Визначення якості тканин за дефектами зовнішнього вигляду
Визначення якості вовняних тканин.При визначенні якості вовняні тканини поділяють на дві групи:
– тканини сукняні, камвольні чистововняні з м’якої шерсті;
– тканини з грубої шерсті.
Експертиза якості вовняних тканин проводиться шляхом суцільної перевірки пред’явленої партії; при цьому враховують поширені і місцеві дефекти.
Грубі місцеві дефекти – діри і протири понад 2 см, плями різкі понад 5 см, поперечні смуги від зупинки друкарської машини, підплетини й обривання основи понад 10 см, різкі морщення і поперечні смуги – підлягають вирізанню.
При наявності грубих місцевих дефектів робиться виріз на всю ширину тканини з відступом не більше 1 см в обидві сторони від місця розташування дефекту.
У залежності від лінійного розміру дефектного місця тканини експерт вважає його ваговим або мірним лоскутом. При наявності на мірному куску дефектів виробничого характеру експерт додатково визначає процент зниження якості на цей відрізок тканини.
Дефекти, розташовані на кромці або на відстані не більше 0,5 см від нього, при визначенні якості не враховуються.
Визначення розміру зниження якості тканини за поширеними та місцевими дефектами зовнішнього вигляду проводиться відповідно до вимог, зазначених у таблицях Методики експертизи якості імпортних тканин.
Дефекти зовнішнього вигляду, не передбачені цими таблицями, прирівнюються до аналогічних.
Дефекти, виявлені в тканинах, оцінюються в умовних одиницях – балах (оцінка дефектів зовнішнього вигляду в балах дається лише в робочому журналі, а в акті експертизи не вказується).
При відхиленні довжини куска від умовної сума балів за місцевими дефектами перераховується на кусок умовної міри відповідно до його фактичної довжини.
Приклад:на кусок довжиною 60 м місцевих пороків нараховується 40 балів.
На кусок умовної довжини число балів визначається з пропорції: 60 м – 40 балів,
40 м – х балів,
отже, 
Умовна довжина куска встановлена для тканини шириною до 75 см – 45 м, більше 75 см – 30 м.
Кусок тканини може складатися як із суцільного полотна, так і з декількох відрізів. Мінімальний відріз у складовому куску допускається не менше 3 м.
При наявності дефектів, оцінених понад 90 балів на кусок умовної довжини, тканина вважається не відповідною технічним умовам контракту.
При відхиленні довжини куска від умовного вимірювання сума балів за місцевими дефектами перераховується на кусок умовної довжини відповідно до фактичної довжини куска. На кусок умовної довжини загальна оцінка дефектів повинна бути не більше 30, 45 і 90 балів, а зниження якості тканини повинно відповідно складати 2 %, 7 % і 15 %.
Згідно з вимогами ГОСТ 358-82 при сортуванні вітчизняних вовняних тканин підсумовуються тільки місцеві дефекти (12 –для 1-го сорту і 36 для 2-го сорту). Кількість розповсюджених дефектів і відхилень від фізико-механічних показників обмежується, і вони допускаються лише для 2-го сорту. В тканинах 2-го сорту, окрім вибивних, допускається не більше одного відміченого в ГОСТ 358-82 розповсюдженого дефекту. У вибивних вовняних тканинах допускається не більше двох перерахованих дефектів (недодрук малюнка і розплив контуру малюнка, смуги по основі, затікання фарби, нерівність друку за кольорами, різновідтінковість малюнку, розтраф малюнку). За наявності в тканинах 2-го сорту одного з таких дефектів кількість місцевих дефектів повинна бути не більше п’яти.
Слід підкреслити, що тканини 1-го сорту за фізико-механічними і фізико-хімічними показниками повинні відповідати вимогам нормативних документів. Більшість з нормованих показників є гарантійними і при контролі сортності тканин можуть не перевірятися.
Визначення якості шовкових, напівшовкових і ворсових тканин. Шовкові і напівшовкові тканини поділяють на три групи:
– тканини гладкі платтяні, костюмні, сорочкові, плащові, пальтові, для спортивного одягу, текстильно-галантерейні;
– тканини гладкі підкладкові будь-якого призначення, меблево-декоративні.
– тканини ворсові будь-якого призначення.
Дефекти тканини оцінюються в умовних одиницях – балах.
