Серед джерел банківського права важливий блок становлять підзаконні нормативні акти, які можна поділити на дві групи
Банківське право
залік
Питання на залік з курсу
“Банківське право”
1. Поняття і предмет банківського права.
2. Метод банківського права.
3. Спеціальні принципи банківського права.
4. Система і джерела банківського права.
5. Роль банківського права в умовах ринкової економіки.
6. Поняття банківського законодавства України та його особливості.
7. Основні положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» (2000р.).
8. Норми банківського права та їх класифікація.
9. Банківські правовідносини, їх зміст і склад.
10. Поняття і функції банківської системи.
11. Правова основа банківської системи.
12. Структура банківської системи України.
13. Роль банківської системи в регулюванні економічних відносин держави.
14. Правова природа Національного банку України.
15. Основи відносин Національного банку України з вищими органами держави.
16. Функції та операції Національного банку України.
17. Поноваження Голови НБУ.
18. Мережа і організаційна структура Національного банку України.
19. Економічні нормативи банківської діяльності.
20. Наглядові функції Національного банку України.
21. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком.
22. Ліцензійні функції Національного банку України.
23. Організація роботи Національного банку України.
24. Повноваження Ради Національного банку України.
25. Повноваження і організація роботи Правління НБУ.
26. Поняття і роль комерційних банків.
27. Правові основи діяльності комерційних банків.
28. Класифікація комерційних банків.
29. Організаційно-правові форми комерційних банків.
30. Порядок створення комерційних банків.
31. Відкриття філій та представництв комерційних банків.
32. Припинення діяльності комерційних банків.
33. Операції та послуги комерційних банків.
34. Створення комерційних банків за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.
35. Статутний та інші фонди комерційних банків.
36. Правовий режим окремих видів активних операцій банків.
37. Організаційна структура комерційних банків.
38. Правова охорона банківської таємниці.
39. Провова основабанківського аудиту.
40. Основні положення статуту комерційного банку.
41. Порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій.
42. Правове регулювання грошового обігу.
43. Принципи здійснення розрахунків.
44. Правове регулювання розрахункових відносин.
45. Порядок відкриття і закриття рахунків в установах банку.
46. Види банківських рахунків.
47. Правові форми безготівкових розрахунків.
48. Правова природа договору банківського рахунку.
49. Відповідальність за порушення здійснення розрахунків.
50. Грошова система України та її елементи.
51. Клірингова система розрахунків.
52. Поняття, призначення і види кредиту.
53. Кредитна система України.
54. Поняття і зміст кредитних правовідносин.
55. Принципи банківського кредитування.
56. Правова природа кредитного договору.
57. Види забезпечення за кредитним договором.
58. Відповідальність за порушення умов кредитного договору.
59. Правові методи впливу на зміцнення кредитної дисципліни.
60. Джерела формування банківського кредиту.
61. Поняття валютного законодавства і валютного регулювання.
62. Органи, що здійснюють валютне регулювання, та їх компетенція.
63. Правовий режим валютних операцій.
64. Види валютних операцій.
65. Валютний контроль в Україні.
66. Порядок здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
67. Відповідальність за порушення норм валютного законодавства.
68. Завдання і функції Ощадного банку України.
69. Валютні обмеження.
1. Поняття і предмет банківського права.
Банківське право - це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особа-' ми), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.
Об'єктом регулювання з боку банківського права є банківська діяльність. Банківська діяльність становить сукупність різноманітних банківських операцій та послуг, які здійснюються виключно банками, і мас на мсті залучення кредитних ресурсів до реального сектора національної економіки. Банківська діяльність - це цілий комплекс операцій: залучення грошових вкладів, розміщення коштів, ведення рахунків та здійснення розрахунків, купівля-продаж монетарних металів тощо.
Поняття "банківська діяльність" є ключовим елементом фінансової системи держави і має велике значення для визначення сутності та ролі банківського права.
