Біржа: види та їх функції
Біржа – це певний заклад, приміщення у якому укладаються угоди про купівлю-продаж цінних паперів, валюти, товарів та інших предметів, що реалізуються за стандартними ознаками та зразками.
Розрізняють такі види бірж:
- товарна
- фондова
- праці
- валютна
Типи і види бірж
Залежно від масштабів державного втручання у біржову торгівлю можна визначити три основні типи бірж:
1. Приватні біржі, їх членами є вільні акціонерні товариства та приватні компанії, які мають право зі свого середовища обрати адміністративні та виконавчі органи. Прикладом може бути Амстердамська біржа. Такого типу біржі діють і в Україні. Зокрема, з 10 діючих у Києві товарних і фондових бірж до типу приватних можна цілковито віднести Києво-Печерську товарну біржу, яка заснована 1992 р. з ініціативи Спілки незалежних бірж і діє на засадах приватного капіталу. Вона розпочала регулярне співробітництво більш як із 20 біржами країн СНД. На перспективу ця біржа передбачає проведення об'єднаних регіональних торгів за єдиним лотом, вдосконалення структури брокерської мережі та ін. Право участі в торгах Києво-Печерської біржі може отримати кожен підприємець, який зробив відповідний місячний внесок і взяв участь у створенні страхового фонду біржі.
Держава не втручається в діяльність таких бірж. Сьогодні значна частина бірж є приватними. Вони краще задовольняють потреби у веденні торгових операцій і обмежують спекуляцію.
2. Публічні товарні біржі - це державні організації оптової торгівлі. Управління ними здійснюється особливими бюро, які обираються маклерами й затверджуються урядом. Відвідувачі тут являють собою лише публіку, яка не бере ніякої участі в управлінні. Такою, приміром, є Паризька біржа. Управляє нею синдикативна камера, яка складається з синдика та його помічника.
3. Переважає нині такий тип біржі, коли держава здійснює лише обмежене втручання, розробку законодавства, яким регламентується біржова торгівля, прийняття інших законодавчих актів. Через них, прямо не втручаючись у внутрішні справи та функції бірж, Держава підтримує їхню діяльність, гарантує виконання умов біржових угод, а також забезпечує уніфікацію правил торгівлі.
Становлення організованого ринку товарів і капіталів в Україні гальмується, зокрема, тим, що більшість угод на прямий товарообмін і договорів поставок укладається безпосередньо агентами підприємств з постачання та збуту на регіональних ярмарках. Хоч оборот ярмаркової торгівлі зростає, і ця форма товарообміну має велике значення, проте тут укладаються переважно угоди про закупівлю партій товарів і на довгострокові періоди. Водночас у товаровиробників виникає досить часто потреба у продажу чи закупівлі малих партій товарів, причому оперативно.
Для задоволення таких потреб функціонує розгалужена мережа підприємств, що спеціалізується на дрібнотоварній торгівлі. Однак пропоновані в них товари, як правило, не є дефіцитними, а часто й застарілими. З середини 1990 р. єдино можливим місцем для вільного придбання дефіцитних товарів стали аукціони. Аукціон - публічний продаж товарів, де речі купуються тією особою, яка запропонувала за неї найбільшу суму грошей. До участі в діяльності аукціону допускаються всі ті, хто своєчасно подали заявку на участь та інші необхідні документи і внесли в установленому порядку суму застави у 10% від початкової ціни об'єкта продажу. Особам, допущеним до участі в аукціоні, видається квиток учасника, який включає номер лота і основні умови аукціону. Для осіб, які не є учасниками аукціону, продаються вхідні квитки, ціна яких встановлюється продавцем.
Аукціонна торгівля дещо поліпшила можливості підприємств задовольнити свої поточні потреби, але вона проводилася безсистемне, часто за відсутності достовірної інформації про асортимент, стандарти та технічні характеристики товарів. Про стан аукціонної торгівлі свідчить і те, що її загальний обсяг досяг лише 0,1% загальної безлімітної торгівлі.
В умовах масового переходу підприємств до вільної господарської діяльності й розвитку бартерних відносин гостро постало питання про негайне відкриття бірж як демократичних швидкодіючих торгово-посередницьких інститутів ринкової економіки. Щоб стати членом біржі, слід лише подати заяву до біржового комітету, дотримуватися вимог статуту, сплатити вступний внесок та щорічні членські внески. У разі виходу з біржі вступний внесок повертається повністю.