Якість тканини визначається сумою балів, що припадають на умовну довжину куска, за дефектами зовнішнього вигляду, за відхиленнями від мінімальних норм фізико-механічних показників, передбачених технічними умовами контракту, і балів, що характеризують відхилення за ступенем стійкості фарбування.
Умовна довжина куска: для гладкої тканини – 40 м ± 3 м, для ворсової тканини – 25 м ± 2 м.
Якщо сумарна оцінка дефектів на кусок умовної довжини для тканин 1 і 2 груп дорівнює 20, 30 і 50 балам, то зниження якості тканини відповідно складає 1, 2 і 10 %. При сумарній оцінці дефектів на кусок умовної довжини для тканин 3 групи, рівної 12, 25 і 40 балам, зниження якості тканини відповідно складе 1, 2 і 10 %.
Куски тканин 1 і 2 групи з оцінкою більше 50 балів і куски тканин 3 групи з оцінкою більше 40 балів відносяться до таких, що не відповідають технічним умовам контракту і зразку закупленого товару.
У кусках тканин не допускаються такі грубі місцеві дефекти:
– діри понад 1 см;
– плями понад 3 см;
– смуги по ширині тканини від зсуву утока і заробітки в крепових тканинах іншої крутки (гофрованість);
– непідробіток основи понад 20 см по ширині полотна;
– підплетина понад 1 см;
– щипаний ворс – надири і вистригання ворсу;
– смуги поперечні від зупинки друкарської або фарбувальної машини, відтиск на тканині від шва, шви;
– зарубки фарбувальні і друкарські, затаски і «щиголі» шириною більше 0,5 см і довжиною більше 5 см;
– затікання фарби – від кромок тканини більше 5 см по ширині.
Виріз місцевих грубих дефектів здійснюється на всю ширину тканини на відстані не більше 1 см в обидві сторони від місця розташування дефекту. Розмір дефекту визначається за найбільшою протяжністю. У куску мірою 20 м допускається один відріз, мірою до 32 м – два, понад 32 м – три відрізи.
Дефекти на кромках (за винятком тканин для парасоль) і розрізні розкроювання не враховуються.
Оцінка місцевих дефектів проводиться у балах.
Місцеві дефекти, розташовані по всьому куску тканини, відносяться до поширених, якщо сумарна оцінка їх у балах дорівнює або більше оцінки поширених дефектів.
Кожний поширений дефект оцінюється в 11, 21 або 31 бали – для тканин 1 і 2 груп і 8, 13 і 26 балів – для тканин 3 групи.
Сорт вітчизняних шовкових тканин встановлюється відповідно до вимог ГОСТ 187-85. Для визначення сорту шовкові і напівшовкові тканини поділяють на чотири групи:
– І – тканини пальтові, костюмні, платтяні, блузочні, корсетні, сорочкові, плащові, курточні для спортивного одягу, текстильно-галантерейні;
– ІІ – тканини підкладкові, ковдрові, меблеві, для взуття, головних уборів, піжам, купальних костюмів;
– ІІІ – тканини ворсові для верхнього одягу, платтяні, для знамен;
– ІV – тканини ворсові для взуття.
На тканини встановлюється три сорти – 1, 2, 3-й. Сорт тканини визначають за фізико-механічними, фізико-хімічними показниками і дефектами зовнішнього вигляду – місцевими та розповсюдженими.
Сумарна кількість пороків на умовну довжину куска тканини не повинна бути більше:
– для тканин І і ІІ груп: 7 – для 1-го сорту; 17 – для 2-го сорту; 30 – для 3-го сорту;
– для тканин ІІІ і ІV груп: 5 – для 1-го сорту; 9 – для 2-го; 25 – для 3-го сорту.
Для визначення сорту тканин І і ІІ груп прийнята слідуюча довжина тканин – 90, 35 і 30 м при ширині тканини відповідно до 100 см; від 100 до 130 см; більше 130 см. Для тканин ІІІ і ІV груп – відповідно 25 і 20 м. При відхиленні фактичної довжини куска від умовної кількість місцевих пороків розраховується за спеціальною формулою, наведеною у відповідному стандарті.