За ринкових відносин ефективна банківська діяльність регулює грошово-кредитні відносини, сприяє надійності банківської системи, визначаючи таким чином успіхи держави у сфері економіки.
Основу банківської діяльності становлять грошово-кредитні відносини, об'єктом яких є гроші та грошові зобов'язання. Банківська діяльність багатогранна і є формою фінансового, кредитного і валютного регулювання. Це різновид підприємницької діяльності, яка здійснюється банками на професійній основі з метою отримання прибутку.
Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності. Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надання банківських послуг. Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку - відносини з клієнтурою, що базуються на методі автономії, тобто юридичній рівності сторін - тут застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин, для якого характерні оперативна самостійність та рівноправність.
Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів.
Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться, насамперед, у загальних нормативних актах і у спеціальних, присвячених регулюванню виключно банківських відносин. Це Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.
2. Метод банківського права.
Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку - відносини з клієнтурою, що базуються на методі автономії, тобто юридичній рівності сторін - тут застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин, для якого характерні оперативна самостійність та рівноправність.
Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів.
3. Спеціальні принципи банківського права.
Банківське право грунтується як на загальноправових принципах, притаманних усьому національному праву (законності, верховенстві права та рівності всіх перед законом і судом та ін.), так і на спеціальних, що мають свої специфічні ознаки і притаманні саме банківській сфері. Принципи банківського права мають нормативне значення і відіграють роль орієнтирів у формуванні банківського законодавства.
До спеціальних принципів банківського права належать:
- принцип свободи банківської діяльності. Суб'єкти банківської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банківської діяльності передбачаються законодавством України;
- принцип неухильного виконання обов'язкових економічних нормативів, установлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов'язує суб'єктів банківських правовідносин дотримуватись правил поведінки, що приписують норми банківського права. Наприклад, правилами НБУ передбачено, що комерційні банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів, установлених НБУ;
- принцип поєднання публічних і приватних начал у банківській сфері. З одного боку, держава займається організацією, регулюванням і управлінням банківською системою в інтересах усього суспільства. А з іншого,- проявляються приватні інтереси кредитних установ, клієнтів, тобто діє паритет інтересів всіх суб'єктів банківського права;
- принцип задоволення потреб клієнтів та максималізації прибутку, отримуваного банками. Відносини банку з клієнтами базуються таким чином, щоб укладення угод з пов'язаними особами передбачали б нарахування відсотків та комісійних за здійснення банківських операцій. Взаємовідносини банку з клієнтами будуються на ринкових відносинах, які насамперед передбачають отримання прибутку банками;
- принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів. Суб'єкти банківських правовідносин (у кредитуванні, організації розрахунків) будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у формуванні й виконанні прав та обов'язків. У цих відносинах проявляються взаємна воля і свідомість учасників;
- принцип захисту державою економічної конкуренції та заборони діяльності, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності чи монополізації умов надання кредитів, інших послуг, установлення процентних ставок і комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного капіталу і розподіляти резерви серед акціонерів банку.
Банкам забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції. Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банкам тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цим банкам подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.
Контроль за дотриманням законодавства з питань захисту економічної діяльності у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків відбувається за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством.
Для подальшого розвитку економічної конкуренції й обмеження прояву монополізму серед банків НБУ вживає заходів щодо лібералізації кредитного ринку через створення однакових для комерційних банків умов доступу до кредитних аукціонів НБУ, а також щодо лібералізації валютного ринку;
- принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливішу роль відведено нагляду. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушенням, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи.
На практиці цей принцип виявляється в тому, що Верховна Рада України контролює діяльність НБУ (затверджує кошторис та звіт про його роботу, ліміт зовнішнього державного боргу); НБУ контролює діяльність комерційних банків (установлює для них економічні нормативи, перевіряє їхнє створення шляхом реєстрації, контролює додержання ними законодавства).
