Автоматизований (комп’ютерний) переклад
Переклад – вид інформаційної діяльності, потреба в якому щорічно збільшується на 15%, тому актуальним сьогодні є пошук раціональних шляхів вирішення проблеми швидкого та значного за обсягом перекладу. Цю проблему може розв’язати автоматизований (інші назви – комп’ютерний, або машинний) переклад.
Довгий час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з’явилася перша основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. На цій основі було започатковано теорію машинного перекладу.
Ідея автоматизованого перекладу виникла ще в 1924 р., а 1933 року радянському інженерові П.Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за принципом зіставлення механічним способом відповідників з різних мов. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміна вперше було зроблено 1954 року в Джорджтаунському університеті. Сьогодні створено багато експериментальних і практичних систем автоматичного перекладу, напр., системи SYSTRAN, LOGOS, ALPS, METAL, GETA, EUROTRA тощо, до яких входить понад 15 версій для різних пар мов.
У процесі перекладання комп’ютер працює на різних мовних рівнях: розпізнає графічні образи, робить морфологічний аналіз і переклад слів і словосполучень, аналізує синтаксис тексту (словосполучення і речення), проводить семантичні (смислові) перетворення, що забезпечує змістову відповідність уведеного й отриманого речення або тексту. Без розуміння «поведінки» слова в тексті, без аналізу контексту (оточення) певного слова та аналізу речення не може бути ніякого перекладу. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп’ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками. Тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є частиною проблеми створення штучного інтелекту.
Теорія машинного перекладу пройшла бурхливий період розвитку. За свій короткий вік вона зробила в загальну теорію перекладу не менший вклад, ніж існуючі теорії перекладу, здійснюваного людиною. Не можна, звичайно, забувати, що машинний переклад ввібрав у себе всі досягнення «домашинного» перекладу. Вирішальне значення в успіхах теорії машинного перекладу мало те, що його автори змушені були моделювати діяльність перекладача і забезпечити функціонування механізмів перекладу. Саме в машинному перекладі була виявлена необхідність окремо розглядати аналіз вихідного тесту і синтез тексту перекладу. На жаль, на відміну від перекладу, здійснюваного людиною, машинний переклад практичними результатами похвалитися не може. Але, можливо, це тільки наслідок недостатніх технічних можливостей, і отримання високоякісного машинного их можливостей, і отримання високоякісного машинного перекладу – це питання часу.
Сучасні програми комп’ютерного перекладу можна з успіхом використовувати, проте перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, мовних реалій (гордіїв вузол), слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів (пор. рос. і укр. луна), омонімів (английский смог може бути перекладено, напр., як англійський зміг), граматичних форм (человек мог – людина міг).
Сучасний стан мовного оформлення технічної літератури потребує вдосконалення. І основна роль у цьому належить редактору. Його завдання – забезпечити дотримання норм стандартизації викладу, досягти чіткої лінгвістичної структури технічного твору, сприяти покращенню розуміння та засвоєння матеріалу.
Таким чином, для редакторського вдосконалення якості мовного оформлення як конкретного технічного видання, так і технічної книги загалом, потрібно:
–стежити за логічністю, ясністю та точністю змісту;
–зберігаючи науковий стиль викладу та риси авторської манери письма, забезпечити належний рівень емоційного забарвлення тексту шляхом доцільного використання образних елементів, метафоризації мовлення з метою покращення читацького сприйняття;
–уникати використання термінів-дублетів, досягти однозначності й уніфікованості терміносистеми;
–вилучити іншомовні елементи, до яких існують відповідники в українській мові;
– перевіряти точність визначень понять за галузевими термінологічними словниками та державними стандартами.
Крім того, зважаючи на те, що український ринок у найближчому майбутньому продовжуватиме вимагати від перекладачів здатності перекладати як з іноземної мови рідною, так і навпаки, до змісту підготовки перекладачів у мовних вищих навчальних закладах України видається доцільним і перспективним включити навчання двостороннього перекладу.
