Класичні уявлення про історичний розвиток
В ХІХ ст. виникли три великі класичні концепції соціальних та історичних змін:
1) теорія еволюції (Ч. Дарвін);
2) теорія соціальних циклів (П. Сорокін);
3) історичний матеріалізм (К. Маркс).
Критикували К. Попер „Убогість історизму”.
Імануіл Валерстайн – закликав забути ХІХ ст.
Під впливом цієї критики класичних концепцій в соціології ХХ ст. сформувалася нова четверта концепція соціальних та історичних змін:
теорія діяльності і формування суспільства (на перший план висувала колективну та індивідуальну діяльність людей, а не об’єктивні фактори).
Замість детерміністської незворотності підкреслювалася роль індивідуума та колективна активність людей.
Основоположниками еволюціонізму в соціології були О. Конт і Г. Спенсер (дивилися на суспільство, як на організм).
До кінця ХХ ст. відчувалась потреба в новій теорії.
Два найбільших теоретичних напрямки, які розвивали четверту теорію, це:
а) історична соціологія;
б) теорія діяльності (суб’єктивності).
| історична соціологія | теорія діяльності |
| Представники: Норберт Еліос Філіп Абрамс Михаель Ман та ін. | Уолтер Баклі Е. Гіденс Том Бернс П. Штомпка |
| Коротко цей напрямок можна визначити як діяльнісний коефіцієнт реальності | |
| 1. суспільний світ – це безперервний динамічний процес | 1. суспільство є безперервним процесом |
| 2. час є іманентним фактором соціального життя | 2. джерела мінливості суспільства є ендогенними і набувають форму само трансформацій |
| 3. соціальні зміни розглядаються, як комулятивний результат | 3. мотором соціальних змін є активне начало (люди) |
| 4. суспільство – це мінлива сітка соціальних відносин | 4. те що пропонують різні люди: напрямок мета соціальних змін є предметом дискусій і конфліктів |
| 5. кожна фаза процесу бачиться як акумульований результат попередніх фаз | 5. кожна дія здійснюється в контексті існуючих структур |
| 6. в якості фактору процесу виступають люди | 6. люди, які діють, формують нове і формуються самі |
| 7. люди створюють своє суспільство | 7. всі суспільні процеси відбуваються в часі |
Соціальна революція
Революції – найбільш яскраво виражений прояв соціальних змін, безперервного процесу соціального становлення.
Революції, у порівнянні з іншими формами соціальних змін, мають п’ять відмінностей:
а) зміни охоплюють всі сфери соціального життя (економічну, політичну, культурну);
б) в кожній із цих сфер відбуваються фундаментальні зміни;
в) ці зміни відбуваються досить швидко в короткий термін;
г) вони пов’язані з бурхливим проявом активності з мобілізацією значних сегментів суспільства з масовими соціальними рухами;
д) хід і досвід революції є предметом виключно сильних емоційних переживань.
Поняття революції
Історіософська традиція. Акцент робиться на послідовній формі історичного процесу, а революція розглядається як якісна зміна цієї форми („перелом”). Марксистська теорія – зміни соціально-економічних формацій.
Соціологічна традиція відмовляється від зовнішньої історичної перспективи і розглядає революцію як комплекс процесів, які відбуваються всередині суспільства через масові соціальні рухи. Революція розглядається як механізм само перетворення.
Хід революції:
1. революційна ситуація.
2. формування революційної свідомості.
3. з’являється „структура політичних шансів”.
(розширення сфери громадської свободи, лібералізація)
Моделі революції
Конструктивістська модель: а) „вулканічна модель” (революції ви бухають);
б) конспіративна (заколот).
Структуралістична модель: а) модель „котла, що кипить” (коли відкриваєш кришку і влада не може справитися);
б) модель знайденого скарбу (революції потребують грошей).Коли влада не може справитися з проявами революційної активності.
Теорії революцій
Теорії революцій можна розділити на чотири групи:
а) біхевіористські;
б) психосоціальні;
в) структурні;
г) політичні.
Психологічні теорії. Найбільш відома теорія відносної депривації (розходження).
| Розходження між рівнем розповсюдження в суспільстві претензій і мірою їх дійсної реалізації | (Джеймс Девід , Тед Гур) |
Три варіанти
1. аспіраційна депривація (розходження між рівнем претензій і можливістю їх задоволення);
2. кризова депривація (при стабільному рівні претензій виникає економічна чи політична криза);
3. прогресуюча депривація (об’єднує дві попередніх.)