Визначення якості бавовняних, штапельних і змішаних тканин. Бавовняні, віскозні і штапельні тканини, товарне суров’є, тканини з бавовняної пряжі і філаментні тканини, а також тканини зі змішаних волокон поділяють на чотири групи:
1) тканини ситцеві, набивні бязі, сатини платтяні, пістрявоткані, меблево-декоративні і тканини з гребінної пряжі;
2) білизняні тканини;
3) гладкофарбовані бязі, підкладкові, наволочні, матрацові тканини і тканини з низьких сортів бавовни, а також товарне суров’є;
4) тканини з розрізним ворсом. Ця група має невелику питому вагу і оцінка якості таких тканин проводиться окремо.
Сумарна кількість балів на умовну довжину куска тканини в залежності від якості встановлюється: для якісних тканин – не більше 10 балів; для тканин, якість яких знижено на 2 % – не більше 30 балів.
Умовна довжина куска залежить від ширини тканини: для тканин шириною 80 см умовна довжина куска дорівнює 40 м; для тканин шириною від 80 до 100 см – 30 см; для тканин шириною більше 100 см – 23 м.
При відхиленні фактичної довжини куска від умовної допустиму суму балів місцевих дефектів зовнішнього вигляду перераховують на умовну довжину куска. Бали по поширених дефектах зовнішнього вигляду і по фізико-механічних показниках підсумовуються без урахування фактичної довжини куска.
Підлягає вирізу тканина з грубими місцевими дефектами, такими як:
– діри, підплетини і відриви основи – більше 1 см;
– плями одиночні – більше 2 см;
– масляний уток по довжині тканини – більше 1 см;
– недосічки – більше 5 ниток на 1 см;
– місця з відсутністю ворсу і начосу по довжині і ширині тканини – більше 5 см;
– порушення ткацького малюнку – більше 5 см;
– відтиск від шва; шви;
– смуги від зупинки фарбувальних і друкарських машин;
– зарубки фарбувальні і друкарські.
Виріз грубих дефектів проводять по всій ширині тканини по лінії меж розташування дефектних місць, а розріз – по місцю розташування дефекту. При цьому число відрізів у кусках і мінімальна їх довжина обмежується:
– у куску довжиною 19–20 м – допускається один відріз;
– у куску довжиною до 34 м – допускається два відрізи;
– у куску довжиною до 45 м – допускається три відрізи;
– на кожні наступні 15 м допускається один відріз.
У тканинах шириною до 65 см допускається довжина відрізу не менше 3 м (для тканин, призначених для торгової мережі) і не менше 6 м (для швейної промисловості).
У тканинах шириною до 80 см мінімальна довжина відрізу складає 2,5 м (для тканин, призначених для торгової мережі) і 3 м (для швейної промисловості).
У тканинах шириною більше 80 см мінімальна довжина відрізу в обох випадках допускається 1,5 м.
Кожний поширений дефект зовнішнього вигляду оцінюється в 11 балів і на умовну довжину не перераховується.
У тканинах, що відповідають технічним умовам контрактів, поширені дефекти не допускаються.
У тканинах, втрата якості яких складає 2 %, допускається один поширений дефект. Визначення розміру зниження якості бавовняних, штапельних і змішаних тканин по поширених дефектах зовнішнього вигляду повинно проводитися відповідно до вимог, зазначеними в таблиці 5 (див. додаток); оцінка місцевих дефектів зовнішнього вигляду – відповідно до вимог, зазначеними в таблиці 6 (див. додаток).
Визначення якості тканин з розрізним ворсом.Довжина куска тканини з розрізним ворсом, призначеної для торгової мережі, повинна бути не менше 15 м, тканини для швейної промисловості – не менше 20 м. Умовною довжиною куска вважають довжину куска у 20 м. При відхиленні фактичної довжини куска від умовної суму балів місцевих дефектів перераховують на фактичну довжину куска.
Допустиме число відрізів і довжина їх у куску:
– при довжині куска від 10 до 12 м – допускається один відріз;
– при довжині від 12 до 20 м – допускається два відрізи;
– при довжині більше 20 м – допускається три відрізи.
При ширині тканини до 65 см довжина відрізу тканини повинна бути: для тканин, призначених для торгової мережі – не менше 3 м, тканин для швейної промисловості – не менше 6 м; при ширині тканини до 80 см: для тканин, призначених для торгової мережі – не менше 2,5 м, тканин для швейної промисловості – не менше 3 м; при ширині тканини більше 80 см: для тканин, призначених для торгової мережі і швейної промисловості – не менше 1,5 м.
