Метод програмованого контролю
Полягає він у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.
Наявність у школі комп'ютерів дає змогу механізувати процес перевірки, але її схема залишається.
Метод практичної перевірки
Придатний він у процесі вивчення фізики, біології, хімії, трудового навчання, що передбачають оволодіння системою практичних умінь і навичок. Таку перевірку здійснюють під час лабораторних і практичних занять із цих предметів. Стежачи за тим, як учень виконує певні дії, вчитель з'ясовує, як він усвідомив теоретичні основи цих дій. Так, спостерігаючи за рослинами на пришкільній ділянці чи проводячи вдома досліди з рослинами, учні усвідомлюють процеси утворення крохмалю на світлі, проростання насіння, дихання кореня, випаровування води через листя та ін.
Метод самоконтролю
Полягає цей метод в усвідомленому регулюванні учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю - запобігання помилкам та їх виправлення.
Показником сформованості контрольних дій, а отже, й самоконтролю є усвідомлення учнями правильності плану діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану. Ефективним засобом формування в учнів навичок самоконтролю є використання колективних (фронтальних) перевірок у поєднанні з контролем з боку вчителя. У процесі навчання слід знайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, способами виконання, прийомами самоконтролю і шляхами їх удосконалення. Важливу роль у самоконтролі відіграють педагогічна оцінка та самооцінка. Від ефективності самооцінки залежить здатність учня знаходити помилкові дії, запобігати їм і завдяки цьому підвищувати результати самоконтролю. Для самоконтролю нерідко використовують звукозапис. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може виявити недоліки в техніці читання, інтонуванні, артикуляції окремих звуків. За наявності записів окремих тем підручника з іноземної мови учням неважко виявити й виправити свої мовні огріхи.
Метод самооцінки
Він передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно. Для формування самоконтролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо.
Самоконтроль та самооцінку можна застосовувати до тієї частини знань, умінь і навичок, рівень засвоєння яких можуть легко визначити самі учні (формул, правил, географічних назв, історичних фактів, віршів тощо).
Для організації самоконтролю знань учнів ознайомлюють з нормами і критеріями оцінювання знань, звертаючи увагу, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду на мету контролю. Результати самоконтролю і самооцінки знань з окремих тем фіксують у класному журналі. Це робить їх вагомими, впливає на посилення відповідальності учнів за навчальну роботу, виховання почуття власної гідності, чесності.
Засоби навчання
Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому розглянутих методів навчання залежать і від матеріальних передумов, тобто від засобів навчання.
Засоби навчання - допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.
Найістотнішим засобом навчання є слово вчителя, за допомогою якого педагог організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним. Важливим засобом навчання є підручник, який допомагає учневі у відновленні, повторенні та закріпленні знань, здобутих на уроці, виконанні домашнього завдання, повторенні пройденого матеріалу.
Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); є прямими об'єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); опосередковують зв'язок школярів із природою або виробництвом, коли безпосереднє їх вивчення неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо); сприяють учням в оволодінні уміннями та навичками (прилади, інструменти та ін.); є символічними (знаковими) засобами (історичні та географічні карти, графіки, діаграми тощо).
Необхідним чинником засвоєння знань є спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН). До них належать: дидактична техніка (кіно- і діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби, екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для проекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кіно фрагменти та ін.), фонопосібники (грамо- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телепередачі. Аудіовідеотехніка дає змогу самостійно створювати навчальні фільми.
При комплексному використанні аудіовізуальних засобів навчання на уроках потрібно враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне поєднання їх з розповіддю вчителя, іншими засобами навчання.
Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості використання різних методичних прийомів: пояснення, установка на сприймання перед демонструванням (простеженням) окремих елементів чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням); демонстрування (прослуховування), що супроводжується поясненням (синхронним коментуванням).
У процесі підготовки до уроку з використанням ТЗН слід: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так і комплексу загалом; встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і прийоми забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок. Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів.
Спеціалісти пропонують такий порядок розроблення комплексу ТЗН: вибір теми заняття - визначення засобів навчання, які необхідні для вивчення даної теми, - створення навчальних посібників, яких бракує, - визначення дидактичних функцій, ролі й місця кожного навчального посібника при вивченні теми - з'ясування характеру можливої роботи учнів з кожним посібником - визначення можливого способу викладу навчального матеріалу на кожному етапі вивчення теми - монтаж засобів навчання відповідно до плану заняття з урахуванням сили емоційного впливу на учнів.
Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів, а також позаурочних занять у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами. Така система сприяє швидкому "проникненню" учнів у предмет, що вивчається на уроці, створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і поза класної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює І певні проблеми, пов'язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пересування в коридорах.
