Указівка на методи обробки й аналізу отриманої інформації
Дані, зроблені на основі охарактеризованого інструментарію, можуть бути оброблен
і вручну, із застосуванням примітивних рахункових пристроїв (типу калькулятор
ів чи арифмометрів), або за допомогою комп’ютера. Тому потрібно назвати засоби,
за допомогою яких передбачається обробляти отриману інформацію.
У даному фрагменті дослідницької програми слід домовитися про те, якими математичними
(«твердими») методами планується аналізувати оброблену інформацію.
Таких методів багато. Розкриття їх суті вимагає спеціальної розмови, яка буде продовжена
пізніше.
Розділ IV. Організація, підготовка і проведення емпіричного соціологічного дослідження
4.2.2.6. Робочий план дослідження
У ньому намічаються етапи реалізації дослідницької програми, визначаються
основні види роботи, указуються їх календарні терміни, а також витрати (людські і
фінансові), необхідні для їх виконання.
Зміст цього плану залежить від умов договору, обраних методів, ступеня готовност
і інструментарію, кваліфікації виконавців і багатьох інших обставин.
Якщо головним методом дослідження буде, скажімо, анкетування, то основні
види роботи постають в такій послідовності:
•розробка макета анкети,
•визначення моделі вибірки,
•формування вибірки, складання карт чи репрезентації списків опитуваних,
•розмноження анкет для пілотажного етапу дослідження,
•підготовка інструкцій для анкетерів,
•визначення груп респондентів для пілотажу анкети,
•пілотаж (апробація) анкети,
•обробка даних пілотажного опитування,
•доробка анкети з урахуванням даних пілотажу,
•підготовка тексту анкети до тиражування,
•тиражування анкети й інструкцій анкетерам, добір і підготовка анкетерів до
роботи,
•проведення основного опитування,
•контроль за роботою анкетерів,
•вибракування зіпсованих анкет,
•кодування анкет, що залишилися,
•введення інформації в ЕОМ,
•постановка завдань для обробки даних на ЕОМ,
•обробка даних, складання таблиць за підсумками обробки,
•аналіз отриманих даних, підготовка звіту за підсумками дослідження,
•здача звіту замовнику.
При використанні інших методів з’явиться потреба в інших видах роботи, що
можуть «накладатися» на зазначені. Тому бажано розробляти тимчасовий сітковий
графік виконання дослідження. На його основі визначаються найбільш слабкі ланки
планованих операцій і знаходяться способи їх посилення (скажімо, за рахунок скорочення
часу на виконання більш простих видів робіт). Сітковий графік включається
в пункт, що завершає дослідницьку програму.
Отже, тепер ви знаєте, що таке програма соціологічного дослідження, навіщо вона
потрібна і про що в ній повинно говоритися. Якщо цього основного для дослідження
документа немає, то немає і самого дослідження. Безпрограмне використання окремих
методів збору інформації (опитувань, спостереження, тестування, експериментів
тощо) – не дослідження, а пародія на них. Це заняття не для соціологів і взагалі не
для серйозних людей.
Тепер ви зможете в разі потреби взяти участь у розробці програми емпіричного
соціологічного дослідження. Але обов’язково під керівництвом кваліфікованого соц
іолога і за умови, що ви ще не раз прочитаєте даний параграф.
Юрій М.Ф. Соціологія
Етапи дослідження
Будь-яке дослідження – процес, який послідовно проходить певні ступені наближення
до істини. В емпіричних соціологічних дослідженнях роль таких ступенів
відіграють:
•розробка програми дослідження,
•пілотаж інструментарію,
•польовий етап,
•обробка первинної інформації,
•аналіз вторинних даних,
•формулювання висновків і рекомендацій,
•підготовка звіту про результати дослідження.
Першу (підготовчу) стадію дослідження, що визначає всі інші, вже охарактеризували.
Тепер опишемо всі наступні етапи.
Пілотажний етап
Терміном «пілотаж» зазвичай позначають мистецтво керування літальними апаратами.
Але він має й інше значення – бездоганне виконання будь-яких складних
операцій, що вимагає віртуозної майстерності. У цьому більш широкому змісті воно
використовується, коли говорять про пілотажний етап соціологічних досліджень.
