Основні положення традиційного і сучасного менеджменту

Менеджмент як практика виник у зв'язку із потребою власника підприємства (організації) делегувати повноваження щодо управління підприємницькою діяльністю професійному управлінцю (менеджеру) з метою досягнення цілей підприємства (організації).

Основу теорії і практики традиційного менеджменту складають шість основних положень. Вони стосуються масштабу, завдання, цілей і характеристики традиційного менеджменту.

Перше.Менеджмент - це управління бізнесом, а бізнес є унікальним і винятково справою підприємця.

Друге."Соціальні обов'язки" менеджера не можуть бути обмежені рамками економічних розрахунків, і є швидше стримуючими факторами й обмеженнями, покладеними на менеджмент, ніж його цілями і завданнями. Вони здійснюються поза підприємством і за межами звичайного робочого дня.

Трете.Основне завдання менеджера полягає в мобілізації енергії ділової активності для виконання визначених завдань. Критеріями є ефективність праці й адаптація до зовнішніх змін.

Четверте.Основну увагу менеджмент надавав саме робітникові фізичної праці - кваліфікованому або некваліфікованому, котрий розглядався як один із ресурсів і як один з основних елементів витрат. Найвище досягнення традиційного менеджменту полягає в тому, що
він за умов суспільної праці зробив робітника продуктивним. Головною турботою до другої половини XX ст. залишалися продуктивність й управління працею робітника; головним його досягненням були мобілізація, підготовка й управління великою кількістю робітників на виробництві.

П'яте.Менеджмент є наукою, принаймні науковою дисципліною, тобто він незалежний від культурних цінностей і особистих поглядів, як і елементарні операції арифметики, закони фізики або інженерні розрахунки. Водночас теорія і практика менеджменту вбачали у національній державі та її економіці природне середовище для ділового підприємництва.

Шосте.Менеджмент є результатом економічного розвитку. Менеджмент виник тоді, коли бізнес переріс господаря, котрий усе робив сам. Менеджмент виник на великих підприємствах (залізниця, сталеварні заводи, універсальні магазини та ін.). У ті сфери економіки, де підприємства були невеликими, менеджмент прийшов значно пізніше. Деякі з них і сьогодні управляються за принципом: один господар робить усе сам, маючи у кращому разі лише помічників.

Ці положення і сьогодні лежать в основі теорії і практики менеджменту, особливо у розвинутих країнах..

Особливістю сучасного менеджменту передусім є те, що однією з головних його функцій стає підприємницька. Підприємництво перетворюється на ядро менеджменту. Успішна підприємницька діяльність неможлива, якщо не впроваджуються новації. Сучасний менеджер, як уже зазначалося, має бути новатором, протистояти консерватизму, орієнтувати підприємство на постійні зміни, на вдосконалення технологічного та органі­заційного процесу залежно від кон'юнктури ринку.

Суть сучасного менеджменту зводиться до добре налагод­женої системи з чіткою ієрархією і відповідними відносинами відповідальності. Менеджер-підприємець, навпаки, надає перевагу корпоративній погодженості: "горизонтальній" організації з відносною відповідальністю, що "підриває" його владу, але тут панує клімат, що це компенсує - довіра.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку.

У зв'язку з цим - завдання менеджменту це:

♦ забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників, які мають високу кваліфікацію;

♦ стимулювання роботи працівників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці та встановлення більш високої заробітної плати;

♦ постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація всіх існуючих підрозділів;

♦ постійний пошук і освоєння нових ринків.

До завдань, які вирішуються в менеджменті, також відносять:

♦ визначення конкретних цілей розвитку підприємства;

♦ виявлення пріоритетності цілей, їх черговості та послідовності вирішення;

♦ розробка стратегії розвитку підприємства, господарських завдань і шляхів їх вирішення;

♦ розробка системи заходів для вирішення проблем, що плануються на різні часові періоди;

♦ визначення необхідних ресурсів і джерел їх покриття;

♦ встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.