Особливості надання та використання факторингових послуг в Україні
У Законі України „Про податок на додану вартість” факторинг характеризується як „операція по переуступці першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або подальшою компенсацією вартості такого боргу першому кредитору”.
Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено факторинг як одну з банківських операцій, що передбачає придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику з виконання таких вимог та прийому платежів по них.
Слід зазначити, що тлумачення факторингу в Україні та в міжнародній практиці співпадають. Найбільш загально його визначено в діючому Цивільному кодексі України. Стаття 1077 визначає факторинг як послугу: одна сторона (фактор) передає чи зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження іншій стороні за плату, а клієнт зобов’язаний поступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи.
Сьогодні прийнято вважати, що факторинг у сучасному вигляді вперше був представлений банком First National of Boston в 1947році.
Використання факторингу в Україні розпочалося ще у 1988 р. в СРСР Промбудбанком. В перші роки незалежності України цим видом діяльності займались різні банки, питома вага факторингу у загальному обсягу операцій деяких з них навіть досягала 50%. Проте ці угоди були факторингом лише за назвою – насправді це був один із способів видачі беззаставних кредитів для окремих клієнтів, а не нормальний бізнес. В таких умовах указом Президента від 04.03.1998 р. № 167/98 була заборонена діяльність по переуступленню боргів, що на декілька років повністю ліквідувало факторинг в Україні. Дія цього документа припинена у 2001 році з набранням чинності Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами”.
Факторингове фінансування за темпами зростання посідає лідируюче становище у світовій економіці серед найпрогресивніших фінансових технологій. Факторингові послуги уже встигли зайняти міцну нішу на ринку більшості розвинених держав. Бурхливе зростання цього виду бізнесу в західних країнах припало на останнє десятиліття. Якщо на початку 90-х років оборот світового факторингового ринку не перевищував 100 млрд. доларів, то нині він становить 700 млрд.
Сьогодні найбільш впливовими гравцями факторингового бізнесу в Україні є „ТАС-Комерцбанк” (52% ринку за власними цінами) і „Укрсоцбанк”(33% за власними цінами). Досить недавно на ринок вийшли ще декілька банків: „Приватбанк”, „Фінанси та Кредит”, „Надра”, „Брокбізнесбанк”, „БІГ Енергія” та інші. Їх спільна частка складає 15%.
„Укрсоцбанк” працює з факторингом з 2001 року та позиціонує себе як єдиний банк в Україні, що надає повний комплекс факторингових послуг на міжнародних ринках більш ніж в 50 країнах.
На сьогоднішній день факторингові послуги „ТАС-Комерцбанку” задовольняють всім складовим факторингу, що дає змогу назвати їх класичним факторингом. „ТАС-Комерцбанк” надає перший платіж у розмірі до 95% від обсягу продажу. Відстрочення платежу коливається від 7 до 90 днів, але в окремих галузях може бути і більш тривалою. Так, в сільському господарстві від укладання договору до отримання платежу може минути півроку. „ТАС-Комерцбанк” співпрацює з такими вітчизняними компаніями: ТОВ „Аква Трейд”, ЗАТ „Орлан-Бевериджиз”, ТОВ „Торговий дім „Завод Дельта”, ТОВ „Торговий дім „Ласуня” та інші. Так, за півроку використання факторингу компанія „Аква Трейд” досягла 4-5-кратного зростання доходів за рахунок збільшення оборотності коштів, додаткового фінансування виробництва та збуту й активного залучення нових клієнтів, а вже у перші півтори місяці після переходу до факторингу, завдяки можливості запропонувати більш вигідні умови, залучила декілька нових дистриб’юторів, які раніше працювали з іншими брендами.
За даними „ТАС-Комерцбанку”, обсяг їхнього фінансування збільшується на 18-20% щомісяця. Послуги факторингу доступні лише великим компаніям, але в планах „ТАС-Комерцбанку” надавати даний фінансовий продукт й приватним підприємцям, а також розвивати міжнародний факторинг.
Кожен з банків пропонує клієнтам свої, часто досить різні умови факторингового обслуговування. Але, незважаючи на активну роль банків у становленні вітчизняного ринка боргів, його розвиток, залежить не від них самих, а від ринкової ситуації. Факторинг – це не послуга, яку ініціює банк. Потреба у факторингу зумовлена самим ринком. Для України це новий бізнес, розвиток якого повинен супроводжуватись розробкою відповідних технологій та програмного забезпечення. Факторинг – продукт дуже складний, з довгостроковою окупністю, вимагає більших інвестицій.
Найсуттєвішою проблемою розвитку факторингових послуг залишається неготовність переважної більшості вітчизняних банків до розвитку факторингового обслуговування. Головна трудність чисто методологічна — факторинг відносять то до кредитних, то до дисконтних, то до інших банківських операцій. Проте факторинг не лише не є частиною банківської справи, щодо нього некоректно взагалі говорити про "операції", оскільки він являє собою постійне обслуговування, а не разові угоди. Усе це вимагає спеціальних процедур прийняття рішень і управління ризиками.
Наступна проблема — це неготовність переважної частини банків країни до середньострокових інвестицій у нову для них галузь діяльності. Основною перешкодою тут є не факторингове фінансування, а досить тривалий і порівняно затратний "нульовий цикл", пов'язаний із постановкою справи, який навіть за наявності професійної команди відбирає віл 6 до 12 місяців.
Третя проблема пов'язана з недостатньо підготовленою законодавчою базою. З метою розвитку в Україні факторингу необхідне прийняття спеціального закону "Про факторинг" аналогічно до закону "Про лізинг".
Друга пропозиція, пов'язана з розвитком факторингу в Україні, полягає в необхідності створення великих факторингових компаній, здатних успішно конкурувати з іноземними факторинговими компаніями, які із збільшенням попиту прагнутимуть на вітчизняний ринок.
Кожна держава на шляху до економічного зростання проходить ряд перешкод та негараздів, обирає для себе політику, найбільш властиву для суспільства. Дуже часто країни, що тільки починають розвиватися, звертаються до міжнародного досвіду вирішення тих чи інших проблем. Україна на сучасному етапі є саме такою країною. Економіка України не є стабільною, в економічній сфері панує жорстока конкуренція, що заважає розвиватися підприємствам, які мають потенціал та бажання. Допомогти підприємствам збільшити фінансові можливості має факторинг, висвітлений у даній роботі
У 2006 році Україна приєдналася до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка регулює питання застосування договорів факторингу і переуступлення права грошової вимоги, що має полегшити ухвалення законів, які б чітко регулювали надання факторингових послуг.
Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкта оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.
Для забезпечення розвитку ринку факторингу в Україні необхідно створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, що спрямована на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ. У цьому контексті є плани Держфінпослуг щодо створення державної факторингової компанії для обслуговування боргів кредитних спілок.
Особливостями ринку факторингу та водночас проблемами його розвитку в Україні є:
- домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфеля серед інших послуг, у той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
- використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
- здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
- якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ.
Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток, котрий сьогодні закладають вітчизняні банки у свої тарифи за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку становить 50-60% від зазначеної суми.