Проте чи вигідно виходити з біржі? Адже її члени одержують повноцінну безкоштовну інформацію, офіс у приміщенні біржі, а також мають своїх постійних представників та брокерів. При розгляді заяв на торги переваги надаються також членам біржі та тим, хто виробляє продукцію або може поставити товари і сприяє діяльності біржі.
На торги допускаються лише покупці: члени біржі - безплатно, а всі інші мають сплатити за вхід певну суму грошей. Зібрані кошти витрачаються на відшкодування витрат біржі на організацію торгів. При цьому реальна можливість придбати потрібний товар, інформацію, яку можна ефективно використати для розвитку виробництва, набагато цінніші, ніж вартість сплаченого. Вже нині біржі поряд з бартерними операціями розпочинають лізинг, продаж технологій тощо, що посилює їхню заінтересованість у біржових торгах. Багатопрофільність біржових операцій зумовила функціонування трьох основних видів бірж: товарних, фондових і валютних.
Інше джерело
Види бірж
Біржі класифікують залежно від виду біржового товару, принципу організації, правового статусу, рівня спеціалізації, місця і ролі в світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах та інших ознак.
За видом біржового товару в світовій практиці прийнято виділяти такі види бірж: товарні (в тому числі товарно-сировинні), фондові, валютні біржі і біржі праці.
За принципом організації (ролі держави в створенні бірж) розрізняють публічно-правові (державні) біржі та приватноправові (приватні).
Публічно-правові біржі (відкритого типу) діяли в дореволюційній Росії. Такі біржі перебувають під контролем або безпосередньо ними керують спеціальні органи управління. Членом такої біржі може стати будь-який підприємець, якого занесено в біржовий реєстр і який є її співзасновником.
Особи не члени біржі допускаються до здійснення торгових операцій відповідно до придбаних ними разових квитків. Біржі такого виду функціонують в Європі (Франції, Бельгії, Нідерландах).
Приватноправові біржі діють в Англії, США та Інших країнах. На цих біржах доступ відкрито тільки для вузького кола осіб, які входять до біржової корпорації. Кількість членів таких бірж обмежена. Біржа цього виду є пайовим товариством, статутний капітал якого складається з певної кількості паїв (сертифікатів). Кожний член біржі повинен бути власником хоча б одного паю (сертифікату), який дає йому право укладати угоди в приміщенні біржі.
За правовим статусом створені біржі в основному реєструвалися як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Така форма організації бірж пояснюється рівнем ділової і економічної культури, історичними традиціями, а також відсутністю жорсткої правової основи, яка регламентує їх створення і функціонування. Це надавало засновникам бірж більшу свободу при підготовці необхідних документів, давало змогу закласти такий механізм управління і розподілу прибутку, який найбільшою мірою влаштовував би їх. Засновників приваблювало й те, що біржу у формі товариства з обмеженою відповідальністю можна було зареєструвати в місцевих органах влади.
Оскільки держава має стимулювати роботу бірж, орієнтованих на некомерційний характер діяльності, з 1995 р. біржі починають перетворюватися на некомерційні асоціації.
За формою участі в торгах біржі бувають відкритими і закритими.
В торгах на відкритих біржах, крім постійних членів, можуть брати участь й інші бажаючі, які придбали відповідне право. Відкриті біржі бувають двох типів:
«ідеально» відкриті біржі, на яких контрагенти можуть не користуватися послугами брокерів-посередників. На таких біржах забезпечується вільний доступ до біржового кільця клієнтів-продавців і клієнтів-покупців. «Ідеально» відкриті біржі характеризуються прямими зв'язками виробників і споживачів;
відкриті біржі змішаного типу, на яких безпосередньо і водночас з продавцями і покупцями працюють дві групи посередників: брокери — від імені та за рахунок клієнтів, і дилери — від свого імені та за свій рахунок.
Згідно зі статутами, більшість товарних бірж у нашій країні є закритими. З метою збільшення біржового обороту інколи до участі в торгах залучаються й клієнти (продавці і покупці) шляхом надання їм за визначену плату статусу разового чи постійного відвідувача.
Ступінь відкритості біржових зборів безпосередньо пов'язаний з торговою стратегією біржі. Часто для пожвавлення торгівлі відкритість біржі використовують в рекламних цілях. Відкриті біржі — це більш демократичний і привабливий для клієнтів спосіб участі в торгах, на яких непрофесійним учасникам надаються послуги брокерів.
Створення необхідної біржової інфраструктури і вдосконалення біржової торгівлі призводять до більш закритого характеру діяльності бірж.
Торги на закритих біржах зорієнтовані на професіоналів, формування ділових зв'язків на основі взаємної довіри між торгівцями, для співпраці яких необхідною умовою є обмежена кількість випадкових відвідувачів біржі.
