встановлених правил;

c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів, за вирахуванням значних сум, згаданих в пункті b), повинна бути достатньою для підтримання здоров'я і належного матеріального становища сім'ї отримувача і не може бути менше ніж відповідна допомога, що обраховується на підставі вимог статті 23.

d) положення пункту c) вважаються виконаними, якщо загальна сума грошових допомог у випадку хвороби, що виплачуються відповідно до цієї Конвенції, перевищує щонайменше на 30 відсотків загальну суму допомог, які були б надані внаслідок застосування положень статті 23 та положень пункту b) статті 19.

Стаття 25

Якщо законодавством члена Організації право на допомогу у випадку хвороби, передбачене статтею 18, зумовлюється наявністю стажу в особи, яка підлягає забезпеченню, то умови, що визначають цей стаж, повинні бути такими, щоб вони не залишали без допомоги особу, яка звичайно належить до категорії осіб, що підлягають забезпеченню.

Стаття 26

1. Допомоги на випадок хвороби, передбачені статтею 18, виплачуються протягом усієї тривалості страхового випадку, за умови, що тривалість виплати допомог може бути обмежена періодом не менше ніж 52 тижня в кожному випадку непрацездатності, як це може бути встановлено.

2. Коли заява, подана на підставі статті 2, є чинною, тривалість виплат допомог на випадок хвороби, вказаних у статті 18, може бути обмежена періодом не менше ніж 26 тижнів у кожному випадку непрацездатності, як це може бути встановлено.

3. Якщо законодавство члена Організації передбачає, що допомога на випадок хвороби не виплачується протягом початкового періоду призупинення виплати заробітної плати, то такий період не повинен перевищувати трьох днів.

Стаття 27

1. У разі смерті особи, що отримувала або мала право на отримання грошової допомоги у випадку хвороби, вказаної в статті 18, допомога на поховання виплачується відповідно до встановлених умов особам, що мають право на допомогу в разі втрати годувальника, іншим утриманцям або особі, що несла витрати на поховання.

2. Член Організації може не дотримуватись положень параграфа 1 цієї статті, якщо:

a) він взяв на себе зобов'язання, викладені в розділі IV Конвенції 1967 року про допомоги по інвалідності, по старості та в разі втрати годувальника;

b) його законодавством передбачається грошова допомога у випадку хвороби в розмірі не менше ніж 80 відсотків заробітку осіб, що підлягають забезпеченню;

c) більшість осіб, що підлягають забезпеченню, охоплюється системою добровільного страхування, яка контролюється державними органами і передбачає виплату допомоги на поховання.