Ефективність технічних засобів навчання в сучасній школі підвищується у зв'язку з використанням комп'ютерної техніки, яке спричинило розвиток нових інформаційних технологій навчання.
Оптимальне використання комп'ютера в навчально-виховному процесі залежить від програмного забезпечення. Програми, які використовують у закладах освіти, поділяють на:
1) навчальні - спрямовують навчання залежно від наявного рівня знань та індивідуальних здібностей учнів, а також сприяють засвоєнню нової інформації;
2) діагностичні (тестові) - призначені для діагностування, перевірки й оцінювання знань, умінь, навичок і здібностей;
3) тренувальні - розраховані на повторення і закріплення пройденого матеріалу;
4) імітаційні - представляють певний аспект реальності за допомогою певної кількості параметрів для вивчення його основних структурних, функціональних характеристик;
5) моделюючі - відображають основні елементи і типи функцій, моделюють певну реальність;
6) типу "мікросвіт" - подібні до імітаційно-моделюючих, однак вони не відображають реальність, а забезпечують створення віртуального навчального середовища;
7) бази даних - сховища інформації з різних галузей знань, у яких за допомогою запитів на пошук знаходять необхідні відомості;
8) інструментальні програми засобів - забезпечують виконання конкретних операцій, наприклад оброблення текстів, складання таблиць, редагування графічної інформації.
Водночас педагоги повинні враховувати, що робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть спричинювати розлад нервової системи. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко і образно висловлювати свої думки; істотно обмежує можливості усного мовлення; формуючи логіку мислення, шкодить збагаченню емоційної сфери. За автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко згасає. Оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, учень нерідко відчуває, що комп'ютер розумніший за нього. Це згодом може стати причиною стійкого негативізму до машини.
Заняття з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально організовувати трудові операції, окреслювати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.
Вибір методів навчання
Методи навчання в школі відповідають освітній і виховній меті, змістові освіти. Вони налаштовують учителя на виховування всебічно розвинених людей, які б мали широку освіту й свідомо використовували свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги заслуговують методи, що потребують від учнів свідомого підходу, активності, самостійності й творчості у навчально-пізнавальній діяльності. Загалом методи навчання залежать від загальної мети освіти та виховання.
Процес навчання в школі визначається системою дидактичних принципів, що випливають із його закономірностей. Дидактичні принципи слід враховувати й під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель повинен поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність та активність і свідомо засвоювали його.
Вибір методу значною мірою залежить від навчальної дисципліни. Окремі методи успішно використовують у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін (пояснення, бесіда, робота з книгою), інші - лише певної групи предметів (лабораторні заняття проводять переважно з фізики, хімії, біології). У кожному конкретному випадку вчитель вирішує, який метод найефективніший на уроці. Обираючи його, вчитель передусім повинен враховувати тему, мету уроку. Якщо на уроці хімії планується розкриття змісту нової теми, можна використати методи розповіді, бесіди, демонстрування досліду; на уроці закріплення набутих знань і застосування їх на практиці доцільним є метод вправ. Це свідчить, що мета уроку, завдання, які вирішуватимуться на ньому, відіграють вирішальну роль у виборі методу навчання.
Кожен урок має певну структуру, що визначає послідовність його етапів. На кожному етапі вирішують конкретні завдання, що також позначається на виборі методів навчання. Так, перевірку домашнього завдання можна здійснити, вдавшись до індивідуального, ущільненого чи фронтального опитування, а для вивчення нового матеріалу потрібні зовсім інші методи.
Вибір методу залежить і від вікових особливостей дітей. Наприклад, шкільну лекцію не можна читати в молодших і середніх класах, самостійну роботу з книгою практикують лише тоді, коли в учнів сформовано навички такої роботи. Значною мірою вибір методу навчання зумовлений навчально-матеріальною базою школи. Добре обладнані навчальні кабінети, наочні посібники дають змогу не лише використовувати методи ілюстрування, демонстрування, проведення лабораторних, практичних та дослідних робіт, а й поєднувати ці наочні й практичні методи зі словесними.
На вибір методу навчання впливає й географічне розташування школи. Так, міські школи мають кращі можливості для використання у навчальному процесі промислових об'єктів, музеїв, театрів, а в сільських школах легше організувати спостереження за природою, сільськогосподарським виробництвом, дослідницьку роботу.
Обираючи метод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни видів діяльності учнів на уроці, щоб підтримувати їхню увагу, зацікавленість. Адже одноманітність набридає, учням стає нецікаво, вони починають нудьгувати, що знижує ефективність процесу навчання.
Методи навчання залежать і від часу, відведеного на проведення уроку. Слід добирати методи, які дають змогу досягти навчальної мети якомога меншими затратами часу.