Отже, для біржі, яка захищає інтереси біржових посередників, закритий характер привабливіший і відповідає самій суті концепції біржі як організації (асоціації) торгівців (посередників), яку створено для забезпечення торгівлі й задоволення їхніх інтересів.
За номенклатурою товарів біржі поділяються на універсальні, спеціалізовані і вузько - й широко-спеціалізовані.
На універсальних біржах широкого попиту торгівля ведеться різного роду товарами.
Спеціалізовані біржі мають спеціалізацію за певними групами товарів.
Вузькоспеціалізовані біржі здійснюють операції лише по кількох видах товарів.
Основними функціями біржі є:
1.ю Організація біржових зборів для проведення гласних публічних торгів. Вона включає:
організацію біржових торгів;
розробку правил біржової торгівлі;
матеріально-технічне забезпечення торгів;
навчання персоналу біржі;
розробку кваліфікаційних вимог до учасників торгів.
2. Розробка біржових контрактів. Ця функція включає:
стандартизацію вимог до якісних характеристик товару;
стандартизацію розмірів партій активу, який лежить в основі контракту;
вироблення однакових вимог до розрахунків за біржовими угодами.
3. Біржовий арбітраж, або вирішення спорів, які виникають по укладеним біржовим угодам у ході біржових торгів. З одного боку, арбітраж виступає як міра виявлення торговців, які намагаються діяти шляхом обману, шахрайства, а з іншого – як спосіб улагодження помилок, які виникають у ході торгів з різних причин.
4. Ціннісна функція біржі має два аспекти:
виявлення і регулювання біржових цін. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, тобто фіксування на біржі протягом кожного дня її роботи. Концентрація попиту та пропозиції на біржі, укладення великої кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну і роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції;
ціноутворююча і цінопрогнозуюча функції. Масовий характер біржових угод і їхні величезні масштаби перетворюють біржові ціни в представницькі ринкові ціни на біржові товари, які звичайно лежать в основі утворення цін на багато інших товарів. Тому біржові ціни виконують функцію ціноутворення.
На біржі торгують товарами (контрактами) з постачанням через кілька місяців після дати укладення угоди. Тим самим відбувається процес щоденного прогнозування цін на майбутні дати постачання товару, тобто відбувається реальне цінопрогнозування і не тільки на біржові товари, але і на всі ті активи, які засновані на цих біржових товарах.
Функція хеджування або біржове страхування учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін. Функція хеджування ґрунтується на використанні механізму біржової торгівлі ф’ючерсними контрактами. Суть цієї функції полягає в тому, що торговець-хеджер (той, хто страхується) повинен стати одночасно і продавцем товару, і його покупцем.
У цьому випадку будь-яка зміна ціни товару нейтралізується, оскільки виграш продавця є одночасно програшем покупця і навпаки. Виробники товару хеджуються, як правило, від зниження цін на їхню продукцію, а покупці – від підвищення цін на продукцію, яку вони закуповують.
5. Спекулятивна біржова діяльність. Це комерційна форма біржової діяльності з метою одержання прибутку від гри на різниці в цінах купівлі-продажу біржових активів. Вона нерозривно пов’язана з функцією хеджування. Ризик, від якого позбавляється хеджер на біржі, приймає на себе спекулянт – будь-яка особа, компанія, котрі бажають одержати прибуток, діючи за принципом : «купити дешевше, продати дорожче».
6. Функція гарантування виконання угод. Досягається за допомогою біржових систем клірингу і розрахунків. Для цього біржі використовують системи безготівкових розрахунків, залік взаємних вигод і зобов’язань учасників торгів, а також організують їх виконання.
7. Інформаційна функція біржі. Всі дані про біржові ціни, компанії, що торгують на біржі, про ринкову кон’юнктуру, прогнози щодо різних ринків біржа надає до ЗМІ. Інформаційна діяльність сучасних бірж настільки значна, що до 30% своїх доходів вони одержують від продажу біржової інформації.
Класичні функції бірж.