Визначення якості лляних тканин. Відповідно до ГОСТ 357-75 при визначенні сортності лляних тканин кількість місцевих дефектів зовнішнього вигляду розраховується на умовну площу 30 м2.
Тканини 1-го сорту за показниками якості повинні відповідати вимогам нормативних документів на конкретний вид тканини.
Для тканин 2-го сорту допускається відхилення від мінімальних норм 1-го сорту (у %, не більше):
– 1,5 – за шириною;
– 5,0 – за поверхневою щільністю;
– 2,0 – за числом ниток на 10 см;
– 5,0 – за розривним навантаженням.
Для визначення сорту за наявністю пороків зовнішнього вигляду залежно від призначення тканини поділяють на 7 груп:
– 1 – столові (для скатертин, салфеток);
– 2 – білизняні (для простирадл, наволочок, натільної білизни);
– 3 – рушникові (для лиця, господарських рушників);
– 4 – одягові (платтяні, сорочкові, костюмні);
– 5 – декоративні (для покривал, чохлів, шезлонгів, терасні, меблеві, матрацні);
– 6 – прикладні і пакувальні (для художніх робіт, бортові тканини, пакувальні);
– 7 – технічні (для спеціального одягу, парусини, фільтрувальні).
Пороки зовнішнього вигляду поділяють на місцеві і розповсюджені. Кількість місцевих пороків на умовну площу повинна бути не більше: для тканин з лляної пряжі – 8 для 1-го сорту і 22 – для 2-го сорту; для тканин з пачосової пряжі – відповідно 10 і 26 пороків. Розповсюджені пороки на лляних тканинах, на відміну від бавовняних, кількістю допусків не оцінюються і не сумуються з місцевими дефектами. Вони також не допускаються в 1-му сорті, а в тканинах 2-го сорту не допускається більше одного розповсюдженого дефекту, а за наявності в тканинах
2-го сорту одного розповсюдженого дефекту кількість місцевих дефектів на умовну площу 30 м2 не повинна бути більше 17.
Кількість місцевих дефектів зовнішнього вигляду на умовну площу 30 м2 розраховують за формулою, наведеною в ГОСТ 357-75.
Порядок відбору зразків
Якщо тканина за дефектами зовнішнього вигляду не відповідає технічним умовам контрактів, відбирається зразок не менше 0,5 м, що характеризує місцевий дефект, і не менше 1 м, що характеризує поширений дефект (при відборі зразків для дефекту «різновідтінковість» необхідно скласти акт відбору проб).
Для постачальника відбирається зразок з найбільш яскравими дефектами по всьому куску тканини. Цей зразок разом з рекламаційним актом направляється замовником експертизи постачальнику (виробнику).
На тканини з волокон і ниток усіх видів встановлюється такий метод відбору зразків тканин для лабораторних випробувань. Кількість зразків тканин відбирають у залежності від розміру партії відповідно до таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Порядок відбору зразків
| Кількість тканини в партії, м | Кількість зразків, вирізаних із відібраних кусків тканини, шт. |
| До 5 000 | |
| Понад 5 000 | 3 і додатково 1 від кожних наступних початих 5 000 м |
Зразок відбирається від окремого куска тканини з будь-якого його місця, але не від самого кінця. Відрізок тканини повинен відповідати вимогам нормативної документації, що встановлює допустимі мінімальні розміри відрізків. Зразки не повинні мати дефектів зовнішнього вигляду і повинні бути вирізані без надриву і розірвання.
До зразка повинен кріпитися ярлик з пломбою з указанням номера акта експертизи, номера контракту, кіпи, ящика, рулону, найменування тканини, артикулу, номера куска тканини і міри куска, від якого відібраний зразок, довжини зразка, найменування дефекту зовнішнього вигляду тканини.
На відібрані зразки експерт складає акт відбору й опломбовує зразок. Номер відтиску пломби експерт вказує в акті відбору зразків, у якому конкретно указує, за якими фізико-механічними показниками необхідно провести лабораторне випробування. Відібрані зразки разом з актом відбору направляються замовником у нейтральну лабораторію для проведення випробування за тими або іншими показниками.
У випадку невідповідності тканини показникам, обумовленим технічними умовами контрактів, проводиться відбір подвоєної кількості зразків для повторної перевірки їх у лабораторії. Результати повторних випробувань є остаточними. Лабораторні випробування за фізико-механічними показниками проводяться тільки за тими показникам, що є в технічних умовах контрактів.