Мета даного етапу – відпрацьовування, вдосконалення дослідницького інструментар
ію, доведення його до потрібної кондиції. Необхідність у ньому виникає тому, що в
першому (макетному) варіанті інструментів, що конструюється при розробці дослідницько
ї програми, можливі (і навіть неминучі) похибки, які обов’язково потрібно
усунути.
В анкетах, як правило, виявляються запитання, що розуміються неоднозначно
людьми з різною освітою, етнічним походженням і соціальним станом. У первинному
сценарії телефонного опитування не вдається передбачити всіх можливих поворот
ів бесіди з абонентами, у силу чого і цей інструмент має потребу в апробації і доробц
і. Крім того, є такі методи збору інформації (типу ШОУ, фокуса-групи), інструментар
ій яких можна зробити тільки дослідним шляхом, тобто провівши пробні
варіативні дискусії в групах з різним складом.
Пілотажний етап дослідження обов’язковий. Його слід проводити навіть у тих
випадках, коли дослідники упевнені в досконалості першого варіанта свого інструментар
ію. Соціальне життя динамічне, може піднести сюрпризи соціологам навіть
екстра-класу. Чим менше пізнане явище, яке стало предметом дослідження, тим,
сильніша потреба в пілотуванні інструментарію.
Технологія пілотажного дослідження передбачає послідовне виконання таких
операцій:
•колективне обговорення дослідниками першого варіанта інструментів з метою
фіксації в них сумнівних моментів, їхніх можливих модифікацій і трансформацій;
•розмноження першого варіанта інструментарію;
•підбор фахівців, здатних до якісного пілотажу інструментарію;
•визначення нечисленних репрезентативних груп генеральної сукупності, обстеження
яких дозволить удосконалити інструментарій;
Розділ IV. Організація, підготовка і проведення емпіричного соціологічного дослідження
•апробація інструментів у цих групах;
•колективне підбиття підсумків пілотажу;
•внесення відповідних коректив у первинний інструментарій, обробка його остаточного
варіанта;
•тиражування підсумкового інструментарію.
Кожна з цих операцій складається з ряду обов’язкових процедур. Наприклад,
безпосереднє апробування, скажімо, анкети, припускає спостереження за реакціями
опитуваного і знаходження дослідником відповідей на такі, запитання:
•Чи адекватно зрозумів респондент зміст кожної складової анкети?
•Чи немає в анкеті незрозумілих слів чи термінів, що допускають їх різне тлумачення?
•Чи не є формулювання питання анкети, що підводить до заздалегідь задуманої
відповіді?
•Чи немає небезпеки отримати стереотипну відповідь?
•Чи не провокує питання відхилення від відповіді?
•Чи відповідає передбачена анкетою техніка реєстрації відповіді змісту питання?
•Чи немає відхилень у позитивну чи негативну сторону шкал, що містяться в
анкеті?
•Чи компетентні опитувані для відповіді на дане питання?
•Чи правильно поставлені питання-фільтри, що адресують запитання не всім, а
тільки якійсь частині опитуваних?
•Чи не перевищує питання ресурсів пам’яті опитуваних?
•Чи не викликає питання негативних емоцій?
•Чи не сприймається воно як образливе і таке, що принижує гідність людини?
Пілотажний етап дослідження – відповідальна справа. Якщо він проведений
недостатньо якісно, то неминуче зниження валідності (обґрунтованості і вірогідності)
висновків соціологів. Якщо, наприклад, в анкеті збережеться хоча б одне питання,
яке по-різному розуміється людьми з неоднаковим освітнім рівнем, то утвориться ситуац
ія непорівнянності відповідей на нього осіб з вищою, середньою й іншою осв
ітою. У такій ситуації зникає право на висновки, засновані на порівнянні думок людей
з неоднаковим освітнім цензом. Якщо ж такі висновки робляться, то виникає
сумнів у їх істинності.
Незважаючи на важливість пілотажу, він не може бути занадто тривалим. У противному
випадку скоротиться час на наступні етапи дослідження, що більш трудом
істкі і не менш відповідальні. Тривалість і ефективність пілотажу визначається,
насамперед, кваліфікацією дослідника.