Основні:
* концентрація попиту і пропозиції в одному місці, шляхом залучення до біржових угод максимальної кількості учасників, що сприяє збалансованості біржових товарів, формує реальний інформаційний простір, який регулює оптимальні обсяґи як виробництва, так і споживання. Одним із важливих моментів у цьому зв'язку є формування мережі регіональних бірж;
* формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції, оскільки біржа як "лабораторія цін" характеризує поточне співвідношення попиту і пропозиції, умови поставки, сплату та інші складові, що формують ефективність біржової торгівлі;
* регулювання оптового товарообігу, оскільки, спираючись на ринкові закони, існує можливість його упорядкування, найбільш ефективними шляхами здійснювати просування товарів від виробника до споживача при мінімізації пов'язаних з цим витрат;
* прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці;
* кваліфіковане посередництво між покупцем і продавцем завдяки участі на біржах досвідчених посередників, які володіють інформацією про біржову кон'юнктуру, що обумовлює прискорення товарних та грошових потоків у виробництво продукції певних обсягів тощо;
* зближення продавців і покупців у просторі і часі виявляється в активному просуванні біржової торгівлі на регіональні товарні ринки та взаємоузгодженні поточних і перспективних інтересів продавців та покупців через механізм форвардних і ф'ючерсних угод;
* боротьба з монополізмом на товарному ринку виявляється через залучення до біржової торгівлі широкого кола продавців і покупців, що сприяє створенню умов для активізації різноманітних форм конкуренції;
* досягнення мінімізації комерційного і фінансового ризику, оскільки біржа через хеджування та опціони відпрацьовує свій власний механізм страхування цінового ризику;
* інформаційне забезпечення учасників товарних ринків передбачає надання максимальної за обсягами інформації для учасників біржового та позабіржового ринку про стан попиту, пропозиції, ціни, конкуренції на товари.
Допоміжні:
* стандартизація біржового товару, для спрощення процесу торгів;
* арбітраж між учасниками біржових угод, який забезпечує захист майнових прав та законних інтересів учасників;
* розрахункові операції через створення на біржах Розрахункових палат, які здійснюють розрахунки за укладеними угодами, стягнення грошових застав, проведення клірингових операцій;
* різноманітні послуги інформаційного та консалтингового характеру, які пов'язані з укладенням угод і прискорюють процес їх формування;
* формування прибутку державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків, мита та інших обов'язкових платежів, що формують доходи відповідних бюджетів.
Товарна біржа
Товарна біржа - особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропонування цих товарів у масштабах регіону, республіки, співдружності країн й світового ринку. Відмітною особливістю торгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки. Угоди укладаються на основі пред'явлення та огляду встановлених форм документів, що регламентують номенклатуру, обсяг, терміни, форму доставки, а також ціну товару і деякі інші умови. Так діють вже 63 товарних біржі України.
Головною метою їхньої діяльності стало наповнення товаропровідної мережі тими матеріальними ресурсами, які можна реалізувати за вільними цінами. Товарна біржа особливо важлива для малих і середніх фірм та інших підприємницьких структур, Що зароджуються. Водночас це не суперечить тому, що біржа як самостійне підприємство ринкової економіки дбає про піднесення прибутковості своєї діяльності. Про це недвозначно заявило понад 45% товарних бірж. Щоб забезпечити стабільність своєї діяльності, вони шукають оптимального поєднання торгового процесу з отриманням нормального прибутку. Інакше втрачається будь-який сенс біржових торгів, які стали найзручнішим видом оптової торгівлі. Саме це і є головною об'єктивною причиною швидкого розвитку системи товарних бірж. За своїм статутом товарні біржі виступають як торговельно-господарські організації з правом юридичної особи, які створюється союзами підприємців і торговців, щоб формувати оптовий РИНОК шляхом організованої й регульованої біржової торгівлі, здійснюваної у формі гласних публічних торгів. Товарні біржі можуть створювати союзи, об'єднання, асоціації, мати філіали та інші відособлені підрозділи. Безпосередньо сферою діяльності товарної біржі є організація та регулювання біржової торгівлі. Правилами, які виробляє кожна біржа, передбачено ряд умов, які, зокрема, зобов'язують учасників торгів безумовно виконувати взяті зобов'язання, гарантується рівноправність і свобода вибору та дій для всіх учасників, вимагається обов'язкова підзвітність законодавчим і податковим структурам, наявність системи та уніфікованих форм документів, регламент ведення торгів, порядок фінансових розрахунків і ряд інших. При цьому біржа не має права займатися іншою діяльністю, в тому числі здійснювати вклади в банки, купувати акції тих підприємств, які не беруть участі в біржових операціях. Водночас біржі покликані координувати свою діяльність, захищати інтереси своїх членів і здійснювати спільні програми з іншими товарними біржами, але не можуть створювати монопольні об'єднання.