Перевірте свої знання
1. Переклад у лінгвістиці поділяється на види. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) за формою;
2) за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
3) за загальною характеристикою суб'єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладного тексту;
4) за змістом;
5) за типом перекладацької сегментації тексту і за використовуваними одиницям перекладу;
6) за ознаками повноти і способу передачі значеннєвого змісту оригіналу;
а) внутрішньомовний, міжмовний, міжсеміотичний;
б) виконуваний перекладачем, авторський, авторизований, машинний, змішаний;
в) усний і письмовий;
г) суспільно-політичний, художній, науково-технічний, військовий, юридичний, побутовий;
д) поморфемний, послівний, пофразовий, абзацно-фразовий, цілотекстовий;
е) повний, неповний, скорочений, фрагментарний, аспектний, анотаційний, реферативний.
2. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) дослівний переклад, у якому можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають;
2) переклад, який точно передає зміст оригіналу, його стиль, при цьому відповідає всім нормам літературної мови;
3) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінкою;
4) стисла характеристика оригіналу, що являє собою перелік основних питань, іноді містить критичну оцінку;
а) реферативний;
б) адекватний;
в) анотаційний;
г) буквальний.
3. Переклад, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами:
1) суспільно-політичний;
2) виробниий;
3) технічний;
4) аспектний
4. Науково-технічну інформацію можна розподілити на такі основні потоки:
1) виступ, нарис, памфлет, фейлетон, дискусія;
2) дисертація, монографія, стаття, лекція, підручник, відгук, анотація;
3) закон, кодекс, доручення, акт, оголошення, розписка, лист тощо;
4) патентна література, науково-технічна періодика, неперіодичні видання.
5. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх. При аналізі та вибору одного із синонімів необхідно розрізняти синоніми:
1) смислові (ідеографічні);
2) стилістичні;
3) фразеологічні;
а) відрізняються своєю сполучуваністю з іншими словами;
б) відрізняються відтінками значення, ступенем інтенсивності вираження поняття;
в) відрізняються емоційною забарвленістю або відношенням до різних стилів.
6. До лексичних прийомів перекладу термінів належать транс кодування, калькування, опис значення. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) транскодування;
2) калькування;
3) опис заначення;
а) передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу;
б) прийом, що застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках;
в) побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу.
7. До лексико-семантичних та лексико-граматичних прийомів перекладу відносяться конкретизація, генералізація, експлікація, компресія, інверсія. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) процес, при якому одиниця більш широкого конкретологічного змісту передається в мові перекладу одиницею конкретрого змісту;
2) лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення;
3) зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів;
4) має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу;
5) більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту.
а) конкретизація;
б) генералізація;
в) експлікація;
г) компресія;
д) інверсія.
8. Під час перекладу для однорідної тематичної структури властиві певні зв’язки. Установити відповідність між парами літер та цифр, узгодивши їх:
1) зв’язок (наступна фраза ієрархічно підпорядкована попередній – від загального до конкретного, від загального до деталі тощо);
2) зв’язок (наступна фраза є вершиною ієрархії стосовно попередньої фрази – від конкретного до загального);
3) тематичний зв’язок (фрази, зв’язані одним і тим же предметом розповіді);
а) основний;
б) субтематичний;
в) макротематичний.
Контрольний тест
1. Охарактеризуйте основні форми й види перекладу.
2. Особливості буквального, адекватного, реферативного, анотаційного перекладів.
3. Які типові помилки можливі під час перекладу наукових текстів українською мовою?
4. Явище синонімії у практиці наукового перекладу.
5. Основні вимоги до перекладу термінів.
6. Назвіть особливості редагування наукового тексту. Шляхи виправлення помилок у змісті й будові висловлювань.
7. Переваги й недоліки автоматизованого (комп’ютерного) перекладу.