Підвищення ефективності взаємодії органів влади в контексті політичної реформи
Сучасний етап державотворення в Україні об’єктивно обумовлений потребами рішучого подолання кризових явищ в економічній, політичній та соціальній сферах суспільного розвитку, які набули ознак системного характеру. Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи пов’язують із проведенням широкомасштабної Конституційної реформи, однією із складових якої є політична реформа. Метою політичної реформи має стати демократична, соціально-правова держава, яка здатна забезпечити зростання добробуту населення, підвищення авторитету та престижу України на міжнародному рівні. Тому зараз є досить актуальним дослідити процес реформування в незалежній Україні та взаємовідносини всіх гілок влади під час цього процесу.
Модифікація Основного Закону може проводитись у двох формах: частковий перегляд ( внесення поправок) та повний перегляд ( ревізія).
Аналізуючи зміст запропонованих змін, можна говорити про те, що нинішні реформи – це перетворення , зміни, перебудова певних сфер суспільного життя ( порядків, інститутів, закладів), що не руйнують основ існуючої соціальної структури та державного ладу.
Серед причин реформування саме моделі поділу влади дослідники називають „ автономізацією гілок влади”, яка відбувається протягом останніх років, що не дозволяє ефективно вирішувати соціально-економічні проблеми в державі. Тому й існує необхідність політичного структурування влади і створення дієвого механізму стримувань і противаг її гілок. Розглянемо основні переваги здійснення політичної реформи щодо балансу гілок влади.
Обмеженість меж впливу Президента на діяльність вищого органу виконавчої влади, чітке розмежування повноважень уряду здійсненні ним державної політики, збільшить можливість Кабінету Міністрів України координувати діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, спрямовувати їхню діяльність на виконання Програм діяльності уряду, актів Кабінету Міністрів України та усунення дублювання повноважень Кабінету Міністрів та окремих міністерств відповідними управліннями Секретаріату Президента України.
Не менш важливою складовою політичної реформи є визначення засад ефективної взаємодії Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Надання парламентові повноважень щодо призначення голови та інших членів Кабінету Міністрів України значно вдосконалить механізм парламентського контролю, політичної відповідальності уряду та їх спільної відповідальності за стан у суспільстві.
Центральним же напрямом трансформації України в парламентсько-президентську модель правління є перерозподіл повноважень між Президентом та парламентом країни в бік посилення ролі Верховної Ради в системі державної влади, збільшуючи і той самий час її відповідальність. Наділивши парламент повноваженнями щодо формування уряду, закон вимагає від нього обов’язкову наявність стабільної парламентської більшості, відповідальної за формування і діяльність уряду. Президент же, втративши низку кадрових повноважень, залишається не лише главою держави і її символом, а й найбільш впливовим центром прийняття рішень у сфері зовнішньої політики і національної безпеки.
Таким чином, реформа є підґрунтям досягнення узгодженої , ефективної , відповідальної діяльності Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України. Разом з тим йдеться не про те „ як і на якому рівні розписано взаємодію гілок влади, а в тому, існує ця взаємодія реально, чи залишається мертвою нормою, ігнорування якої владою проходить без наслідків для самої влади”.
Питання для самоконтролю знань:
1. Обґрунтувати владні функції органів державної влади.
2. Визначте теоретико-методологічні засади політичної влади в умовах трансформації українського суспільства.
3. Дайте аналіз новим функціям державної влади в умовах глобалізації.
4. Визначте шляхи подолання корупції в органах державної влади.
5. Дайте аналіз доробку Т.Парсонса „Про поняття ”політичної влади”.
6. Прокоментуйте доробок Г.Моска „Правлячий клас”.
7. Дайте аналіз доробку Ф.Шлиттера „Неокорпоративізм”.
8. Прокоментуйте твір М.Вебера „Політика як покликання і професія”.
9. Дайте аналіз роботи М.Вебера „Основні поняття стратифікації”.
10. Дайте аналіз роботи Ф.Шміттера „Роздуми про громадянське суспільство і консолідацію демократії”.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, доповідей І контрольних робіт:
1. „Кратологія” як наука про владу.