Основними характеристиками товарної біржі є такі:
1) створення на них сприятливих умов для здійснення купівлі-продажу не самих товарів, а контрактів на їхні поставки;
2) укладання контрактів щодо стандартизованих товарів, тобто таких, які можна продавати великими партіями за зразками або технічними умовами, описаними в контрактах;
3) регулярність торгів, що допомагає зосередити на біржі велику кількість покупців та продавців й визначити базисні ринкові ціни;
4) вільна купівля-продаж контрактів, коли покупець вільно вибирає продавця, а продавець - покупця;
5) дія вільних ринкових цін, які складаються під впливом реального співвідношення попиту та пропонування;
6) здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;
7) активна й безпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів);
8) наявність типізації контрактів і мінімальних партій поставок, що значно спрощує ведення торгів;
9) збір, обробка й поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.
Залежно від того, яку участь у біржових торгах беруть відвідувачі, товарні біржі поділяються на відкриті й закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржові брокери, а на відкритих, крім них, торгові угоди укладають також відвідувачі. Сучасні біржі на Заході в основному закриті.
За характером операцій розрізняють товарні біржі реального товару й ф'ючерні. Продаж контрактів на біржах реального товару супроводжується, як правило, наступною поставкою товарів. На біржу з реальним товаром він доставляється у строго визначених розмірах і продається у вигляді біржових одиниць, що відповідають або вмісту транспортного засобу (вагон), або ж місця за обсягом і вагою (кіпа бавовни). Фактичні величини продажу називаються лотами, тобто партіями. Кожна партія має бути числом, що є кратним біржовій одиниці. Це означає, що самі партії не можуть встановлюватися продавцем і покупцем довільно і мати індивідуалізовані обома сторонами параметри. Головним наслідком стандартизації кількісної сторони біржової торгівлі є демонополізація попиту і пропозиції, недоцільність виробництва і споживання некратних біржових одиниць і партій у виробництві, постачанні і замовленнях, а отже, і неможливість висунення якихось особливих вимог щодо кількості й ціни.
Щоб біржовий механізм працював нормально, визначено такі головні ознаки біржового товару:
а) стандартність. Без неї не можна досягти демонополізації умов виявлення попиту й пропозиції товарів і забезпечити вільну конкуренцію. Якщо товар неповторний і не може бути відтворений, то його місце не на біржі, а на аукціоні, де й встановиться ціна загальновизнаним способом;
б) первинна обробка. За американськими правилами цілком готові товари, кінцеві продукти промислового виробництва також не повинні допускатися до продажу на біржі, тому що збільшення чи зменшення їх виробництва значною мірою може маніпулювати цінами на них. Ідеальним біржовим товаром має бути той продукт, що пройшов первинну переробку, тобто сировина і напівфабрикати;
в) серійність і масовість виробництва. Щоб стати біржовим товаром, продукт має бути масовим і не монополізованим. Товаровиробник за цих умов не повинен бути монополістом, тобто одним продавцем чи покупцем.
На ф'ючерних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Ф'ючерні угоди не супроводжуються поставками товарів, їх результатом є ліквідація контрактів і розрахунки між брокерами на базі різниці цін. Переважна більшість бірж у світі є ф'ючерними, а 95-97% обороту бірж становить торгівля ф'ючерними контрактами.
Економічний механізм діяльності ф'ючерної біржі спирається на передбаченні цін на певний товар. Добре знання процесу ціноутворення і взаємодії чинників, що його визначають, дає можливість прогнозувати рух цін у майбутньому. Тому діяльність ф'ючерних бірж стабілізує товарний ринок і господарські зв'язки, забезпечує швидке досягнення збалансованості попиту і пропозиції на ринку. І навпаки, перебої у функціонуванні даного механізму здатні привести до порушення збалансованості товарного ринку. Тому діяльність ф'ючерних бірж чітко регламентується законодавством і правилами їхньої діяльності.
Перші успішні спроби запровадити ф'ючерну торгівлю вже зроблено в Росії, Казахстані й Азербайджані. Україна відстає у запровадженні цієї ефективної форми торгівлі, без якої біржі не здатні відігравати відчутну роль в національній економіці. Адже ф'ючерні ринки дають первинну інформацію про ціни. Вони також страхують від ризику коливання цін, що вносить в оптову торгівлю елементи надійності, плановості й гарантованості щодо отримання закуплених товарів у визначений строк.
Біржі реального товару нині збереглися лише в країнах з недостатнім рівнем розвитку ринкової економіки. В Україні вони також переважають. Це свідчить про те, що складний процес еволюції економіки України до ринку лише започатковано.
