Поняття статистичних індексів, їх види та функції

У статистичних дослідженнях для характеристики соціально-економічних явищ і процесів широко застосовують узагальнюючі показники у вигляді середніх, відносних та інших величин. До таких характеристик належить індекс.

Термін індекс (лат. – „index” – „показник”) є синонімом певної узагальнюючої характеристики. В статистиці він набуває специфічного значення.

В економічних розробках статистики індекси характеризують зміни явищ у часі і просторі, наприклад, описують тенденції розвитку виробництва продукції, обсягу товарообігу, зміни ціни, продуктивності праці тощо.

Індекс поєднує в собі якісний та кількісний аспекти. Методика розрахунку індексу залежить від мети дослідження, статистичної природ показника, ступеню агрегованості інформації. Мета дослідження визначає функцію, яку виконує індекс у конкретному аналізі, та характер порівнянь.

Індекси виконують такі функції:

1) синтетичну – пов’язана з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь;

2) аналітичну – спрямована на вивчення закономірностей динаміки, взаємозв’язків між показниками, структурних зрушень.

Таким чином, статистичний індекс – це узагальнюючий показник, який виражає співвідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумірних.

За допомогою індексів вирішують такі завдання:

– одержують порівняльну характеристику зміни явища в часі, де вони виступають як показники динаміки;

– характеризують виконання норми, затвердженого стандарту чи плану;

– оцінюють роль окремих факторів, що формують складне явище;

– дають порівняльну характеристику зміни явища у просторі.

В статистиці розрізняють кілька видів індексів за наступними ознаками:

1) за характером досліджуваних об’єктів:

– індекси об’ємних показників – містять характеристику зміни обсягу того чи іншого явища, який виражають у певних одиницях (індекси фізичного обсягу продукції, роздрібного товарообігу, споживання окремих продуктів тощо);

– індекси якісних показників – містять характеристику зміни якісної ознаки, тобто ознаки, що відображає особливості розвитку явищі (індекси цін, собівартості продукції, продуктивності праці тощо).

2) за ступенем охоплення одиниць сукупності:

– індивідуальні індекси – дають порівняльну характеристику окремих елементів складного явища;

– загальні (зведені) індекси – характеризують зміну сукупності, до якої входять однорідні елементи;

3) за методологією обчислення:

– агрегатні індекси – це основна форма економічних індексів;

– середні з індексів являються похідними, їх отримують внаслідок перетворення агрегатних індексів;

4) за базою порівняння:

– базисні індекси – якщо під час їх визначення взято сталу базу;

– ланцюгові – база порівняння при визначення індексів постійно змінюється;

5) за характером порівнянь:

– динамічні – характеризують інтенсивність динаміки;

– територіальні – визначають ступінь відхилення у просторі між різними регіонами, країнами тощо;

– міжгрупові – характеризують відхилення від певного стандарту або від середнього рівня по сукупності в цілому.

На практиці найчастіше розраховують індивідуальні ат зведені індекси.

Індивідуальний індекс – це відносна величина динаміки або порівняння.

При визначенні індексів використовують наступні індексні позначення:

q – кількість продукції в натуральних одиницях;

p – ціна одиниці продукції чи товару;

z – собівартість одиниці продукції;

t – трудомісткість одиниці продукції;

w – середній виробіток продукції в розрахунку на одного працівника;

у – урожайність певної культури;

pq –вартість виробленої продукції чи обсяг продажу (товарообіг);

zq – загальні витрати на виробництво продукції;

tq – загальні витрати часу на виробництво продукції.

Розглянемо побудову індивідуальних індексів:

– індивідуальний індекс обсягу продукції:

де q₁ – звітна величина обсягу;

q₀ – базова величина обсягу.

– індивідуальний індекс ціни:

;

– індивідуальний індекс товарообігу:

Індекс взаємопов’язані між собою: