Основними фондами НБУ є статутний і резервний
Статутний фонд є забезпеченням зобов'язань НБУ. Резервний фонд використовується для покриття балансових втрат НБУ.
До фондів загального призначення НБУ належать:
а) спеціальний резервний фонд переоцінювання активів і пасивів золотовалютного резерву;
б) резерв для переоцінювання власності банку;
в) резерв на покриття змін обмінного курсу;
г) інші фонди (включаючи фонди пенсійного забезпечення та медичного страхування).
Відповідно до ст. 72 Закону України "Про Національний банк України" НБУ сплачує податки згідно із законами України з питань оподаткування.
НБУ забезпечує ефективність та надійність платіжної системи, встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб, відіграє провідну роль у процесі створення та впровадження національної системи масових електронних платежів (СЕП). Із січня 1994 р. НБУ запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних комп'ютерних технологій, до якої нині залучена вся банківська система України. З листопада 2006 р. у промислову експлуатацію впроваджено систему електронних міжбанківських платежів нового покоління СЕП-2, яка прийшла на зміну СЕП. СЕП-2 стала єдиною системою міжбанківських розрахунків, яка здійснює перекази як у файловому режимі, так і в режимі реального часу. Очолює цю систему Центральна розрахункова палата в місті Києві, а на місцях діють регіональні розрахункові палати, які об'єднуються в загальнодержавну мережу розрахункових палат України. Ця система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, що забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз, захист від несанкціонованого втручання.
НБУ наділений спеціальною правоздатністю. Це означає, що НБУ в своїй діяльності має деякі обмеження. Зокрема, йому заборонено бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності НБУ та його установ, займатися торгівельною діяльністю, виробничою, страховою та іншими видами, що не відповідають функціям НБУ.
Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюджету України.
Національний банк не має права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.
Чинним законодавством встановлено, що НБУ підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень, однак у системі органів виконавчої влади він має автономний статус, діє самостійно і не залежить від органів державної влади у вирішенні питань, що належать до компетенції центрального банку. Такий правовий статус НБУ забезпечує йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кредитної політики, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії грошей, забороняє використовувати емісійні кошти для фінансування бюджету (п. 2 ст. 15 Бюджетного кодексу України).
Отже, НБУ має подвійну правову природу. З одного боку, НБУ є центральним органом державного управління, має широкі спеціальні владні повноваження щодо управління грошово-кредитною політикою держави (статті 24-25 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - виступає економічно самостійним органом, є юридичною особою публічного права (ст. 4 зазначеного Закону), має право укладати цивільно-правові договори з комерційними банками та державою і як суб'єкт цивільних відносин несе цивільну відповідальність. Діяльність НБУ спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредитування, валютного регулювання, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України.
15. Основи відносин Національного банку України з вищими органами держави.
Особливість правового статусу, завдання і функції НБУ визначають характер взаємовідносин НБУ з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України. Діючи в єдиній соціальній системі, виступаючи особливим центральним органом державного управління в системі органів держави, НБУ має автономність, його діяльність характеризується оптимальною самостійністю щодо управління грошово-кредитною системою України.
У ст. 4 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що НБУ, будучи економічно самостійним, здійснює свої функції та повноваження незалежно від виконавчо-розпорядчих органів держави і не відповідає за політику уряду.
Вищі органи держави й НБУ з метою забезпечення розвитку ринкової економіки в державі будують свої взаємовідносини на засадах всебічного співробітництва. Діяльність щодо виконання державної політики в сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабілізації фінансового стану в державі вони здійснюють у тісному взаємозв'язку та взаємодії.
Одночасно чинне законодавство передбачає, що НБУ підзвітний як Президенту України, так і Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.
Взаємовідносини НБУ з Президентом України означають, що НБУ двічі на рік надає Президенту України інформацію про стан грошово-кредитного ринку в державі та інформацію з питань фінансів і банківської діяльності щодо безготівкової емісії у відповідному періоді. Президент України вносить пропозиції до Верховної Ради України щодо кандидатури Голови НБУ, призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України шляхом прийняття відповідного Указу. Голова НБУ одноосібно несе відповідальність перед Президентом України за діяльність НБУ. НБУ має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій - Національного банку України.
Взаємовідносини НБУ з Верховною Радою України мають різноманітні прояви, зокрема:
а) призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента України;
б) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради НБУ шляхом прийняття відповідної постанови;
в) подання на затвердження проекту кошторису доходів та витрат Національного банку та прогнозні монетарні показники на наступний рік подання звіту про виконання кошторису доходів та видатків НБУ та розподіл прибутку за звітний рік;
г) доповідь Голови НБУ Верховній Раді України про діяльність Національного банку;
д) подання Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі;
е) подання на розгляд Верховній Раді України щороку розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх реалізацією;
є) нормотворча діяльність Верховної Ради України з питань встановлення виключно законами України засад створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків.
Важливе значення для нормального й ефективного функціонування НБУ має, з одного боку, чітке розмежування повноважень між урядом і Національним банком, а з іншого,- тісний взаємозв'язок та взаємодія з Кабінетом Міністрів України.
НБУ та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної економічної і соціальної програми.
Національний банк України щоквартально надає інформацію Кабінету Міністрів України щодо монетарних процесів. НБУ вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України та подає звіт про виконання кошторису доходів та витрат НБУ та розподіл прибутку до розподілу за звітний рік.
Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит НБУ надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу на монетарні процеси, грошово-кредитний ринок. НБУ підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одинці України. Голова НБУ або за його дорученням, один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. У свою чергу в засіданнях Правління НБУ можуть брати участь члени Кабінету Міністрів із правом дорадчого голосу.
Важливою формою взаємодії Кабінету Міністрів України і НБУ є нормативні акти, що приймає Кабінет Міністрів України, з питань проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики. НБУ вносить пропозиції уряду щодо законодавчого врегулювання питань, пов'язаних з проведенням грошово-кредитної політики.
В окремих, важливих випадках, що стосуються фінансової та банківської діяльності держави, видаються спільні постанови Кабінету Міністрів України і НБУ. Такі нормативні акти забезпечують узгодженість дій Уряду і НБУ з приводу конкретних заходів. Прикладом можуть бути постанови Кабінету Міністрів України та НБУ від 12 грудня 1998 р. "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" (із відповідними змінами від 24 січня 2000 р.) та від 26 травня 2006 р. Концепція поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів.
Постанови Кабінету Міністрів України, будучи обов'язковими для виконання, визначають державну політику у сфері грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування та платежів у народному господарстві. Проекти нормативних актів, що розробляються НБУ, які безпосередньо стосуються діяльності суб'єктів господарювання і є обов'язковими до виконання останніми, узгоджуються з Кабінетом Міністрів України.
Для правильного з'ясування місця НБУ в системі органів держави, належної організації взаємовідносин НБУ з вищими органами держави, важливе значення має законодавче закріплення в ст. 53 Закону України "Про Національний банк України" положення про гарантії невтручання в статус НБУ, тобто не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень НБУ, Ради Національного банку, Правління НБУ чи службовців Національного банку чи фізичних осіб інакше, як у межах, визначених Конституцією України та Законом. Тим самим підвищено правовий статус НБУ і забезпечено самостійність у проведенні ним єдиної державної грошово-кредитної політики, запобіганні неконтрольованій емісії грошей.
16. Функції та операції Національного банку України.
Зміст діяльності НБУ розкривається через систему його функцій, основних напрямів функціонування.
Для виконання завдань, покладених на цей особливий центральний орган державного управління, Законом України "Про Національний банк України" (статті 6-7) передбачено такі функції. Насамперед, ст. 99 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про Національний банк України" визначають, що основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Діяльність НБУ спрямована на створення таких грошово-кредитних механізмів, які спроможні забезпечити стабільність національної грошової одиниці (гривні) з метою цінової стабільності, платоспроможності, стримання інфляції, що створює передумови для економічного зростання в країні. Стабільність грошової одиниці, як відомо, прямо пов'язана зі стабільністю споживчих цін і курсовою політикою держави. При виконанні своєї основної функції НБУ має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, а також, у межах своїх повноважень,- цінової стабільності, тобто утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України (гривні). Головною метою цінової стабільності є підтримка купівельної спроможності національної грошової одиниці, яка досягається за рахунок підтримки низького рівня інфляції.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ виконує також такі функції.
1. Відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та здійснює грошово-кредитну політику.
2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг.
3. Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.
4. Встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
5. Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.
6. Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
7. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення системи електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.
8. Здійснює банківське регулювання та нагляд.
9. Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.
10. Веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.
11. Здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку.
12. Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.
13. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.
14. Здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банкам та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ, на здійснення валютних операцій.
15. Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.
16. Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.
17. Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.
18. Реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі НБУ.
19. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.
20. Визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ.
21. Вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
22. Здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю.
23. Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Зокрема, важливе значення для ефективності банківського регулювання відіграє нормотворча функція НБУ.
НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти НБУ видає у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної дії, крім випадків, коли вони, згідно з законом, пом'якшують або скасовують відповідальність.
Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набувають чинності згідно із законодавством України.
Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України. У практиці нормотворення НБУ мали розповсюдження і такі види документів, як листи і телеграми, які не можуть мати нормативного характеру і не відповідають вимогам, встановленим Єдиною державною системою діловодства.
При здійсненні НБУ функції щодо проведення єдиної державної грошово-кредитної політики передбачено, що основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Мін і сірі в України.
Щороку НБУ інформує Верховну Раду України про Основні засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку в державі.