Після того, як угоди з реальним товаром будуть цілком стандартизовані й уніфіковані, вони поступово переростуть у форвардні, а потім і в ф'ючерні контракти. Щоб ф'ючерні біржі посіли в біржовій торгівлі належне місце, необхідно виробити відповідну законодавчу та нормативно-технічну базу, погодити форми документації, організувати систему сертифікації біржових контрактів, розбудувати систему біржового складування та варантообігу, вирішити інші організаційні проблеми.
Найважливішими передумовами формування ринку ф'ючерних контрактів в Україні є:
а) наявність у достатній кількості трьох класичних біржових товарів - зерна, металу, цукру, попит на які не спадає ні на внутрішньому, ні на світовому ринках, їхня якість має цілком відповідати світовим стандартам;
б) створення високопрофесійних центрів сертифікації. Наприклад, у Донецькому інституті кольорових металів, в науково-дослідних інститутах зернових культур та цукрових буряків вже склався достатньо кваліфікований організаційний та інтелектуальний потенціал для авторитетних експертиз. Центрами визнаних у світі експертиз здатні стати академічні й дослідні інститути;
в) наявність розгалуженої взаємозв'язаної транспортно-складської інфраструктури. Навіть її нинішній рівень можна легко пристосувати до впровадження загальної схеми ф'ючера. Для того, щоб здійснити перехід до ф'ючерних контрактів, потрібно розробити і прийняти Закон України про біржову торгівлю ними, положення про державну комісію, яка здійснюватиме нагляд за їх укладанням, положення про арбітражне врегулювання спорів, а також залучити в сферу торгівлі дилерів Заходу. На міжбіржовому рівні необхідно скласти типовий примірник ф'ючерного контракту, затвердити правила торгівлі ним, порядок скасування угод, що застрахувало б торговців від ризику.
На товарних біржах здійснюється також опціонна торгівля. Опціон - привілей, який купують, сплативши додатково певну суму грошей для отримання товару за заздалегідь встановленою ціною протягом певного строку. Опціонна торгівля на товарній біржі означає можливість через сплату певної суми грошей - премії - одержати привілейовані гарантії отримання товару за наперед визначеною ціною і протягом обумовленого строку. Здебільшого це - торгівля коштовностями, валютою, іпотекою, індексами акцій, відсотковими ставками, індексами цін тощо.
Загалом же діяльність товарних бірж в Україні ще мало помітна. Загальними рисами товарних бірж є невисока ділова активність, незначна кількість укладених угод, низький рівень ліквідності тощо. Тому товарні біржі ще не стали центрами ціноутворення, оптової торгівлі та формування переважної більшості господарських зв'язків. А серед найбільших бірж світу передусім слід назвати "Чикаго Борд оф Трейд". Тут визначаються ціни та укладаються контракти на пшеницю, кукурудзу, овес, соєві, боби, срібло, золото. Значний обсяг торгівлі припадає на державні цінні папери, банківські депозити, іпотеку, індекси курсів акцій та муніципальних облігацій.
Друга за величиною біржа в світі - "Чикаго Меркентайл еке-чейндж". Продаж товарів тут - тільки невелика частина її обороту. Так, у 1989 р. товарних угод було укладено лише близько 8 млн. із загальної кількості 87 млн.
Решта 79 млн. угод припадає на контракти, що стосуються торгівлі валютою, євродоларами, депозитами, державними цінними паперами та індексами цін. Крім цього, було укладено понад 17 млн. опціонних угод.
Наступними за обсягом біржової торгівлі йдуть: "Нью-Йорк Меретайл екечейндж", Паризька біржа "Матіф", Лондонська міжнародна фінансова біржа, Нью-Йоркська товарна біржа, Сіднейська ф'ючерна біржа, Лондонська біржа металів. Для провідних бірж світу характерна спеціалізація. Наприклад, у США нині діють 8 бірж, які спеціалізуються на продажу рослинницької продукції, продуктів тваринництва, коштовностей, металевих руд, енергоносіїв, сирої нафти, газу, продуктів нафтопереробки. Є спеціальна біржа, яка регулює всю фінансову інфраструктуру, тобто підтримує конвертованість валют.
Звичайно, надто малий строк минув з часу відновлення біржової торгівлі в Україні, щоб можна було досягти такого рівня спеціалізації. Проте цей процес швидко зростає. Тому незабаром поряд з біржовим синдикатом "Метал України", "Нікополю" (м. Нікополь), "Південна Пальміра" (м. Одеса) з'являться нові спеціалізовані центри, які вивчатимуть попит та пропонування, формуватимуть ціни, здійснюватимуть інформаційне обслуговування клієнтів.