На вибір методу навчання впливає й особистість педагога. Одні з них добре розповідають, інші вдало організовують дискусію, перетворюють урок на гру. Однак це не означає, що вчитель повинен використовувати лише ті методи, які йому найкраще вдаються. Педагогічна майстерність полягає в досконалому володінні всією їх сукупністю.
Важливою умовою підвищення ефективності методів навчання є їх діалогічність, тобто включення до будь-якого методу діалогу між педагогом і учнями. Вона активізує й сприяє розвиткові всіх особистісних функцій, забезпечує процес засвоєння знань та ін.
Тривала педагогічна практика дає вчителеві змогу, спираючись на свої теоретичні знання в галузі дидактики, використовувати залежно від обставин ефективні методи. Тільки правильний вибір і застосування методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і сформувати в них потребу в систематичній, свідомій, творчій навчальній праці.
Певну специфіку має використання методів навчання у зарубіжній школі. Американські вчителі використовують як традиційні (лекцію, розповідь учителя), так і активні методи (робота з первинними документами, джерелами, групова робота, дискусія, рольова гра). Обов'язковими на уроках є комп'ютери, мультимедійні засоби, відеотехніка. Учні є активними учасниками підготовки і виконання групових та індивідуальних проектів.
У класах американської школи багато різноманітної техніки: комп'ютери, відеотехніка, мультимедійні проектори тощо. Є там і холодильники, мікрохвильові печі, якими користуються на перерві вчителі й учні. Нерідко експонуються фотографії вчителя в колі сім'ї, під час відпустки, які свідчать про певні якості його особистості.
Американські школярі не носять підручників до школи, оскільки в кожному класі є їх комплект. Підручники оформлені фотографіями, малюнками, мапами, схемами і графіками. Кожна їх частина починається з окреслення навчальних цілей, завершується висновками, блоком запитань та завдань різного рівня складності. У посібнику для вчителя в повному обсязі відтворено учнівський підручник, розміщено рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу, використання матеріалу підручника. У ньому є рубрика "Розвиток критичного мислення", посилання на друковані, аудіо- та Інтернет ресурси. Вчитель має у своєму розпорядженні й інші посібники - збірки тестових завдань та варіантів перевірочних робіт, первинні документи тощо. У розпорядженні вчителя є комплекти настінних карт, навчальні тематичні відеофільми та CD-диски з Power Point презентаціями до тем курсу, копіювальна техніка.
Запитання. Завдання
1. Чим зумовлена необхідність використання в сучасній школі різноманітних методів навчання?
2. Яка з відомих вам класифікацій методів навчання найоптимальніша? Обґрунтуйте свою відповідь.
3. Від чого залежить вибір конкретного методу навчання?
4. У чому полягають переваги і недоліки словесних методів навчання? Яке місце вони посідають в сучасній школі?
5. У чому цінність і особливості використання наочних методів навчання?
6. У якому взаємозв'язку перебувають практичні методи навчання із словесними і наочними?
7. Які методи навчання ефективні у стимулюванні навчально-пізнавальної діяльності учнів?
8. Охарактеризуйте специфіку методів контролю і самоконтролю у навчанні.
9. З якою метою на уроках використовують технічні засоби навчання? Яка методика Тх використання?
10. Охарактеризуйте методику використання підручника у процесі навчання.
Народна педагогіка про методи навчання:
Не користь книжку читати, коли вершки тільки хапати.
Хто думає, той і розум має.
Красне слово - золотий ключ.
Коня керують уздами, а людину - словами.
Що з очей, то й з мислі. Як з очей, так і з думки. . Більше діла - менше слів.
Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш.
Література
Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі. - К., 1973.
Близнюк С П. Роль оцінки у вдосконаленні знань, умінь і навичок учнів. - К., 1983.
Ващенко Г. Загальні методи навчання. - К.( 1997.
Вильяме Р., Маклин К. Компьютеры в школе. - М., 1988.
Выбор методов обучения в средней школе / Под ред. Ю. К. Ба-банского. - М., 1981.
Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Он и щука. - К., 1987.
Ильина Т. И. Педагогика. - М., 1984.
Коротяєв Б. І. Методи навчально-пізнавально? діяльності учнів. - К., 1973.
Кухарев Н. В. На пуги к профессиональному совершенству. - М., 1990.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. Вибр. твори: У 5-ти т. - К..1976.-Т.2.
Сухорський С. Ф. Система обліку успішності в школі. - К., 1968. Тематический учет знаний учащихся: Методическое письмо. - К., 1988.
Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед. твори: У 2-Х т. - К., 1983. - Т. 1.
Шевцова С. Що таке - метод проектів // Освіта. - 2004.