Норми поведінки і соціального контролю
Будь-яке суспільство для самозбереження установлює певні норми, правила повед
інки і відповідний контроль за їх виконанням.
Можливі три основні форми контролю:
•ізоляція – відлучення від суспільства закоренілих злочинців, аж до страти;
•відокремлення – обмеження контактів, неповна ізоляція, наприклад, колонія,
психлікарня;
•реабілітація – підготовка до повернення до нормального життя. Реабілітація
алкоголіків, наркоманів, неповнолітніх правопорушників.
Контроль може бути формальним і неформальним.
Неформальний контроль – це неофіційний соціальний тиск оточення, преси.
Можливе покарання через критику, остракізм; погроза фізичної розправи.
Система формального контролю – організації, створені для захисту порядку. У
нас їх називають правоохоронними. Вони мають різний ступінь жорсткості: податкова
інспекція і податкова міліція, міліція, суди, в’язниці, виправно-трудові колонії.
Будь-яке суспільство створює норми, правила, закони. Наприклад, біблійні заповіді,
правила дорожнього руху, кримінальне законодавство тощо.
Будь-яке суспільство не може нормально функціонувати без розробленої системи
норм, і правил, приписуючі виконання кожною людиною вимог і обов’язків, необх
ідних для суспільства. Люди практично в будь-якому суспільстві контролюються
в основному за допомогою соціалізації таким чином, що вони виконують велику частину
своїх соціальних ролей несвідомо, природно, у силу звичок, звичаїв, традицій і
переваг.
Як можна змусити сучасну жінку взяти на себе невдячну домашню роботу? Тільки
виховавши, соціалізувавши її таким чином, щоб вона хотіла і прагнула мати дітей,
чоловіка, своє вогнище і почувала себе нещасливою без них. Як змусити людину з
Юрій М.Ф. Соціологія
вільною волею підкорятися законам і моральним нормам, що обмежують її волю?
Тільки культивуючи, виховуючи в нєї з дитинства ті почуття і прагнення, що призводять
її до бажання упорядкувати своє життя і підкоритися законам суспільства.
Більшість своїх соціальних ролей люди виконують не зовсім вдало не тому, що вони
не здатні, а тому, що вони або не приймають зміст цих ролей, або не хочуть їх виконувати.
Але в даному випадку мова більше йде про внутрішній соціальний контроль. Є ще і
зовнішній груповий соціальний контроль за поведінкою людини. Кожна людина включена
у безліч соціальних груп: сім’я, навчальний чи виробничий колектив, сусідське
співтовариство, коло друзів і товаришів за спільними захопленнями тощо. Необхідною
умовою включення індивіда в ту чи іншу соціальну групу є дотримання людиною певних
культурних норм, прийнятих цією групою, що складають свого роду кодекс повед-
інки. Залежно від важливості норми, що порушується, можливі різні санкції до порушника,
аж до вигнання з групи.
В сучасному суспільстві, зрозуміло, для соціального контролю недостатньо правил
і норм, установлених на рівні первинних соціальних груп. У масштабі всього сусп
ільства формується система законів і покарань за порушення установлених вимог і
правил поведінки, застосовується груповий соціальний контроль від імені всього сусп
ільства державними органами управління. Коли окрема людина не бажає дотримуватись
вимог законів, суспільство застосовує примус.
Норми розрізняються за ступенем строгості, і будь-яке їх порушення спричиняє
різні покарання. Існують норми-правила і норми-очікування. Випадкові статеві зв’язки
порушують норми-очікування і не схвалюються суспільною думкою (ловелас, донжуан
– суспільний остракізм, зґвалтування – суворе кримінальне покарання). Норми-
очікування регулюються суспільною думкою, мораллю, норми-правила – законами,
правоохоронними органами. Звідси і відповідні кари. Норма-очікування може
переходити в норму-правило, і навпаки.
При цьому слід мати на увазі, що злочин певною мірою слугує показником недосконалост
і норм і нерідко підготовляє ґрунт для становлення нових норм моралі і
права. Таким чином, у соціології девіантність з’являється як соціальне явище, що
вивчається за допомогою спеціальних соціологічних методів.