Товарні біржі посядуть також належне їм місце у системі оптової торгівлі. Але для цього належить ще багато зробити. В тім числі й держава має взяти активну участь у формуванні вільних від монополізму цін, у стимулюванні насичення й збалансування ринку товарів. В умовах лібералізації цін і свободи вибору партнерів можливі банкрутства деяких бірж, особливо тих, що торгують небіржовим товаром. І навпаки, біржі хлібопродуктів, металів, лісу, нафтопродуктів та інші, що торгують класичним товаром, успішно розвиватимуться.
Валютна біржа
Валютна біржа - ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, зливків та виробів з благородних металів. Головним завданням валютних бірж України є: організація і проведення операцій купівлі й продажу іноземної валюти, сприяння формуванню регулюванню ринкового курсу гривні.
Питання розбудови ринку та входження економіки України у світове господарство, становлення конвертованості національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватися без валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плавання курсів валют; без неї не можна подолати монополію Національного банку та Зовнішекономбанку. Функції валютної біржі могли б виконувати й незалежні комерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення операцій з усіма валютами.
Валютна біржа - не лише місце торгівлі валютами, а й важливий організуючий чинник банківської політики. Вона організовує валютні торги й проводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповідно до домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних валют по відношенню до національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку з метою регулювання (підтримки) поточного валютного курсу національної грошової одиниці.
Право на участь у торгах валютної біржі (і право стати її членами) мають лише зареєстровані банки та фінансові підприємства, що одержали офіційний дозвіл (ліцензію) Національного банку. Для цього вони направляють пакет документів на ім'я Голови біржової ради: заяву, копію статуту, копію свідоцтва про реєстрацію, річний баланс та баланс фінансово-господарського стану за останній квартал, реєстраційну картку, список кореспондентських рахунків, показники обсягу банківського обслуговування клієнтів, список ділерів, уповноважених проводити операції, і вносять вступний членський внесок, який не повертається.
Члени валютної біржі мають право брати участь у біржових операціях за свій рахунок і від власного імені, а також за дорученням клієнтів. Для купівлі (продажу) іноземної валюти клієнт подає на біржу заяву, вказує мету використання валюти (наприклад, на купівлю товарів і послуг, реалізацію права на інтелектуальну діяльність, для переведення за кордон дивідендів тощо). Придбана валюта відноситься на спеціальний рахунок клієнта в уповноваженому банку з правом її використання протягом 60 днів на цілі, вказані в заяві. Якщо ж вона за цей строк не буде реалізована, то уповноважений банк зобов'язаний продати її на наступних біржових торгах. При цьому, коли поточний курс долара виявиться вищим, ніж був на день придбання валюти, курсова різниця перераховується на користь Національного банку України, якщо ж нижчий, то збитки відносяться на рахунок клієнта. Відсотки на спеціальному рахунку не нараховуються.
Для встановлення ринкового курсу за початкову ставку приймається курс, зафіксований на попередніх торгах. Залежно від співвідношення попиту й пропонування маклер надалі підвищує його або ж понижує. Коли зниження (підвищення) курсу перевищує 10% від початкового, то маклер має право оголосити перерву в біржових торгах для проведення нарад з Національним банком України, а за необхідності - і з членами біржі для прийняття стабілізаційних заходів. Якщо з'ясується, що подібні коливання мають спекулятивний характер, то біржові торги можуть припинятися. Мінімальна величина купівлі (продажу) валюти становить 10 тис. дол.
У травні 1994 р. на Придніпровській товарній біржі вперше в Україні відбулися пробні торги валютними ф'ючерами, а починаючи з червня їх проводять регулярно, тричі на тиждень - понеділок, середу, п'ятницю. Створено тут також розрахункову палату, яка виступає гарантом виконання зобов'язань за контрактами. Вона обслуговує учасників торгів як біржовий мінікліринговий банк. Членами розрахункової палати можуть бути лише члени Придніпровської товарної біржі. Розрахункова палата складається з 20 членів, серед яких банки: "Новий", "Дніпро-сервіс" та фірми: "Інфотех", "Вісімдесят", "Дал-інвест", "Ельф" та ін. Члени розрахункової палати можуть виступати на торгах і як продавці, і як покупці. За їх посередництвом у торгах можуть брати участь державні підприємства, комерційні структури, приватні особи, які заплатили певний процент комісійних.
На початку торгів контракти укладалися лише з рублями. Проте торгівля фінансовими ф'ючерами - справа перспективна, тому біржа швидко розширює діапазон торгів з іноземними валютами. Покупців і продавців приваблює можливість не тільки застрахуватися від збитків і стабілізувати свої доходи, тобто зафіксувати наперед курс майбутньої купівлі-продажу, а й перспектива отримати доход, доповнений за рахунок гри на курсах валют. Торгівлю валютними опціонами розпочала й Українська фондова біржа. Щоб отримати права на продаж відповідних іноземних валют, усі бажаючі мають внести заставу в українській грошовій одиниці.
