Глобалістика і соціальна екологія: становлення і розвиток
3.15.1. Поняття «глобалістика»
Глобальні проблеми – це загальнолюдські проблеми, які зачіпають корінні інтереси
всієї цивілізації, кожної людини. Виникнення даного напряму соціологічної
думки пов’язують з діяльністю Римського клубу, в якому відомі вчені, політичні діячі
зробили небезуспішні кроки з моделювання можливих сценаріїв світового розвитку,
глобальних оцінок стану людства на початку третього тисячоліття.
В даний час сформувалася й вітчизняна глобалістика, тобто науковий напрям,
який вивчає глобальні проблеми сучасного людства.
З екологічним конгресом у Ріо-де-Жанейро пов’язана перша спроба впливу на глобальн
і проблеми в планетарному масштабі. У ньому взяли участь 170 країн, і в тому числі
більшість їх лідерів. Тут уперше була сформульована концепція стійкого розвитку сусп
ільства. «Стійкий розвиток повинен уможливити розвиток технологічної основи праці,
ріст суспільного багатства і добробут людей при одночасному збереженні навколишнього
середовища для проживання нинішніх і майбутніх поколінь», – зазначав Д. Маркович.
Найважливішим теоретичним джерелом вітчизняної глобалістики стали ідеї
В. І. Вернадського про ноосферу. При відомій умовності навколишній світ можна
розділити на біосферу, техносферу і соціосферу. Людина впливає на біосферу, у результат
і чого вона переходить у якісно новий стан – ноосферу. Ноосфера являє собою
єдність природи і суспільства, в основі якого – свідома діяльність людей. Процеси
формування і функціонування ноосфери є предметом вивчення соціальної еколог
ії. «Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може, і повинна
мислити і діяти в новому аспекті, не тільки особистості, сім’ї, роду, держави чи їх
союзів, але й у планетному аспекті», – писав видатний учений. Саме В. І. Вернадському
належить ідея про діяльність людини як геологічний фактор, що своїми господарськими
турботами докорінно змінює навколишнє природне середовище. І дійсно,
сучасна цивілізація перетворює природу до невпізнанності. На її рахунку величезні
безлісні простори, пустелі. Викиди вуглекислоти і фреону сильно впливають на атмосферу
і глобально змінюють нашу планету. Утім є і численні приклади, коли людина
своїм втручанням облагороджує природу, робить її більш комфортною, створю
є другу «природу» – штучне середовище свого проживання – сучасні міста, мегапол
іси. Яскравим прикладом позитивного впливу на навколишню природу можна
вважати міста ОАЕ. Але поки більше прикладів негативного впливу людини на навколишн
є середовище. Наведемо кілька цифр. Щодня населення планети збільшується
на 250 тис. чоловік, щодня до 500 млн автомобілів додається 140 тис. нових.
Ідея глобального моделювання виникла наприкінці 60-х початку 70-х рр. ХХ ст.
Біля її джерел стояли такі вчені, як Дж. Форестер, А. Печчеі, Е. Янг, Г. Тімман та інші.
Особлива роль у розробці і застосуванні глобального моделювання належить Римському
клубу – організації західних учених, бізнесменів, політиків і громадських діячів,
заклопотаних виробленням заходів для запобігання глобальних загроз. Римський
клуб був створений у 1968 р. А в 1972 р. була опублікована перша доповідь Римському
клубу під назвою «Межі росту». Авторський колектив, який очолив Деніз Медоуз,
поставив завдання за допомогою математичних моделей і комп’ютерної техніки
виявити межі росту світової цивілізації, навантажень антропологічного характеру.
Юрій М.Ф. Соціологія
Для глобальної свідомості, видно, цілком справедливі слова Х. Ортеги-і-Гассета:
«Не тільки не важливо, але й не потрібно, щоб окремі частини соціального цілого
збігалися у своїх прагненнях і ідеалах. Важливо і потрібно, щоб кожна група не забувала
про інших і певною мірою розділяла їх життя».
За наявними даними, у процесі спалювання викопного палива щорічно виділяється
5 млрд тонн вуглекислого газу, з якого не менше половини залишається в атмосфері. З
1900 р. кількість вуглекислого газу в атмосфері збільшилося на 15 відсотків, а нині
щорічно збільшується на 0,4 відсотки. Крім того, в атмосфері зростає вміст сірки і
сполук азоту. У ряді регіонів світу ліси й озера отруюються кислотними дощами. Викиди
вуглекислоти і фреону сильно впливають на атмосферу і глобально змінюють
нашу планету (парниковий ефект, руйнування озонового шару). Забруднення вод
хімічними і побутовими відходами набуває таких масштабів, що багато рік перетворилися
в колектори для стічних вод і непридатні для пиття. Проблема чистої питної води
стала найгострішою, по суті, глобальною, проблемою для людства. До речі, нагадаємо,
що в озері Байкал – п’ята частина всієї прісної води планети, якщо не вважати антарктичного
льоду.
Деградація навколишнього середовища в результаті господарської діяльності
людини вийшла за рамки окремих територій і почала набувати глобальних масштабів.
У природі стали з’являтися зміни планетарного характеру. Спостерігається трансграничний
перенос хімічних і реактивних речовин, що призводять до випадання кислотних
дощів, важких металів і радіоактивних опадів на території багатьох країн. Відбува
ється виснаження озонового шару й обумовлений цим украй несприятливий вплив
на все живе ультрафіолетового випромінювання, нагромадження інших речовин, що
призведе до посилення «парникового ефекту». Зміни планетарного характеру стали глобальними
проблемами людства.