Польовий етап
Це час збору первинної соціологічної інформації, тобто проведення масових опитувань,
інтерв’ювань, тестувань, спостережень – практичного застосування вдосконалених
інструментів обраних методик і отримання матеріалу для наступних висновк
ів і рекомендацій. Польовим цей етап називається тому, що він проводиться в
природних умовах, відмінних від лабораторних, тобто тих, у яких переважно проходила
попередня дослідницька робота.
Даний етап починається з підготовки команди, здатної грамотно користуватися
дослідницькими інструментами. Заради економії часу формування штабу технічних
Юрій М.Ф. Соціологія
працівників (кодувальників, анкетерів, інтерв’юерів і інших) ведеться, як правило, паралельно
з пілотажем інструментів. Тому безпосередні польові роботи починаються
з підсумкового інструктажу виконавців дослідження, озброєння їх належними
інструментами й індивідуальними завданнями, їх прибуття в поле – місце збору інформац
ії.
Польовий етап вимагає значного часу. Параметри тимчасових витрат задані виб
іркою, складністю інструментів, кількістю збирачів інформації, а також продуктивн
істю і якістю їх праці. На особливу увагу заслуговує проблема якості збору даних,
і насамперед, спілкування виконавців польових робіт з обстежуваними людьми.
Якщо анкетер чи інтерв’юер не зможе компліментарно розташувати до себе респондент
ів, то відповіді останніх не будуть повною мірою адекватними їх дійсним думкам.
Теж відбудеться, якщо інтерв’юер видасться респонденту зацікавленим в отриманн
і відповідей певної користі. Ще гірше, коли ті, хто проводить опитування чи групов
і дискусії, підказують відповіді (чи реагують на почуте від обстежуваних), нав’язують
їм свою думку. Усе це спотворює істину, знижує валідність дослідження, перекреслює
усю раніше проведену роботу. Тому обов’язковою умовою польових робіт виступає контроль
за якістю праці технічних працівників.
Польові дослідження здійснюються за заздалегідь складеним планом-графіком,
що забезпечує чіткість і своєчасність виконання окремих операцій і індивідуальних
завдань. Але ці плани-графіки не скасовують природної складності польових робіт,
що виражається в потребі одночасного вирішення багатьох завдань. З-поміж них
такі:
•оперативний контроль за якістю діяльності збирачів інформації;
•облік проробленої ними роботи;
•прийом заповнених документів, ретельна перевірка кожного з них;
•кодування отриманої інформації;
•збереження документації, що забезпечує дотримання дослідницької таємниці;
•проведення контрольних (повторних) обстежень;
•оперативна допомога виконавцям;
•щоденне підбиття підсумків роботи, забезпечення виконання плана-графіка;
•систематичне спілкування з замовником, керівниками тих адміністративно-територ
іальних одиниць чи трудових колективів, де проводиться польове дослідження.
Виконання останньої операції ускладнюється необхідністю дотримання дослідницько
ї таємниці. Згадані особи, як правило, хочуть знати, що думають про них конкретн
і люди, яким чином відповіли, скажімо, на запитання анкети Бондаренко чи
Тесленко. Якщо виконавці польових робіт задовольнять це зрозуміле бажання, то
порушать професійний кодекс соціолога.
Дослідження покликані не ускладнювати відносини людей, а поліпшувати, облагороджувати.
Їх результати повідомляються зацікавленим особам, зокрема замовнику,
в узагальненому вигляді, як відображення суспільної думки, а не думок конкретних
індивідів. На жаль, багато хто або не знають цієї істини, або провокують її
порушення (іноді навіть шляхом прямого підкупу соціологів, тобто посадового злочину
останніх).
Крім того, слід ураховувати, що польові роботи дають лише первинну інформац
ію. Вона може істотно трансформуватися на наступних етапах дослідження. У цьому
зв’язку соціологам не можна видавати свої попередні враження за підсумки роботи,
а замовникам необхідно чекати остаточних результатів, перш ніж вживати заходи.
Розділ IV. Організація, підготовка і проведення емпіричного соціологічного дослідження
На польовому етапі соціологи потребують допомоги замовників, керівників територ
ій і колективів, звертаються до них за сприянням з ряду організаційних питань (із
приводу виділення їм кімнати, телефону тощо). Задоволення прохань такого чину не
дає права втручатися в перебіг польових соціологічних робіт, що, на жаль, часом трапля
ється, веде до ламання задумів дослідників, знижує вірогідність їх висновків.