Оформлення укладених угод і безпосередні розрахунки здійснюються за допомогою біржових посвідчень і операційних листів як невід'ємних частин біржових посвідчень у двох примірниках. У них вказано банківські заклади, в яких відкрито кореспондентські рахунки учасників торгів, строки й способи проведення розрахунків, відповідальність за порушення умов і строків розрахунків. Тих учасників, які не мають на своїх рахунках достатньої кількості для продажу (купівлі) іноземної валюти, до торгів не допускають. На основі заповнених біржових посвідчень і операційних листів на другий день після дня торгів здійснюються розрахунки у тих банківських закладах, у яких відкриті кореспондентські рахунки контрагентів.
Фондова біржа
Фондова біржа - інституційно організований ринок, на якому обертаються цінні папери найвищої якості, а операції здійснюються професійними учасниками ринку цінних паперів. На фондовій біржі встановлюється ринкова ціна чи курс акцій залежно від співвідношення попиту та пропозиції.
Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Перейнявши від товарної біржі інструментарій торгівлі, фондова біржа досить швидко залишила позаду свою попередницю. У XVII-XVIII століттях фондова біржа періодично ставала епіцентром підвищеної ділової активності, що часто закінчувалася крахом шахрайських, фіктивних підприємств, чиї акції стали причиною ажіотажу. Це був час зародження акціонерних підприємств - вони виникали як епізодичні, випадкові, незакономірні, оскільки обслуговували специфічні потреби, але це гальмувало їх розвиток. Варто пригадати акціонерні компанії типу Ост-Індських (одна була заснована в Голландії, інша - в Англії). Вони виступали формою, в якій монополія на торгівлю з колоніями надавалася групі купців. Більш ідеальною виявилася саме акціонерна форма, оскільки вона дозволяла деякою мірою потенційно забезпечити "соціальну справедливість" і зрівняти привілеї, що отримували купці, які об'єднувалися в такі компанії, їх акції емітувалися досить широко, щоб кожний бажаючий міг їх придбати, а з ними - і доступ до прибутків від колоніальної торгівлі.
Якщо акціонерні товариства, які виникали в цей час, сприяли могутньому поштовху розвитку фондової біржі, то масовий перехід до акціонерної форми, що розпочався у другій половині XIX ст., закріпив за нею пальму першості у біржовому світі: без фондової біржі акціонерна справа по-справжньому розвиватися не може.
Отже фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.
В Україні фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону "Про цінні папери і фондову біржу", інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі.
Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності стосовно цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 тис. грн.
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України (Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями, розділ II, ст. 32, 33).
За організаційно-правовою сутністю фондова біржа є фінансово-посередницькою структурою, де, згідно з чинним законодавством та статутом такого підприємства, здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників.
Правила, за якими функціонує фондова біржа, повинні передбачати:
а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;
б) порядок торгівлі на фондовій біржі;
в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;
е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;
з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;
й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;
і) інші положення, що стосуються діяльності біржі.
Фондова біржа не укладає угоди з цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди.
Основними функціями, які виконують фондові біржі, є:
* мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталів та нагромаджень через реалізацію цінних паперів;
* кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій через купівлю їх цінних паперів;
* встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;
* забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери.
Як правило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається, виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється як рівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.
На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості.
Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та інших особливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем, а саме моноцентричної або поліцентричної.
Моноцентрична біржова система - абсолютно домінуюче становище займає одна біржа, яка є фінансовим центром країни, інші функціонують на регіональному рівні і вирішують місцеві фінансові проблеми. Так, наприклад, в Англії у центрі біржової діяльності знаходиться міжнародна Лондонська фондова біржа, а регіональні фондові біржі, які фактично втратили самостійність, підпорядковані їй. Така система діє і в інших країнах, зокрема, у Франції та Японії.
Поліцентрична система передбачає при функціонуванні основної, тобто найсильнішої з точки зору фінансових оцінок, діяльність ще кількох фондових бірж з високою питомою вагою біржового обороту. Така система біржової діяльності характерна для Австралії, Німеччини, Канади.
У США склалася біржова система, яка акумулювала основні ознаки як моноцентричної, так і поліцентричної системи. Так, при пануванні Нью-Йоркської фондової біржі регіональні фондові біржі функціонують у межах загальнодержавної системи.