2.Типи легитимної влади.
3. Маси і влада.
4.Тоталітаризм і демократія.
5.Плутократія як соціальний феномен.
6.Проблема влади в зарубіжній політології.
7.Основні концепції походження і сутності політичної влади.
8.Джерела, ресурси та засоби політичної влади.
9. Поняття “легітимність влади”.
10. Критерій типології політичної влади.
11. Феномен бюрократії в органах державної влади.
12. Феномен корупції в органах державної влади.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алмонд Г., Пауля Дж., Стром К., Дантон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учебное пособие / Сокр. пер. с англ. А.С. Богдановского, Л.А.Галкиной; Под ред. М.П. Ильина, А.Ю.Мельвиля. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 537 с.
2. Турона С.Г. Политический анализ. Курс лекций: учебное пособие. – М.: Дело, 2005. – 360 с.
3. Кривогуз И.М. Политология: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманитарный изд. центр ВААДОС, 2001. – 288 с.
4. Линдблом Чарльз. Политика и рынок. Политико-экономические системы мира / Пер. с англ. – М.: Институт комплексных стратегических исследований, 2005. – 448 с.
5. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология. Методы исследования. – М.: Весь мир, 1997.
6. Политология: Хрестоматия / Сост. Б.А. Исаев, А.С.Тургаев, А.Е.Хренов. – СПб.: Питер, 2006. – 464 с.
7. Жиро Т. Политология / Пер. с польского. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2006. – 428 с.
8. Політика європейської інтеграції: Навчальний посібник / Під ред. д.ф.н., проф. В.Г. Воронкової. – К.: ВД „Професіонал”, 2007. – 512 с.
9. Анимюнис Г.П., Зотова Н.А. Глобальный мир: единый и разделенный. Эволюция теорий глобализации. – М.: Международ. отношения, 2005. – 676 с.
10. Скиба В.Й. та ін. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки / Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. – К.: Основи, 1996. – 717 с.
11. Політологія. Підручник // За загальною редакцією проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків: Друкарський центр „Єдінорог”, 2002. – 640 с.
12. Політологія: Підручн. для вищ. навч. закладів / За заг. ред. канд. філос. наук Ю.І.Кулагіна, д-ра іст. наук, проф. В.І. Полуріза. – К.: Альтерпрес, 2002. – 612 с.
13. Політологія: Хрестоматія. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 832 с.
14. Политология: Учеб. пособие для вузов / Сост. и ред. Н. Сазонова. – Харьков: Фолио, 2001. – 831 с.
15. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко: За ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
16. Антология мировой политической мысли, в 5-ти т./ Ред. Семигин Г.Ю.- М.: 1997.
17. Аристотель. Политика. Кн.. 3,4 // Соч.: В 4-т.- Т.4.-М., 1984.-с.455-471, 488-497, 501-513.
18. История политических и правових учений: Древний мир. Р., 11, гл. 3. Р.111, гл.1,2.- М., 1985.
19. Платон. Государство // Собр. соч.: В 4 т.- т.3 .- М., 1994.- с. 188 – 220, 232 -244, 328 – 359.
20. Потульницький В.А. Нариси з української політології (1819 – 1991 р.р.) : Навчальний посібник.- К., 1997.- 320 с.
21. Бандурка О. Конституційна реформа. Логіка затребуваності // Віче. - 2004.- №6.- С.3-5.
22. Бульба О. Деякі аспекти реформування моделі поділу влади в Україні // Право України: Юрид. журн. /Ред.кол.: Ю.Святоцький (головн. ред.). – ISSN 0132- 1331.- 2004. - № 4.- С.27 – 29.
23. Гонюкова Л.В., Лагунова М.М., Пірне М.І., Ребкало В.А., Телешун С.О., Терличка В.В, Шахов В.А. Суспільно-політичні реформи: Навч. посіб.- К.: Центр навч. літ-ри, 2004.- 199.
24. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.- К.: Преса України,1997.- 80 с.
25. Метельова Т. Конституційна реформа: приховані несподіванки // Народний депутат. - 2005.- № 5.- С.24-27.
Тема 7