Банківська діяльність отримує своє правове виявлення в нормативних актах (джерелах права), які видаються відповідними органами держави.
4. Система і джерела банківського права.
Система
Система банківського права об'єднує та характеризує співвідношення та зовнішню структуру об'єднання нормативних актів, внутрішньо обумовлених єдиною метою - регулюванням банківських правовідносин. Система банківського права будується насамперед на підставі поділу її норм на групи залежно від особливостей регульованих нею окремих видів суспільних відносин. Відповідно складається така система банківського права України: загальна частина та особлива, яка включає спеціальні банківсько-правові інститути.
Загальна частина містить норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його статутні інститути (поняття, принципи і джерела банківського права, правове становище НБУ та комерційних банків, сутність і функції банківської системи України).
До особливої частини належать норми, що регулюють основні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права об'єднує такі інститути: договір банківського рахунка, банківське кредитування, охорона банківської таємниці, валютні операції банків, правове регулювання ринку цінних паперів та ін.
Банківське право України сьогодні можна розглядати у трьох аспектах: як підгалузь фінансового права, яка формується в самостійну комплексну галузь права, як окрему навчальну дисципліну, що вивчають в юридичних та економічних вузах, і як не розвинену ще науку, об'єкт дослідження якої тільки створюється. Остання має вивчати категорії і поняття, що стосуються правового регулювання банківської діяльності, та виробляти рекомендації щодо вдосконалення банківського права.
Сьогодні питанню формування цілісної системи банківського права не приділяється належна увага, цей процес відбувається безсистемно. Наука банківського права тільки формується, а її методологія, поняттєвий апарат перебувають на стадії розроблення. Відсутність теоретичного обґрунтування місця та ролі банківського права в системі суспільних наук впливає на ступінь його досконалості та практику застосування. Існуючі норми банківського права не сприяють стійкості банківської системи і національної валюти, стимулюють монополію банківського бізнесу, не забезпечують захист прав і законних інтересів клієнтів та банків.
Таким чином, банківське право тісно пов'язане з економічними процесами в державі і застосовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності та надання банківських послуг.
Джерела
До джерел банківського права належать:
Конституція України (зокрема, статті 99, 100)
Стаття 99.Грошовою одиницею України є гривня.
Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.
Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.
закони й постанови Верховної Ради України (наприклад,
Закон від 07.12.2000р. «Про банки і банківську діяльність»,
Закон від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України»,
Закон України від 30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні",
Закон України від 22 листопада 1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",
Закон України від 5 квітня 2001 р. "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні",
Закон України від 22 травня 2003 р. "Про електронний цифровий підпис",
Закон України від 23 червня 2005 р. "Про організацію формування та обігу кредитних історій",
постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. "Про застосування векселів в господарському обороті України") та ін.
Важливе місце як джерела банківського права займають Цивільний кодекс України, в якому містяться
розділ 71 "Про позику, кредит і банківський вклад",
розділ 72 "Про банківський рахунок",
розділ 73 "Про факторинг",
розділ 74 "Про розрахунки", а також
Господарський кодекс України (гл. 35). Норми цих глав кодексів регулюють важливі аспекти банківської діяльності.
У системі банківського законодавства особливу роль відведено законам, які мають вищу юридичну силу і охоплюють найбільш важливі питання, що виникають у банківській сфері. Серед чинних виділяються такі фундаментальні закони: Закон України від 7 грудня 2000 р. "Про банки і банківську діяльність", який визначає правові основи існування банків, порядок створення й основні принципи їх діяльності, встановлює правову природу взаємовідносин з клієнтами та їхній захист, Закон України від)
20 травня 1999 р. "Про Національний банк України", який регулює правовий статус НБУ, його функції, повноваження, основи взаємовідносин з вищими органами держави, мережу і порядок його роботи.
Серед джерел банківського права важливий блок становлять підзаконні нормативні акти, які можна поділити на дві групи.