Теорія стратифікації в західній соціології
Західна соціологія традиційно розглядає соціальну структуру суспільства з погляду
теорії стратифікації (страти – верстви, прошарки).
Стратифікація, на їх думку, така організація суспільства, при якій одні індивіди,
соціальні групи мають більше, другі – менше, а треті можуть не мати зовсім нічого.
Вирішити цей конфлікт, стверджують соціологи, практично неможливо. Він ґрунту
ється на двох несумісних абсолютних істинах.
Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття
З одного боку, стратифікація суспільства небезпечна багатьма негативними наслідками,
зокрема, соціальними конфліктами аж до революцій. Люди, що знаходяться на дні
стратифікаційної системи, принижені і фізично, і морально. Можна уявити собі соц
іальне самопочуття і настрій, відношення до реального суспільства люмпена, безробітно
ї, бездомної голодної людини.
З іншого боку, стратифікація змушує людей, соціальні групи виявляти ініціативу,
заповзятливість, забезпечувати прогрес суспільства.
Основоположником теорії стратифікації є Макс Вебер. На відміну від К. Маркса
він вважав, що суспільне становище не завжди зводиться лише до володіння власні-
стю. Можуть бути люди, наприклад, зубожілі аристократи, генерали, які, не маючи
великої власності, володіють великою політичною вагою. Або, наприклад, великі
промисловці в Німеччині, володіючи величезним статком, не мали гідного соціального
статусу тільки тому, що не були німцями за національністю. М. Вебер вважав,
що марксова схема зайво спрощена, тому слід визначати стратифікацію за трьома параметрами:
власність, престиж, влада, саме вони створюють статус будь-якої людини
чи «соціальної» групи. За ними можна виділити три групи: нижчу, середню і вищу.
Соціальна структура ніби розтягується, особливо за матеріальним багатством. Основний
показник стратифікації суспільства за матеріальним становищем: рівень матеріального
становища 10 відсотків населення, що знаходяться на вершині соціальної піраміди
і внизу. Їх співвідношення може точно показувати ступінь конфліктності, антагонізованост
і конкретного суспільства. Між цими двома соціальними групами повинен знаходитися
середній клас: дрібні і середні підприємці, кваліфіковані робітники, інтелі-
генція, державні чиновники, банківські службовці. Чим численніший середній клас,
чим краще його соціальне самопочуття, тим стабільніше розвивається суспільство, тим
більшою мірою воно застраховано від соціальних конфліктів.
М. Вебер не надавав особливого значення володінню власністю. Людина або соц
іальна група, не володіючи значною власністю, можуть мати великий престиж і владу.
Наприклад, менеджер високого класу на підприємстві.
Престиж теж вирішальною мірою визначає становище людини в соціальній структур
і. Наприклад, престиж спортсмена, актора, моделі можна обмінювати на економ
ічну вигоду. Політична влада також відносно незалежна від власності.
У реальному суспільстві можливі різні варіанти. Людина може бути багатою, але
не мати необхідного статусу, освіти, політичного впливу. Таке становище в західн
ій соціології позначають терміном «статус несумісності». Люди, які відчувають статус
несумісності, почувають розчарування, невдоволеність, схильні до екстремізму.
Якщо в людини є більш високий ранг в одному статусі і відносно низький в іншому,
то вона намагається підкреслювати свій високий статус, а коли її оцінюють навколишн
і люди, то вони бачать, насамперед, її низький статус. Ось де основа для можливих
конфліктів.
Наприклад, професори університетів прагнуть, щоб їх оцінювали з погляду їх
освіченості, наукових досягнень. Але багато людей поза університетами ігнорують
їхню претензію й оцінюють їхній статус як дуже низький, тому що їм не вистачає пол
ітичного впливу, влади і матеріального багатства. Вираження «вульгарний багатій»
підкреслює статус несумісності великої кількості багатих людей.
Основним принципом сучасних стратифікаційних концепцій є функціоналізм
Т. Парсонса, Л. Уорнера, Б. Барбера й інших представників цього напряму. Вони
сприймали соціальну нерівність «як функціонально необхідну для збереження су90
Юрій М.Ф. Соціологія
спільства, частини якого розглядалися як об’єднані і взаємозалежні в системі, що знаходяться
в рівновазі».
Т. Парсонс виходив з того, що сутністю стратифікації в будь-якому суспільстві є
відносна моральна оцінка, система цінностей, у термінах якої можуть бути оцінені
різні соціальні одиниці.
У концепціях К. Девіса і Г. Мура стверджувалося, що теорія соціальної стратиф
ікації поєднує функціональну необхідність і універсальну наявність стратифікації в
кожному суспільстві. Стратифікація для них – це нерівномірний розподіл матеріальних
благ і суспільного престижу, що визначається функціональною значимістю позиц
ії.
Американський соціолог Елтон Джонсон у своїх стратифікаційних дослідженнях
позначив соціальний статус індивідів трьома основними ознаками: рід занять,
освіта і расово-етнічна група людини.
•Освіта вища, середня і нижча. Зрозуміло, що до високого статусу освіти належать
люди, що закінчили у свій час не просто університети, а престижні університети.
•Расово-етнічна група. З урахуванням специфіки США він виділив в одну групу
ірландців за походженням, у другу – італійців (серед білих) і в третю – представників
жовтої і чорної рас.
•Рід занять: вищий статус, середній статус і низький статус.
За допомогою сполучення індивідуальних рангів за трьома групами можна визначити
статус сумісності конкретних людей. Білий американець з вищою освітою, що
працює сміттярем чи водієм таксі, – один статус. Мер міста, без вищої освіти, чорношк
ірий, – інший статус. Визначення соціального статусу окремої особистості чи соц
іальної групи в стратифікаційній системі дозволяє значною мірою прогнозувати повед
інку людини, її реакцію на конкретні ситуації, ставлення до соціальних конфліктів і
багато чого іншого.
Теорія стратифікації – це ґрунт для пояснення різноманітних явищ у житті. Чому
люди, які мають гроші, стають меценатами? Чому університетські професора ідуть у
комерцію? Чому народжені в змішаних сім’ях за радянських часів записувалися рос
іянами? Чому жителі столичних міст трохи зарозуміло ставляться до провінціалів?
Таким чином, аналіз соціально-класової структури є найважливішою частиною
сучасної соціологічної теорії, а також теоретичним підгрунтям для соціальної практики.