Перемога більшовицьких сил над білогвардійськими
і польськими військами
Україна була одним з головних театрів воєнних дій громадянської війни в колишній Російській імперії. Війна розпочалася з того, як більшовики розігнали Установчі збори у січні 1918 р. Основна причина війни полягала у неприйнятті нового політичного режиму, більшовицьких ідей та економічної політики радянського керівництва з боку різних соціальних верств: буржуазії, дворян-поміщиків, значної частини селянства й інтелігенції. З подіями громадянської війни тісно переплелась визвольна боротьба народів проти інтервенції військ німецького блоку і Антанти.
Після поразки Директорії Україна стала ареною бойових дій між силами Червоної Армії і білогвардійської армії Денікіна. У квітні-серпні 1920 р. Червона Армія воювала з польсько-українським військом (що було наслідком угоди С. Петлюри з польським урядом). З серпня 1920 р. велась війна проти військ Врангеля, яким пощастило закріпитись в Криму після поразки Денікіна. У листопаді 1920 р. радянські війська вигнали білогвардійців із Криму. Одночасно війська Червоної Армії розгромили решту петлюрівських військ між річками Дністер та Південний Буг.
В умовах громадянської війни на території, яка контролювалась. урядом РСФРР і УСРР, здійснювалась економічна політика «воєнного комунізму». Її основні риси: мілітаризація всього економічного життя, жорстка централізація управління і розподілу ресурсів; заборона приватної торгівлі; введення продрозкладки; карткова система забезпечення; націоналізація банків і промислових підприємств; введення загальної трудової повинності під гаслом: «Хто не працює, той не їсть!». На характер, хід і результати громадянської війни в Україні великий вплив мали коливання українського селянства, в розумінні якого уживались комуністичні уявлення про справедливість, бажання вільно працювати на власній землі і самостійно користуватися результатами своєї праці. Все це проявилось у діяльності т. зв. Революційно-Повстанської армії, яку очолив Нестор Махно. Селянська армія, яка нараховувала в різні періоди громадянської війни від 5 до 80 тис. бійців, спочатку в союзі з Червоною Армією вела бої проти білогвардійців (Денікіна, Врангеля), а згодом проти більшовицьких сил, які проводили на Україні політику воєнного комунізму.
Загострення стосунків Радянської держави з селянством припадає на першу половину 1921 р., коли повстанський рух поширився майже на всю територію України. Але на той час радянська влада вже досить зміцніла і селянські повстання було придушено завдяки силам регулярної більшовицької армії.
Головними політичними наслідками громадянської війни в Україні стали: усунення з політичної арени українських національних сил, їх дискредитація; загибель УНР; встановлення Радянської влади, утворення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР).
Контрольні запитання
1. Який партійний склад і політична орієнтація Центральної Ради?
2. У чому основний зміст І, ІІ, ІІ, ІV Універсалів Центральної Ради?
3. Чому Центральна Рада не змогла добитися незалежності України?
4. У чому причини перевороту П. Скоропадського?
5. Чому Директорії не вдалося побудувати демократичну українську
державу?
6. Хто такий Махно? На які соціальні сили він спирався? Яку мету ставили
його дії?
7. У чому причина успіхів Червоної Армії в боротьбі з Директорією,
іноземними інтервентами, Денікіним, Врангелем?
8. Які політичні наслідки громадянської війни в Україні?
ХІІІ. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921-1939)
Ключові слова: федерація, радянська влада, продрозкладка, продподаток, неп, денаціоналізація, кооперація, кооператив, червонець, інфляція, репресії, культ, класова боротьба, індустріалізація, план, Дніпрогес, колективізація, конституція, змагання, новатори, стахановці номенклатура, диктатура, тоталітарний режим, голодомор, соціалістичне будівництво, соціалізм.
Після громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії утворюється СРСР (Радянський Союз) як федеративна держава. Україна стає однією з радянських республік. Надмірна експлуатація робітників, трудовий ентузіазм народу, більшість якого щиро повірила у соціалістичні ідеї, концентрація всієї влади в руках більшовицького керівництва на чолі зі Сталіним, плановий характер економіки, висмоктування людських і продовольчих ресурсів села – все це забезпечило швидкі темпи економічного зростання СРСР. Причому Українська РСР за темпами свого економічного розвитку випереджає інші республіки СРСР, створює потужну індустрію. Водночас це супроводжувалося позбавленням України реальних прав суб’єкта у внутрішніх справах та в міжнародних зносинах. Рівень життя людей був украй низьким. Аграрна політика більшовиків призвела до Голодомору 1932-1933 рр., коли померли мільйони українських селян.