Лнтнкри-юве уп/ю/иишя. Кімифікація кри шейх я нищ
Генезису кризи можна виділити макро- та мікрокризи. Макрокризі притаманні досить великі обсяги і масштаби проблем, мікрокриза охоплює тільки окрему проблему.
Особливістю кризи є її ланцюгова реакція, яка може поширюватися на всю систему чи весь процес розвитку. Але це виникає тоді, коли немає управління кризовими ситуаціями, немає заходів локалізації кризи і зниження його гостроти, або навпаки, коли здійснюється навмисна мотивація розвитку кризи.
За структурою відносин у соціально-економічній системі, по диференціації проблематики її розвитку можна виділити окремі групи економічних, соціальних, організаційних, психологічних, технологічних криз.
Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства, фірми: кризи виробництва і реалізації товару, взаємини економічних агентів, проблеми неплатежів, втрати конкурентних переваг, банкрутства й ін.
У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові кризи, які характеризують протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостях агентів економічних відносин через грошові вираження.
Соціальні кризи виникають при загостренні і протиріччі або зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень: працівників і роботодавців, профспілок і підприємців, працівників різних професій, персоналу і менеджерів та ін. Часто соціальні кризи є ніби продовженням і доповненням криз економічних, хоча можуть виникати і самі по собі, наприклад, по приводу стилю управління, невдоволення умовами праці, відношення до екологічних проблем, з патріотичних почуттів.
Особливе становище в групі соціальних криз займає політична криза, яка зачіпає всі сторони розвитку суспільства і переходить у економічні кризи.
Організаційні кризи виявляються як кризи поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій або дочірніх фірм.
В організаційному устрої будь-якої соціально-економічної системи можуть загострюватися організаційні відносини. Це проявляється в ділових конфліктах, у виникненні плутанини, безвідповідальності, складності контролю й ін., що буває при надмірному чи швидкому рості соціально-економічної системи, зміні умов ЇЇ функціонування і розвитку,
помилках при частковій реконструкції та організації які народжують бюрократичні тенденції.
Психологічні кризи також нерідкі в сучасних умовах соціально- економічного розвитку. Це кризи психологічного стану людини, які проявляються у вигляді стресу, що здобуває масовий характер, у виникненні почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним становищем.
Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях, можуть виглядати кризами науково-технічного прогресу - загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками.
Наприклад, в даний час переживає явну кризу ідея мирного використання атомної енергії, при будівництві атомних електростанцій і кораблів.
За періодичністю визначають циклічні кризи, які пов'язані з циклічними коливаннями економіки та нециклічні кризи, не пов'язані з циклічними коливаннями економіки, а викликані причинами об'єктивного чи суб'єктивного характеру.
За безпосередніми причинами виникнення кризи розділяються на природні, суспільні, екологічні.
Перші викликані природними умовами життя і діяльності людини. До причин таких криз належать землетруси, урагани, пожежі, кліматичні зміни, повені. Все це не може не відбиватися на економіці, психології людини, соціальних та політичних процесах. За певних масштабах такі явища природи народжують кризи.
Причиною кризи можуть бути і суспільні відносини у всіх видах їх прояву. У сучасних умовах велике значення має розуміння і розпізнавання криз взаємини людини з природою - екологічних, що виникають нри зміні природних умов, викликаних діяльністю людини.
Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів виникнення кризи - потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу.
Несподівані кризи часто бувають результатом грубих помилок в управлінні, або будь-яких природних явищ, чи економічної залежності, що сприяє розширенню і поширенню локальних криз. Різновидом
Антикризове управління. Класифікація кризових явищ передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер). Може виникати періодично і має відомі фази свого настання і протікання.
Існують також кризи явні та латентні (приховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі є прихованими, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні.
Кризи бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи, протікають складно і нерівномірно, часто акумулюють в собі безліч протиріч, зав'язують їх у заплутаний клубок. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно і безболісно, їх можна передбачати, ними легше управляти.
Вся сукупність можливих криз поділяється також на групи криз, затяжних і короткочасних. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно, часто є наслідком невміння управляти кризовими ситуаціями, нерозумінням сутності та характеру кризи, її причин і можливих наслідків.
Кризи різної періодичності, частково збігаючись у часі, доповнюють і посилюють один одного, роблять більш важким вихід з кризи, посилюють руйнівні тенденції. Кризи в складних сферах, що розвиваються одночасно, набувають синергетичний ефект, поглиблюються в результаті взаємодії, але зате ведуть до суттєвого оновлення. Найважливішим кінцевим результатом кризи є якісний стрибок, перехід до нового етапу в розвитку системи або до нової системи. Однак характер підйому після кризи неоднаковий. Що ж до найближчих наслідків криз, то в них поєднуються руйнівні, негативні з позитивними, причому в самий гострий період кризи перші явно переважають, а потім ситуація змінюється.
Огляд наукових публікацій з проблеми економічної кризи з позицій різних сфер його виникнення і відповідної методології дослідження свідчить про певний ступінь умовності і фрагментарності при визначенні наслідків для господарської діяльності підприємств, галузей, країн і світової економіки.
У запропонованих нами класифікаціях криз, у тому числі за наслідками для стратегічного сталого розвитку, при поділі їх на позитивні і негативні прийнятий критерій оцінки показників, що характеризують перехідний стан, при якому існуючі (реальні) засоби досягнення цілей стають неадекватними економічним реаліям моделі глобального розвитку, що призводить до негіередбачуваних ситуацій і новим проблемам. Це насамперед стосується порушення об'єктивного економічного закону
пропорційного збалансованого розвитку, яке знаходить відображення в диспропорції і розбалансування всіх систем (господарюючі суб'єкти, галузі, регіони, країна), що забезпечують оптимальні швидкості та інтенсивність розвитку, ефективне співвідношення державного планування та місцевого самоврядування, зниження рівня питомої витратності (витратоємкості, трудомісткості, енергоємності, ресурсоємності тощо) на основі концепції ефективного розвитку.
У табл. 1.1 наведено розподіл наслідків впливу економічної кризи на розвиток, який можна вважати певною мірою умовним, тому що його окремі характеристики, залежно від рівня і масштабів діяльності кризового об'єкта, глибини кризових «поразок», з негативних нерідко стають позитивними і навпаки.
Таблиця 1.1 - Класифікація наслідків економічних криз за умовою оцінки виливу їх на ефективний розвиток
| Позитивні | Негативні |
| Регуляторно-очисні | Монополізація і концентрація у виробничій та невиробничій сфері |
| Підвищення конкуренції | Зниження соціальних параметрів життєдіяльності (якості життя, скорочення попиту) |
| Посилення ринкових механізмів | Підвищення соціальної напруженості в суспільстві (зростання безробіття, скорочення доходів населення, збільшення рівня захворюваності |
| Підвищення якості товарів і послуг | Інфляція |
| Демократизація економічного РОЗВИТКУ | Збільшення державного втручання в економічні нооиеси. в томV числі ринкові |
| Прискорення інноваційних процесів | Посилення податкового «тягаря» |
| Техніко-технологічний прогрес | Скорочення «запасу міцності» фінансової системи (бюджет, довіпа до банків! |
Наприклад, прискорення інноваційних процесів за рахунок техніко- технологічного оновлення виробничих галузей без відповідної модернізації господарського та управлінського механізму призводить до нераціонального витрачання ресурсів і, в кінцевому рахунку, викликає кризу всередині конкретної соціально-економічної системи.
Класифікація криз має велике значення в їх розпізнаванні, а отже, і успішному управлінні ними. Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як його параметри, «підказують» або визначають оцінку ситуації, розробку і вибір вдалих управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, навіть коли її немає. Тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і обґрунтовано оцінювати можливості їх вирішення.